Письменники Волині у боротьбі проти польських впливів у 20-30 роках ХХ ст
Письменники Волині у боротьбі проти
Польських впливів у 20-30 роках ХХ ст.
Перебування західноукраїнських земель у складі Польської держави сповнене постійною боротьбою українського населення за збереження і розвиток своїх традицій, культури і віри.
Намагаючись ополячити населення, польські власті починають офіційний наступ на українську інтелігенцію. Режим Пілсудського проводить політику “санації”, що поширюється на східні кордони Польщі. Заборонялися державні школи, товариства тощо.
Потрібна була кропітка робота
В умовах панування і жорстокого гноблення польського режиму жили і творили письменники Волині: О. Гаврилюк, М. Левицький, О. Станчук, Г. Орлівна, К. Поліщук, І. Матвіюк, І. Степанюк, В. Китаєвський, М. Калинчук, Г. Жежко, М. Черкавський, І. Власовський, У. Самчук. Активний діяч революційного підпілля, український поет і публіцист, член літературної організації “Горно”, В. Г. Мизинець, у своїх творах відобразив злидні й експлуатацію трудящих Волині,
Проти колоніального режиму Польщі була спрямована творчість М. І. Калинчука – одного з авторів радикальної західноукраїнської і прогресивної зарубіжної преси (газет “Сила”, “Сель-Роб”, тижневика “Світло”, журналів “Нові шляхи”, “Металеві дні”, “Західна Україна”, “Робітниця” та інші) .
На сторінках журналу “Вікна” він формується як справжній поет. У поезіях “Маленькій Оленці”, “Дівчатко” із циклу “Арешти” Калинчук поринає у світ дитячого світосприймання, вустами дитини висловлює думку про напівголодне існування робітничих дітей. Поет вдало використовує дитячу мову у своїх творах, уводить елементи діалогу матері з дочкою, робить своєрідний зріз окремих шарів суспільства.
Через рік М. Калинчук друкує в журналі уривок з поеми “Вартівничий”. У першій частині твору він вдається до відтворення важкого життя трударя, другий уривок передає бадьорий настрій бойового походу, віру бійця у правоту своєї справи, відчуття щастя серед рівних собі в боротьбі за творення нового світу.
“Його образність взята не з книжкової ерудиції, а з вражень і реалій життя. Поет вдається до народопісенних традицій, поєднуючи їх із загальним публіцистичним пафосом”, – відзначає дослідник його творчості М. Дубина.
Вірш “Дума про татарщину” – це спроба автора відтворити в уяві читача минуле, свідчення новаторства поета, його мистецького росту, доброго відчуття ритму й історичної епохи, з якої він наводить паралелі.
Твір “Крик” є зразком декларативної поезії М. Калинчука. Тут ненависть до воргів-поневолювачів виражена риторичними запитаннями, домінуючими окличними реченнями. Образи твору прямі, конкретні, майже без натяку на метафоричність.
У віршах “На Волині б’ють дзвони”, “Вірю”, “На грані”, “Я знаю, що буде так” звучить могутній бойовий клич, віра у визволення з-під соціального і національного гноблення.
Поетична творчість М. Калинчука, представлена у “Вікнах”, хоч і не позбавлена окремих недоречностей, неточностей, усе ж пройнята щирим революційним пафосом. Вона спонукала читачів до думки про неприродність свого підневільного становища в умовах соціального, національного, культурного і релігійного гніту, прямого й опосередкованого білопольського терору.
Українська поетеса, вчителька з Турійська Г. Ю. Жежко розпочала свій творчий шлях на початку 20-х років ХХ століття одночасно з молодими волинськими літераторами “нової хвилі” М. Калинчуком, В. Мизинцем, Г. Орлівною, О. Ляторинською, І. Степанюком, К. Поліщуком та іншими. Часто не схожі за своїми устремліннями й політичними переконаннями, вони любили рідну Волинь, оспівували її красу у своїх творах.
Творчість Ганни Жежко присвячена рідній Волині, селянам-поліщукам, пройнята простотою і духом народної поезії. Відгомін народних пісень відчувається у віршах “Дві долі”, “На піску, на білій глині… “, “Моя добра матуся казала в журбі… “, “Зацвітають вирують діброви… “, “Волинь моя, мій рідний край… ” та інших, що були вміщені у збірочці “Троянди за гратами”, виданій у “Молоді” в 1968 р.
Глибоко усвідомленою саможертовністю, скорботою за скороминучою молодістю пройняті рядки цих поезій. У зіставлені вічної краси і змін природи з почуваннями героїні висловлюється натяк на неминучість приходу весни – радикальних змін у суспільстві.
Це їм, поетам і прозаїкам, судилися спершу польські тюрми, жорстокі фізичні та моральні знущання в застінках дефензиви, а потім уже нові поневіряння в сталінських таборах. Небагатьом вдалося вистояти, не відректися від власних переконань.
Один із них – Михайло Черкавський – “солідний пан, видатний культурний і політичний діяч, який ще за царського часу викладав у середніх школах і видав українською мовою кілька брошур на тему “Просвіти”… Він був директором Дерманської учительської семінарії… Благородного вигляду добродій з тихим, хриплуватим голосом, до якого ми всі мали особливий респект, бо він був автором книжкових публікацій. За перших виборів до польського Сейму і Сенату 1922 р. він став сенатором й головою української сенаторської фракції, далі був активним громадянином”, – згадує Улас Самчук.
У липні 1922 р. М. Черкавський бере участь у другому просвітянському з’їзді в Луцьку, де виступає із двома доповідями: “Про сучасні завдання в області дошкільного виховання” та “Про українізацію служби божої в цілях релігійно-морального і естетичного виховання”. У травні 1923 р. М. Черкавський бере участь у роботі народного з’їзду, який був скликаний у Львові Українською трудовою партією, до керівного органу якої входив сенатор. Від імені парламентарної репрезентації Волині, Підляшшя, Полісся і Холмщини М. Черкаський звертається до присутніх з промовою, заключними словами якої були: “Всі українці повинні об’єднуватися на єдиній народній платформі” .
11 липня 1925 р. у Львові відбувся з’їзд Українського Національно-Демократичного Об’єднання (УНДО). Частина української інтелігенції з Волині на чолі з Черкаським пристає до новоутвореного формування, котре за мету вважає здобуття соборної незалежної демократичної Української держави обстоює самовизначення українського народу на всіх етнічних землях. Сенатор М. Черкавський засновує, видає і певний час редагує у Луцьку дві українські газети – “Громада” (1925-1926 рр.) й “Українська Громада” (1926-1929 рр.), – які відіграли значну роль у розвитку національної свідомості українців.
Ідеї соборності, незалежності, самоврядування, розвитку українського шкільництва, вимоги забезпечення особистої свободи, свободи віросповідання, всіх суверенних прав українського народу знаходять відображення у тижневику “Українська Громада”. Тижневик, для керівництва яким видавець приїздить щотижня з Кременця до Луцька, виходить як орган “української національної думки”, відомий за кордоном. Із Франції та Німеччини надходять пропозиції про співпрацю. М. Черкавський керує “Українською Громадою” на засадах понадпартійності та надкласовості, від яких старається не відстати і в діяльності серед мас.
Виступаючи в сенаті 2 березня 1927 р., Черкавський відзначав: “Україна є тільки одна на цілому просторі українських земель, під усіма займанщинами, під усіма владами. І лише за таку Україну, за Україну соборну, за її природне право до незалежності, до самостійного життя, до її духовного розквіту і матеріального добробуту будуть боротися всі сили української землі” .
Ще однією видатною особистістю на Волині постає Іван Власовський – український політичний, церковний і громадянський діяч, педагог, публіцист та історик. Народився в 1883 р. на Харківщині. Закінчив Київський університет Святого Володимира і Київську Духовну Академію.
В 1918 р. Іван Теодорович приїздить на Волинь. Маючи досвід педагогічної роботи, він очолює Луцьку чоловічу гімназію і працює на посаді директора до 1924 р. Власовський розпочинає і завершує її українізацію, робить перші кроки до перетворення від чоловічої до змішаної. У Луцьку, таким чином, з’являється перша українська гімназія.
Свою громадську і політичну діяльність І. Власовський продовжує в 1920 р. організацією в Луцьку за польської влади товариства “Просвіта”, очоливши його культурно-освітню секцію. У цей час він належить до Української Соціал-радикальної партії.
15 лютого 1921 р. на першому просвітянському з’їзді в Луцьку його обрано головою Ради товариства “Луцька Повітова Просвіта”, але вже в 1922 р. І. Власовського переобирають з цієї посади через поміркованість у поглядах. Іван Теодорович до 1927 р. очолює культурно-освітню секцію товариства, а в 1927 р. його обирають на посаду заступника голови Ради, на якій він перебував до закриття “Просвіти” польською владою. В 1928 році громадськість Волині обирає Власовського послом до польського Сейму.
І. Власовський постійно бере участь в організації філій товариства у містечках і селах Волині. За його участі були утворені такі товариства-осередки: в 1920 р. – у Рожищах, Лаврові, Тростянці, Підгайцях, Воротневі, Полонці, Коршеві; в 1921 р. – у Боратині; в 1922 р. – у Заборолі; в 1923 р. – у передмісті Луцька – Красному; в 1925 р. – у Хорлупах, Городищі; в 1926 р. – в Олиці; в 1927 р. – у Баковцях, Голишеві, Ратневі та інших. Одночасно Іван Теодорович співпрацює у газетах “Громада”, “Українська Громада”, “Громадський голос”.
У 1921 р. І. Власовський сприяє заснуванню в Луцьку української книгарні “НИВА”, яка забезпечувала книгами бібліотеку осередків “Просвіти”, українських початкових шкіл, Луцької української гімназії. І. Власовський займається просвітницькою діяльністю, допомагає в роботі осередкам “Просвіти”, виступаючи перед населенням з популярними і тематичними лекціями.
На І-му (15 лютого 1921 р.) і ІІ-му (8 липня 1922 р.) просвітянських з’їздах він виступав з доповідями “Українська школа на Волині” і “Стан середньої освіти українського народу на Волині”. Це були теоретичні, наукові дослідження з проблем історії національної освіти та дошкільної і шкільної педагогіки.
У середині 30-х років І. Власовський активно включається в роботу Волинського Українського об’єднання. В жовтні 1937 р. його обирають заступником голови окружної управи ВУО в Крем’янці, пізніше він стає членом правління воєводської ради ВУО.
Із 1932 по 1935 р. в Луцьку І. Власовський редагує журнал “За соборність”, а з 1935 по 1938 р. – “Церква і нарід”. Ці часописи були популярними серед українського населення Волині. Їх тираж становив більше 1000 примірників. І. Власовський брав активну участь в українізації православного церковного життя на Волині, зокрема був членом комісії для перекладу богослужбових книг, відновлював діяльність товариства ім. Петра Могили в Луцьку та Митрополичої Ради. У 1934 р. його призначають на посаду секретаря Волинської духовної консисторії.
Під час Другої світової війни І. Власовський емігрував за кордон, де займався дослідженням історії УАПЦ.
25 липня 2001 р. виповнилося 135 років від дня народження українського письменника та публіциста, композитора, діяча культури, талановитого педагога, лікаря, народного демократа Модеста Пилиповича Левицького. Доля, життя і творчість його значною мірою пов’язані з Волинню, з родиною Косачів та інших діячів української культури. У землі нашого краю його поховано.
Із 1893 по 1897 р. Левицький працював повітовим лікарем у Ковелі, приятелював з родиною Косачів відвідував їх у Колодяжному, консультував і лікував Лесю Українку. Під впливом Олени Пілки він налагоджує зв’язки з “Старою Громадою”, формується як письменник і публіцист.
Перше оповідання М. Левицького “За Коліївщини” з’явилося в 1901 р. на сторінках журналу “Киевская старина”. Це поклало початок друкуванню його творів під псевдонімами Виборний, Макогоненко, Модест Пилипович та ін. З допомогою Косачів письменник налагоджує контакти зі “Старою громадою” опікується поширенням українського друкованого слова, роботою книгарні НТШ, діяльністю “Просвіти” та її бібліотеки.
У січні 1907 р. за участь у протесті проти розгону соціал-демократичної фракції І Думи М. Левицького було заарештовано разом з Лесею Українкою, її сестрою О. Л. Косач-Кривинюк, Б. Д. Грінченком та іншими.
Разом з дружиною З. Левицькою М. Левицький перекладав на українську мову з російської, польської, французької, єврейської та інших мов. Сам письменник володів десятьма мовами. Перебування в гущі народу підказували йому теми для творів.
У його творчому доробку були і публіцистичні статті, і драматичні твори, і фейлетони, і гуморески. Перша збірка оповідань вийшла 1907 р. і була позитивно оцінена Оленою Пчілкою.
У 1912-1917 рр. М. Левицький бере активну участь у діяльності товариства “Час” з книгарнею, клубу “Родина”, в розвитку видавничої справи, випуску щоденної газети. З 1917 р. він активний діяч культурно-освітніх справ УНР.
Із 1927 по 1932 р. М. Левицький разом із сім’єю сина живе в Луцьку. Працює вчителем української мови початкових класів української гімназії, дбає про мовну культуру, читає в міській бібліотеці лекції з історії України, в гімназії – з питань етики, організовує разом з учнями виставку волинських крашанок, гімназійний кружок бандуристів, сам чудово грає на піаніно, бандурі, кобзі, гітарі, вчить дітей співати, ділиться спогадами про Лесю Українку.
Боляче М. Левицький переживає факти соціального, національного духовного гноблення українців польськими властями, з повагою ставиться до людей різних національностей, багато допомагає хворим людям, особливо дітям. За доброту, чуйність, високу інтелігентність волиняни називають його “дідусем”. Помер М. П. Левицький 16 червня 1932 р. у Луцьку, де й похований.
При виробленні сучасної грунтовної та об’єктивної концепції новітньої історії Волині й для глибокого розуміння тих досить суперечливих процесів, що протікали на її теренах, не можна не згадати таку колоритну постать на фоні національно-визвольних змагань 20-40-х років, як письменника і політичного діяча Уласа Олексійовича Самчука. Він народився в 1905 р. у селянській сім’ї в Дермані на Волині. Вчився в гімназії у Крем’янці й, емігрувавши з Польщі у 1927 р., – у Бреславському університеті та Українському Вільному Університеті в Празі.
З 1925 р. почав друкувати оповідання в журналі “Духовна бесіда” у Варшаві та інших журналах. У 1936 р. твори були видані окремою збіркою під назвою “Віднайдений рай”. Із 1926 р. Самчук став постійно співробітничати з “Літературно-науковим вісником”, “Дзвоном” (Львів), “Самостійною думкою” (Чернівці), “Розбудовою нації” (Берлін).
Розглядати участь У. Самчука в громадсько-політичному житті Волині в зазначений період потрібно у двох площинах. По-перше, це той вплив, котрий мала літературно-художня творчість (роман-хроніка “Волинь”, повісті “Марія”, “Кулак”, “Гори говорять”, цілий ряд новел) на формування національної свідомості населення краю в умовах національного та соціального гноблення і загрози його фізичного винищення в результаті “пацифікації”, сталінського терору, гітлерівського “нового порядку”.
Ось як оцінювали найважливіші голоси преси перший том “Волині” У. Самчука: “Волинь” поставила автора в перші ряди української літератури. У. Самчук це дійсно, хто знає, чи не одинокий корифей українського письменництва… Його можна поставити поруч Кнута Гамсона і Раймонта… “Волинь” напевно стане обов’язковою літературою в наших середніх школах. У такому ж дусі писали про твір “Волинь” часописи “Дзвін” ч. VIII-IX, 1934 р., “Назустріч” 1.09.1934 р., “Нова зоря” 29.10.1934 р. і 4.12.1934 р., “Вісник” кн. ХІІ, 1934 р., “Хліборобський шлях” 14.10.1934 р., “Обрії” ч. Х-ХІ 9.04.1936 р. .
По-друге, потрібно розглядати власне політичну діяльність У. Самчука. Сюди потрібно віднести належність до терористичної групи Української військової організації під час навчання в Кременецькій гімназії на початку 20-х років, активну участь в епопеї “Карпатської України” в 1938-1939 рр.
Невдала спроба переходу польсько-радянського кордону в 1924 р., співробітництво з нелегальним націоналістичним часописом “Сурма” на початку 30-х років, належність до ОУН-М напередодні війни Німеччини з СРСР, редагування газети “Волинь” в 1941-1942 рр. Уже один перелік цих фактів засвідчує суперечність формування політичного світогляду Уласа Самчука. Але одне незаперечно: місце У. Самчука в громадсько-політичному житті краю в 20-40-х роках настільки значне, що обійти увагою цю постать неможливо.
Особливо, коли врахувати його безпосередні знайомства з Д. Донцовим, А. Мельником, О. Ольжичем-Кандибою, О. Сенником, М. Сціборським та іншими діячами націоналістичного руху. Він приділяє їм значне місце у своїх споминах (“На білому коні”, Вінніпег, 1980; “На коні вороному”, Вінніпег, 1990; “Планета Ді-Пі”, Вінніпег, 1979) .
Епопейний твір У. Самчука – трилогія “Волинь” (1932-1937 рр.) – це гімн великому краю України – Волині, його самобутнім людям, гімн селянській праці, любові до землі, сімейним підвалинам народного життя.
Не варто розглядати “Волинь” як якийсь суто ідеологічний роман. Уласа Самчука цікавить не стільки політика, скільки об’єктивний плин самого історичного буття народу, котрий він старанно досліджує. У трилогії виведено збірний образ української молодої людини кінця 20-х – початку 30-х років ХХ ст., яка прагне знайти місце України у світі і шляхи її національно-культурного і державного становлення.
Ідейним продовженням “Волині” є повість “Кулак” (1932 р.). У повісті “Марія” (1934 р.) відтворено трагедію голодомору українського народу на центральних і східних українських землях у 1932-1933 рр. Повість “Гори говорять” (1934 р.) присвячено боротьбі гуцулів з угорцями на Закарпатті.
В умовах польського панування прогресивна інтелігенція виступила проти соціального і національно-релігійного гноблення, полонізації української школи, за розвиток народної освіти і культури. Широко використовувалися для цього трибуни польського сейму і сенату. Досить активну участь брала інтелігенція у діяльності політичних та громадських організацій, ревниво відстоюючи в них українські права.
Прогресивні діячі культури, культурно-освітні організації поширювали і пропагували твори українських письменників. Цим займалося Наукове товариство ім. Т. Шевченка, яке мало свої книгарні у Луцьку, Ковелі, Кременці; кооперативна спілка “Наша культура” з книгарнями у Здолбунові, Рівному, Ковелі, Сарнах, Луцьку, Дубно і Горохові.
В популяризації наукових знань певну роль відіграло Волинське товариство приятелів науки, яке існувало в Луцьку.
Значну культурницьку роботу серед волинян розгорнули “Просвіти”, які відкривали в містах і селах бібліотеки і читальні.
Свій внесок у боротьбу проти ополячення й окатоличення населення краю зробили письменники Волині. Творами, а також громадською, культурно-освітницькою та політичною роботою вони сприяли утвердженню української національної свідомості, вселяли віру в людей у соціальне, культурно-національне і релігійне визволення. Завдяки діяльності інтелігенції Волині, зокрема письменників і публіцистів, населення краю не втратило почуття національної ідентичності і могло протистояти польським впливам.
Література
1. Вікна. – 1923. – ч. 10.
2. Державний архів Волинської області (ДАВО), ф. 1, оп. 2, спр. 31, арк.
71.
3. ДАВО, ф. 1, оп. 2-а, спр. 197, арк. 3.
4. ДАВО, ф. 46, оп. 9, спр. 675, арк.
15.
5. ДАВО, ф. 46, оп. 9, спр. 1895, арк.
196.
6. Дзвін. – 1991. – № 5.
7. Енциклопедія українознавства. – Т. 1. – К., 1993.
8. Історія Волині. – Львів, 1988.
9. Минуле і сучасне Волині. Історичні постаті краю. Тези доповідей та повідомлень V Волинської історико-краєзнавчої конференції 11-13 жовтня 1991 р. – Луцьк, 1991.
10. Перемога. – 1934. – 1 вересня. – ч. 21.
Related posts:
- Твір на тему: “Краса природи моєї Волині” Кожна українська область має досить гарну природу, яка примітна чимось особливим. Але для кожної людини найбільш близьким є регіон, де він народився і виріс. Особисто я знаходжу неймовірно привабливою природу Волині. Я досить часто відвідував природне середовище, розташоване у Волинській області. Ця природа настільки красива, що у мене практично не вистачає слів для того, щоб […]...
- Улас Самчук – УКРАЇНСЬКІ ПИСЬМЕННИКИ-ЕМІГРАНТИ УКРАЇНСЬКІ ПИСЬМЕННИКИ-ЕМІГРАНТИ Улас Самчук (1905-1987) Улас Олексійович Самчук (справжнє прізвище – Данильчук) народився 20 лютого 1905 року в селі Дермань на Рівненщині. Батьки – Олексій (1869-1936) та Анастасія (1877-1933) – були заможними селянами. Із п’ятьох дітей вижив лише він. У. Самчук закінчив спочатку сільську школу в селі Тилявці, потім Дерманську двокласну школу при семінарії та […]...
- Письменники тернопільщини Письменники тернопільщини Тернопільська земля славна іменами письменників, творчість яких стала окрасою всієї української літератури. З кінця 80-х років у літературний обіг повернулося ім’я славетного “молодомузівця” Б. Лепкого, який є уродженцем нашого краю. Про своє походження поет згадує у вірші “Заспів” рядочком “колисав мою колиску вітер рідного Поділля”. Про міста і села Тернопільщини, людей цього краю […]...
- Війна і революція у романі Уласа Самчука “Волинь” Війна і революція у романі Уласа Самчука “Волинь” I. “Волинь” У. Самчука – роман-епопея про реальні події початку XX століття. (У. Самчук – один із письменників української діаспори, якого називають Гомером української прози. Всі його твори присвячені Україні. Трилогія “Волинь” складається з трьох частин: “Куди тече річка”, “Війна і революція”, “Батько й син”. Зображенню воєнних […]...
- Літературна творчість – Улас Олексійович Самчук Улас Олексійович Самчук (1905-1987 pp.) Літературна творчість Дослідники поділяють творчість Самчука на два періоди: I. Воєнний – 1938-1944 pp. (репортерська, редакційна діяльність); II. Повоєнний, який ділиться на два часові відтинки: – 1945-1948 pp. (МУРівський період); – осінь 1948 р.- до кінця життя ( “канадський” період). “Ось моя власна історія, – писав він 1 серпня 1945 […]...
- Волинські письменники у розбудові держави Волинські письменники у розбудові держави Творча діяльність письмеників Волині, представлена на сторінках обласних видань, ще не була об’єктом окремого дослідження. Тимчасом, як саме цей аспект є важливим об’єктом зацікавлень як літературознавців, так і журналістів, оскільки публіцистична творчість професійних письмеників є основою для виникнення нових жанрів, це той матеріал, який найбільш адекватно відбиває сучасне суспільне життя […]...
- “Наталка Полтавка” і “Москаль-чарівник” – п’єси, написані у 1818-1819 роках Уперше вони були виставлені на сцені 1819 року. Як пише С. Стеблін-Камінський, ролі виборного в першій п’єсі і Чупруна в другій спеціально були написані для М. Щепкіна. П’єси Котляревського поклали початок новій українській драматургії і українському національному світському театрові. Перші біографи Котляревського відзначали великий успіх п’єс драматурга, поставлених Полтавським театром. Так, зокрема, О. Терещенко писав […]...
- Письменники області (Івано-Франківщини) Робота До диференційованого заліку На тему: “Письменники області” 2001 р. Місто Рогатин – районний центр Івано-Франківщини з населенням близько 10 тисяч жителів. Воно має давню і велику історію. Про походження назви міста достовірних джерел немає. За легендою Рогатин зобов’язаний своєю назвою великій кількості оленів – рогачів, що тут водилися. Про Рогатин збереглося багато архівних матеріалів. […]...
- Громадська і політична діяльність Миколи Куліша у 1917 – 1920 роках Реферат На тему: Громадська і політична діяльність Миколи Куліша у 1917 – 1920 роках Визначна постать викликає інтерес завжди й в усіх своїх ракурсах – особистісному, побутовому, соціальному. Чим несподіванішим є ракурс – тим гострішим стає інтерес. Знаменита людина характеризується наявністю неушаблонених виявів, що й додають до її аури штрихи непересічності. Микола Куліш – один […]...
- Найвидатніші письменники українського бароко В середині XVII ст. точилася запекла визвольна боротьба українського народу проти зовнішніх ворогів: польських, татарських, турецьких. У 1654 році відбулася злука України з Росією – це зміцнило зв’язки двох народів. Наука і культура розвивалася під впливом ідей Відродження. Почав формуватися й стверджуватися в європейській культурі стиль, який названо “бароко”. Походить з італійської мови, означає “дивний, […]...
- “Особливості розвитку драматургії і театру в 1920-х роках” 1917 рік назавжди розділив історію України та світу надвоє: до і після. Втім, глобальні катаклізми першої чверті XX століття – предмет дослідження не тільки історика. Так, перш за все ми повинні говорити про те, що Жовтнева революція 1917 року змінила соціально-політичну карту світу, розділивши його на два протиборчі “табори”, що на багато десятиліть Україна залишилася […]...
- Письменники-емігранти Патріотизм. У тлумачному словнику української мови подано таке визначення цього поняття: “любов до своєї батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них жертви і подвиги”. Прикладом безмежної відданості Україні, її народові стала творчість українських письменників-емігрантів. Так сталося, що люди творчого злету, безкомпромісної та гордої натури в умовах адміністративно-бюрократичної системи відчували залізні лещата принципу “соціалістичного реалізму”, не […]...
- Твір на тему: Письменники-емігранти Патріотизм. У тлумачному словнику української мови подано таке визначення цього поняття: “любов до своєї батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них жертви і подвиги”. Прикладом безмежної відданості Україні, її народові стала творчість українських письменників-емігрантів. Так сталося, що люди творчого злету, безкомпромісної та гордої натури в умовах адміністративно-бюрократичної системи відчували залізні лещата принципу “соціалістичного реалізму”, не […]...
- Розвиток драматургії і театру в 20-30-х роках Підручник Українська література 11 клас Українська література 1920-1930 років Розвиток драматургії і театру в 20-30-х роках У роки визвольних змагань українців театр стає важливим чинником національно-культурного будівництва. На початку 20-х років діяло 74 професійні театри, численні самодіяльні та пересувні театри. У 1918 році в Києві функціонували Державний драматичний театр, очолюваний Олександром Загаровим, Державний народний театр […]...
- Письменники області Місто Рогатин – районний центр Івано-Франківщини з населенням близько 10 тисяч жителів. Воно має давню і велику історію. Про походження назви міста достовірних джерел немає. За легендою Рогатин зобов’язаний своєю назвою великій кількості оленів – рогачів, що тут водилися. Про Рогатин збереглося багато архівних матеріалів. У східній частині Рогатина розміщена дерев’яна церква святого Миколая (1188 […]...
- Письменники рідного краю. Стефаник Реферат на тему: “Письменники рідного краю” Наш край багатий на видатних людей. Також він багатий і на відомих письменників. Так, до числа письменників нашого краю входять такі визначні постаті як В. Стефаник, А. Чайковський, серед сучасників С. Пушик, Ю. Андрухович, М. Савчук та ін. Для розгляду візьмемо такого відомого письменника як Василь Стефаник. Василь Стефаник […]...
- Найвідоміші українські письменники XX століття Українська література XX століття творилася переважно молодими літераторами, які черпали свою творчу наснагу в романтичному піднесенні, викликаному революцією 1917 року. Тому неоромантизм Лесі Українки, Ольги Кобилянської, Олександра Олеся початку XX ст. модифікується в революційний романтизм, виразниками якого стали В Сосюра, В. Чумак, В. Блакитний, ранній М. Хвильовий, А. Головко, М. Куліш, Ю. Яновський. Цей романтизм […]...
- Із забуття – в безсмертя: письменники “розстріляного відродження” Із забуття – в безсмертя: письменники “розстріляного відродження”. “Розстріляне відродження” – це літературно-мистецьке покоління 20-х – початку 30-х рр., яке дало високохудожні твори у галузі літератури живопису, музики, театру і яке було знищене більшовицьким тоталітаризмом. Українська творча інтелігенція 20-х рр. вперше за останні 300 років зробила героїчну спробу підвестися з колін, випростатися і гідно явити […]...
- Маловідомі письменники Івано-Франківщини Маловідомі письменники Івано-Франківщини Наша споконвічна земля Галицька багата й невичерпна на оригінальні таланти, джерела художнього слова, витоки животворчої духовної сили. Над нею завше витає вільний український дух, невиснажливу силу якого успадковує, передає з роду в рід національна література, незнищенна скарбниця різножанрових творів красного письменства. Мирослав Аронець. Народився 2.03.1941 р. в с. Видинові Снятинського району Івано-Франківської […]...
- “ЕМІЛІЯ ГАЛОТТІ” Г. Е. ЛЕССІНГА – ПРОТЕСТ ПРОТИ НАСИЛЛЯ ЛЮДИНИ НАД ЛЮДИНОЮ, ПРОТИ ТИРАНІЇ ЖОРСТОКИХ КНЯЗІВ ПРАКТИЧНИЙ КУРС “ЕМІЛІЯ ГАЛОТТІ” Г. Е. ЛЕССІНГА – ПРОТЕСТ ПРОТИ НАСИЛЛЯ ЛЮДИНИ НАД ЛЮДИНОЮ, ПРОТИ ТИРАНІЇ ЖОРСТОКИХ КНЯЗІВ План 1. Лессінг – відомий німецький теоретик і драматург доби Просвітництва. Нові теорії драматурга. 2. “Емілія Галотті” – ілюстрація нових теоретичних положень Лессінга. 3. Сюжетна основа трагедії. Тема, ідея, проблематика твору. 4. Причини трагедії Емілії Галотті. 5. […]...
- Зображення героїчної боротьби українського народу проти іноземної навали у козацьких літописах В історії української літератури XVII-XVIII століть визначне місце посідають літописи, головною темою яких було зображення визвольної війни 1648-1654 pp. під проводом Богдана Хмельницького проти польсько-шляхетських загарбників. Поширення цього жанру зумовлено тим, що він міг найпослідовніше і найповніше відбити знамениті події. Вершину українського літописання XVII-XVIII ст. складають твори Самовидця, Григорія Грабянки та Самійла Величка. Вони найтиповіше […]...
- Найбільші письменники українського барокко У середині XVII ст. точилася розпачлива визвольна боротьба українського народу проти зовнішніх ворогів: польських, татарських, турецьких. В1654 році відбулося з’єднання України з Росією – це зміцнило зв’язку двох народів. Наука й культура розвивалася під впливом ідей Відродження. Почав формуватися й затверджуватися в європейській культурі стиль, що названий “барокко”. Походить із італійської мови, означає “дивний, химерний”. […]...
- Письменники українського бароко В середині XVII ст. точилася запекла визвольна боротьба українського народу проти зовнішніх ворогів: польських, татарських, турецьких. У 1654 році відбулася злука України з Росією – це зміцнило зв’язки двох народів. Наука і культура розвивалася під впливом ідей Відродження. Почав формуватися й стверджуватися в європейській культурі стиль, який названо “бароко”. Походить з італійської мови, означає “дивний, […]...
- До свободи завдяки боротьбі (за віршем Т. Шевченка “Заповіт”) Заповіт – це висловлення останньої волі людини щодо майна, сім’ї. Заповіт же митця, письменника – це ліричний твір, в якому той висловлює народові свої бажання не лише особистого, а й громадського, суспільного характеру. Який же “Заповіт” Тараса Шевченка? Відомо, що поет написав свій твір, будучи тяжко хворим. Прийшла невесела думка, що це, може, останні години […]...
- Мах Петро – Біографія Мах Петро Петрович – український громадський діяч, поет, письменник, публіцист, пісняр. Заслужений діяч мистецтв України (2009). Член Національної спілки письменників України. Почесний громадянин Луцька. Мах Петро народився 25 травня 1934 року у селі Корхів Білгорайського повіту Люблінського воєводства, Польща. У квітні 1941 року батько поета загинув від рук польського шовініста. У 1944 році сім’я внаслідок […]...
- Мужність українського козацтва в боротьбі з польською шляхтою 1. Митці про мужність українського народу. (Історії України, незламному духу українського козацтва, його любові до рідної землі присвятили художні твори як вітчизняні, так і зарубіжні автори.) 2. Справжній козак Тарас Бульба. (Уособленням справжнього козака став образ Тараса Бульби. Гоголь показує його як батька і як воїна, як бойового товариша і справжнього патріота, який не пробачив […]...
- Письменники Німеччини: Борхерт Борхерт належить до покоління німецьких письменників, які, ще будучи молодими людьми, повинні були пережиті весь лиха війни. Він народився 20 травня 1921 р. у Гамбурзі. Він повинен був брати участь у Другій світовій війні солдатом. У битві в Росії він був важко поранений. Через його різку критику націонала-соціалізму був засуджений до страти Але пізніше для […]...
- Зображення боротьби народу проти ворогів В історії української літератури XVII-XVIII століть визначне місце посідають літописи, головною темою яких було зображення визвольної війни 1648-1654 pp. під проводом Богдана Хмельницького проти польсько-шляхетських загарбників. Поширення цього жанру зумовлено тим, що він міг найпослідовніше і найповніше відбити знамениті події. Вершину українського літописання XVII-XVIII ст. складають твори Самовидця, Григорія Грабянки та Самійла Величка. Вони найтиповіше […]...
- Чому сучасні письменники продовжують звертатися до творчості Т. Шевченка? Чому сучасні письменники продовжують звертатися до творчості Т. Шевченка? I. Шевченко – визначна постать в українській літературі. (Майстер художнього слова, справжній патріот, син України.) II. Актуальність творчості. (Теми, порушені в творах, будуть існувати завжди; багатий світогляд.) III. Шляхи використання досягнень Шевченка. (Рядки з творів як епіграфи до власних творів; наслідування Шевченкових традицій; праці Шевченка, присвячені […]...
- Письменники російського зарубіжжя про Володимира Сирині (Набокове) Сирин – один з останніх нащадків знатного роду. За ним коштують великі діди й батьки: і Пушкін, і Тютчев, і Фет, і Блок. Незліченні зібрали вони скарбу – він почуває себе їхнім багатим спадкоємцем. На результаті великої художньої культури з’являються такі передчасно зрілі, рано навчені юнаки. Культурою цієї вони наскрізь просочені й отруєні. Навички й […]...
- Україна й російські письменники Україна, її природа, історія, народ надихнули таких російських письменників, як К. Ф. Рилєєв, М. В. Гоголь, А. І. Куприн, М. М. Зощенко, М. А. Булгаков. М. Булгаков народився в Києві в сім’ї професора Духовної семінарії. Смаки й система цінностей майбутнього російського письменника сформувалися в київському культурному середовищі. У Києві Булгаков пережив найважливіші події свого життя, […]...
- “І свічки мирної не варта та країна, що в боротьбі її не засвітила” (за драмою “Свіччине весілля”) На мій погляд, немає нічого трагічнішого в житті, ніж неволя, коли неможливо заспівати спокійно пісню, зробити те, що тобі подобається, без чийогось дозволу засвітити світло. У такій ситуації людина з часом перетворюється на звичайного раба, до якого кожен може зневажливо поставитися, знущатися, розуміючи, що не буде ніякої відсічі. Але приходить час, і раб нарешті визнає, […]...
- “І свічки мирної не варта та країна, що в боротьбі її не засвітила” (за драмою Івана Кочерги “Свіччине весілля”) Нашому народу судила історія – жити, перемагаючи ворогів. А ворогів, ой, як же рясно було в минулому землі нашої! Сунули вони чорним потопом, зваблені родючими грунтами, багатством лісів і надр земних, достатком міст і сіл. Дзвенів меч Ярослава в битвах з печенігами, водив Ігор полки на половців, віки татарської неволі виніс наш народ, та зберіг […]...
- Роздуми про майбутнє України й українців (за романом “Волинь”) УЛАС САМЧУК 8 клас (за романом “Волинь”) Якби наші поети й письменники не любили так Україну, не змогли б вони написати свої найкращі твори про рідну Батьківщину й про рідний народ, в яких оспівали і красу своєї землі, і силу та невмирущість людей, що живуть на ній. Улас Самчук – талановитий письменник, якого доля відірвала від України […]...
- І свічки мирної не варта та країна, Що в боротьбі її не засвітила (за драмою Івана Кочерги “Свіччине весілля”) (2) І свічки мирної не варта та країна, Що в боротьбі її не засвітила (за драмою Івана Кочерги “Свіччине весілля”) А що кров не може змить, Спалимо вогнем те. Лиш боротись – значить жить. Vіvere memento! Сильною була колись Русь. Але надто багато ворогів зазіхало на неї. Важко було встояти проти всіх отих жорстоких і підступних […]...
- Місце поета, співця, митця в боротьбі за соціальне й національне визволення народу Місце поета, співця, митця в боротьбі за соціальне й національне визволення народу – постійна тема в творчості Лесі Українки. В зв’язку з наростанням революційної ситуації в країні посилилися репресії царату. Царське самодержавство перетворило Росію в “тюрму народів”. В. І. Ленін, викриваючи імперіалістичну великодержавницьку політику російського царизму, з обуренням писав, що “українська культура (мова, школа і […]...
- Мужність і стійкість ліричного героя у нерівній боротьбі зі злом і неправдою (на прикладі поезії Василя Стуса) Мужність і стійкість ліричного героя у нерівній боротьбі зі злом і неправдою (на прикладі поезії Василя Стуса). У В. Стуса є прекрасні слова про поета: “Поет – це людина. Насамперед. А людина – це добродій”. Коли ж довкола тебе зло, сваволя, наруга і беззаконня, то ти – людина-добродій – мусиш протистояти злу. І В. Стус […]...
- Життєпис Уласа Самчука Улас Самчук (1905 – 1987) Улас Олексійович Самчук – український прозаїк. Народився 20 лютого 1905р. в селі Дермань на Рівненщині. Навчався в Бреславському (нині Вроцлавському) університеті. Пізніше переїхав до Чехо-Словаччини, де навчався в Українському вільному університеті в Празі. Перше оповідання У. Самчука “На старих стежках” видруковане у варшавському часописі “Наша бесіда” 1926 року, а з […]...
- Прогресивні письменники першої половини XIX століття З реакційним табором офіційно схвалених авторів активно боролися передові письменники й критики, затверджуючи ідеї справжніх народностей і реалізму. До середини XIX століття прогресивні демократичний^-демократичні-революційно-демократичні ідеї в критику й літературі для дітей здобули перемогу й зміцнили своєї позиції З початку XIX століття входять у дитяче читання байки Крилова – майже відразу ж після появи перших збірників […]...
- Важливість участі кожної людини в боротьбі за незалежність (за твором “Вільгельм Телль”) І один у полі воїн. Юрій Дольд-Михайлик Творчість Ф. Шіллера належить до літератури видатних німецьких гуманістів XІX століття. Його творчі пошуки виливалися в не – перевершені за своєю драматичністю твори, бо письменник намагався осягнути не тільки хід історії, але й участь конкретної людини в подіях, що відбувалися. Тож цілком природно, що Шіллер звернувся до теми, […]...