Головна ⇒ 📌Довідник з української літератури ⇒ Персонаж
Персонаж
Персонаж (лат. persona – особа, фр. personnage – маска актора) – постать людини, зображена письменником у художньому творі, загальна назва будь-якої дійової особи кожного літературного жанру. Олюднені, оживлені образи речей, явищ природи, особин тваринного світу в казках, байках, притчах та деяких інших жанрах також називають П. Деякі літературознавці ототожнюють П. з героєм, вживають ці слова як синоніми, тому мовлять про “літературних героїв”, допускаючи логічну суперечність, коли класифікують героїв на “позитивних” і “негативних”,
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Related posts:
- Герой літературного твору або Персонаж Герой літературного твору, або Персонаж – дійова особа, образ, широко і всебічно зображений, наділений яскравим характером, окреслений взаєминами з довкіллям, зв’язками із соціальним, національним, історичним контекстом. Розрізняють головних та другорядних, епізодичних Г. л. т. Так, у романі у віршах Ліни Костенко “Маруся Чурай” головним постає однойменний персонаж – легендарна піснярка з часів Хмельниччини, носій чільної […]...
- Позитивний персонаж (Герой) Позитивний персонаж (Герой) – дійова особа твору, персонаж, який є носієм авторського кредо (образ Сомка у романі П. Куліша “Чорна рада”, Володька та Матвія Довбенків у романі У. Самчука “Волинь”). У фольклорі, давній українській літературі, літературі новій, включаючи епоху класицизму, поняття “позитивний герой” та “ідеальний герой” не розмежовувалися. П. п. наділявся всіма моральними чеснотами, що […]...
- Гектор – центральний персонаж поеми Гомера “Іліада” Син царя Трої Пріама, батька п’ятдесяти синів і п’ятдесяти дочок. Чоловік Андромахи, дочки Гетіона, царя Фів, вбитого Ахіллеса. У “Іліаді” Г. супроводжують епітети “великий”, “блискучий”, “броне-блещущий”, “шлемоблещущій”. Він – головний захисник Трої, обложеної ахейцями, керованими Менелаем і Агамемнона. У книзі VI “Іліади” описана зустріч Г. з Андромахой, яка передбачає йому близьку загибель: “погубить тебе твоя […]...
- Центральний персонаж повести М. А. Булгакова “Собаче серце” Професор Преображенський хірург, світило світового значення. Його літературними побратимами є Базарів, Лопухів, Кірсанов. Так само як вони, професор Преображенський – прихильник філософії розумного егоїзму, раціоналіст, що випливає базаровской формулі: ” Природа не храм, а майстерня, а людина в ній працівник”. професор Преображенський очевидний різночинець, що зробив професійну кар’єру й думає, що його праця, талант, професіоналізм […]...
- Центральний персонаж героїчної комедії “Сирано де Бержерак” У французькій драматичній літературі, до появи на рубежі XIX і XX вв. “нової драми”, історики театру нерідко відзначають три імена, що дають подання про еволюції поняття героя: Сид, Лоренцаччо й Сирано. Останній до того ж підбиває підсумок пошукам романтичного героя, якому французька драматургія віддавали настільки щедру данину протягом усього XIX сторіччя. Закріплюючи зближення романтичної драми […]...
- Головний персонаж драматичної казки Велимира Хлебникова “Снежимочка” Літературним прототипом Снежимочки сам Хлебников називав образ Снігурки з п’єси А. Н. Островського, що стала також героїнею однойменної опери Н. А. Римского-Корсакова. Сама ж Снігурка є одним з найвідоміших персонажів російського фольклору Однак образи Снежимочки й Снігурки перебувають як би в різних літературних просторах. Якщо Островський у Снігурці хотів виразити всепроникаючу єдність і височину любові […]...
- Центральний персонаж роману “Сатирикон” Трималхион являє собою тип богача-вольноотпущенника, з усіма особливостями цього роду людей, з погляду утвореного й тонкого аристократа. Погана схоронність добутку (від якого дійшла до нас лише незначна частина – уривки XIV і XV книг) робить цю епізодичну фігуру (у буквальному значенні, оскільки жанр припускає численні вставні епізоди, у тому числі досить великі, що не мають […]...
- Лорелея центральний персонаж романтичної поезії Лорелея (нім. Lore Lay) – центральний персонаж романтичної поезії. Міфологічний прообраз: Л. – діва-чародійка, річкова фея, героїня німецьких народних легенд. Ім’я Л. походить від назви крутої кручі. Лурлей (Lurlei) на Рейні поблизу Бахараха. Ця назва, буквально означало “сланцева скеля”, пізніше було двічі переосмислено: спочатку як “сторожовий скеля”, а потім як “скеля підступності”. Лурлея згадується в […]...
- Центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Брати Карамазовы” Смердяков слуга поміщика Федора Павловича Карамазова, його незаконнонароджений син від міський юродивой Лизавети Що Смердить (звідси відбувається й прізвище, що визначило в якімсь ступені головні моральні риси цього персонажа). Дослідники Творчості Достоєвського вважають, що Смердяков як персонаж “Братів Карамазових” з’явився тоді, коли Достоєвський звернувся до давніх записів, озаглавленим “Слівця”, у пошуках характерних виражень для мовлення […]...
- Головний персонаж роману “Злочин і покарання” Розкольників Федір Михайлович Достоєвський – письменник-філософ, що ставив і вирішував у своїх добутках сложнейшие, вічні питання буття. Його герої – незвичайні люди. Вони мечуться й страждають, роблять лиходійства й каються, перебуваючи в нескінченному пошуку істини. Такий і головний герой роману “Злочин і покарання” Родіон Романович Розкольників. “Він до того поглибився в себе й усамітнився від усіх, […]...
- Яго центральний персонаж трагедії Шекспіра “Отелло” Яго центральний персонаж трагедії У. Шекспіра “Отелло” (1604), поручик на службі в Отелло. По натурі хам і плебей, змушений бути в служінні в “мавра”, ненавидячи його за випробовуване їм при цьому приниження, не в силах бути свідком безтурботного щастя Отелло й Дездемони, він сплітає навколо них дивовижну інтригу, у мережу якої попадає, сам того не […]...
- Головний персонаж п’єси Э. Ростана “Шантеклер” Півень Шантеклер з’явився в народних піснях і приказках романського миру в середні століття. Ростан використав образ співака зорі, веселого й голосистого, що приносить радість, а часом і попереджуючого про тривожні події, – з метою літературної полеміки. Ш. – галльський півень, втілення галльської сміливості, гумору й життєлюбства. “Співак зорі”, за задумом драматурга, повинен був викликати асоціації […]...
- Мефістофель – центральний персонаж трагедії Й. В. Гете “Фауст” Мефістофель – центральний персонаж трагедії Й.-В. Гете “Фауст” (частина перша – 1806, друга завершена в 1831). М. Гете мало схожий на диявола народних легенд і тих лялькових вистав про доктора Фауста, які часто показували в Німеччині на ярмарках. У “Пролозі на небесах” Бог атестує М. як “шахрая і веселуна”: “З духів отрицанья ти всіх мене […]...
- Центральний персонаж пьесшекспира: історичної хроніки “Генріх IV” і комедії “Виндзорские насмішниці” Один із самих популярних комічних персонажів Шекспіра. В образі свого героя драматург “сполучив” двох реальних історичних персон. Це сер Джон Олдкасл, лорд Кобем, що примкнув, незважаючи на своє знатне походження, до секти лоллардов (попередників пуритан), що виступив з викриттями на адресу католицької церкви й спалений за єресь в 1417 році Інший прототип Фальстафа – баронет […]...
- Головний персонаж роману М. Ю. Лермонтова “Герой нашого часу” Сучасники, у тому числі Бєлінський, у значній мірі ототожнювали Печорина з Лермонтовим. Тим часом авторові важливо було відмежуватися від свого героя. За словами Лермонтова, Печорин портрет, складений з пороків цілого покоління – “у повному їхньому розвитку”. Цілком зрозуміло, чому “Журнал Печорина” для Лермонтова – “чужий добуток”. Якщо не кращої, то центральною його частиною є щоденникові […]...
- Центральний персонаж драми А. П. Чехова “Три сестри” Барон Тузенбах німець, щообрусів, народжений у Петербурзі, “холодна й дозвільному”, – сама щаслива людина в п’єсі. Він гостро почуває “рубежность”, “переломність” теперішнього часу й всією своєю істотою спрямована до “громади, що насувається,”, “здоровій, сильній бурі”, що “здує з нашого суспільства лінь, байдужість, упередження до праці, гнилу нудьгу”. У гарячій переконаності Тузенбах У необхідності праці, послідовної, […]...
- Шерлок Холмс – мій улюблений літературний персонаж Англійський письменник, ірландець за походженням. Найпопулярнішими книгами письменника є детективні історії про Шерлока Холмса та його друга доктора Ватсона: “Собака Баскервілів” (1901-1902), “Доли-на жахів” (1914-1915), “Пригоди Шерлока Холмса” (1892-1893). ШерлокХолмс став улюбленцем мільйонів читачів світу, а ім ‘ям його називають тих, хто вміє розплутувати складні історії, відзначається високим інтелектом, знанням життя, прагненням до справедливості.. КонанДойль […]...
- Шатов – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Біси” З образом Івана Павловича Ш., двадцятисемилітнього конторського службовця, розкаявся нігіліста, асоційований І. І. Іванов, вбитий в листопаді 1869 року Нечаєвим і його групою з політичних мотивів і згідно з принципами “Катехізису революціонера”. Своєрідне художнє переломлення в образі Ш. отримали деякі факти біографії фурьеріста і петрашевця, потім “розкаявся нігіліста” М. Я. Данилевського (1822-1885), а також самого […]...
- Центральний персонаж добутку Н. Г. Чернишевського “Що робити?” Рахметов відрізняється від інших героїв роману так само, як сам роман Чернишевського – від тради ционних психологічних романів. У журналі “Епоха”, що издавались М. М. і Ф. М. Достоєвськими, про Рахметове писали як про “якийсь кабінетний міф, що подорожує так само легко по факультетах, як і по Європі” (Н. Соловйов). У художній ієрархії роману він […]...
- Ганелон – центральний персонаж французької епічної поеми “Пісня про Роланда” Ганелон – центральний персонаж французької епічної поеми “Пісня про Роланда” (серед десяти основних рукописів, що дійшли до нашого часу, сама древня і знаменита – т. зв. Оксфордська – редакція 1170). Передбачуваний прототип – архієпископ Сянський Веніло (фр. Wenilo або Guenilo), який змінив Карлу Лисому під час Аквітанського повстання 856 р. Г. – основний негативний персонаж […]...
- Центральний персонаж драми Сухово-Кобылина “Справа” Тарелкин уособлення “нової” Росії, нової моралі, вираження нігілістичного світогляду. Тарелкин людина, здатний на всі (“з мертвого зняв би шкіру”), готовий на будь-який злочин, але фатально невдачливий. Його цинізм безмежний, однак він не має страшну жорстоку хватку переможця Варравина. Тарелкин жалюгідний у своїй мерзенності, він не людина, а тінь. Автор створює оригінальний образ маленької людини, одержимого […]...
- Персонаж поеми М. В. Гоголя “Мертві душі” Ситуація зустрічі Чичикова й Коробочки сюжетно повторює епізод з “Вия”: заблудлі бурсаки попадають у гості до сатанинського “бабусі”. Окремими рисами К. також нагадує відьом з “Вечорів на хуторі біля Диканьки” (М. Вайскопф). Прізвище К. метафорично виражає сутність її натури: ощадливої, недовірливої, боязкої, недоумкуватої, упертої й марновірної. Коробочка “одна з тих матінок, невеликих поміщиць, які плачуться […]...
- Центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Ідіот” Парфен Рогожин – одна з найтрагічніших фігур у російській літературі. Спочатку – битий власним батьком купчик у смазних чоботах і кожусі, потім – мільйонер, байдужий до збільшення свого стану, і, нарешті, у фіналі – убивця. На перших сторінках роману, у вагоні Петербургско-Варшавской залізниці, оповідання Рогожин про себе й про зустріч із Настасьей Пилипівною – експозиція […]...
- Дар (обдарованість) Дар (обдарованість) – система психо-фізіологічних якостей людини, які визначають її схильність до творчої діяльності в певній галузі. Різна міра обдарованості виявляється у поняттях талант і геній. Синонімом д. є “хист”. д. акцентує увагу на вроджених чи успадкованих якостях людини. Проблему д. досліджують психологи, естетики, філософи. для літературознавства вона має значення у зв’язку із вчасним виявленням […]...
- Центральний персонаж комедії А. Н. Островського “Ліс” Провінційний актор, комік Щасливців “парний” персонаж до трагіка Несчастливцеву, як Санчо Панса – до Дон Кихоту. Життєвий практицизм, здоровий глузд, тверезе-іронічне й проникливе сприйняття дійсності роблять його “земним” персонажем, контрастним стосовно “піднесеного” Несчастливцеву. Природжений актор, Щасливців упевнено й артистично театралізує своє життєве поводження в рамках свого комічного амплуа. Майстер фарсових ситуацій, він має гарне чуття […]...
- Тарелкін – центральний персонаж драми А. В. Сухово-Кобиліна “Дело” В ієрархії “Дела” Канді Касторовіч Т. належить до категорії “Сили”. Колезький радник, наближене особа Варравіна – правителя справ всього відомства, Т. – важливий персонаж в армії антихриста, “обклав” всю християнську землю. Автор моделює образ як динамічний характер, в основі якого не літературні норми, а соціальні ролі. Т. – уособлення “нової” Росії, нової моралі, вираз нігілістичного […]...
- Мерчуткін – центральний персонаж “жарти на одну дію” А. П. Чехова “Ювілей” Мерчуткін – центральний персонаж “жарти на одну дію” А. П. Чехова “Ювілей” (1891), написаної за мотивами оповідання “беззахисна істота” (1887), де героїня з’являється під прізвищем Щукіна в особі “прохачки в допотопному салопі, дуже схожою ззаду на великого гнойового жука “. Серед літературних попередниць М. гоголівська “дубинноголовой” Коробочка (обох примітно звуть одним ім’ям – Настасья: чеховська […]...
- Дар Дар (обдарованість) – система психо-фізіологічних якостей людини, які визначають її схильність до творчої діяльності в певній галузі. Різна міра обдарованості виявляється у поняттях талант і геній. Синонімом Д. є “хист”. Д. акцентує увагу на вроджених чи успадкованих якостях людини. Проблему Д. досліджують психологи, естетики, філософи. Для літературознавства вона має значення у зв’язку із вчасним виявленням […]...
- Центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Біси” Основним, хоча й не єдиним, реальним прототипом С. Т. Верховенского з’явився відомий російський ліберальний історик-західник, друг А. И. Герцена Тимофій Миколайович Грановский (1813-1855). Джерелом відомостей про історикаа, який письменник не знав особисто, послужила рецензія Н. Н. Страхова на книгу А. В. Станкевича “Т. Н. Грановский” (1869), опублікована в “Зорі”. 26 лютого (10 березня) 1869 року […]...
- Карандишев персонаж драми А. Н. Островського “Безприданниця” Амбіція – ключове слово до пояснення особистості К. Амбіційність бідної людини – художнє відкриття Ф. М. Достоєвського (Макар Девушкин в “Бідних людях”, Парадоксаліст в “Записках з підпілля”, Миршавців в “Дядюшкином сні”, Смішна людина в “Сні смішної людини”). На відміну від Достоєвського, що розкриває “самосвідомість бідної людини” (М. М. Бахтин), Островський показує в п’єсі щиросердечне життя […]...
- Собакевич – персонаж поеми Н. В. Гоголя “Мертві душі” Фольклорні джерела образа Собакевича билинні й казкові богатирі (Еруслан Лазарович, Ілля Муромець і т. п.). Можливі літературні джерела: Тарас Скотинин з комедії Д. Фонвизииа “Недоук”, медведеподоб-ний розбійник Бурдаш із роману М. Загоскина “Юрій Милославський”. Богатирська міць Собакевича (нога, взута в чобіт велетенського розміру), подвиги за обіднім столом (ватрушки “набагато більше тарілки”, “індик ростом з теляти”, […]...
- Князь Валківський – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Принижені і ображені” (1861) Дворянин, “голяк – нащадок галузі старовинної”, красивий, що володіє ефектними манерами, обдарований гострим розумом, підприємливістю, віртуозною спритністю в плетінні інтриг, він – втілення зухвалого, щасливого, переможно зла в романі. Зла, що володіє сатанинської притягальною силою, – і від того вкрай небезпечного. Саме князь, на думку багатьох дослідників, головний герой роману. Всі приховані пружини дії зосереджені […]...
- Петя Трофімов центральний персонаж комедії А. П. Чехова “Вишневий сад” Чехов нібито іронічно ставився до Петі Трофимову, зобразив його “недотепою” і тим самим висловив своє скептичне ставлення до революційного руху. Таку думку абсолютно необгрунтовано. Для того щоб зрозуміти це, треба згадати, хто і за яких обставин назвав Петю “недотепою”. Це говорить Раневська, роздратована тим, що Петя відверто висловив несхвалення її зв’язку з незначним і нечесним […]...
- Центральний персонаж давньоіндійської епопеї “Рамаяна” У царя Дашаратхи довгий час не був спадкоємця; після багатьох жертвоприносин чоловік і жінка пануючи – Кауша-лья, Кайкейи й Сумитра народили йому чотирьох синів: Раму, Лакшману, Бхарату й Шатругх-ну. Брати росли разом і ніжно любили один одного. Р. перевершував їхньою силою, розумом і красою. Уже замолоду він робить великі подвиги, перемагаючи могутніх демонів. Під час […]...
- Троекуров центральний персонаж повести А. С. Пушкіна “Дубровский” Троекуров – реально, що проживав у Нижегородському повіті поміщик, що володів величезними вотчинами. У характері персонажа також багато чорт двоюрідного діда Пушкіна – генерал-майора Петра Абрамовича Ганнибала, що відрізнявся крутою вдачею й неприборканим темпераментом У повісті Пушкіна фігура Троекуров дуже важлива. Не випадково повість починається з його характеристики: “У домашньому побуті Кир мулу Петрович виявляв […]...
- Центральний персонаж роману “Хитромудрий ідальго Дон Кихот Ламанчский” Спокушений обіцянкою Дон Кихота одержати в подарунок один із завойованих островів і стати губернатором, бідний селянин Санчо Панса залишає дружину й дітей і як зброєносець відправляється з Дон Кихотом на пошуки пригод. Разом зі своїм хозяи ном Санчо Панса переживає безліч подій і стає свідком його подвигів. З одного боку, Санчо Панса вважає Дон Кихота […]...
- Центральний персонаж роману Толстого “Ганна Каренина” Прототипами для створення образа Каренина Толстому служили його гарний знайомий “розважливий” С. М. Сухотин, що пережив подібну сімейну драму, і свояк письменника А. М. Кузминский. Прийнято вважати, що прізвище персонажа “мовець” і походить від грецького слова “каренон” (голова), що підкреслює одну з основних рис характеру – безстрасність, перевага волі й упорядкованості поводження над почуттям. Однак […]...
- Астров – центральний персонаж “сцен із сільського життя” А. П. Чехова “Дядя Ваня” Образ А. відзначений у п’єсі особливим авторським ставленням, пов’язаних з професією героя: лікар в творах Чехова завжди виділений в особливу “касту”, до якої належав і сам Чехов. Повітовий лікар А. не з чуток знає російську провінцію. Він стикається з нею в повсякденному лікарській практиці: “У хатах народ покотом Бруд, сморід, дим, телята на підлозі, з […]...
- Юродивий персонаж трагедії А. С. Пушкіна “Борис Годунов” Юродивий – центральний персонаж трагедії А. С. Пушкіна ” Борис Годунов ” (1825). Юродивими на Русі називали блаженних, що відмовилися “Христа заради” від земних благ і ставших “жалібниками” народними. Юродиві вели злидарський спосіб життя, ходили в руб’ях і звичайно носили вериги. У період з XIV по XVI в. юродиві користувалися особливим шануванням: багато хто з […]...
- “Персонаж, схожий на Планетника” за повістю Б. Харчука “Планетник” Життя для людини, яка прагне жити в повну силу, завжди здається дуже коротким. А хочеться за це життя зробити дуже багато, хочеться принести якнайбільше користі іншим та залишити свій слід на землі. Змалку кожна людина прагне самоствердитися, пізнати щось нове, корисне, цікаве, а, ставши дорослим, в повній мірі передати свої знання наступним поколінням. Кожен із […]...