Павло Тичина – Прометей
Говорить він: – Ви мене держали між скелями, в кайданах, у неволі. Так совісно, сумлінно прикувавши, щоб я і мускулом поворухнуть не смів. Роки йшли. Минали ночі. Тисячоліття терпів я!
Дурень, думав: Отямляться царі і зрозуміють мої потреби й болі, – звільнять, одпустять. Та кожна епоха шуміла своїм шумом. І після дня, як звичайно, заходила ніч. А я знову терпів і нетерпляче ранку ждав, хоч ранок нічого не приносив.
Тиран черговий мені орлів та коршаків із сміхом надсилав, щоб упевнитись, чи я ще живий? І раз прилетіло їх не два, не три. За двоголовим – одноголовий, білий, чорний, за ним іще якийсь, і ще…
– Тут я не стерпів! Двигнув плечима! Рвонув усе це к чорту, аж камінь закричав!
Бо подавив свого й чужого люду – без ліку… Дивлюсь тепер на кров, на корчі тіла, на руїни. Заплакати? Себе убить? – Щоб знов орли?
Щоб знов тирани?! – О ні!.. Піду життя творить нове – хоч би по трупах – Сам! Так мусить буть.
(1921 або ж 1922 рік)
Related posts:
- “Я Ваші очі пам”ятаю, як музику, як спів” (Павло Тичина) – Павло Тичина (1891 – 1967) Підручник Українська література 11 клас Українська література 1920-1930 років “Я Ваші очі пам”ятаю, як музику, як спів” (Павло Тичина) Тичина був наділений мистецьким даром відтворювати широку гаму переживань і почуттів ліричного героя. Він оспівував світле почуття кохання, звеличуючи його як одну з найшляхетніших рис людини. У віршах “З кохання плакав я…”, “Не дивися так привітно…”, […]...
- Павло Тичина – Річка РІЧКА Хлюпоче синя річка – Ой річка, ой ріка! Юрба нас невеличка, Зате ж бо гомінка! І співи тут, і крики, І радість тут, і сміх. А вколо, як музики, – Гурти пташок дзвінких. І кожна ж то співає, І кожна поклика: “Ой небо, ой безкрає, Ой річка, ой ріка!” Он рибки затремтіли, Пливуть із […]...
- Павло Тичина – Три сини Приїхало до матері да три сини, Три сини вояки, да не ‘днакі. Що ‘дин за бідних, Другий за багатих. А третьому силу свою нігде діть, – Просто бандит. – Ой, мамо! – каже перший кароокий, – Який-то світ широкий! Не тільки в нас з нуждою бій, Не тільки ми тут з горем – Страждають люди […]...
- Павло Тичина – Закучерявилися хмари Закучерявилися хмари. Лягла в глибинь блакить… О милий друже, – знов недуже – О милий брате, – розіп’яте – Недуже серце моє, серце, мов лебідь той ячить. Закучерявилися хмари… Женуть вітри, мов буйні тури! Тополі арфи гнуть… З душі моєї – мов лілеї – Ростуть прекрасні – ясні, ясні – З душі моєї смутки, жалі […]...
- Павло Тичина – На захист миру Браття! Друзі! Побратими! Дні які в нас ясні, чистії А в буржуазії – ніч… З почуттями із святими ми в Москві зібрались вмісті, щоб за мир піднести клич. Хоч з країн ми й різних світу – в нас одна мета, едина: жити в здруженій сім’ї. Проти воєн ми і гніту! Вільна щоб була людина Й […]...
- Павло Тичина – Плач Ярославни ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ І Ліді Папарук Сніг. Сніжок. На княжий теремок. День і ніч круг нього ходить, плаче голосок: – Ой князю, князьочку, чи ти за Дунаєм? чи ти на Дону? Дай про себе вісточку, бо умру. Прислухається княгиня – тільки сніг, тільки сніг та сніжок, та за полем та за лісом голос-голосок; Батька війна! Матері […]...
- Павло Тичина – Самосуд Там, де вигін одгорождений од церкви штахетом, зібрався народ. Ларивон-штундист убив свою меншу дочку. Що це робиться? До чо’ це приведе? Всі хвилювались (жінки трохи далі), усі хвилювались; брали у доказ минулії роки – і спокій, і сталість, брали закон тут і совість і владу. – Гаду не жити! – всі хвилювались. – Це треба […]...
- Павло Тичина – Партія веде Та нехай собі як знають Божеволіють, конають, – Нам своє робить: Всіх панів до ‘дної ями, Буржуїв за буржуями Будем, будем бить! Будем, будем бить! Адже це уже не дивно, Що ми твердо, супротивно, Владно устаєм. Ми йдемо походом гідним, – Всім пригнобленим і бідним Руку подаєм! Руку подаєм! Оживляєм гори, води, Вибудовуєм заводи, Ростемо […]...
- Павло Тичина – Пастелі ПАСТЕЛІ I Пробіг зайчик. Дивиться – Світанок! Сидить, грається, Ромашкам очі розтулює. А на сході небо пахне. Півні чорний плащ ночі Вогняними нитками сточують. – Сонце – Пробіг зайчик. II Випив доброго вина Залізний день. Розцвітайте, луги! – : я йду – день – Пасітесь, отари! – : до своєї любої – день – Колисково, […]...
- Павло Тичина – Терор ТЕРОР Ізнову беремо євангеліє, філософів, поетів. Людина, що казала: убивати гріх! – на ранок з простреленою головою. Й собаки за тіло на смітнику гризуться. Лежи, не прокидайся, моя мати! Велика ідея потребує жертв. Але хіба то є жертва, коли звір звіра їсть? – не прокидайся, мати… Жорстокий естетизме! – й коли ти перестанеш любувати з […]...
- Павло Тичина – Мадонно моя МАДОННО МОЯ І. Мадонно моя, Пренепорочна Маріє, прославлена в віках! На наших самотніх вівтарях лиш вітер віє… Пройди над нами з омофором, заридай над селом. – Уже ми Тобі ані піснь, ні псалом не воспоєм диким хором. – Жона відважна, діва гріховна гряде до нас. Нагая – без одежі, без прикрас – чарує, мов та […]...
- Павло Тичина – Іній ІНІЙ Ой цвілось життя зелене – юнь моя – чорнобрів’я! Тисяча півтонів, тіней… А тепер же – що зустрів я? Сивий впав на мене іній… Сивий, сивий іній… Що ж. Нічого. Це нічого. Серце,- цить! Чого ти спориш? В мене ж вік – новий, зустрічний. То й зустрінем… Все суворіш мислить розум строго – вічний. […]...
- ПАСТЕЛІ – Павло Тичина Літературне читання 3 клас ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ Тихий, привітний вечір заходить у гості до кожної оселі, засвічує вогники… – Читаючи вміщені далі поезії про вечір, зверни увагу: у всіх цих творах змальовано одну й ту саму картину природи, але кожен митець побачив її по-своєму. Пейзаж Павло Тичина ПАСТЕЛІ1 (Уривок) Коливалося флейтами2 Там, де сонце зайшло. Навшпиньках […]...
- Павло Тичина – Осінь ОСІНЬ На культурах устього світу майові губки поросли. Осінь. По містах вже о четвертій – електричні ліхтарі. А в селі ступнів щось у десять (тінь од чабана) додому отару женуть. Вони казали: можна ж купити старого камазину, сяк-так заслати смітник і посадовити культуру (тільки голову піддержувати треба!) – ачей вона ізнов до нас промовить. А […]...
- Павло Тичина – Війна І Кладусь я спать. Три янголі в головах стоять. Один янгол – все бачить. Другий янгол – все чує. Третій янгол – все знає. І приснився мені Син. Наче він сам проти ворога ставає. А той обступає, просто в груди рубає! (Перший янгол вид свій закриває). І ніби поле рівне, рівне та зелене. І вітер […]...
- Павло Тичина – У собор У СОБОР I По один бік верби. По другий старці. Гнуться, гнуться, гнуться верби. Нагинаються старці. Шум юрби глухої. Блиск хмариних крил! … Сповіває аналої Синє брязкання кадил. Тут говорять з Богом. Тут Йому скажу – (Хтось заплакав за порогом) – З херувимами служу! Жду я, ждуть все люде – І нема Його. Гнуться, гнуться, […]...
- Павло Тичина – Ой, що в Софійському Ой, що в Софійському заграли дзвони, затремтіли, Не білі голуби-янголи в небі полетіли. Ой, там збиралися під прапори, під соняшні ще й сині. Віднині Не буде більше пана у вільній Україні! Ідуть, ідуть з музикою Під тінню прапорів Прекрасною, великою Рікою стиглих нив. Ідуть, ідуть – вітаються І славлять щасні дні. Жахтять, переливаються Їх душі […]...
- Павло Тичина – Евое! ЕВОЕ! Творці революції здебільшого лірики. Революція єсть трагічна лірика, а не драма, як то подейкують. Evoe!* За плугом ходити наші нащадки готуватимуться не менш, як зараз готуються в балетній студії. І на людину, що не вмітиме пісні, дивитимуться як на справжнього контрреволюціонера. Все на світі від примружених очей. Evoe! Антистрофа Приставайте до партії, де на […]...
- Павло Тичина – Енгармонійне ЕНГАРМОНІЙНЕ ТУМАН Над болотом пряде молоком… Чорний ворон замисливсь. Сизий ворон задумавсь. Очі виклював. Бог зна кому. А від сходу мечами йде гнів!.. Чорний ворон враз кинувсь. Сизий ворон схопився. Очі виклював. Бог зна кому. ЕНГАРМОНІЙНЕ СОНЦЕ Десь клюють та й райські птиці Вино-зелено. Розпрозорились озера!.. Тінь. Давно. Косарі кують до сходу. Полум’я квіток! Перса […]...
- Павло Тичина – Як ти за мир – мобілізуй же сили ЯК ТИ ЗА МИР – МОБІЛІЗУЙ ЖЕ СИЛИ І рідний люд, і сонце, і земля до нашого сумління промовля: Як ти за мир – мобілізуй же сили, агресорів щоб війни погасили! Якщо ти океан, а не ручай – історії ти рухи помічай, у самий глиб епохи заглибляйся, в серця людей увесь переміщайся. Для чого націй […]...
- Павло Тичина – Дух народів горить Дух народів горить, дух народів – “мов жрець”. Тільки в нас як було: ті ж раби, ті ж підгінчі… О прийдіть же, прийдіть, Маккавея мечі! Спалахніте, вогні Леонардо да Вінчі! Наша кров на полях, на полях на чужих. Наша кров, мов душа самогубця голосить. Заспокойте ж її, заспокойте скоріш. Чи ви й досі не вчули, […]...
- Павло Тичина – Пісня трактористки ПІСНЯ ТРАКТОРИСТКИ ЯК ОЛЕСЯ КУЛИК ТІКАЛА НА КУРСИ 1930 Р. Дим-димок од машин, мов дівочі літа… Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та. Літом я робила в полі, а як всніжило тіль-тіль, я товаришок питала, поступала ув артіль. Ой артіль моя “Трояндо”, маркізет, мадеполам! Вишивала я узори з тривогою пополам. З тривогою – ой же […]...
- Павло ТИЧИНА (1891-1967) Літературне читання 4 клас – О. Я. Савченко – Освіта 2015 РОЗДІЛ П’ЯТИЙ. ВИДАТНІ УКРАЇНСЬКІ ПИСЬМЕННИКИ Павло ТИЧИНА (1891-1967) Павло Григорович Тичина народився 27 січня 1891 року в селі Пісках на Чернігівщині в родині сільського дяка, який був нащадком давнього козацького роду. У Пісках пройшли дитячі та юнацькі роки поета. Чудовий слух, уміння відчувати природу […]...
- ХОР ЛІСОВИХ ДЗВІНОЧКІВ – Павло Тичина УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КРАСА РІДНОГО КРАЮ Павло Тичина ХОР ЛІСОВИХ ДЗВІНОЧКІВ Ми дзвіночки, Лісові дзвіночки, Славим день. Ми співаєм, Дзвоном зустрічаєм: День! День! Любим сонце, Небосхил і сонце, Світлу тінь, Сни розкішні, Все гаї затишні: Тінь! Тінь. Линьте, хмари, Ой, прилиньте, хмари, – Ясний день. Окропіте, нас благословіте: День! День. Хай по полю, Золотому полю, Ляже […]...
- Павло Тичина – Цвіт в моєму серці Цвіт в моєму серці. Ясний цвіт-первоцвіт. Ти той цвіт, мій друже, Срібляний первоцвіт. Ах, ізнов кохана, Де згучала рана – Квітне цвіт-первоцвіт! Слухаю мелодій Хмар, озер та вітру. Я бриню, як струни Степу, хмар та вітру. Всі ми серцем дзвоним, Сним вином червоним – Сонця, хмар та вітру! Десь краї казкові, Золоті верхів’я… Тільки шлях […]...
- Павло Тичина – Листи до поета (триптих) Павло Тичина Листи до поета. Триптих І. Елади карта. Коцюбинський, на етажерці лебідь: оце і вся моя кімната, – заходьте коли-небудь! Я привітаю наче друга. Ах я давно Вас ждала, ще як над книжкою поезій сміялася, ридала. Мені все сниться: сонце, співи, і Ви, і день весняний. – І от я з Вами вже знайома, […]...
- Павло Тичина – На культурах устього світу На культурах устього світу майові губки поросли. Осінь. По містах вже о четвертій – електричні ліхтарі. А в селі ступнів щось у десять (тінь од чабана) додому отару женуть. Вони казали: можна ж купити старого камазину, сяк-так заслати смітник і посадовити культуру (тільки голову піддержувати треба!) – ачей вона ізнов до нас промовить. А листя […]...
- Павло Тичина – Дума про трьох вітрів ДУМА ПРО ТРЬОХ ВІТРІВ На ранній весні-провесні, Гей, на світанню гук. Ой за горами, за високими, Там за морями та за глибокими, Ще Й за шляхами несходимими – Рано-пораненьку Ясне Сонечко сходило, Ясне Сонечко сходило, братів своїх, Вітрів, до себе іскликало, До них словами промовляло: “Брати мої! Вітри мої! Брати мої любі, милі, Вольні, прудкокрилі! […]...
- Павло Тичина – Іще пташки в дзвінких піснях Іще пташки в дзвінких піснях блакитний день купають, Ще половіє злотом хвиль на сонці жита риза (Вітри лежать, вітри на арфу грають); – А в небі свариться вже хтось. Завіса чорно-сиза Півнеба мовчки зап’яла. Земля вдягає тінь… Мов звір, ховається людина. – Господь іде! – подумав десь полинь Заплакав дощ… і вщух. Мовчить гора. Мовчить […]...
- ЕПІТЕТ, МЕТАФОРА – ПАВЛО ТИЧИНА (1891 – 1967) УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 5 клас РІДНА УКРАЇНА. СВІТ ПРИРОДИ ПАВЛО ТИЧИНА (1891 – 1967) ЕПІТЕТ, МЕТАФОРА Образності літературним творам надають такі художні засоби, як епітет і метафора. Епітет – це художнє означення: палке Слово, золоте жито, васильковий погляд. Найчастіше означення виражено прикметником. Але не всі прикметники є епітетами. Наприклад, у словосполученнях високе дерево, біла скатертина прикметники […]...
- Павло Тичина – Перед пам’ятником Пушкіну в Одесі ПЕРЕД ПАМ’ЯТНИКОМ ПУШКІНУ В ОДЕСІ Здоров будь, Пушкін мій, землі орган могучий! І ти, морська глибінь, і ви, одеські тучі! Я тут у вас в гостях, і всім я вам радий. Не гнівайтесь за сміх: іще ж я молодий. Залузаний бульвар. Бульчить калюжна плавань. І Пушкін на стовпі – пливе у грязь, як в гавань. […]...
- Сонячний кларнетизм Павла Тичини – Павло Тичина (1891 – 1967) Підручник Українська література 11 клас Українська література 1920-1930 років Сонячний кларнетизм Павла Тичини Літературознавець Юрій Лавріненко назвав творчу манеру письма Тичини кларнетизмом, розуміючи його як “український варіант міжнародного символізму, а потім і як власного синтезу поетичного стилю”. Сучасників поета і майбутні покоління читачів бентежать оригінальна філософія митця, його незвичне світосприймання. У своїх естетичних шуканнях автор […]...
- “Як страшно! Людське серце до краю обідніло” (Павло Тичина) – Євген Плужник (1898-1936) Підручник Українська література 11 клас Українська література 1920-1930 років Євген Плужник (1898-1936) “Як страшно! Людське серце до краю обідніло” (Павло Тичина) Лірика Плужника відбивала настрої доби, змальовуючи трагізм буття людини в жорстокому світі катастроф, революцій та братовбивчих воєн. Безглуздому й немилосердному кровопролиттю поет протиставив людинолюбство. Він осуджує і “білий”, і “червоний” терор. Твори збірки “Дні” […]...
- Геніальний співець українського відродження”(Василь Барка) – Павло Тичина (1891 – 1967) Підручник Українська література 11 клас Українська література 1920-1930 років Геніальний співець українського відродження”(Василь Барка) Павло Тичина оспівав духовне і національне відродження народу, його волелюбність і державотворчу роль. Поет брав участь у багатотисячному мітингу на Софійській площі під час проголошення незалежності України. Тоді у всіх церквах Києва одночасно забили у дзвони: Україною поширився золотий гомін свободи. […]...
- “Патент на одержання зрілості української прози” (Павло Тичина) – Юрій Яновський (1902-1954) Підручник Українська література 11 клас Українська література 1920-1930 років Юрій Яновський (1902-1954) “Патент на одержання зрілості української прози” (Павло Тичина) Роман “Вершники” тривалий час був культовим твором української літератури XX століття. Він містить риси жанрової та естетичної спадкоємності попередніх романів прозаїка. Проте цей роман відрізняється від інших за структурою: його розподілено на вісім новел, які […]...
- “Похорон друга” – величний реквієм воїнам, загиблим у боях за Батьківщину ПАВЛО ТИЧИНА 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ПАВЛО ТИЧИНА “Похорон друга” – величний реквієм воїнам, загиблим у боях за Батьківщину Велика Вітчизняна війна була страшною трагедією для багатьох народів Європи. Не було людини, якої б вона так чи інакше не торкнулася. Особливо це стосується радянських республік, які прийняли основний удар фашистів на себе. Хоч, судячи з […]...
- Павло Тичина – Біографія Тичина Павло Григорович (1891-1967) поет, громадський та державний діяч Народився 27(15) січня 1891 р. у селі Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії (тепер Бобровицького району Чернігівської області). Походить зі старовинного козацького роду (його пращур, за родинним переказом, був полковником у Богдана Хмельницького). Батько майбутнього поета був сільським дяком – вчителем “школи грамоти”. Змалку виявив хист до […]...
- ПАВЛО ТИЧИНА Павло Григорович Тичина народився 27(15) січня 1891 р. у селі Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії (тепер Бобровицького району Чернігівської області). Походив зі старовинного козацького роду (його пращур, за родинним переказом, був полковником у Богдана Хмельницького). Батько майбутнього поета був сільським дяком – вчителем “школи грамоти”. Сім’я була багатодітна (народилося 13, зіп’ялося на ноги 9 дітей), […]...
- ЗНО – Павло Тичина – Література XX ст Література XX ст. Павло Григорович Тичина – це “шукання й шукання, праця й вимогливість і, нарешті, вміння з безконечного плину образів відібрати найсвіжіший, наймісткіший, наймузикальніший…” (Олесь Гончар) М. Рильський, характеризуючи індивідуальну неповторність поезії П. Тичини, дуже вдало назвав її музичною рікою. Він мав на увазі насамперед те, що творчість одного з найкращих поетів минулого століття […]...
- Тичина Павло Григорович Павло Григорович Тичина народився 27 січня 1891 р. в с. Пісках на Чернігівщині в родині сільського дяка. Вчився спочатку в чернігівській бурсі, а потім – в духовній семінарії. З дитинства був обдарований музично, добре співав. Ще зовсім молодим почав спілкуватися з корифеями української літератури – М. Коцюбинським, В. Самійленком. Після закінчення семінарії вступив до Київського […]...