Патріотична тема у творчості В. Стуса
15 листопада 1989 року з Києва до Пермі вилетіла група людей, щоб перевезти на Україну останки Олекси Тихого, Юрія Литвина і Василя Стуса (1938-1985), закатованих у таборі смерті в с. Кучино.
А розпочалося все для В. Стуса 4 вересня 1965 р., коли він у київському кінотеатрі “Україна” після перегляду фільму С. Параджанова “Тіні забутих предків” вигукнув: “Хто проти тиранії, встаньте!”. Так він висловив свій протест проти арештів української інтелігенції. І вже у вересні того ж року В. Стуса виключили з аспірантури Інституту літератури.
Довелося працювати навіть кочегаром, адже на роботу ніде не брали. Не вийшла ні перша збірка віршів “Круговерть”, ні друга – “Зимові дерева… “.
Народившись на Вінниччині і почавши там навчання, хлопчик продовжував учитися вже у Донбасі, куди переїхала сім’я. І хоча школа не залишила в пам’яті нічого радісного, саме там Василь відчув потребу писати вірші. Один із найвизначніших українських поетів XX століття згадував: “В четвертому класі щось заримував про собаку. По-російському. Жартівливе.
Скоро минуло. Відродилося в старших класах, коли
Потім учителював, служив в армії, працював у газеті. Перший вірш надрукований у 1959 р. У тому ж році добірку віршів у “Літературній газеті” супроводжувало тепле вступне слово А. Малишка.
Шістдесятники, до яких належав В. Стус, прагнули осмислити людську особистість не як дрібненький гвинтик, а як цілий духовний всесвіт. їхня творчість, громадська діяльність сприяли пробудженню національної самосвідомості народу. Був створений клуб творчої молоді, до якого входили художники А. Горська та П. Заливаха, літературознавці й письменники І. Дзюба, М. Коцюбинська, І. Світличний, Є. Сверстюк, режисер Л. Танюк. Вони протестували проти гонінь на національну інтелігенцію і першими зазнали переслідувань.
В. Стус болісно реагував на перекручення принципів національної політики. Сперечався, обурювався, протестував. Водночас зізнавався: “Я просто інакше не можу! І жити не можу спокійно, і не зможу!
Я знаю, що за мною одного разу прийдуть, знаю свою долю, але я почуваю, що мушу її пережити саме ось так”. У роки духовної самоізоляції поет скаже:
Отак живу: як мавпа серед мавп.
Чолом прогрішним із тавром зажури
Все б’юся об тверді камінні мури.
Як їхній раб, як раб, як ниций раб.
У 1972 р. В. Стуса заарештували. У вироку суду буде зазначено: “систематично виготовляв, зберігав і розповсюджував антирадянські наклепницькі документи, що порочили радянський державний лад, а також займався антирадянською агітацією в усній формі”. Ось рядки, котрі поет написав, перебуваючи під слідством:
Вже цілий місяць обживаю хату,
Що, мабуть, і навикнути пора.
Стілець і ліжко, вільних три квадрати,
В віконці грати, а в кутку – пара…
“… Тут, у слідчому ізоляторі, я зробив майже половину того, що зробив за минулі 7 років, на сьогодні я переклав більше 6 друкованих аркушів поезій Гете і майже 10 друкованих аркушів своїх власних. Так, здається, я раніше не працював”.
А що було написано за минулі 7 років? Знову наводимо слова поета: “7 років життя – а як мало я зробив доброго! Я написав кількадесят віршів, кільканадцять статей, переклав ряд творів Гете, Рільке, Брехта, Мопассана, Лорки, німецьких поетів XX століття й середніх віків, деякі вірші білорусів, росіян, французів, поляків, чехів, латишів, кілька невикінчених оповідань, повістей, сценарну розробку – от і все!”. І це не все.
Зокрема в 1970-71 рр. В. Стус написав книгу “Феномен доби (сходження на Голгофу слави)”. Два десятиліття рукопис знаходився в архівах КДБ. У передмові до книги М. Жулинський писав: “Уявляєте силу її смислового заряду? Літературна праця підривала безпеку наймогутнішої на планеті держави, найдемократичнішої в світі країни.
Так і було сказано у вироку Київського обласного суду: ворожа, антирадянська, націоналістична.
А насправді це книга любові і болю. З глибоким проникненням у таке видатне і трагічне явище української літератури, як Павло Тичина. Але цс книга не лише про Тичину – вона про трагедію людини в умовах тоталітарного режиму, про згубну дію казармового соціалізму на культуру, духовність народу.
Такий твір міг написати тільки В. Стус, і він його написав, одержавши в нагороду тюрми, табори, заслання, розплатившись за нього власним життям”.
Поет відчуває, що готовий піти шляхом Т. Шевченка, М. Чернишевського, стати мучеником і пронести свій хрест, не докоряючи долі.
Над цей тюремний мур, над цю журу
І над Софіівську дзвіницю зносить
Мене мій дух. Нехай-но і помру –
Та він за мене відтонкоголосить
Три тисячі пропащих вечорів,
Три тисячі світанків, що зблудили,
Як оленями йшли між чагарів
І мертвого мене не розбудили.
І це надає поетові права звернутися до народу з категоричним присудом:
Народе мій, коли тобі проститься
Крик передсмертний і тяжка сльоза
Розстріляних, замучених, забитих
По соловках, сибірах, магаданах.
Державо напівсонця, напівтьми,
Ти крутишся у гадину, відколи
Тобою неспокутний трусить гріх
І докори сумління дух потворять.
Він знає ціну неправедним суддям, чий вирок не є справедливим. Вони не дочекаються від поета навіть хвилини слабкості, натяку на каяття:
Як добре те, що смерті не боюсь я
І не питаю, чи тяжкий мій хрест,
Що перед вами, судді, не клонюся
В передчутті недовідомих верст…
У словах “перед вами, судді, не клонюся”, підкреслюють дослідники, чується перегук із рядками вірша І. Франка “На суді” (“Судіть мене, судді мої, без милості фальшивої”), ліричний герой якого теж стійко приймає присуд.
Українська поетеса із Бразилії Віра Вовк описала портрет художника-бунтівника: “Профіль Василя Стуса нагадував мені Данте в лавровому вінку, що його Рафаель увічнив на стіні Сикстинської каплиці. Він також мав таку габсбурзьку нижню губу, що надавала його обличчю виразу впертості. Впертий він і був, говорив протяжливо і поважно.
Не пригадую собі, щоб він коли засміявся”. “Він мав неймовірно гострий профіль, який згодиться і для карбівень нашого часу. А такі профілі мають великий вплив на добу, хоч вона не завжди це підозрює” (І. Драч).
Заслужений учитель України В. Лутейко пише: “258 віршів належать до всіх періодів творчості поета від 1958-го до 1985-го, останнього Василевого року. Поезія Стуса розмаїта за формою. Ми зустрічаємось і з модерною романтикою автора 50-х – 60-х, і з варіаціями народнопісенних мотивів, і з суворим карбуванням останніх літ.
Та – найголовнішим, найвизначальнішим є Стусова філософічна заземленість, незвична для малопідготовленого читача, “космічність” його поетового мислення. Звідси у деяких читачів теза: “Стус – занадто складний для нас… “.
Та не поспішаймо з висновками. Леся Українка, й Іван Франко, і ранній Тичина, і символічний Довженко теж були для нашого народу спершу “складними”. Мабуть, всім нам треба “підтягуватись” до Стусового обсервування дійсності, його світового рівня. Адже сферою його уподобань, досліджень були не лише рідні українські поетичні вершини та низини, не лише багатства російської літератури, а й Гете, Хемінгуей, Пруст, Рільке, Фолкнер, Верхарн, Лорка”
Поезія Стуса напливає на читача спокійними гомінливими хвилями, вливається в душу, розум, серця, викрешує свіжі мислі, шикує асоціації. Мало знайдеться в поета “сюжетних” віршів баладного ладу, які читач міг би переповісти своїми словами. Туге плетиво образів, каскад думок Стуса не дозволяють цього зробити, не можна його поезію розчленовувати до першооснов, діяти за “класичними” шкільними принципами: оце тема, а оце – ідея, ось гіпербола, а ось уособлення, а ось тут алегорія… Злились воєдино в суцільне гірке Стусове поетичне море і його страждання – болі, і синівська пекуча любов до матері-України, і розуміння свого невигойного трагізму”:
Нехай Дніпра уроча течія
Бодай у сні у маячні струмує,
І я гукну. І край мене почує.
Верни до мене, пам’яте моя.
“Шевченковим космізмом віє від оцих прометеївських Стусових слів”:
Немає Господа на цій землі:
Не стерпів Бог – з-перед очей тікає,
Аби не бачити нелюдських кривд,
Диявольських тортур і окрутенства.
В краю потворнім є потворний бог –
Почвар володар і владика люті
Скаженої – йому нема відради
За цю єдину: все трощити в пень,
І нівечити, і помалу неба
Додолу попускати, аби світ
Безнебим став. Вітчизною шалених
Катованих катів. Пан бог – помер.
Михайлина Коцюбинська помітила: “Поезія Стуса не екстенсивного, а інтенсивного типу”. Інакше кажучи, не кількістю, а точністю відзначаються його образи. Інший дослідник В. Я. Неділько вважає: “Основним засобом образності, поетичного відтворення світу та власних почуттів і думок у поезії Василя Стуса є метафоризація. Справді, розглянемо початок поезії “За літописом Самовидця” – образ сонця, що дивиться на землю, є ключем для розуміння ідейно-художньої сутності всього твору. Гак само й образ червоної тіні калини на чорних водах (“Ярій, душе, ярій, а не ридай”).
Образна палітра поезії Стуса розмаїта й самобутня. Ось приклади тільки деяких тропів: був зал, мов постріл – довгий і гулкий; спів калиновий цей біль – як алкоголь агоній; думи йдуть, неначе дзвони; калинова кров – така ж крута, така ж терпка як в наших жилах.
Образи непрості для сприйняття і потребують додаткових зусиль для усвідомлення їх глибини і точності. Часто логіка думки безсила відшукати ті асоціативні зв’язки, якими створюється певне враження від тропів. Але вона сприймається як даність, на рівні підсвідомого, інтуїтивного.
Як ось порівняння вечора з сурою (віршем) Корану, священної книги мусульман.
Характерні Стусові пейзажі, до яких він часто вдається, завжди психологічно насичені, сприяють розкриттю внутрішнього стану ліричного героя.
Мова його поезій відзначається багатством, оригінальністю, сміливим втручанням в усталені форми. Він часто вдається до словотворення, неологізмів, деформує слова, але з тонким почуттям такту, міри, так, що новотвори допомагають глибше розкрити задум поета (наниз, додосвітки, надсмеркання, поранок, безоко і т. ін,)”.
Про інтимну лірику В. Стуса В. Я. Неділько каже так: “Вона здебільшого писана у в’язниці, і спогади про найдорожчих людей – дружину, сина матір – чи звернення до них, думки про найпотаємніше в житті – відтворені через призму похмурої неволі, затінені болісним почуттям того, Що ліричний герой приніс дорогим людям біль і страждання. Та навіть там, у пеклі страждань, смертей, знущань, зберіг він тепло і ніжність інтимних почуттів.
Зважаючи на табірний бруд, злобу і насильство, просто вражає створений автором світлий образ коханої, до якої звертається він із щемливим почуттям недосяжності і любові: “Вбери-но білу сукню”. Білу як символ чистоти й незайманості, а далі повторює це прохання, щоразу змінюючи епітети до слова сукня: пречисту сукню, дівочу, славну. І всі ці означення одного ряду підкреслюють глибину і щирість почуттів, вірність.
Линучи думками з-за тюремних мурів чи таборних колючих дротів до близьких і рідних, поет, як і кожна людина великої душі, переживає їхнє горе гостріше, ніж своє. Він не те що відчуває свою провину за вимушену розлуку, – коли б можна повернути все назад, то, певно, знов пішов би тим самим шляхом, а й уявляє, як їм гірко і боляче:
Скільки набилося туги!
Чим я її розведу?
Жінку лишив на наругу,
Маму лишив на біду…
Горе дружини, що втратила коханого чоловіка, у творчості Стуса набуває глобальних, уселюдських масштабів. Це особливо відчутно у вірші “У порожній кімнаті”. Переважно інтелектуально-філософічна поезія, у якій образи будуються на основі складних, здебільшого метафоричного характеру, асоціацій, тут розцвітає пишним цвітом народної творчості, вражає простотою вислову при глибині думки й почуття. Починається вона стриманими, наче аж малоемоційними словами:
У порожній кімнаті
Біла, наче стіна,
Притомившись чекати,
Спить самотня жона.
І все ж епітети порожня кімната, самотня жона, народне порівняння біла, наче стіна створюють передчуття чогось недоброго, тривожного. І ця тривога дедалі посилюється: про мужа – навіть чутки немає. А далі – наростаюча картина горя й тривоги:
Лячні довжаться тіні,
Дзвонять німби ікон,
І росте голосіння
З-за соснових ослон…
Тривога переходить у пристрасне голосіння-звертання до чоловіка (прямі ремінісценції народних голосінь), у якому безмір відчаю:
Мій соколе обтятий,
В ту гостину, де ти,
Ні пройти, ні спитати,
Ні дороги знайти.
Від народної пісні йде й вислів очі видивила, вжитий в останній строфі:
За тобою, коханий,
Очі видивила.
Наче кінь на аркані,
Світ стає дубала”.
Один із колишніх політв’язнів розповідав, що боляче було дивитись, як Стус розмовляє із відсутньою дружиною, дивлячись на стіну тюремної камери.
Іще на засланні йому постійно бачилась Україна. Саме тут він відчув синівський зв’язок із нею. Чужинецька земля лише загострювала тугу по рідному краю:
Неосяжна осонцена днина,
І собором дзвінким Україна
Написалась на мурах тюрми.
1979 р. відбулося повернення додому. Лише на 8 місяців. Його знов звинуватили. Тепер у належності до Української Гельсінської групи.
Вирок: десять років позбавлення волі у таборах суворого режиму, п’ять років заслання. Андрій Сахаров тоді ж звернувся до громадськості: “1980 рік позначився в нашій країні багатьма несправедливими вироками і переслідуваннями правозахисників. Але навіть на цьому трагічному фоні вирок українському поетові В. Стусові вирізняється своєю не людяністю… Вирок Стусові – сором радянській репресивній системі.
Стус – поет. Невже країна, в якій уже загинули або зазнали репресій і переслідувань численні її поети, – потребує нової жертви, нового сорому?”
Ось такою ціною було заплачено за те, про що думав поет:
Тож дай мені – дійти і не зотліти,
Дійти – і не зотліти – дай мені!
Дозволь мені, мій вечоровий світе,
Упасти зерням в рідній борозні.
Йому незрозуміло, звідки така жорстокість катів, їх нелюдяність, дволикість:
Вмирає пізно чоловік,
А родиться дочасно,
Тому й на світі жити звик,
Як раб і рабовласник.
Він като-жертва, жертво-кат,
Страждає і богує,
Іде вперед, немов назад,
Як душу гнів руйнує.
О світе – світе – світе мій,
Їй-бо, ніяк не звикну:
Невже твій син – то тільки злий,
А добрий – то каліка?
А все немудре. Доживу
Віка, докалічію.
Допоки жили не зірву
Чи не зламаю шиї.
Сергій Тойма назвав свою статтю про В. Стуса так: “Шевченко, який не вернувся з неволі”. У ній є такі слова: “Сорок сім літ прожив Стус. Тринадцять з них – у таборах.
А загальний строк, присуджений йому, – 22 (!) роки – не дала відбути до кінця смерть.
Двадцять два роки – не. за убивство, не за розбій – за вірші.
Тарас Шевченко за участь у таємному Кирило-Мефодіївському товаристві (не за поезію! Хоча у віршах своїх і царя, і вельмож його таврував, до бунту закликаючи, і москалям перепадало) був засланий у солдати на десять років.
В. Стус у жодних таємних антидержавних товариствах не був, нинішніх вельмож не таврував, а що вже про “москалів”, то й не кажу – такого слова взагалі немає в його поезії. Він просто писав вірші. Але – щирі, розкріпачень Й говорив про одне – про любов до України, вільної, незалежної…
Всі підручники з обуренням пишуть, що за життя Т. Шевченка вийшла єдина (!) збірка його віршів – славнозвісний “Кобзар”, забуваючи згадати, що поет побачив три його видання.
В. Стус до виходу своєї першої на Батьківщині книги (“Дорога болю”, 1990) не дожив п’ять років. Ось чому я не можу погодитися із бадьорим і вже заяложеним образом: Стус – Шевченко наших днів.
Так, у їхніх долях та поезії напрочуд багато” спільного. І є щось містичне в тому, що обидва прожили рівно по 47 років. Але треба відверто сказати: те, що випало на долю Стуса, своєю нещадністю та жорстокістю, своєю антиукраїнською спрямованістю не можна порівняти навіть з тим, що пережив Шевченко. Стус – це справді Шевченко. Але той, що не повернувся із заслання.
Помер у неволі. Тут проліг вододіл. Й у цьому – велич і трагізм його постаті”.
1989 р. прах поета був перевезений на Батьківщину, а 19 листопада його поховали на Байковому кладовищі. Пророчі слова В. Стуса вже збуваються:
Народе мій, до тебе я ще верну,
Як в смерті обернуся до життя…
Related posts:
- Тема рідної землі у поетичній творчості Стуса Понад усе у своїй творчості Василь Стус ставив числу совість і слово правди. А доброту, любов до краси він черпав з чистого джерела народної пісні. У поетичному доробку митця однією з провідних є тема рідної землі, України. У вірші 1952 року “Навкруг Землі мої кружляли мрії” він бачить рідний край планетарно затиснутим у півкулі географічних […]...
- “Вплив творчості Шевченка на Василя Стуса” Україна для Стуса – це й Шевченко. Він – більше, ніж поет, більше ніж пророк. Він – повітря. Поезія Стуса дихає Шевченком. Та це не наслідування і не вплив: без Шевченка Стусові вірші не можливі, як не можлива без Шевченка Україна. Парафрази, цитати, спільні теми й образи – то густо сплетене коріння, що живить новий, […]...
- Питання з відповідями До творчості В. Стуса За що Василя Стуса виключили з аспірантури? У 1961 році Василь Стус вступає до аспірантури Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка, працює на дисертацією, багато друкується. У 1965 році на прем’єрі кінофільму С. Параджанова “Тіні забутих предків” Іван Дзюба повідомив про арешти прогресивної української інтелігенції І. Світличний, П. Зали-ваха, В. Мороз, брати М. та Б. […]...
- Образ знедоленої України в творчості Ліни Костенко і Василя Стуса 1. “Загублене покоління” (чому так називають сучасне покоління, із чим це пов’язано, де знайти ті ідеали, на яких виховувалися наші батьки, діди, прадіди; помічник у створенні суспільних орієнтирів – художня література). 2. Література в житті суспільства і людини: А) значення літератури в житті суспільства; Б) вплив літератури на формування характерів молодих людей. 3. Роман у […]...
- Україна в житті і творчості Василя Стуса (1938-1985) Народився в с. Рахнівка Гайсинського району на Вінниччині. Навчався в педагогічному інституті м. Сталіне, в аспірантурі інституту літератури АН УРСР ім. Т. Г. Шевченка. Упродовж життя змінив багато професій: вчителював на Кіровоградщині й Донеччині, працював на шахтах, був будівельником, кочегаром, інженером у конструкторському бюро тощо. У1965 р. був відрахований з аспірантури за виступ протесту […]...
- Ціна патріотизму – смерть в ім’я народу України. Огляд творчості В. Стуса Кожен вірш В. Стуса – це крик серця, що б’ється пораненим птахом у грудях поета. Його душа не в змозі миритися з несправедливістю, а уста не мовчать: вони говорять мовою палких віршів. Не злякали вірного сина України ні заслання, ні гулагівські табори. Із сорока семи років життя В. Стус двадцять три провів у неволі, але […]...
- “Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні…” (за мотивами творчості Василя Стуса) У короткому зверненні до читача Василь Стус писав: “Поет – це людина. Насамперед. А людина – насамперед добродій. Якби було краще жити, я б віршів не писав, а – робив би коло землі”. Отож поет вірив у велику силу слова. Вірив, що його слово здатне змінити світ. Нехай не весь. Але найкращу його частину. Україною […]...
- Особливості поетичної мови В. Стуса Василь Стус як поет невіддільний від свого покоління – покоління В. Симоненка, І. Драча, М. Вінграновського. Те ж саме гостре відчуття людського болю і кривд народу, така ж сама потреба поразки й справедливості, характерна для всього покоління поетів-шістдесятників. А звідки ж черпав свої творчі сили, поетичну наснагу юний поет Василь Стус? Безумовно, зразками довершеності стиля, […]...
- Вірш В. Стуса “Сто років, як сконала Січ” Василь Стус належить до плеяди письменників, які у своїй творчості відстоювали демократичні традиції, твори яких сповнені любові до України. В. Стуса хвилювали проблеми тривоги за знелюднення людини, за долю української історії і культури. Поет боровся за національне відродження, за державність, за оновлення суспільства і за це був заарештований і засуджений, але самозречено і відважно відстоював […]...
- Життєпис Василя Стуса Василь Стус (1938 – 1985) Василь Семенович Стус – український поет, літературознавець, правозахисник. Народився 6 січня 1938р. в селі Рахнівка на Вінниччині. Закінчив філологічний факультет Донецького педінституту, вчителював, працював у газеті. 1963р. вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР у Києві, звідки його було відраховано за протести проти арештів у середовищі […]...
- Життєвий подвиг В. Стуса Є в нашого народу улюбленці, яких він носить у серці, до яких звертається в скруті. Здебільшого це не воїни, не герої. Ім’я їм – легіон. Професія – мученики. Люди не забувають тих, хто життя віддав за други своя. Може, тому ім’я Василя Стуса повернулося до українців не тільки як ім’я поета, а як ім’я людини, […]...
- Своєрідна сила мистецького таланту В. Стуса I. Благодатна пора 60-х років XX століття. (Саме ця благодатна пора породила плеяду талановитих українських поетів – І. Драча, Л. Костенко,.Д. Павличка, В. Симоненка, В. Стуса. Саме вона багато в чому визначила і шлях їх естетичних пошуків, тематико-проблемне наповнення літературних творів.) II. У Стуса ліричний герой – він сам. (Думи, вболівання, переконання, духовні пошуки, розпачі, […]...
- “У білій стужі серце України” Шкільний твір творчості В. Стуса Ярій, душе. Ярій,.а не ридай! У білій стужі серце України, А ти шукай червону тінь калини, На теплих ногах тінь її шукай. В. Стус. Поетична творчість завжди навіває спогади. Спогади минулого, марення майбутнього, осмислення сучасного. Лише поети назавжди тамують дійсність, залишаючи минуле, пророкуючи майбутнє. Сум, жах, страждання за рідну Батьківщину, але невмируща віра у світле […]...
- Філософічність у творах Василя Стуса І. Василь Стус – поет лірико-філософського складу. (Філософічність його поезії виявляється не на рівні теоретизування, а є власністю світовідчування, світобачення. “Один з найкращих друзів – Сковорода”, – так напівжартома написав В. Стус 1969 року. Сковородинівське “пізнай самого себе і через себе – світ” глибоко й органічно увійде в Стусову поезію, визначивши сенс його життя і […]...
- Релігійні мотиви в поезії Василя Стуса Релігійні мотиви в поезії Василя Стуса Василь Стус жив у світі, гаслом якого були слова німецького філософа Фрідріха Ніцше “Бог мертвий”. Український поет описує цю світоглядну катастрофу в такий спосіб: Немає Господа на цій землі: Не стерпів Бог, з-перед очей тікає, Аби не бачити нелюдських кривд, Диявольських тортур і окрутенства. Новий бог “почвар і люті” […]...
- “Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні” (за творчістю Стуса) Перша половина шістдесятих років була позначена помітним, хоч і нетривалим розквітом духовного життя в Україні. Після довгих років сталінського терору, що глушив найменші паростки всього свіжого, демократичного, пролунали перші сміливі голоси молодих письменників: В. Симоненка, І. Драча, М. Вінграновського, В. Коротича, В. Стуса. Вони прагнули по-новому відтворити світ, поглянути на людину не як на гвинтик, […]...
- Особливості індивідуального стилю Василя Стуса І. Василь Стус – оригінальний поет-імажиніст (своєрідне світосприймання, багатство тематики, глибина філософських міркувань, різноманітність лексики і фразеології). ІІ. Особливості індивідуального стилю поета. 1. Найкращі здобутки поета (виникнення найкращих віршів поета на гребені зіткнення, з’єднання протилежностей: з одного боку – несамовита пристрасність (“Ярій, душе”), з другого – філософська заглибленість, розважливість (“ваговита дозрілість речей”). 2. Особливості віршованої […]...
- Стійкість і незалежність поетичних переконань В. Стуса Стійкість і незалежність поетичних переконань В. Стуса Василь Стус по праву вважається одним з найвизначніших українських поетів двадцятого століття. Він широко відомий в Україні та за її межами. Поет вражає своєю відвагою і самозреченням, стійкістю і незламністю, з якими він виступав за високі ідеали добра і справедливості. Навіть у неволі він свято вірив у національне […]...
- Мужня муза Василя Стуса Народе мій, до тебе я ще верну, Як в смерті обернуся до життя Своїм стражденним і незлим обличчям. В. Стус Василь Семенович Стус… Це ім’я довго замовчувалося: непотрібне воно було владі. Трагедія В. Стуса – один із тисяч кривавих злочинів сталінізму в його брежнєвських формах. Увесь творчий доробок письменника присвячений Україні. Любов до неї у […]...
- “Якби було краще жити, я б віршів не писав, а робив би коло землі” (поезії Василя Стуса) Коли людина хворіє, вона потребує певних ліків, так само, коли ціла нація поставлена у несумісні з нормальним духовним життям умови, вона також потребує певних духовних ліків. Найчастіше такими ліками стає мистецтво, яке підтримує народний дух, передає традиції, сформовані сторіччями, допомагає за будь-яких обставин зберегти ідентифікацію і національну свідомість. Вислів Василя Стуса, який я взяв за […]...
- Біографія російською мовою Василя Стуса В. Стус – герой Украины Новое поколение свободных украинцев всегда будет в неоплаченном долгу перед теми, кто отстаивал права и свободы своих сограждан, и теми, кто отдал свою жизнь за независимость Родины. Этот тезис из политической программы нынешнего президента Украины Виктора Ющенко взяло на вооружение так называемое “оранжевое правительство”. По официальной информации, глава украинского государства […]...
- Біографія Василя Стуса Василь Семенович Стус народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району на Вінничині в селянській родині. Навчався спочатку в місцевій школі, потім – у Донбасі, куди переїхала його сім’я. Після закінчення історико-філологічного факультету Донецького (тоді ще – Сталінського) педагогічного інституту 1959 року В. Стус два місяці відпрацював учителем на Кіровоградщині, звідки був призваний […]...
- Афоризми з поезій В. Стуса І. Зміст та форма. (Поетична мова Василя Стуса запам’ятовується читачеві своєю лаконічністю та динамічністю. Вживаючи короткі, здебільшого прості речення, поет ніби складає мозаїку, а на загальній картині ми вже бачимо усе, що хотів написати поет. Проте саме через авторський мовний стиль “загальна картина” не втрачає такої емоційної напруженості, що дивуєшся, як через слово можна передати […]...
- Життєвий подвиг В. Стуса ВАСИЛЬ СТУС 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВАСИЛЬ СТУС Життєвий подвиг В. Стуса Є в нашого народу улюбленці, яких він носить у серці, до яких звертається в скруті. Здебільшого це не воїни, не герої. Ім’я їм – легіон. Професія – мученики. Люди не забувають тих, хто життя віддав за други своя. Може, тому ім’я Василя Стуса […]...
- Мотиви любові до рідного краю в поезії В. Стуса (2 варіант) Багато гучних і ніжно-тихих слів про рідну землю було сказано і написано в різні часи. Поети присвячували їй найпалкіші рядки, які часто ставали піснями чи гаслами. А ось Василь Стус, життя якого стало освідченням у любові до України і дорогою до неї, як це не дивно, пише: ” А я не можу й слова проронити… […]...
- Життя Василя Стуса – це дорога через терни до зірок Давайте доторкнемося серцем до великої людської трагедії. Творчість В. Стуса справедливо вважається помітним явищем не тільки української й світової літератури, а й всього нашого громадського життя. Кожний його стих – суперечка снеправдой. Але найбільше вражає його відвага в боротьбі за справедливість, національне достоїнство й незалежність українського народу. Особливо болісно Стус сприймав спроби тоталітарного режиму остаточно […]...
- “Народе мій! До тебе я ще верну і в смерті обернуся до життя”. Життя й доля Василя Стуса Василь Стус по праву вважається одним із найвизначніших поетів двадцятого століття. У першій половині 60-х років він пише твори, багато друкується, працює редактором газети, вступає до аспірантури Інституту літератури. З початком періоду застою все змінилося і в житті країни, і в долі В. Стуса. Погляди письменника не збігалися з офіційними, тому з роботи був звільнений, […]...
- Мотиви жертовності в поезії Василя Стуса ВАСИЛЬ СТУС 8 клас Листопадової неділі 1989 року в рідній українській землі впокоївся вимучений тюрмами й таборами поет Василь Стус. Поруч на Байковому кладовищі було поховано побратимів поета – Олексу Тихого і Юрія Литвина. Вони повернулися в рідну землю, щоб хоча цим запізнілим трагічним поверненням розбудити громадську совість, показати неминучість гіркого каяття за вчинену несправедливість, щоб на […]...
- Любов до Батьківщини у творчості Стуса Твір на прикладі добутку “За літописом Очевидця”. Любити рідний край не означає лише захоплюватися його красою, оспівувати її. Теперішня любов полягає в тім, щоб бачити також і темні сторони в житті народу, навіть його гріхи, намагатися, щоб Батьківщина ставала чистіше, краще. Найбільші поети, теперішні сини України Т. Шевченко, И. Франко, П. Кулиш, А. Олесь, Е. […]...
- Мотиви лірики Василя Стуса Мотиви лірики Василя Стуса Тема України проходить майже через усі поезії В. Стуса. Хоч би що він не писав: про свою дружину й сина, про себе й свою самоту, про дроти Мордовії чи сопки Колими, про життя і смерть – завжди і скрізь, названа чи не названа, стоїть за цим постать утраченої Батьківщини. Україна – […]...
- Шлях на Голгофу (про долю Василя Стуса) Скільки людей розумних, хороших загублено! Так уже воно повелося у нас: за життя – хула, після смерті – хвала і навіть поховання останків на Байковому кладовищі… Високий на зріст, худорлявий, струнка тверда постава, рішучі колючі очі з-під густих нахмурених брів, різкий цілеспрямований профіль, гострий, допитливий розум, безмежна закоханість у рідне слово, бентежна тривога за його […]...
- Громадянський подвиг Стуса Життя Василя Стуса схоже на спалах – короткий і яскравий. Воно сповнене пекучого болю і трагізму. Тривалий час поезія Василя Стуса була недоступною читачеві. Сьогодні її повернули народові, задля якого він боровся і віддав своє життя, Перша збірка поета з передмовою Андрія Малишка побачила світ у 1959 році. Його вірші – це поезія інтелектуальної напруги, […]...
- Особливості поетичної мови Василя Стуса Василь Стус – один із найбільших українських поетів нашого століття. Це світлий образ людини, що стала символом незламності духу, людської і національної гідності. Це самобутній поет, схильний до філософського заглиблення поетичного слова і водночас – до синтезу глибинних джерел традиційного українського образотворення й поетичної мови XX ст. Поезія Стуса прийшла до нас не так давно […]...
- Мотиви лірики Василя Стуса Василь Стус по праву вважається одним з найвизначніших українських поетів двадцятого століття. Він прийшов у літературу в кінці 50-х – на початку 60-х років, коли зміни в житті країни, пов’язані з викриттям культу Сталіна, привели до вибухових змін у мистецтві, літературі і, насамперед, – у поезії як роді літератури. Василь Стус – поет ліричного складу, […]...
- “Образ України в творах В. Стуса” Одним з найвизначніших поетів ХХ століття заслужено вважається В. Стус. До української літератури цей талановитий митець прийшов наприкінці п’ятдесятих – на початку шістдесятих років, коли викриття культу особи Сталіна привели до великих змін у суспільному житті країни, до таких же вибухових зміну у культурі і літературі, зокрема в поезії. У В. Стуса майже немає сюжетних […]...
- Витоки ліричного світосприйняття В. Стуса Одного з визначних українських поетів Василя Стуса ще мало знають на батьківщині, значно краще – у діаспорі. Політичний в’язень радянського режиму, він відомий зараз скоріше всього як борець за національну та політичну незалежність України, за свободу її громадян – свободу совісті, самовираження. Надруковано було тільки кілька його ранніх віршів. А далі тиша, арешти, табори, знов […]...
- Мужність і стійкість ліричного героя у нерівній боротьбі зі злом і неправдою (на прикладі поезії Василя Стуса) Мужність і стійкість ліричного героя у нерівній боротьбі зі злом і неправдою (на прикладі поезії Василя Стуса). У В. Стуса є прекрасні слова про поета: “Поет – це людина. Насамперед. А людина – це добродій”. Коли ж довкола тебе зло, сваволя, наруга і беззаконня, то ти – людина-добродій – мусиш протистояти злу. І В. Стус […]...
- Твір на тему: “Образ України в творах В. Стуса” Одним з найвизначніших поетів ХХ століття заслужено вважається В. Стус. До української літератури цей талановитий митець прийшов наприкінці п’ятдесятих – на початку шістдесятих років, коли викриття культу особи Сталіна привели до великих змін у суспільному житті країни, до таких же вибухових зміну у культурі і літературі, зокрема в поезії. У В. Стуса майже немає сюжетних […]...
- Життєві переконання В. Стуса: “Довіку не буде із мене раба…” Надія Світлична так написала про Василя Стуса: “Є трагедія народу, і Василі. Стус – символ цієї трагедії”. Ці глибокі й сповнені розпачі слова дуже вразили мене. Насправді, життя В. Стуса було суцільною боротьбою: боротьбою за людську гідність, за власні по гляди, за право на творчість та за просте, на перший погляд, право жити за власним […]...
- Мотиви любові до рідного краю в поезії В. Стуса (3 варіант) “А де ж Україна? Все далі, все далі, все далі”, – писав Стус у поезії “За літописом Самовидця”. Але Україна ніколи не була далеко від поета, вона завжди жила у душі митця. Любов до рідної країни була метою його існування. У своїх творах Василь Стус порушував багато різноманітних тем, але тема любові до рідного краю, […]...