Петро Козланюк
П. Козланюк народився 12 серпня 1904 р. в с Перерів Коломийського повіту. Його життєві “університети” – наймитування у місцевого пана, навчання в Коломийській гімназії, праця у Коломиї робітником, читання класиків української і світової літератури, а з 1926 р.- політична робота, участь у комуністичній пресі (журнал “Вікна”, газети “Сель-Роб”, “Сила”). За революційну діяльність декілька разів був ув’язнений (Львів, Дубно). Дебютував як прозаїк 1925 р. Перша збірка оповідань “Хлопські гаразди” вийшла 1928 р. у Харкові.
До
Під час Великої Вітчизняної війни працював військовим кореспондентом, на радіостанції “Дніпро”, у 1943 р. .видав збірку памфлетів і фейлетонів “Парад мерців”.
1944 р. повернувся до Львова, працював редактором, обіймав різні адміністративні посади. I960 р. виходять твори П. Козланюка у трьох томах.
Помер П. Козланюк 19 березня 1965 р.
Протягом усього творчого життя у своїх оповіданнях і новелах П. Козланюк залишився вірним одній темі – життю трудового селянства Західної України. Звідси – щирий демократизм, народність його творчості,
Героїв.
Темний, неписьменний, покривджений, затурканий селянин, доведений до відчаю окупаційним польським режимом,- типовий образ більшості його творів раннього періоду (“Письма”, “У лікаря”, “Варіят”, “На рибу”, “Діти” та ін.). У новелі “Легкий заробіток” (1925) з’являється образ журби, що “висить на жердці над постіллю”. Голодно й холодно, тоскно в бідняцькій хаті: “Журба вилізла з цибулі й сіла побіч Панька, а з нетопленої печі виліз сум і заходив широкими кроками по хаті”.
Ці персоніфіковані образи-настрої моделюються в різних творах П. Козланюка, відтворюючи загальну атмосферу селянського бідування.
Суворий реалізм, простота й доступність таких новел і оповідань зумовлені творчими принципами письменника завжди писати правду. Згодом у статті “Про себе та про літературу” (1958) П. Козланюк зізнавався, що розповідав про те, що “сам бачив, пережив і знаю”.
Новели, оповідання, образки, нариси П. Козланюк будує на життєво достовірних фактах, уміє подати характерну деталь, подробицю, переважно із сфери селянського побуту (“…ішов Іван, обтяжений думами, мов той великий мішок пшениці, що недавно бачив у попа, коли молотив у нього”).
П. Козланюк – прозаїк авторської об’єктивної розповіді, найчастіше його художній задум реалізується через діалоги і монологи персонажів. Драматизм і трагізм ситуацій у його творах розкривається завдяки соціально напруженому конфлікту. Найпоказовіший приклад-новела “Вечір” (1936), перші фрази якої сприймаються як експозиційна ремарка, а сюжет розгортається через репліки трьох дійових осіб. Такий принцип організації сюжету в оповіданнях “На рибу” (1928), “В дорозі” (1932) тощо.
У кожному з них варіюється та ж тема знедоленого селянства.
Розв’язка в названих творах виявляє ще одну прикметну особливість творчої індивідуальності письменника: його персонажі дотепні, кмітливі, уміють кепкувати і з себе, і з тих не вельми радісних ситуацій, в які потрапляють. У новелі “В селі” (1926) веселий халамидник Кирило привіз на продаж дьоготь. Жандарм заарештовує селянина, бо, виявляється, треба мати дозвіл, щоб торгувати.
Завершується твір дотепною реплікою: “Ого, гей, часи. Це таке далі вийде, що як будемо йти з хати, вибачайте, до вітру, то треба буде мати патент і довуд особистий”. Гумор П. Козланюка – ще одна форма “сміху крізь сльози”, де просвітлено гіркувато-сумну усмішку, а не трагікомічний пафос.
Інколи іронія закладена в назву: “Щаслива думка”, “Сільська поезія”, “Клопоти Борбунихи”. Гірку усмішку викликає зміст оповідання “Щаслива думка” (1926): дядьки ховають від примусового страхування кращий одяг… під небіжчика. Ото й є “щаслива думка”.
Глибоким трагізмом пройняте оповідання з такою романтичною назвою, як “Сільська поезія” (1927). Вмирає хвора баба, а овдовілий син, хату якого обсіли злидні,- в розпуці. Мабуть, доведеться продати корову, щоб похоронити матір, яка заповідає похоронити її без попа: “А людей… людей ти перепросиш, сину, за обід похоронний”.
“Чорна – земля вже розполітикувалася”,- написав П. Козланюк в оповіданні “Лист” (1933). У розробці соціальної проблематики письменник у творах 20-х – початку 30-х років звертається до перших, часто неусвідомлених поривів соціального протесту, бунтарства, пробудження політичної свідомості (“В селі”, “Вогонь”, “Діти” та ін.). З другої половини 30-х політична боротьба стає лейтмотивом ряду оповідань, таких як “Лист”, “Засуджений”, “Боротьба”, “Остання ніч” та ін., однак художній рівень більшості цих творів невисокий, даються взнаки плакатність, публіцистичність, схематизм у змалюванні персонажів, бо політик все виразніше починає перемагати художника; виняток становлять новели “Похорон” (1930) та “Муляр” (1934).
Політичний карб лежить й на авторському задумі засудити приватновласницькі інтереси селянина в оповіданні “Клопоти Борбунихи” (1935).
П. Козланюк написав роман-хроніку “Юрко Крук”, над яким почав працювати ще з середини 30-х років, а завершив лише у 1956 р. Сприяло роботі автора, за його свідченням, читання роману У. Самчука “Волинь”, який здобув широкий розголос на західноукраїнських землях у середині 30-х років. Юрко Крук і головний персонаж “Волині” Володька Довбенко – ровесники, їх духовне формування відбувається в однакових суспільно-політичних умовах, з яких визначальними стають перша світова війна, політичні події міжвоєнного двадцятиріччя. Але в ставленні до цих подій обидва письменники в політичних поглядах були антиподами.
З позицій історичної та художньої правди ці романи, так само як і твори В. Василевської “Вогні на болотах”, Ірини Вільде “Сестри Річинські”, доповнюють один одного і в сукупності витворюють художню панораму життя на Покутті, Галичині, Волині у 20-30-х роках.
Звичайно, задум роману “Юрко Крук” виходить далеко за межі ідейно-естетичного протистояння з “Волинню” У. Самчука. Фактично це широке реалістичне полотно в дусі кращих традицій української епіки, коли життя центрального персонажа розкривається в родинно-побутовому і суспільно-політичному контексті часу. Історико-хронікальний виклад подій, одноплощинний сюжет дають романісту можливість розкрити історію життя, фізичного та духовного змужніння головного героя.
Роман складається з прологу і трьох книг. За винятком прологу, де в лірично-медитативній інтонації описано красу покутського краю, в романі майже відсутні пейзажі. Та й у вступній частині зображення природи контрастує із злиденністю села. Ця виразна настанова на змалювання насамперед соціальної атмосфери часу, очевидно, і пояснює, чому домінуючими у розвитку сюжету стали діалоги.
Крім того, П. Козланюк, звичайно, зважив і на те, що, зростаючи, мужніючи, пізнаючи навколишній світ, допитливий сільський хлопець Юрко більше спостерігає, ніж роздумує над побаченим. Цим, очевидно, і пояснюється структурно-організуюча роль діалогів у творі, особливо в двох перших книгах.
У манері художньої оповіді помічаємо дві стильові інтонації, оскільки події подаються то через сприймання дорослої людини (це суворо реалістичний пласт народного життя), то дитини, підлітка з їхніми наївно допитливими прозріннями. Соціальне й політичне змужніння Юрка Крука П. Козланюк розкриває за допомогою включення в художню тканину роману подій локального та історичного значення: легенд про опришків, епізодів судової тяжби селян з паном Косінським, описів воєнної веремії на західноукраїнських землях під час першої світової війни та розпаду Австро-Угорщини, розгортання сюжетних ліній, пов’язаних із проголошенням ЗУНР, окупацією Галичини Польщею…
Третя книга роману несе в собі ознаки історико-революційного твору. Відповідно звужується коло життєвих спостережень, послаблюється психологічна домінанта, на перший план виходить інформативно-ілюстративний виклад, в якому домінує плаский, одномірний погляд в оцінці багатьох політичних і соціальних подій в дусі більшовицької ідеології.
Небагато письменників змогли відреагувати на складну й водночас трагічну історію возз’єднання західних і східних земель України так, як це зробив у щоденнику О. Довженко (запис від. 1945 p.): “Об’єднались всі вкраїнські землі. Буде єдине стадо і один пастир.
Усі тепера будемо однакі”… I далі трагічні віщування: “… і вишлем до Сибіру, і будемо тихенько ненавидіти одне одного і топити, перевиконуючи план при всякій нагоді. І буде нас, Орати мої, по чужих далеких східних українах”.
Оптимістично-героїчний тон останніх розділів роману відповідав тим офіційним стандартам літератури соціалістичного реалізму, за якими губиться повнота і глибина життєвої правди. Ця ж ілюстративність, соціологізація художнього матеріалу властиві повісті “Весна” (1947-1964), ряду оповідань цього періоду.
П. Козланюк-автор декількох книг художньої публіцистики, його нариси і статті містять багатий фактичний матеріал про суспільно-політичну, культур но-освітню атмосферу на західноукраїнських землях 20-30-х років, написані дохідливо, з властивим письменнику почуттям гумору. € в його доробку і кілька збірок памфлетів та фейлетонів, що втратили колишню злободенність, а також спогади про побратимів по перу С. Тудора, Я. Галана, О. Гаврилюка, Я. Кондру, про роботу письменника в журналі “Вікна”. Влучні спостереження й міркування містяться в літературно-критичних статтях, особливо тих, у яких автор розкрив “секрети” своєї творчої лабораторії. Виступав П. Козланюк як літературний критик.
Доробок письменника нерівноцінний, але в кращих його творах відбита художня правда про життя, думи й вболівання трудящих Західної України.
Related posts:
- ПЕТРО ПАНЧ – Петро Йосипович Панченко Петро Панч – новеліст, повістяр і романіст, автор казок для, дітей. Свої перші твори опублікував тоді, коли йому було тридцять років, коли мав за плечима життєвий досвід. Народився він 4 липня 1891 року в місті Валках на Харківщині в родині майстра-колісника. Дитинство письменника, про яке він зворушливо написав у книзі “На калиновім мості”, було багатим […]...
- МОГИЛА ПЕТРО МОГИЛА ПЕТРО (31.12.1596, Ясси – 11.01.1647, Київ) – визначний релігійний, культурно-освітній діяч. Походив із давнього шляхетського волоського роду православної віри; батько його Симеон був господарем (правителем) Волощини, а потім і Молдавії на початку XVII ст., на власний кошт збудував церкву Успенія у Львові, що досі зветься “Волоською”. П. Могила – вихованець Львівської братської школи, а […]...
- Коротка характеристика твору “Петро Перший” Толстого А. Н Робота над романом “Петро Перший” почалася в 1929 р. і тривала до кінця життя письменника в 1945 р. Роман залишився незавершеним. Книга про Петре Першому – це широке історико-епічне полотно. Звідси його сюжетно-композиційна багатоплановість, многогеройность, всеосяжність авторського бачення. Толстой бачить в Петре І національного героя, що підпорядковує усе своє життя і діяльність долі Росії. Петро […]...
- О. М. Толстой. “Петро Перший” історичний роман Історичний роман “Петро Перший” – це невичерпне джерело докладних і дуже цікавих відомостей про петровський час, про соціальні конфлікти, державні і культурні реформи, про побут, долі і людей тієї бурхливої епохи. І що важливіше всього – це джерело образних уявлень про давно збігле життя. Печатка неповторного таланта письменника лежить на всім оповіданні про епоху Петра, […]...
- Петро перший: тиран і творець (по творчості А. Толстого) Паную Петру й Вам, про цар, хвала! Але вище вас, царі: дзвона. М. Цветаева Про всіх російських царів написані художні Твори. Але Петро Перший у цьому плані користувався найбільшою популярністю. Видимо, тому, що “прорубав вікно в Європу” і був першим реформатором державного масштабу в Росії. Особливо ушановував його у своїй Творчості А. С. Пушкін По-моєму, […]...
- Вікна “Вікна” – літературно-художній та громадсько-політичний журнал “пролетарських письменників” Західної України, видавався з 1927 по вересень 1932 у Львові. До червня 1930 редактором і видавцем був В. Бобинський. До редакції входили, крім нього, П. Козланюк і С. Олексюк (Степан Тудор). Після виїзду В. Бобинського в УРСР видавцем і відповідальним редактором був С. Олексюк. У 1932 (з […]...
- КУЗЬМЕНКО ПЕТРО КУЗЬМЕНКО ПЕТРО (1831, м. Понорниця, тепер Чернігівської обл. – 1867 або 1874, х. Потітківський Коропського р-ну Чернігівської обл.) – поет, прозаїк, педагог, краєзнавець, фольклорист, етнограф. Народився в родині дяка. Навчався в Чернігівській духовній семінарії, але курсу не закінчив. Став дяком, згодом учителював. Літературну діяльність почав із етнографічних статей у “Черниговских губернских ведомостях” (“Сила родительского заклятия”, […]...
- Панч Петро – Біографія Петро Йосипович Панч (справжнє прізвище – Панченко) Народився 4 липня 1891 в місті Валках на Харківщині в родині майстра-колісника. дитинство письменника, про яке він зворушливо написав у книзі “На калиновім мості”, було багатим на життєві враження. Так повелося, що в родині всі колісникували: і дід, і батько, і дядько. Та й взагалі всі члени сім’ї […]...
- Осадчук Петро – Біографія Петро І́лькович Осадчу́к – український поет, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч. Народився Петро Ілліч Осадчук 2 грудня 1937 року в селі Острівець Городенківського району на Івано-Франківщині в сім’ї хліборобів. З дитинства зростав напівсиротою (коли помер батько, хлопчикові було одинадцять років, старшому братові – шістнадцять, молодшому – чотири). Мати сама виростила трьох синів. У 1955 році […]...
- Народ у романі А. Н. Толстого “Петро Перший” Багато істориків і літератори зводили історію до діяльності видатних особистостей, ігноруючи роль народу. Твір Олексія Миколайовича Толстого це не тільки оповідання про самого Петра, але насамперед про долю народу. Саме в житті народу, а не в палацових інтригах бачить письменник пояснення всіх історичних подій. Роман “Петро Перший” проникнуть прагненням показати саме головне геній російського народу, […]...
- ВАНЧЕНКО ПЕТРО – ЖИТТЄВИЙ ТА ТВОРЧИЙ ШЛЯХ Ванченко (Івашенко) Петро Захарович народився 1898 року в с. Жуки на Полтавщині в сім’ї селянина-бідняка. Освіта середня. Належав до літературної організації. Автор збірок оповідань та повістей “Жива реклама”, “Мужність” (1928), “Обов’язок”, “Три пальці” (1929), “Клопіт цирульника Еміля Термана”, “Повість без назви” (1930), “Онопрій Кудь” (1933). Арештований 6 грудня 1934 року Полтавським міським відділом НКВС УРСР […]...
- АРМАШЕНКО ПЕТРО АРМАШЕНКО ПЕТРО (рр. нар. і см. невід.) – поет – панегірист XVII ст. Видав у Чернігові 1699 р. твір на пошану гетьмана І. Мазепи “Theatrum perenis gloria” (“Театр довговічної слави”), написаний прозою та віршами. Книжка прикрашена граверними ініціалами та кінцівками. Належав до Києво-Чернігівського культурного осередку поетів (періоду І. Максимовича). Літ.: Сумцов II. Ф. К историй […]...
- ПОПОВИЧ-ГУЧЕНСЬКИЙ ПЕТРО ПОПОВИЧ-ГУЧЕНСЬКИЙ ПЕТРО (друга половина XVII ст.) – давньоукраїнський поет. Походив, очевидно, з с. Гучкова на Поділлі. Судячи з його віршів, можна напевне стверджувати, що був учителем у сільській школі. Один із майстрів так званого нищинського вірша. Його поезія – це своєрідне поєднання трагічного і комічного, вона уреальнює суто барокове замилування несталістю, мінливістю навколишнього світу. Мова […]...
- НІЩИНСЬКИЙ ПЕТРО НІЩИНСЬКИЙ ПЕТРО (псевд. – Петро Байда; 21.09.1832, с. Неменка, тепер Іллінецького р-ну Вінницької обл. – 16.03.1896, с. Ворошилівка, тепер Тиврівського р-ну тієї ж обл.) – поет, перекладач, композитор, педагог. Здобув освіту в Київському духовному училищі. З 1850 р. – півчий церкви російського посольства в Афінах. У столиці Греції закінчив університет (філологічний і богословський факультети), здобув […]...
- Жанрова своєрідність роману Петро Перший Толстого А. Н Що вмерла як реальність, живе як повчання. В. Гюго По жанрі “Петро Перший” – історичний роман. Автор такого добутку повинен бути одночасно й істориком, і письменником: історик розшукує історичні факти й історичних героїв, письменник створює історичну дійсність. Історія літератури доводить, що історичні романи можуть бути декількох типів Радянський письменник В. С. Пикуль, наприклад, створював романи-історичні […]...
- Особистість і епоха в романі А. Н. Толстого “Петро I” Епоха петровских перетворень і особистість Петра I привернули пильну увагу Толстого ще до появи роману. Очевидно, автор знаходить певні паралелі й переклики того часу й періоду двадцятих – тридцятих років XX століття в Росії. Фігура Петра в зображенні Толстого многопланова й складна. Образ пануючи даний у розвитку. На початку роману Петро – хлопчик, що люто […]...
- Петро Лужин – МАРМЕЛАДОВИ ТА ІНШІ ПЕРСОНАЖІ РОМАНУ ФЕДІР ДОСТОЄВСЬКИЙ (1821-1881) МАРМЕЛАДОВИ ТА ІНШІ ПЕРСОНАЖІ РОМАНУ Петро Лужин Найнеприємніший для Достоєвського образ роману – Петро Лужин. Це представник тієї “нової сили”, що йшла на зміну аристократам. У провінції він заробив чималий капітал і прагматично розрахував, що в тогочасній Росії адвокатська практика дасть змогу непогано заробляти й стане перепусткою до вищих кіл суспільства: “Після […]...
- Герой роману Д. С. Мережковского “Петро й Олексій” Трилогія створювалася протягом майже цілого десятиліття, і внутрішня її концепція мінялася. У першому романі – “Знедолений” (пізніше друкувався під заголовком “Смерть богів (Юліан Відступник)”) – Мережковский звертається до епохи імператора Юліана (IV століття), питавшегося відродити язичество й знищити перемігше його християнство. У період створення роману Мережковский захоплювався антихристиянськими ідеями Ф. Ницше, під впливом якого відродження […]...
- Петровська епоха у романі О. М. Толстого “Петро Перший” О. М. Толстой працював над темою епохи Петра І, що його захоплювала, більше двох десятиліть. Задовго до створення роману “Петро Перший” він написав оповідання “Мара” і “День Петра”, нарис “Перші терористи”, що розповідав на підставі справжніх документів про замах на життя Петра. Це були перші “начерки” майбутнього епічного роману Толстого. Вже тоді він багато працював […]...
- Твір по роману О. М. Толстого “Петро Перший” Починаючи роботу над романом “Петро Перший”, Олексій Миколайович Толстой визнавався: “На “Петра” я націлювався давно. Я бачив всі плями на його камзолі, я чув його голос, але Петро залишався для мене загадкою в історичному тумані”. Пізніше центральну проблему свого роману письменник визначав як “становлення особистості в епосі”. На початку книги рисується допетровська Русь. “Над Москвою, […]...
- Ребро Петро – Біографія Петро Павлович Ребро – український Поет, Журналіст, гуморист і сатирик, громадський і культурний діяч. Петро Павлович Ребро народився 19 травня 1932 року в селі Білоцерківці, Куйбишевського району, Запорізької області, в родині колгоспника. Освіта Закінчив Запорізький державний педагогічний інститут (1953). Кар’єра Після закінчення Запорізького педагогічного інституту /з 1985 року – національний університет/ служив в армії, вчителював […]...
- Історія створення роману “Петро Перший” Як ми вже знаємо, ще в 1917 році Толстой намагався знайти розгадку цього в минулому. Тоді ця спроба закінчилася невдачею: ідеалістичний світогляд письменника привело його до помилкових висновків. Оповідання “День Петра” глибоко песимістичний. І справа не в тому, що Петро в очах автора – напівбожевільний деспот, а в очах народу – антихрист, що слідом за […]...
- Жіночі образи в романі А. Н. Толстого “Петро Перший” Роман “Петро Перший” у Творчості А. Толстого займає значне місце. Сторінки його повні глибоких міркувань автора про минуле свого народу, про долі Батьківщини. У коло зображення письменником утягується безліч різноманітних фактів, подій і осіб, що представляють епоху. У цьому романі А. Толстой зобразив героїв як історичних, так і вигаданих. Коли читаєш добуток, створюється враження, що […]...
- ГОРБОКОНИК – ПЕТРО ЄРШОВ Літературне читання 3 клас З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ КАЗКИ ЗАРУБІЖНИХ ПИСЬМЕННИКІВ ПЕТРО ЄРШОВ Російський письменник Петро Єршов уславив своє ім’я у дев’ятнадцять років, створивши віршовану казку “Горбоконик”. Цей твір називають казкою дитини для дітей. Адже задум написати її виник у Єршова ще в одинадцять-дванадцять років. За словами автора, “Горбоконик” – це твір, записаний від оповідачів з […]...
- Петро Гулак-Артемовський Реферат Петро Гулак-Артемовський (1790 – 1865) Петро Петрович Гулак-Артемовський народився 27 січня 1790р. в м. Городище на Черкащині в сім’ї священика. Вчився в Київській академії (1801 – 1803), але не закінчив її. Протягом кількох років учителював у приватних поміщицьких пансіонах на Волині. У 1817р. вступає вільним слухачем на словесний факультет Харківського університету, а вже наступного […]...
- Образ Петра Першого у романі “Петро Перший” Толстого А. Н Як було сказано вище, “Петро Перший” – історичний роман. Тема його – зображення Росії епохи Петра. Ідея роману – позитивна оцінка характеру і діяльності царя-реформатора. Отже, Петро є головним героєм роману. Сюжет твору побудований на описі життя головного героя з ран його дитинства до перших перемог російської армії в Прибалтиці на початку Північної війни(остання чверть […]...
- Петро Сагайдачний Петро Сагайдачний Славний гетьман України Петро Конашевич-Сагайдачний народився в Галичині, у Самбірському повіті. Його батько був заможним шляхтичем, тому хотів дати синові найкращу освіту в Острозькій школі. Вчився там Петро 8 років. І, мабуть, там дістав прізвище Сагайдачний за хорошу стрільбу з лука. У 1614 році Петро разом із кількома товаришами потрапив до Січі. А […]...
- Петро Гулак-Артемовський – Біографія Петро Петрович ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ (1790 – 1865) Петро Петрович Гулак-Артемовський народився 27 січня 1790р. в м. Городище на Черкащині в сім’ї священика. Вчився в Київській академії (1801 – 1803), але не закінчив її. Протягом кількох років учителював у приватних поміщицьких пансіонах на Волині. У 1817р. вступає вільним слухачем на словесний факультет Харківського університету, а вже наступного […]...
- Гулак-Артемовський Петро Петрович Народився Петро Петрович Гулак-Артемовський 27 січня 1790 р. в містечку Городищі на Київщині в родині священика. Батько його походив з козаків, за свідченням сучасників, один із предків поета був генеральним обозним у гетьмана Петра Дорошенка. П. Гулак-Артемовський вчився у Київській академії, отримав світську й духовну освіту. Закінчивши академію у 23-річному віці, учителював у приватних пансіонах, […]...
- Щирі друзі Петро Конашевнч та Марко Жмайло (за уривком “В Острозькій школі’ А. Чайковського) В українській літературі є багато творів про щиру та вірну дружбу, особливо серед дітей. Це й повісті “Гуси-лебеді летять”, “Щедрий вечір” М. Стельмаха, і оповідання “Лісничиха” В. Донченка. Про щиру дружбу двох друзів розповідається і в уривку “В Острозькій школі” з роману А. Чайковського. Головні герої цього твору – Петро Конащевич та Марко Жмайло. Так […]...
- Щирі друзі Петро Конашевнч та Марко Жмайло (за уривком “В Острозькій школі” А. Чайковського) В українській літературі є багато творів про щиру та вірну дружбу, особливо серед дітей. Це й повісті “Гуси-лебеді летять”, “Щедрий вечір” М. Стельмаха, і оповідання “Лісничиха” В. Донченка. Про щиру дружбу двох друзів розповідається і в уривку “В Острозькій школі” з роману А. Чайковського. Головні герої цього твору – Петро Конащевич та Марко Жмайло. Так […]...
- Петро Петрович Гулак-Артемовський У класній кімнаті великого поміщицького будинку за столом сиділи вчитель Петро Петрович та малий панич, якого він готував” до вступу в гімназію. Хлопчик старанно виводив цифри, вмочаючи загострене гусяче перо у масивну бронзову чорнильницю. Раптом у відчинене вікно долинув болісний зойк, що відразу ж перетворився на жахливий лемент. Молодий учитель підійшов до вікна. Хто це […]...
- ПЕТРО ПЕРЕБИЙНІС Петро Мойсейович Перебийніс народився 6 червня 1937 року в селі Слободі Шаргородській на Вінниччині. Батько його, Мусій Феодосійович, пішов на фронт, щоб до сина повернутися лише у спогадах. Домашньою його вчителькою була мама, Анастасія Левківна. Змалку вона зачарувала хлопчика піснями, казками і просто своєю самобутньою подільською говіркою. Закінчив майбутній поет Шаргородський сільськогосподарський технікум і факультет […]...
- Твір на тему: Петро Сагайдачний Славний гетьман України Петро Конашевич-Сагайдачний народився в Галичині, у Самбірському повіті. Його батько був заможним шляхтичем, тому хотів дати синові найкращу освіту в Острозькій школі. Вчився там Петро 8 років. І, мабуть, там дістав прізвище Сагайдачний за хорошу стрільбу з лука. У 1614 році Петро разом із кількома товаришами потрапив до Січі. А у 1616 […]...
- Перебийніс Петро – Біографія Петро Мойсейович Перебийніс народився 6 червня 1937 року в селі Слободі Шаргородській на Вінниччині. Батько його, Мусій Феодосійович, пішов на фронт, щоб до сина повернутися лише у спогадах. домашньою його вчителькою була мама, Анастасія Левківна. Змалку вона зачарувала хлопчика піснями, казками і просто своєю самобутньою подільською говіркою. Закінчив майбутній поет Шаргородський сільськогосподарський технікум і факультет […]...
- Мах Петро Мах Петро – поет, прозаїк, публіцист, член НСПУ з 1963 р. Народився 25 травня 1934 року у с. Корхів Білгорайського повіту Люблінського воєводства (Польща). Закінчив українське відділення філологічного факультету Львівського університету імені Івана Франка. Працював у пресі. Тривалий час очолював Волинську письменницьку організацію. У 1980 р. створив Волинсько-Рівненську організацію Спілки письменників України, яку очолював до […]...
- Багряний Іван Павлович Петро каменяр Багряний І. П. Вибрані твори. – K: Книга, 2007. – 366 с. Чорний від сажі, брудний від глини і рудий від цегли Петро йде по вулиці. – Павлуш-ша!. А Павлуша?!. – Р-риковсь-кої… Ех… – ти! Що?. – Я на вас чхать хотів… да!. – і для більшої переконаносты скріпив усе матом. А руками як вітряк […]...
- Капітанська дочка характеристика образа Гринев Петро Андрійович (Петруша) КАПІТАНСЬКА ДОЧКА (Повість, 19 окт. 1836) Гринев Петро Андрійович (Петруша) – головний герой останнього великого твору Пушкіна, провінційний російський дворянин, від чийого ім’я (у формі “записок для пам’яті потомства”, складених в епоху Олександра І про епоху пугачевского бунту) ведеться оповідання. В історичній повісті “Капітанська дочка” зійшлися всі теми пушкінської творчості 1830-х рр. Місце “звичайного” людини […]...
- Мах Петро – Біографія Мах Петро Петрович – український громадський діяч, поет, письменник, публіцист, пісняр. Заслужений діяч мистецтв України (2009). Член Національної спілки письменників України. Почесний громадянин Луцька. Мах Петро народився 25 травня 1934 року у селі Корхів Білгорайського повіту Люблінського воєводства, Польща. У квітні 1941 року батько поета загинув від рук польського шовініста. У 1944 році сім’я внаслідок […]...
- Сорока Петро – Біографія Петро Іванович Сорока народився 6 січня 1956 року в селі Грицівці Збаразького району на Тернопільщині. Закінчив Крем’янецьке медичне училище та Тернопільський педагогічний університет. Кандидат філологічних наук, доцент кафедри теорії літератури і порівняльного літературознавства Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Прозаїк, літературний критик. Автор книг “Секрет довгожителя”, “Крона роду”, “Сповідь сльозою”, “Пам’яті навперейми”, “Рік подвійних […]...