Патріотична тема в добутках вітчизняної літератури

Патріотизм російського народу виспівувався за всіх часів. Величезна любов до своєї країни втілювалася в добутках вітчизняних письменників в образах сміливих і сильних героїв, а також у прекрасних описах рідної природи й просто яскравих росіян характерів

Роман-епопея ” Війна й мир” воістину вважається зразком мужності й героїзму російських людей. Лев Миколайович Толстой заперечував можливість активного впливу особистості на історію, оскільки передбачити або змінити напрямок історичних подій не можна. Результат війни 1812 року

був визначений, з погляду письменника, не таємничому й недоступним людському розумінню фатумом, а “дрюком народної війни”, що діяла з “простотою” і “доцільністю”.

Автор створює безліч образів мужиків, солдат, судження яких у сукупності становлять народне світовідчування. Всі герої роману перевіряються із цієї сторони: чи одушевлені вони всенародним почуттям, чи готові на подвиг, на високу жертву й самовідданість. У любові до Батьківщини, патріотичному почутті рівний князь Андрій Болконский і солдат його полку.

Але князь Андрій не тільки одушевлений загальним почуттям, а й уміє сказати про нього,

аналізувати його, розуміє загальний хід справ. Саме він у стані оцінити й визначити настрій усього війська перед Бородінським боєм

Численні учасники бою охоплені єдиним почуттям патріотизму. “Солдати в моєму батальйоні, чи повірите, не стали горілку пити: не такий день, говорять”, – от усе, що чує князь Андрій про солдатів від батальйонного командира Тимохіна. Пьер Безухов цілком розуміє зміст “неясних” і теж занадто коротких слів солдатів: “Всім народом налягти хочуть, одне слово – Москва. Один кінець зробити хочуть”. Солдати виражають упевненість у перемозі, готовність умерти за Батьківщину

На думку Толстого, у війні 1812 року величезну роль зіграла особистість Кутузова. Кутузов “не робив ніяких розпоряджень, а тільки погоджувався або не погоджувався на те, що пропонували йому”. Кутузов знав, що “вирішують доля сраженья не розпорядження головнокомандуючого, не місце, на якому коштують війська, не кількість гармат і вбитих людей, а та невловима сила, називана духом війська, і він стежив за цією силою й керував нею, наскільки це було в його владі”.

Злиття з народом, єднання із простими людьми робить Кутузова для письменника ідеалом історичного діяча й ідеалом людини. Він завжди скромний і простий. Виграшна поза, акторство йому далекі. Кутузов у романі – виразник народної мудрості

Ганна Ахматова назавжди зв’язала свою долю з долею рідної землі, і, коли після революції прийшла настав час вибирати, вона не коливалася: залишилася з рідною країною, з народом, оголосивши про цьому рішуче, голосно у вірші “Мені голос був. Він кликав утешно…”. Але ставати співаком перемігшого класу Ахматова не збиралася. Вона не відмовляла революції у величі цілей, але була переконана, що їхньому твердженню не могло сприяти наругу людяності, жорстокість

Батьківщина ніколи не була для Ахматової поняттям відверненим. Якщо в ранній творчості всією батьківщиною для поетеси був Петербург, то з роками, при звертанні до Теми батьківщини, її міркування стають усе більше значними. Наприклад, у вірші “Рідна земля” любов до батьківщини перевіряється всім життям, але й смерть, переконана Ахматова, не може обірвати нитка зв’язку людини з рідною землею:

У заповітних ладанках не носимо на груди,

Про неї вірші ридма не складаємо,

Наш гіркий сон вона не роз’ятрює,

Не здається обітованим краєм

Але лягаємо в неї й стаємо нею,

Тому й кличемо так вільно – своею.

Для С. А. Єсеніна рідний край, батьківщина – це середня Росія, сіло Константиново Рязанської губернії, це Русь сільська, із селянським побутом і древніми традиціями, з її казками й піснями, з діалектними словами, що передають своєрідність говору, з барвистим миром природи. Але чим далі йде Єсенін від своєї малої батьківщини, тим більше міняється його поезія, Мова, фарби

Історичні події, що змінили Росію, з усією повнотою відбилися в есенинской поезії. Образ “голубой Русі” переміняється в нього Руссю радянської. Поезія Єсеніна відрізняється незвичайною цілісністю, тому що все в ній – про Росію: “Моя лірика жива однією великою любов’ю до батьківщини.

Почуття батьківщини – основне в моїй творчості”.

Образ Росії в лірику Єсеніна міняється, як саме життя в країні, як її вигляд. Але залишаються непорушними ті цінності, з яких і складалося для Єсеніна поняття Росії: Село, російське Природа, люди, що живуть навколо, щастя “дихати й жити”. Темі любові до Росії присвячені такі вірші, як “Гой, ти, Русь, моя рідна”, “Край ти мій занедбаний”, “Спить ковилу. Рівнина дорога”, “Русь”, “Русь радянська”, “Русь уходящая”, “Лист до жінки”, і багато інші

Тема батьківщини у всієї часи була провідної в російській літературі. До неї зверталися багато поетів і письменники, кожний розробляв цю тему по-своєму, але незмінним завжди залишалося одне – глибока любов Кроссии.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Патріотична тема в добутках вітчизняної літератури