Петер Аліпієв Поезії

Петер Аліпієв Поезії Перекладач: Анатолій Глущак Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож.

Н. А. Дехтяр – Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3 Каліакра Щезає далечінь у молоці небесно-синім, До виднокола залишила срібний слід вона. Під гостротою скель.

Під хланню в темряві глибинній. Під поглядом і думкою – вода, вода, вода…. Зривається униз луна з гримливим перегуком.

Орел кружляє, втоплений самотньо ув очах. Ген-ген зіллялось море із небесним акведуком І в хаос перейшло, в плин журавлиного

ключа. Чи істинним є час для цих вражаючих заглибин, Для моху, для повітря, що прозоро струменить,

Для мороку печер, для плюскотіння хвиль, для гриви Вітру, що вплітається в блакить. Німотність зувсібіч накочується глухо. А ким тут єсмь, на грані скелі ставши?

Ким єси? Нікчемністю чи завжди повновладним людським духом Над вічним спокоєм і над безоднею грози.

Каліакра – мис на болгарському узбережжі Чорного моря. Після бурі Ще пригнічений жнивар Гуком, громом, шалом свисту, А вже сонце з-поміж хмар

Сіє тишу золотисту. І метелик, як раніш, Пахне квіткою на гілці; Тож неспокою капіж

Затихає в кожній

жилці. Обтрусили трави страх, Грім-бо раз у раз полохав… Відлетіло, ніби птах, Пережите щойно – в спогад.

Сніг Від ранку сніг все сипле, сипле, сипле… Я сів на тин: нехай душа хоч схлипне. Я вже тону в засніженім саду,

Але сиджу, чекаю, не боюся, – Ще, може, з білим снігом та зіллюся І в чистоті сніговій пропаду…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Петер Аліпієв Поезії