Пантелеймон Куліш – Троє схотінок (Критика, коментарі до твору, пояснення)

Пантелеймон Куліш

Троє схотінок (Критика, коментарі до твору, пояснення)

Одной картины я желал быть вечно зритель. (Пушкин) Я не хотів би ні царських палат. Ні вертоградів пишно-прохолодних. Аби у мене був з душею добрий лад, Щоб не насилував я мислей благородних.

Я не хотів би світових утіх, Що забавляють олухів великих, Аби у мене був веселий в серці сміх Серед моїх книжок, моїх палатів тихих. Цураюсь я багатства, висоти І популярності, ума отрути, Аби Мадонною, о сонце доброти, Сіяла ти мені в мої хмарні минути! Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло) Мрія поета – жити в гармонії з душею.

Йому не потрібні багатство, утіхи, він не хотів би забавляти своїми творами “олухів великих”. Найкраще – це працювати серед книг, радіти життю, мати в серці доброту й вірну подругу поряд, яка б з усмішкою Мадонни підтримувала у тяжкі хвилини. Отже, “три схотінки” – це три хотіння, три бажання: миру душі, праця серед книг і рідна людина поряд.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Пантелеймон Куліш – Троє схотінок (Критика, коментарі до твору, пояснення)