Переказ легенди: Кара-Даг – Чорна Гора

Кара-даг – гірський масив (погаслий вулкан) у Криму, розташований між Судаком і Теодозією. Назва цієї гори походить від тюркських слів: “кара” – чорний і “даг” – гора. От як про походження гори говориться в стародавній легенді. Давним-давно в надрах Кара-дага – Чорної гори жило страшне чудовисько – одноокий велетень-людожер.

Удень велетень спав, але навіть його мирний храп пугал жителів околишніх селищ. Пізно ввечері велетень просипався й виходив зі свого лігвища.

Загрозливо блискаючи своїм єдиним оком, воно починав

оглушливо ревіти. Тоді злякано ховалися все – діти, старі, жінки, а чоловіка, щоб піддобрити чудовиська, відводили до підніжжя гори бика або пари овець. Але восени, коли наступав місяць весіль, велетень вимагав більшої жертви.

Він безупинно ревів, шпурляв з гори камені, які засипали виноградники, руйнували будинку. Налякані до смерті люди вибирали одну з наречених, приводили її на Кара-даг і зв’язану залишали на високій скелі. Багато горя приніс велетень людям, і ніхто не знав, як від нього позбутися. Але найшовся відважний юнак, що заприсяг убити велетня.

Наступив місяць весіль. Юнак відправився до велетня

на Кара-даг. “Красиво в нас тут – думав юнак – і жити дуже хочеться! Але краще загинути в нерівному бої, чим терпіти ненаситне чудовиська…”.

Згадав юнак свою улюблену, присів на камені й запік пісню влюбви.

– А ти добре співали. Мені подобається

Юнак підняв голову нагору й побачив велетня

– Пропой мне ще свою пісеньку, – пророкотав велетень. –

Я теж хочу, щоб до мене пташка любові прилетіла, щоб у саме серце проникнула

И юнак пообіцяв велетневі привести ту, що посилає любов. Наступного дня юнак відправився на Кара-даг зі своєї улюбленої, красунею ельбис. Краса ельбис була настільки сліпуча, що велетень від подиву широко розплющив своє єдине око.

А дівчина взяла лук, натягнула тугу тятиву й пустила в око кам’яну отруєну стрілу. Завив від нестерпного болю велетень, спіткнувся об камінь і зірвався у свою глибоку нору…

На світанку вийшли люди зі своїх будинків, подивилися в ту сторону, де ще вчора було лігвище велетня, і здивовано завмерли. Чорної гори більше не існувало. Вона розвалилася, поховавши під собою велетня. А на тім місці піднялися високо до неба нові стрімчаки, вигадливої форми скелі, які нагадують диких звірів


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Переказ легенди: Кара-Даг – Чорна Гора