Павло Тичина – Листи до поета (триптих)

Павло Тичина Листи до поета. Триптих І.

Елади карта. Коцюбинський, на етажерці лебідь: оце і вся моя кімната, – заходьте коли-небудь! Я привітаю наче друга.

Ах я давно Вас ждала, ще як над книжкою поезій сміялася, ридала. Мені все сниться: сонце, співи, і Ви, і день весняний. – І от я з Вами вже знайома, поете мій коханий. Прийдіть сьогодня: в мене вдома лиш я сама та квіти.

Я цілий вечір буду ждати, боятись і радіти… ІІ. Ви десь, мабуть, не з наших сел, абож… о ні, не смію. Читала Вас я і не все, не все я розумію.

Чи я у полі, чи в лісу

– усе мені здається: у Вас у книжці неживе, а тут живе сміється… Про Вас недавно хтось писав: “Поезії окраса”. А всеж таки у Вас не так, не так, як у Тараса. Про все в Вас єсть: і за народ, і за недолю краю.

А як до серця те узять – даруйте, я не знаю. ІІІ. Я комуністка, хожу в “чужому”, Обрізала косу, – І Вам не соромно співати в цей час про сонце, про красу?

Пишу до Вас, бо так схотіла. Скажіть мені: кому потрібні рахітичні оті сонети та пісні? Народу, скажете? голодним? – Нещасна, жалка-ж та рука, що тріолєтами годує робітника.

Поки прощайте, не здивуйте – цеж не любовний лист. А втім скажу: Ви – сила, і з Вас ще вийде комуніст.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Павло Тичина – Листи до поета (триптих)