Павло Глазовий – Наталка-скакалка

НАТАЛКА-СКАКАЛКА Було колись – У театрах Біля каси давка: “Запорожець за Дунаєм”, “Наталка-полтавка”.

Панувала у мистецьтві Сила благородна. Куди ж вона поділася, Та краса народна?

Телебачення шурує Ролики та кліпи: Якісь діви рахітичні, Кривопикі типи. Добирають їх, здається,

Не за голосами, А за баньками дурними Й довгими носами. Мій знайомий телецентру

Надіслав заявку, Що хотів би подивитись “Наталку-полтавку”, “Запорожця за Дунаєм”, “Мартина Борулю”, А йому дали відписку,

Наче ткнули дулю: Ми

такого не включаєм У свої програми, Бо існуєм-животієм

Виключно зреклами… І сидить тепер знайомий Та очима кліпа, Коли вп? яте чи вдесяте Демонструють кліпа

Про Наташу – “радость нашу” Та Дмитра Гордона На зразок “ужясно шюмно В доме Шнейєрзона”.

Відбувається там дія Не в приватнім домі, А в приміщенні службовім

При аеродромі. Там сидить парняга лисий На дубовій лавці.

Це такими мають бути Нинішні красавці. І чекає голомозий, Як хазарська диня: Прилетіть до нього має Зіронька-богиня.

Розторопати нелегко – Він співа чи плаче, А тим часом десь кохана На конику скаче. Роздвонила жовта

преса,

Що Дмитрову милу Мали намір посадити Верхи на кобилу. Та не згодилась у кліпі

Виступать кобила,- Так брикнула, що Гордона Мало не убила, І Гордонова кохана,

Як леді залізна, На жеребця племінного Все-таки залізла,

А рисак той з переляку Як попер до лісу, – Тільки дивом амазонку Не угробив к бісу. То чому ж не про кохану

Співає парнішка, А гундосить:”Здравствуй, мілий, Мой плюшевий мішка” ? Не цікаво парню знати, Чи здорова мила,

Бо йому дурна кобила Баки геть забила… Це ж вам, браття, не якась там “Наталка-Полтавка”. Від такого навіть мішка

Плюшевий загавка. Це не те, що Запорожець – Той, що за Дунаєм! І не треба дивуватись: Маєм те, що маєм…

А які музикі грали В кліпі пречудові! Куди Лисенку Миколі, Куди Гулакові!

Коли Гордон на лавочці Співав чи то плакав, Йому Дуров популярний На гітарі брякав. Мав йому акордеоном Підіграть Табачник, Та в лікарні ледве, бідний,

Не зіграв у ящик. Замість нього комік Мішка Потрудивсь на славу, – Мордував акордеона, Як барбос халяву.

Скільки ж витрачено грошей І дурної праці, Щоб дівулька покаталась Верхи на коняці!

А Наталка та полтавка Йшла собі по воду І співала про дерева, Про лиху погоду. Не могла ж вона возити Воду на кобилі.

Ой до чого ж ми відсталі, Браття мої милі. Є в мистецтві непорушні І тверді закони:

Коли нема Паторжинських, Співають Гордони.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Павло Глазовий – Наталка-скакалка