Печорін “молодший брат Онєгіна”. М. Ю. Лєрмонтов. “Герой нашого часу”
А, вірно, вона існувала і, вірно, було мені призначення високе, тому що я почуваю в душі моїй сили неосяжні. “Герой нашого часу” – перший російський реалістичний психологічний роман у прозі. У передмові до “Журналу Печоріна” Лєрмонтов пише: “Історія душі людської, навіть найдрібнішої душі, навряд чи не цікавіша і не корисніша історії цілого народу!”. Ось розкрити цю “історію душі людської” і поставив собі завдання Лєрмонтов у своєму романі.
Його особлива увага звернена на розкриття складного суперечливого характеру
Роман складається з п’яти частин, п’яти повістей, які мають кожна свій жанр, свій сюжет і свій заголовок. Але головний герой об’єднує всі ці повісті в єдиний роман.
Особливе місце в романі займають останні три повісті – це історія життя Печоріна, написана ним самим. Ця історія дається у вигляді щоденника (“Княжна Мері”), а також у формі записок, які герой склав уже пізніше. Лєрмонтов підкреслює, що сповідь Печоріна цілком щира, що він (Печорін)
Бєлінський сказав про Печоріна: “Це Онєгін нашого часу, герой нашого часу. Несхожість їх між собою набагато менше відстані між Онегою і Печорою”. Герцен теж назвав Печоріна “молодшим братом Онєгіна”. У чому ж схожість між Печоріним і Онєгіним?
Обидва вони – представники вищого світського товариства. Чимало спільного в історії їхньої молодості: спочатку та ж погоня за світськими задоволеннями, потім ті ж розчарування в них, та ж спроба зайнятися наукою, читанням книг і охолодження до них, та ж нудьга, що оволоділа ними. Так само, як і Онєгін, Печорін стоїть за інтелектуальним рівнем вище, ніж навколишнє дворянське середовище.
Обидва вони є типовими представниками мислячих людей свого часу, що критично ставляться до життя і людей. Але на цьому подібність і кінчається, Печорін – інша, ніж Онєгін, людина за своїм духовним складом, він і живе в інших соціально-політичних умовах.
Онєгін жив у 20-ті роки, до повстання декабристів, у пору суспільно-політичного пожвавлення. Печорін – людина 30-х років, часу розгулу реакції, коли декабристи були розгромлені, а революційні демократи як суспільна сила ще не заявили про себе. Онєгін міг піти до декабристів (що і думав показати Пушкін у десятій главі роману), Печорін був позбавлений такої можливості. От чому Бєлінський сказав, що “Онєгін нудьгує, Печорін глибоко страждає”.
Становище Печоріна тим трагічніше, що він і за натурою своєю обдарованіший і глибший за Онєгіна. Природна обдарованість Печоріна різко впадає в око читачеві. Ця обдарованість виявляється в глибокому розумі, сильних пристрастях і сталевій волі Печоріна.
Гострий розум Печоріна дозволяє йому вірно судити про людей, про життя, критично ставитися і до себе самого. Характеристики, які він дає людям, точні і влучні. Серце Печоріна здатне глибоко і сильно відчувати, хоча зовні він тримається спокійно, тому що “повнота і глибина почуттів і думок не припускає шалених поривів”.
Печорін – сильна, вольова натура, що жадає діяльності. Але при усій своїй обдарованості і багатстві духовних сил він, за його власним справедливим визначенням, – “моральний каліка”. Його характер і уся його поведінка відрізняються крайньою суперечливістю. Ця суперечливість чітко позначається вже в його зовнішності, що відбиває, як і в усіх людей, внутрішній стан людини.
Малюючи портрет Печоріна, автор наполегливо підкреслює дивності свого героя. Очі Печоріна “не сміялися, коли він сміявся”. Лєрмонтов говорить: “Це ознака або лютої вдачі, або глибокого, постійного смутку!”. “Погляд його – нетривалий, але проникливий і важкий, лишав по собі неприємне враження нескромного запитання і міг би здаватися зухвалим, якби “е був настільки байдужо-спокійним”. Хода Печоріна “була недбала і лінива, але я помітив, що він не розмахував руками, – вірна ознака деякої скритності характеру”. З одного боку, у Печоріна “міцна статура”, з іншого боку – “нервова слабкість”.
Печоріну десь тридцять років, а “у його посмішці є щось дитяче”. Максим Максимович теж був вражений дивацтвами Печоріна, протиріччями його характеру: “У дощик, у холод цілий день на полюванні; усі змерзли, стомилися, – а йом”у нічого. А іншим разом сидить у себе в кімнаті, вітер війне, запевняє, що застудився; віконницею стукне, він здригнеться і побіліє, а при мені ходив на кабана сам на сам!”.
Ця суперечливість Печоріна і розкривається в романі з усією повнотою, виявляючи, за визначенням Лєрмонтова, “хворобу” покоління того часу. “Ціле моє життя, – визначає сам Печорін, – було тільки ланцюгом смутних і невдалих протиріч серцю або розуму”. У чому ж вони виявляються? По-перше, у його відношенні до життя. З одного боку, Печорін – скептик, розчарована людина, яка живе з цікавості, а з іншого боку, у ньому величезна жага до життя, діяльності.
По-друге, у ньому борються безпристрасність із вимогами почуття, розум і серце. Я давно вже живу не серцем, а головою. Я зважую свої власні пристрасті і вчинки із суворою цікавістю, але без участі”.
Але в Печоріна гаряче серце, спроможне розуміти і любити природу. Від зіткнення з нею, “яка б прикрість не лежала на серці, – говорить він, – яке б занепокоєння не млоїло думку, усе в хвилину розсіється, на душі стане легко”. Протиріччя в натурі Печоріна позначаються і у його відношенні до жінок. Свою увагу до них, бажання домогтися їхнього кохання він сам пояснює потребою свого честолюбства, що, за його визначенням, “є не що інше, як спрага влади, а перше моє бажання, – говорить він далі, – підкоряти моїй волі усе, що мене оточує: збуджувати до себе почуття любові, відданості і страху – чи не є перша ознака і найбільше торжество влади?” Але Печорін не такий безсердечний егоїст. Він здатний на глибоке кохання.
Про це говорить його відношення до Віри. Отримавши її останній лист, Печорін, “як божевільний, вискочив на ганок, стрибнув на свого Черкеса! і пустився щодуху, по дорозі до П’ятигорська! Одну хвилину, ще одну хвилину бачити її, попрощатися, потиснути її руку!
При можливості втратити її навіки, – пише він, “- Віра стала для мене дорожчою над усе на світі – дорожче за життя, честь, щастя!” Залишившись без коня в степу, “він упав на мокру траву і, як дитина, заплакав”.
Ця суперечливість і не дає можливості Печоріну жити повним життям. З гірким почуттям він розцінює себе як “морального каліку”, у котрого “висохла, випарувалася, вмерла” краща половина душі. Напередодні дуелі, згадуючи усе своє минуле життя, Печорін задумався над питанням: навіщо він жив, для якої цілі народився?
Відповідаючи, у своєму щоденнику він пише: “А, вірно, вона існувала і, вірно, було мені призначення високе, тому що я почуваю в душі моїй сили неосяжні. Але Печорін не знайшов цього свого “високого призначення”, не знайшов діяльності, гідної його “неосяжних сил”. Він витрачає чималі сили свої на дії, його неварті: руйнує життя “чесних контрабандистів”, викрадає Белу, домагається кохання Мері, відмовляється від неї, убиває на дуелі Грушницького.
Усім, із ким він стикається, він приносить горе або навіть загибель: загинули Бела і Грушницький, нещасливі Віра і Мері, до глибини душі засмучений Максим Максимович: суха зустріч його з Печоріним змусила бідного старця страждати і сумніватися в можливості щирих, дружніх стосунків між людьми. От воно, найстрашніше протиріччя: “неосяжні сили душі” – і дрібні, неварті Печоріна вчинки; він поривається “любити весь світ” – і приносить людям одне лише зло і нещастя, наявність благородних, високих прагнень – і дрібні почуття, що володіють душею; прагнення повноти життя – і повна безнадійність, свідомість своєї приреченості.
Хто ж винен у тому, що Печорін перетворився в “розумну непотрібність”, у зайву людину? На це запитання відповідає сам Печорін: “В мені душа зіпсована світом”, тобто тим світським товариством, у якому він жив, і піти від котрого не має снаги. “Моя безбарвна молодість протікала в боротьбі із собою і світом, кращі мої почуття, боючись глузування, я ховав у глибині серця: вони там і померли”. Але справа тут не тільки в дворянському суспільстві. У 20-ті роки з нього вийшли декабристи.
Справа в тому, що Печорін – людина 30-х років, типовий герой свого часу. Своїм романом “Герой нашого часу” Лєрмонтов проклав дорогу романам І. Тургенєва і Л. Толстого. А. П. Чехов учився в автора “Тамані” майстерності короткого оповідання, точності, простоті і стислості побудови фрази.
Related posts:
- Печорін – “молодший брат Онєгіна” (зіставлення образів за творами О. Пушкіна і М. Лєрмонтова) І. “Герой нашого часу” М. Ю. Лєрмонтова – перший реалістичний психологічний роман, написаний прозою (розкриття “історії душі людської” – головне завдання автора; звернення особливої уваги на розкриття складного, суперечливого характеру головного героя роману). ІІ. Печорін – “молодший брат Онєгіна”. 1. У чому схожість між Печоріним і Онєгіним? (обидва – представники вищого світського товариства; чимало спільного […]...
- Печорін – “молодший брат Онєгіна”- МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ ТВОРИ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 9 клас А, вірно, вона існувала і, вірно, Було мені призначення високе, Тому що я почуваю в душі Моїй сили неосяжні М. Лєрмонтов. Герой нашого часу “Герой нашого часу” – перший російський реалістичний психологічний роман у прозі. У передмові до “Журналу Печоріна” Лєрмонтов пише: “Історія душі людської, навіть найдрібнішої душі, навряд чи не цікавіша і […]...
- Печорін і Грушницький – герої роману М. Лермонтова “Герой нашого часу” Печорін і Грушницький – герої роману М. Лермонтова “Герой нашого часу” І. Композиційна й ідейна роль образу Грушницького в романі. (У центрі роману – образ Печоріна. Конфлікт Печоріна з Грушницьким – один з основних, як протистояння істинного та помилкового. Грушницкий втілює світ, проти якого повстає Печорін.) ІІ. Грушницький – пародія на Печоріна. 1. Система поглядів, […]...
- Печорін і Грушницький герої роману М. Лєрмонтова “Герой нашого часу” І. Композиційна й ідейна роль образу Грушницького у романі. (У центрі роману – образ Печоріна. Конфлікт Печоріна з Грушницьким – один з основних, як протистояння істинного та помилкового. Грушницкий втілює світ, проти якого повстає Печорін.) ІІ. Грушницький – пародія на Печоріна. 1. Система поглядів, що визначає поведінку героїв. (Розум Печоріна (здатність до самоаналізу, логіка суджень) […]...
- Печорін як “герой нашого часу” у романі Михайла Лєрмонтова В основу психологічного портрета Печоріна Лєрмонтовим покладена “теорія пристрастей, коли душевні сили, якщо не знайдуть позитивного виходу, псують хорошу природу людини. Герой викликає в читача бажання замислитися над проблемою: що таке людина, що рухає нею, чи може вона відповідати 351 вчинки, а чи може діяти якось інакше. За словами Лєрмонтова, Печорін – портрет, “який малювався […]...
- “Чому Печорін – герой нашого часу?” Завжди цікаво замислитися, чому автор назвав свій твір саме певним чином. Приміром, Михайло Лермонтов вирішив назвати свій твір “Герой нашого часу”, цілком зрозуміло, що під героєм всього часу, який він описував, письменник розуміє головну дійову особу всього твору – молоду людину на прізвище Печорін. Варто помітити, що далеко не всі з тих, хто навіть уважно […]...
- Печорін як представник “зайвих людей” (твір-роздум за романом М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу”) – МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ ТВОРИ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 9 клас Печорін як представник “зайвих людей” (твір-роздум за романом М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу”) Герой нашого часу… то портрет, Складений із пороків усього нашого Покоління, у повному їхньому розвитку. М. Лєрмонтов У романі М. ІО. Лєрмонтова “Герой нашого часу” вирішується злободенна проблема: чому люди розумні й енергійні не знаходять застосування своїм незвичайним здібностям […]...
- Печорін і інші герої роману М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу” Печорін. З ним ми знайомимося в першій же повісті роману, але знайомимося не безпосередньо, а дізнаємося про нього з вуст Максим Максимович. Потім у повісті “Максим Максимович” нам про Печоріна розповідає сам автор, а потім ми читаємо “Журнал Печоріна”, де, як мені здається, повністю і всебічно розкривається характер і душа Печоріна. Так що ж являє […]...
- Печорін як представник “зайвих людей” (Твір-роздум за романом М. Ю. Лермонтова “Герой нашого часу”) А, мабуть, вона існувала і, мабуть, було мені призначення висока, тому що я відчуваю в душі моєї сили неосяжні. М. Ю. Лермонтов. Герой нашого часу “Герой нашого часу” -. перший російський реалістичний психологічний роман у прозі. У романі піднімається злободенна проблема: чому розумні й енергійні люди не знаходять застосування своїм незвичайним здібностям і “в’януть без […]...
- Печорін і Максим Максимович (за романом М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу”)- МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ ТВОРИ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 9 клас (за романом М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу”) Час… Це він став нездоланною стіною між двадцятими і тридцятими роками минулого століття. Час відкинув гучні суперечки про майбутнє Росії, мрії, радість в очікуванні прийдешніх змін. Усе залишилося там, за ЗО липня 1826 року, страшним днем страти декабристів. Не почуєш більше слова “свобода”, і “серед […]...
- Печорін – герой свого часу Печорін – герой свого часу Роман “Герой нашого часу” – вершина творчості Лермонтова. Робота над цим твором (сучасники називали його збірником повістей) продовжувалася з 1837 по 1840 рік. У 1841 році друге видання було доповнене передмовою. У ній автор відповідав своїм критикам, які стверджували, що Печорін – порочне явище, нетипове для російського життя, наклеп на […]...
- У чому причина трагедії Печоріна? Твір по роману”Герой нашого часу” Творчості Лєрмонтова притаманні дві основні риси – це сум та іронія. Причому ці дві риси переплітаються, взаємодіють і доповнюють одна одну. Мене вражає, як Лєрмонтов у деяких творах про кохання пише з неповторною іронією, а про світле і ніби позитивне – з невимовним сумом. Ця особливість творчості Лєрмонтова відобразилась і в його романі “Герой нашого […]...
- “Герой нашого часу” – роман про долю покоління З 1838 по 1840 рік М. Лермонтов під враженням кавказького життя написав 5 повістей, абсолютно різних за сюжетом і пов’язаних між собою лише образом головного героя Григорія Печоріна – російського офіцера, який служить на Кавказі. Ці повісті письменник об’єднав у романі “Герой нашого часу”, який побачив світу 1840 році. Назва роману викликала нерозуміння і навіть […]...
- Сюжет і композиція роману М. Лєрмонтова “Герой нашого часу” І. Історія створення роману. (Початок роботи – 1838 рік, під враженням від поїздки на Кавказ. “Бела” і “Тамань” опубліковані окремими повістями. Спочатку не задумувався як роман (збірник повістей). Але в 1820 році “Герой нашого часу” вийшов у світ. Повісті, що ввійшли до нього, зв’язані єдиною композицією і сюжетом. Головна проблема роману – особистість і час.) […]...
- Печорін у відносинах з Вернером, Вірою, Мері у романі М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу” Доктор Вернер, не поступаючись Печорину в розумі й спостережливості, відрізняється від нього тим, “що не коли не вмів скористатися своїм знанням”. Вернер в повісті представлений свідком життя, ніж її учасником. Його добре серце співчуває болю, його шляхетний розум обурений ницістю, але при цьому доктор – лише супроводі Печоріна. По своєї волі він вчинків не робить, […]...
- М. Ю. Лєрмонтов. “Герой нашого часу”. Огляд роману 1. Роман або кілька повістей? 2. Жанрова своєрідність роману. 3. Порядок глав, “кільцева” композиція роману. 4. Печорин – герой нашого часу Герой Нашого Часу, милостиві государі мої, точно, портрет, але не однієї людини: це портрет, складений з пороків усього нашого покоління, у повному їхньому розвитку. М. Ю. Лєрмонтов В 1838 році, слідами кавказьких вражень, М. […]...
- М. Лєрмонтов. Передмова до “Героя нашого часу” Розміщено від Tvіr в Среда 26 мая “У будь-якій книзі передмова є перша і водночас остання річ; вона або пояснює мету твору, або виправдовується перед критикою”, – так писав М. Лєрмонтов у своїй передмові до “Героя нашого часу”. Письменник, якому довелося натрапити на грубе нерозуміння свого роману читацькою публікою (“Деякі страшенно образились… що їм як […]...
- Твір-роздум за романом М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу” У романі М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу” вирішується злободенна проблема: чому люди розумні й енергійні не знаходять застосування своїм незвичайним здібностям і в’януть без боротьби на самому початку життєвої ниви? На це питання Лєрмонтов відповідає історією життя Печоріна, молодої людини, що належить до покоління 30-х років XІX ст. У образі Печоріна автор дав не […]...
- Твір-міркування по романі М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу” А, вірно, вона існувала й, вірно, було мені призначення високе, тому що я почуваю в душі моєї сили неосяжні. М. Ю. Лєрмонтов. Герой нашого часу. “Герой нашого часу” – перший російський реалістичний психологічний роман у прозі. У романі піднімається злободенна проблема: чому розумні й енергійні люди не знаходять застосування своїм незвичайним здатностям і “в’януть без […]...
- Роман “Герой нашого часу” – торжество лермонтовського реалізму I. Роман М. Лермонтова “Герой нашого часу” – реалістичний, психологічний твір. (Роман насичений глибоким суспільним і психологічним змістом. Йому притаманний лермонтовський реалізм. Твір складається з п’яти частин-повістей, кожна з яких має свою назву, свій сюжет і жанрові особливості. Всі ці повісті об’єднані навколо головного героя роману.) II. Особливості композиції та її роль у розкритті характеру […]...
- Шкільний твір на тему “Герой нашого часу” Вершина творчості Лєрмонтова – соціально-психологічний роман “Герой нашого часу”. Головна дійова особа роману – офіцер Григорій Печорін, прекрасно освічена, багата молода людина, яку вислали із Петербурга в діючу армію на Кавказ. Епізоди його життя на Кавказі складають зміст роману, який побудований з п’яти повістей: “Тамань”, “Максим Максимович”, “Бела”, “КняжнаМері”, “Фаталіст”. Печорін – “зайва людина”. Поводження […]...
- Зображення головного героя у романі “Герой нашого часу” Роман “Герой нашого часу” став продовженням теми “зайвих людей”. Ця тема вперше пролунала у романі у віршах О. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”. Герцен назвав Печоріна молодшим братом Онєгіна. У передмові до роману автор показує відношення до свого героя. Так само як і Пушкін в “Євгенії Онєгіну” (“Завжди я радий помітити різницю між Онєгіним і мною”), […]...
- “Історія душі людської” у романі М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу” У передмові до роману “Герой нашого часу” Лєрмонтов визначає свою письменницьку завдання – намалювати “сучасної людини”, “портрет, складений з пороків усього нашого покоління”. Бєлінський назвав роман “сумною думою про наш час”. Особливість роману в тому, що портрет часу малюється як історія однієї людської душі. Сам Печорін, розмірковуючи про своє життя, знаходить у ній багато спільного […]...
- Коло інтересів “водяного суспільства” (за романом М. Ю. Лермонтова “Герой нашого часу”) У справах служби головний герой твору Лермонтова, Печорін, опинився в П’ятигорську, кавказькому курортному містечку. При першій же зустрічі з містом Печорин виділив три групи, на які поділялося населення містечка. До першої групи належали сімейства степових поміщиків. Про це можна було здогадатися по їх зовнішності і занять. До другої групи належали місцеві дами – дружини влади. […]...
- Твір-міркування по романі М. Ю. Лермонтова “Герой нашого часу” А, вірно, вона існувала й, вірно, було мені призначення високе, тому що я почуваю в душі моєї сили неосяжні. М. Ю. Лермонтов. Герой нашого часу. “Герой нашого часу” – перший російський реалістичний психологічний роман у прозі. У романі піднімається злободенна проблема: чому розумні й енергійні люди не знаходять застосування своїм незвичайним здатностям і “в’януть без […]...
- “Герой нашого часу” соціально-психологічний роман Роман Михайла Юрійовича Лєрмонтова “Герой нашого часу” є одночасно і соціально-психологічним і філософським романом. Це твір побудований на традиціях, закладених ще Грибоєдовим у своєму творі “Лихо з розуму” і Пушкіним в “Євгенії Онєгіні”. Вся творчість Лєрмонтова як би готував грунт для виникнення “Героя нашого часу”. Риси, властиві головному герою роману Печоріна, зустрічаються в інших героїв […]...
- Складність і суперечливість характеру головного героя роману М. Лєрмонтова “Герой нашого часу” Во мне душа испорчена светом. М. Ю. Лєрмонтов “Герой нашого часу” – вершинний твір М. Лєрмонтова, в якому автор розповідає “історію душі” людини покоління 30-х років XІX ст. Головний герой роману – молодий дворянин, офіцер Григорій Олександрович Печорін. Від природи це людина гострого розуму, чутливого серця, твердої волі. Герой не раз замислюється над головними питаннями […]...
- Образ Печоріна у романі Лєрмонтова “Герой нашого часу” Роман “Герой нашого часу”, вийшовши у Світло, викликав суперечливі судження серед читачів. Образ Печоріна був для них незвичний. У передмові Лєрмонтов дає своє пояснення цьому: “Отчий же цей характер… не знаходить у вас пощади? Уже чи не тому, що в ньому більше правди, ніж би ви того бажали? “, Такою передмовою Лєрмонтов сам указав на […]...
- Печорін – “герой свого часу” Урок зарубіжної літератури 9 клас УРОК № 57 Тема. Печорін – “герой свого часу” Мета: поглибити знання про романтизм; проаналізувати вчинки Печоріна, розкрити суттєвий зміст його конфлікту з навколишнім середовищем; показати суперечність характеру Печоріна; навчати учнів вирізняти в художньому творі епізоди, важливі для характеристики героїв; навчати визначати головну думку твору; розвивати критичне мислення учнів. Обладнання: […]...
- Порівняльна характеристика Онєгіна й Печорина по романах “Євгеній Онєгін” і “Герой нашого часу” Ці геніальні художники створили образи героїв, характерних свого часу. Онєгін – парубок першої чверті, а Печорин – сорокових років XIX століття. Малий відрізок часу розділяє наших молодих людей, але якими різними вони є на початку романів і як разюче однакові наприкінці добутків. Онєгін – “молодий джигун”, що одержав традиційне виховання й поверхневе утворення: Він по-французькому […]...
- Тяжкий дух скептицизму Печоріна (за романом М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу”) Роман “Герой нашого часу” був написаний у 1838-1840 роках. Це була епоха найжорстокішої політичної реакції, що наступила в країні після поразки виступу декабристів. У своєму творі автор подав у образі Печоріна, головного героя роману, типовий характер 30-х років XІX століття. Реалістично змальовуючи свого героя з усіма його протиріччями і “вадами”, письменник у той же час […]...
- Тема твору доля і воля у романі “Герой нашого часу” Тема долі у романі “Герой нашого часу” звучить упродовж усіх глав книги. В “Тамані” Печорін замислюється, чого б то доля закинула його до гурту контрабандистів. У “Княжні Мері” він радів, що доля послала йому для розваги Груш-ницького, а пізніше Печорін писав у своєму щоденнику: “…судьба как-то всегда приводила меня к развязке чужих драм… Я бьіл […]...
- Тяжкий дух скептицизму Печоріна (за романом М. Ю. Лермонтова “Герой нашого часу”) Тяжкий дух скептицизму Печоріна (за романом М. Ю. Лермонтова “Герой нашого часу”) Роман “Герой нашого часу” був написаний у 1838-1840 роках. Це була епоха найжорстокішої політичної реакції, що наступила в країні після поразки виступу декабристів. У своєму творі автор подав у образі Печоріна, головного героя роману, типовий характер 30-х років XIX століття. Реалістично змальовуючи свого […]...
- Характеристика образу Максима Максимовича в романі М. Лермонтова “Герой нашого часу” Максим Максимович в романі Лермонтова “Герой нашого часу” виступає в якості оповідача. Автор не дає цілісної характеристики цьому героєві, обмежуючись окремими штрихами. Основна увага зосереджена на його розповіді про Печоріна – головного героя. Хоча дещо все ж таки Максим Максимович повідомляє і про себе. В нього немає сім’ї: більше дванадцяти років не отримував звістки від […]...
- “Герой нашого часу” – роман психологічний і філософський – МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ ТВОРИ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 9 клас Вершина творчості Лєрмонтова – соціально-психологічний роман “Герой нашого часу”. Головна дійова особа роману – офіцер Григорій Печорін, прекрасно освічена, багата молода людина, яку вислали із Петербурга в діючу армію на Кавказ. Епізоди його життя на Кавказі складають зміст роману, який побудований з п’яти повістей: “Тамань”, “Максим Максимович”, “Бела”, “Княжна Мері”, “Фаталіст”. Печорін – […]...
- Образ Печоріна у романі М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу” Герой роману – людина сильної волі, відважна, яка не ховається від небезпеки, а сміливо дивиться вперед і йде назустріч бурям і тривогам, щоб знайти своє справжнє призначення, зіграти свою роль у житті і заповнити душевну порожнечу хоча б діяльністю без певної мети. “Герою нашого часу” – наче портрет, але не однієї людини: це портрет, складений […]...
- Образ Печоріна у романі Михайла Лєрмонтова “Герой нашого часу” Образ Печоріна у романі Михайла Лєрмонтова “Герой нашого часу” Герой роману – людина сильної волі, відважна, яка не відвертається від небезпеки, а навпаки, іде назустріч бурям та тривогам, щоб знайти собі діло і заповнити неосяжну порожнечу свого духу, хоча б і діяльністю без певної мети. Його байдужість та іронія – більшою мірою світська звичка, ніж […]...
- Значення роману “Герой нашого часу” Роман “Герой нашого часу” був написаний в последекабрістское час. Прогресивні дворяни намагалися змінити суспільний лад, але їхні плани зазнали краху. Наступні роки стали одним з найскладніших періодів життя російського народу. Але навіть в такі важкі часи люди не переставали мислити, і всі їхні сили були спрямовані на інтелектуальний розвиток. Освічені люди намагалися пізнати світ з […]...
- Особливості композиції, художнього часу, образу автора у романі М. Лєрмонтова “Герой нашого часу” Здавалося б, яка нормальна людина, читаючи книгу, ставить перед собою питання про композицію твору? Яка ж мені, відверто кажучи, різниця, де у творі зав’язка, а де кульмінація, як пливе художній час, коли я просто читаю. Якщо цікаво, навіть не читаю – проковтую, якщо так собі – часу на ознайомлення з твором, звичайно, піде більше. Так […]...
- Твір за мотивами роману М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу” Для мене “Герой нашого часу” – роман, що не ставиться до повчальної й повчальної літератури. Він мене й зацікавив саме тим, що автор задає філософські питання, але на них не відповідає, надаючи читачеві можливість самому вирішити, що вірно, а що ні. Головний герой роману, з одного боку, – збіговисько “пороків усього покоління в повному їхньому […]...