Головна ⇒ 📌Твори на задані теми ⇒ Персонажі роману Достоєвського “Брати Карамазови”
Персонажі роману Достоєвського “Брати Карамазови”
Центральний персонаж роману Достоєвського “Брати Карамазови” (1878-1880), поміщик, батько Дмитра, Івана, Алеши Карамазових і незаконнонародженого сина Смердякова. Прізвище Карамазова має у своєму складі Корінь “кара”, що на тюрксько-татарських мовах означають “чорний” (на думку дослідників, Достоєвський познайомився з тюрксько-татарськими словами в Сибіру). У чернетках цей герой не має ще імені, що з’явилося лише в остаточній редакції, а називається просто поміщиком
У романі – історії минулого, сьогодення й майбутнього
Хтивість Федір Павлович виражається двома “зовнішніми знаками”: римським носом і довгим кадиком. У його натурі явно видні риси фавна й 427 сатира. Прагнення його ненаситно, його відносини з жінками – це пристрасть, спрага, похіть. “Старий блазень”
Добровільне блазенство, що прийняв на себе Ф. П., є відмітною рисою його натури. Однак склад цього блазенства досить складний: сором, помисливість, уражене достоїнство, мстивість і захват власною ганьбою
Існує думка, нічим, однак, не доведене, про батька Достоєвського як прототипі Федір Павлович (воно висловлено дочкою письменника Л. Ф. Достоєвській). У Творчості письменника у Ф. П. є попередники: Ежевикин, Фома Хомич Опискин, Лебедєв (“Ідіот”). У самому романі присутній свого роду двійник Ф. П. – купець Самсонов, на змісті якого живе Грушенька.
“Що таке Карамазов – це не людин, а перевертень; ця нечиста тварина, якій гірка випадковість дали можливість захопити людський образ” (Щедрін). У критику й літературознавстві одержало широке поширення порівняння Ф. П. з Иудушкой Голавлевим М. Е. Салтикова-Щедрина (див. роботи В. Я. Кирпотина, А. С. Бушмина, Е. И. П-кусаева й ін.). Л. Н. Толстой у листі до И. Е. Рєпіна зрівняв образ Ф. П. з образом Івана Грозного в картині художника: “У нас була гемороїдальна недоумкувата нахлібниця баба, а ще є Карамазов-отец – і Іоанн ваш – це для мене з’єднання цієї нахлібниці й Карамазова, і він самий плюгавий і жалюгідний, жалюгідний убивця, якими вони й повинні бути…” Ф. Кафка записав у своєму щоденнику про Федір Павлович “…батько братів Карамазових аж ніяк не дурень, він дуже розумний, майже рівний по розуму Іванові, але зла людина”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)Related posts:
- Грушенька – героїня роману Ф. М. Достоєвського “Брати Карамазови” Прототипом образу послужила знайома Достоєвських Агрипина Іванівна Меньшова (в заміжжі Тер), яку, як і героїню роману, обдурив кинув її наречений-поручик. Достоєвські брали участь у долі Меньшової. Г. Свєтлова, як і всі жінки у Достоєвського, не має своєї особистої історії, складаючи частину біографії та долі інших героїв. Г. поєднує у своїй любові Дмитра і Альошу, Дмитра […]...
- Іван Карамазов – герой роману Ф. М. Достоєвського “Брати Карамазови” Один з трьох закононароджених синів поміщика Федора Павловича Карамазова. І. К. з’являється в чорнових записках Достоєвського під іменами “Іван Федорович”, “вчений”, “вбивця”. Останнє вказує на ідейну концепцію роману: справжній батьковбивця НЕ Смердяков, а богоборець І. К. (Цієї точки зору дотримувалися О. С. Долінін і К. В. Мочульський). Однак спочатку не виключалося, що саме І. К. […]...
- Альоша Карамазов – герой роману Ф. М. Достоєвського “Брати Карамазови” Альоша Карамазов – герой роману Ф. М. Достоєвського “Брати Карамазови” (1878-1880), третій син Федора Павловича Карамазова, брат Івана Карамазова, Дмитра Карамазова і Смердякова. До моменту початку подій роману А. К. виповнилося двадцять років. Це був “ставний, червонощокий, зі світлим поглядом, пашить здоров’ям подр стік. Він був у той час навіть дуже гарний собою, стрункий, середньовисокі […]...
- Зосима – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Брати Карамазови Це згадка вказує на близькість двох образів, що відбили прагнення Достоєвського відобразити фігуру сучасного подвижника і вчителя-християнина (раніше ця задача вирішувалася при створенні образу Тихона в “Бісах”). Навчання Макара Долгорукова і старця З. дуже близькі. Д. С. Мережковський у своїй роботі “Л. Толстой і Достоєвський”, розмірковуючи над змістом цих образів, писав: “” Добре все на […]...
- Роман “Брати Карамазови” вершина містичного реалізму Достоєвського Роман “Брати Карамазови” задуманий письменником як твір, що мав би відкривати серію романів про життя Олексія Карамазова – чоловіка Божого, який втілюватиме в життя священні заповіти. Однак цей перший із серії творів про праведника-людино-любця так і залишився єдиним романом, у якому герой поки що не є активним діячем, а фігурує лише як земний ідеал людини, […]...
- Центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Брати Карамазовы” Смердяков слуга поміщика Федора Павловича Карамазова, його незаконнонароджений син від міський юродивой Лизавети Що Смердить (звідси відбувається й прізвище, що визначило в якімсь ступені головні моральні риси цього персонажа). Дослідники Творчості Достоєвського вважають, що Смердяков як персонаж “Братів Карамазових” з’явився тоді, коли Достоєвський звернувся до давніх записів, озаглавленим “Слівця”, у пошуках характерних виражень для мовлення […]...
- Князь Валківський – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Принижені і ображені” (1861) Дворянин, “голяк – нащадок галузі старовинної”, красивий, що володіє ефектними манерами, обдарований гострим розумом, підприємливістю, віртуозною спритністю в плетінні інтриг, він – втілення зухвалого, щасливого, переможно зла в романі. Зла, що володіє сатанинської притягальною силою, – і від того вкрай небезпечного. Саме князь, на думку багатьох дослідників, головний герой роману. Всі приховані пружини дії зосереджені […]...
- Семен Мармеладов – МАРМЕЛАДОВИ ТА ІНШІ ПЕРСОНАЖІ РОМАНУ ФЕДІР ДОСТОЄВСЬКИЙ (1821-1881) МАРМЕЛАДОВИ ТА ІНШІ ПЕРСОНАЖІ РОМАНУ Семен Мармеладов Перша зустріч Раскольникова із Семеном Мармеладов Мармеладовим відбувається на початку роману, тоді, коли Родіон зважується на вбивство. Однак він ще не зовсім повірив у свою “наполеонівську” теорію, а перебував у якомусь гарячковому стані. Спочатку Мармеладов для Раскольникова – це просто не вартий уваги “п’яненький”, завсідник […]...
- Петро Лужин – МАРМЕЛАДОВИ ТА ІНШІ ПЕРСОНАЖІ РОМАНУ ФЕДІР ДОСТОЄВСЬКИЙ (1821-1881) МАРМЕЛАДОВИ ТА ІНШІ ПЕРСОНАЖІ РОМАНУ Петро Лужин Найнеприємніший для Достоєвського образ роману – Петро Лужин. Це представник тієї “нової сили”, що йшла на зміну аристократам. У провінції він заробив чималий капітал і прагматично розрахував, що в тогочасній Росії адвокатська практика дасть змогу непогано заробляти й стане перепусткою до вищих кіл суспільства: “Після […]...
- Олексій Іванович – герой роману Ф. М. Достоєвського “Гравець” Несподівано приїхала “бабуся” програє в рулетку майже весь свій статок, позбавивши Поліну та генерала спадщини. Де-Гріє відмовляється “без грошей” одружитися на Поліні, яка ще повинна французові 50 тисяч. Горда до пристрасті, Поліна хоче кинути їх у “підле обличчя” Де-Гріє. Гроші повинен виграти А. І. Щасливий випадок приносить йому величезну суму, але гра із засобу самоствердження […]...
- Художні особливості роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” був опублікований в 1866 році. Його автор більшу частину життя прожило в досить стиснутих матеріальних умовах, викликаних необхідністю розплачуватися з боргами за видання журналів “Епоха” і “Час”, почате братами Достоєвськими до смерті старшого брата Михайла. Тому Ф. М. Достоєвський змушений був Алл С о ч. Р У заздалегідь […]...
- Соня Мармеладова – МАРМЕЛАДОВИ ТА ІНШІ ПЕРСОНАЖІ РОМАНУ ФЕДІР ДОСТОЄВСЬКИЙ (1821-1881) МАРМЕЛАДОВИ ТА ІНШІ ПЕРСОНАЖІ РОМАНУ Соня Мармеладова Однією з провідних тем творчості Достоєвського є змалювання важкої долі та страждань “зневажених і скривджених”. Показуючи долю сім’ї Мармеладових, Раскольникова, безіменних бідняків і “п’яненьких”, яких так багато на вулицях Петербурга, письменник зображує світ людського страждання, викриває аномальність і аморальність суспільства, де люди приречені на зневагу […]...
- Гуманізм роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” “Свавільне вбивство навіть останнього з людей, самого злобливого з людей не дозволяється духовною природою людини… Вічний закон вступив у свої права, і він (Розкольників) потрапив під його владу. Христос прийшов не порушувати, а виконувати закон… Не так надходили ті, які минулого справді велик і геніальними, які робили великі діяння для всього людства. Вони не вважали […]...
- Життя знедолених, пригнічених і ображених на сторінках роману Федора Достоєвського “Злочин і кара” Життя знедолених, пригнічених і ображених на сторінках роману Федора Достоєвського “Злочин і кара” “Злочин і кара” Ф. М. Достоєвського належить до найбільш складних творів російської літератури. Достоєвський описує страшну картину життя людей у Росії середини ХІХ ст. У цей час багато хто почував себе розчарованим, загнаним та стиснутим власним безсиллям і безправ’ям. Автор створює книгу […]...
- Ідейний зміст роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Не убий! Заповідь Христа Серед безлічі творів Достоєвського (“Біси”, “Брати Карамазовы”, “Бідні люди”, “Підліток”, “Ідіот” і інші) одним з перших є “Злочин і покарання”. У цьому добутку розкривається творчий мир автора як особлива реальність, як живий духовний організм, де має значення буквально всі, тобто будь-який дріб’язок, незначні подробиці. Джерела роману йдуть у минуле Достоєвського, коли […]...
- Задум роману Достоєвського “Злочин і покарання” Задум “Злочини й покарання” виник у Достоєвського на основі глибокого осмислення самих живих, самих злободенних явищ, характерних для російської дійсності середини 60-х років. Ріст убогості, проституції, карних злочинів, зсув моральних норм, “хиткість у поняттях”, егоцентризм і анархічне свавілля буржуазних ділків і крайня безпорадність “принижених і ображених”, здатних тільки до стихійного й індивідуалістичного бунту,- всі ці […]...
- Жанрові особливості роману Достоєвського “Злочин і кара” Жанрові особливості такого проблемного роману Достоєвського, як “Злочин і кара” не можна визначити однозначно. І не тільки тому, що це твір складний щодо свого задуму і об’ємний навіть в кількісному відношенні. Наприклад, про роман Л. Толстого “Війна і мир”, при всій його масштабності, можна категорично твердити, що це роман-епопея. Про “Анну Кареніну” Толстого можна без […]...
- Я хочу розповісти вам про книгу… (по романі “Брати Карамазовы”) Основну ідею роману “Брати Карамазовы” Достоєвський сформулював в епіграфі “Істинно, істинно говорю вам: якщо пшеничне зерно, падши в землю, не вмре, то залишиться одне; а якщо вмре, то принесе багато плода (Євангеліє від Іоанна)”. Це думка про неминуче відбувається в природі й у житті відновленні, що неодмінно супроводжується вмиранням старого. Широта, трагізм, неодолимость процесу відновлення […]...
- Макар Долгорукий – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Підліток” Макар Долгорукий – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Підліток” (1875), юридичний батько Аркадія Долгорукого (Підлітка), колишній кріпак Вер-сшова. П’ятдесяти років одружився на вісімнадцятирічній дворової Софії Андрєєвої, “круглої сироті”, виконуючи обіцянку, дану її батькові, “виростити і взяти за себе”. Після того, як дружина зійшлася з Версилова, став мандрівником, але зв’язків з “сімейством” не переривав; за […]...
- Знедолені, пригнічені та ображені герої роману Федора Достоєвського “Злочин і кара” Знедолені, пригнічені та ображені герої Роману Федора Достоєвського “Злочин і кара” У романі “Злочин і кара” Ф. М. Достоєвський описує страшну картину життя людей Росії середини XIX ст. У цей час багато хто почував себе розчарованим, загнаним та здавленим власним безсиллям і безправ’ям. Автор створює книгу про збіднілих дворян. Зміст твору був продиктований самою дійсністю. […]...
- Герой роману Ф. М. Достоєвського “Підліток” Аркадій Довгорукий незаконнонароджений син поміщика Версилова, що одержав “князівську” прізвище свого юридичного батька Макара Довгорукої, колишньої двірської людини. А. Д. виріс поза сім’єю, “дитячі смутні роки” провів у приватному пансіоні, піддаючись глузуванням і приниженням. Тоді він, по його власних словах, “усвідомив, що я… лакей” і почав у мріях “перестворювати життя на інший лад”. Образ пушкінського […]...
- Відповіді до теми: творчість Ф. Достоєвського 1. Що нового вніс Достоєвський у зображення “маленької людини” ? Вдумливі й уважні читачі побачили у творчості Ф. Достоєвського продовження гуманістичних традицій Пушкіна та Гоголя, які теж писали про долю “маленької людини”. Але новаторство Достоєвського полягало в тому, що на відміну від, скажімо, Гоголя, він розкрив складний, багатий духовний світ “маленької”, задавленої життям людини. Достоєвський […]...
- Жіночі персонажі роману “Герой нашого часу” Урок зарубіжної літератури 9 клас УРОК №59 Тема. Жіночі персонажі роману “Герой нашого часу” Мета: Продовжити детальне вивчення роману М. Лермонтова “Герой нашого часу”; розкрити конфлікт Печоріна з навколишнім середовищем; показати розмаїття жіночих образів твору; учити вирізняти в художньому творі епізоди, важливі для характеристики героїв, робити узагальнення; розвивати критичне мислення, гуманізм і толерантне ставлення до […]...
- Героїня роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Героїня роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”, дочка від першого шлюбу спившегося, що втратив місце чиновника, замучена докорами збожеволілої від убогості й сухоти мачухи, змушена піти на панель, щоб містити пияка батька і його сім’ю. “Це було “…” худеньке й бліде личко, досить неправильне, якесь востренькое, з востреньким маленьким носом і підборіддям. Її навіть […]...
- Герой роману Ф. М. Достоєвського “Бідні люди” Він тільки що переїхав в “капітальний” будинок біля Фонтанки, де тулиться за перегородкою в загальній кухні з “гнилим, остро-услащенним заходом”, у якому “чижики так і мруть”. У тім же дворі Макар Девушкин знімає більше зручну й дорогу квартиру для своєї далекої родички Вареньки, 17-літньої сироти, за якої більше комусь заступитися. Живучи поруч, вони рідко бачаться, […]...
- Центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Ідіот” Парфен Рогожин – одна з найтрагічніших фігур у російській літературі. Спочатку – битий власним батьком купчик у смазних чоботах і кожусі, потім – мільйонер, байдужий до збільшення свого стану, і, нарешті, у фіналі – убивця. На перших сторінках роману, у вагоні Петербургско-Варшавской залізниці, оповідання Рогожин про себе й про зустріч із Настасьей Пилипівною – експозиція […]...
- Розкрийте роль Ф. Достоєвського у становленні жанру роману, гуманістичний пафос його творів. Доведіть, що роман “Злочин і кара” є втіленням нового, поліфонічного типу художнього мислення Розкрийте роль Ф. Достоєвського у становленні жанру роману, гуманістичний пафос його творів. Доведіть, що роман “Злочин і кара” є втіленням нового, поліфонічного типу художнього мислення Пошуки добра і справедливості..-. Вони бентежать уми, розпалюють пристрасті. У зіткненні різних ідей і переконань митці намагаються знайти найвищу правду, ту єдино правильну ідею, яка може стати спільною для всіх […]...
- Співвідношення “злочину” і “кари”, семантика й символіка назви роману “Злочин і кара” Ф. Достоєвського УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 10 КЛАС I семестр 1. ВСТУП. ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ УРОК № 28 Тема. Співвідношення “злочину” і “кари”, семантика й символіка назви роману “Злочин і кара” Ф. Достоєвського Мета: систематизувати й узагальнити вивчене; простежити пошуки ідеалу автором роману та його героями; показати значення роману як філософсько-психологічного, поліфонічного твору; розвивати […]...
- : Життя знедолених, пригнічених і ображених на сторінках роману Достоєвського “Злочин і кара” Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” – це твір, присвячений історії того, як довго й важко йшла до розуміння істини через страждання й помилки бентежна людська душа. Для Достоєвського, людини глибоко релігійної, зміст людського життя полягав у розумінні християнських ідеалів любові до ближнього. Розглядаючи з цього погляду злочин Раскольникова, він виділяє в ньому передусім […]...
- Макар Девушкин – герой роману Ф. М. Достоєвського “Бідні люди” ( Макар Девушкин – герой роману Ф. М. Достоєвського “Бідні люди” (1845), титулярний радник 47 років, переписуються за невелику платню папери в одному з петербурзьких департаментів. Він тільки що переїхав в “капітальний” будинок біля Фонтанки, де тулиться за перегородкою в загальній кухні з “гнилим, гостро-услащенним запахом”, в якому “Чижик так і мруть”. У тому ж дворі […]...
- “Кожна людина – носій власної філософії, цілий світ. За мотивом роману Федіра Достоєвського “Злочин і кара” Федір Достоєвський і його творчість знамениті не тільки яскравим і глибоким відображення філософських проблем його часу, а й унікальними за своєю детальністю і ретельністю описами поведінки та характерів головних героїв творів. Досить детально досліджується внутрішній світ героїв роману “Злочин і кара”. Показані не тільки одномоментні мотиви діяльності людей, але і їх розвиток та психологічні зміни. […]...
- “Соціальні ідеї роману Ф. Достоєвського “Злочин і кара” Роман ” Злочин і кара” належить до тих великих творів світової літератури, значення яких зростає для кожного наступного покоління. Образ Родіона Раскольникова став вічним супутником людства, бо на його прикладі Достоєвський поставив питання про шляхи розвитку людської особистості в переломних історичних умовах. А оскільки кожна епоха є по-своєму переломною, причини морального бунту героя Достоєвського викликають […]...
- Шляхи досягнення людського щастя в Достоєвського Шлях досягнення щирого щастя в Достоєвського – це прилучення до загального почуття любові й рівності. Тут його погляди замикаються із християнським навчанням. Але релігійність Достоєвського далеко виходила за рамки церковної догматики. Християнський ідеал письменника був втіленням мрії про волю, гармонію людських відносин! І коли Достоєвський говорив: “Упокорся, горда людина!” – він мав на увазі не […]...
- Центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Біси” Основним, хоча й не єдиним, реальним прототипом С. Т. Верховенского з’явився відомий російський ліберальний історик-західник, друг А. И. Герцена Тимофій Миколайович Грановский (1813-1855). Джерелом відомостей про історикаа, який письменник не знав особисто, послужила рецензія Н. Н. Страхова на книгу А. В. Станкевича “Т. Н. Грановский” (1869), опублікована в “Зорі”. 26 лютого (10 березня) 1869 року […]...
- “Філософські проблеми в романі “Злочин і Кара” Ф. Достоєвського” Федір Достоєвський все своє творче життя шукав у чому істина буття. Існує один закон – моральний. Цей закон реально живе в душі людини і не допускає свого порушення. Раскольников спробував його порушити – і поплатився. Так на думку письменника, поплатиться кожен, хто, маючи моральну свідомість, порушує моральний закон, закон людської совісті. Поки Раскольников не зрозуміє […]...
- Оповідання роману “Злочин і покарання” Достоєвського “Злочин і покарання” Достоєвського, як і більшість робіт автора, можна віднести до найбільш складних добутків російської літератури. Оповідання роману неспішно, але воно тримає читача в постійній напрузі, змушуючи його вникати в скрупульозні психологічні вишукування автора. Достоєвський описує страшну картину життя людей у Росії середини дев’ятнадцятого століття. У цей час багато хто почували себе розчарованим, загнаним […]...
- Відповідь на контрольне питання До роману Ф. Достоєвського “Злочин і кара” У чому відмінність “Злочину і кари” від детективних романів? Насамперед у тому, що автор досліджує не обставини злочину, а його мотиви, і доходить найглибших філософських висновків, довівши, що ідея права сильної особистості може виникнути тільки на неблагополучному соціальному тлі, в умовах несправедливого суспільного устрою, що ця ідея, фашистська за своєю суттю, нелюдська. Головні питання, що […]...
- Шатов – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Біси” З образом Івана Павловича Ш., двадцятисемилітнього конторського службовця, розкаявся нігіліста, асоційований І. І. Іванов, вбитий в листопаді 1869 року Нечаєвим і його групою з політичних мотивів і згідно з принципами “Катехізису революціонера”. Своєрідне художнє переломлення в образі Ш. отримали деякі факти біографії фурьеріста і петрашевця, потім “розкаявся нігіліста” М. Я. Данилевського (1822-1885), а також самого […]...
- Ставрогін – герой роману Ф. М. Достоєвського “Біси” Вперше питання про реальні прототипи Миколи Всеволодовича С. був поставлений в 1920-і роки: Л. П. Гроссман припустив, що роман, “що вважався до цього часу зображенням нечаевщіни, є у нас першою монографією про Бакуніна” і є “однією з найбільш видатних трактувань особистості Бакуніна у всій світовій літературі “. Як непереконливу оцінив версію Гроссмана В. П. Полонський, […]...
- Основні мотиви роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Оповідальна структура роману Достоєвського “Злочин і покарання” достатня складна. У центрі роману – теорія головного героя, Раскольникова. Навколо лінії головного героя складно взаємодіють, переплітаючись, сюжетні лінії інших персонажів. У добутку безліч символічних пейзажів, інтер’єрів, художніх деталей. Крім того, у єдиний значеннєвий вузол стягнуто кілька різних мотивів роману, кожний з яких по-своєму реалізується всюжете. По-перше, це […]...