Переказ і коротка характеристика добутку Осінь Карамзина М. Н

По жанрі “Осінь” – елегія. Розквіт цього жанру доводиться на епоху сентименталізму, яскравим представником якого є Карамзин. Цей вірш заклав основу психологізму в пейзажній ліриці.

Вірш написаний білим віршем, без рими, що зближає його із прозою.

“Осінь” починається з опису сумовитого осіннього пейзажу. Осіння картина стає приводом для міркувань мандрівника, що зіставляє свою долю зі станом природи. У настрої ліричного героя переважають мотиви зів’янення, прощання з життям, самітності Це створюється завдяки перерахуванню

звичних явищ, які приходять із осінню.

Віють осінні вітри, на землю падають жовті листи, сади й поля спорожніли, пізні гусаки до півдня прагнуть, опустилися “сиві” тумани.

Ліричний герой “поглядом сумовитим” оглядає “бліду” картину. В оповідання включається автор Він звертається до героя з життєстверджуючим закликом: Мандрівник сумний, утішся: В’яне природа Тільки на малий час… Усе оживиться, Усе обновиться навесні…

З гордою посмішкою Снову природа повстане В шлюбному одязі. Це гімн весні, що перемагає смерть. В останньому чотиривірші автор порівнює осінь природи з осінню життя.

Вічне відновлення природи протиставляється тлінності людини: Смертний, ах!

В’яне навіки! Старець весною Почуває хладную зиму Ветхия життя


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Переказ і коротка характеристика добутку Осінь Карамзина М. Н