Перша колискова скорочено – Микола Вінграновський

За допомогою виразних епітетів “дитино золота”, “тривого кароока”, “гіллячко голуба” автор створив неповторний образ батьківської любові й тепла: Спи, моя дитино золота, Спи, моя тривого кароока. В теплих снах ідуть в поля жита, І зоря над ними йде висока. Спи, моя гіллячко голуба, Тихо в моїм серці і щасливо. За вікном хлюпочеться плавба Твоїх літ і долі гомінливої. Будь-яка колискова пісня передає любов і турботу батьків.

Особливість колискової Миколи Вінграновського полягає в тому, що він нерозривно поєднує майбутнє своєї

дитини та рідної землі: Спи, моя дитинко, на порі. Тіні сплять і сонна яворина… Та як небо в нашому Дніпрі, Так в тобі не спить хай Україна. Хай вона не спить в тобі повік, Бо вона – для тебе і для світу…

Люлі, мій маленький чоловік, Капле сон сріблястий з верховіту… Автор майстерно поєднав два художніх засоби – порівняння й літоту – у виразі “вузенька, як долоня”, створивши таким чином своєрідний образ маленької безіменної річки: Сама собою річка ця тече, Маленька річечка, вузенька, як долоня. Ця річечка Дніпра тихенька синя доня, Маленька донечка без імені іще.

Вона тече в городі в нас під кленом,

І наша хата пахне їй борщем. Цвіте над нею небо здоровенно Солодкими хмаринами з дощем. Цей образ набуває масштабності й уособлює для ліричного героя12 поняття родини і Батьківщини: Ця річечка тече для клена і для мене, Її й тоді я бачу, коли сплю.

Я річечку оцю в городі в нас під кленом Як тата й маму і як мед люблю. Поет описав сад, використавши персоніфікацію (“на колінах яблуні спить вітер”) і виразну метафору (“пахучі очі квітів”), а також вжив оказіоналізм – “небопад” (за аналогією до “зорепад”) – для створення своєрідного образу неба: Ходімте в сад. Я покажу вам сад, Де на колінах яблуні спить вітер.

А згорблений чумацький небопад Освітлює пахучі очі квітів. Я покажу вам сливи на сучках, Що настромились, падаючи мовчки. Затисла груша в жовтих кулачках Смачного сонця лагідні жовточки.

Автор використовує повтори слова “сонний”, асонанси та алітерації, створюючи образ всеохоплюючого сну: У полі спить зоря під колоском І сонно слуха думу колоскову, І сонна тиша сонним язиком Шепоче саду сиву колискову. То кажани. То кажанячий ряд Заплутався у сонному волоссі ночі…

Ходімте в сад. Я покажу вам сад. Його сумління покажу вам очі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Перша колискова скорочено – Микола Вінграновський