По своєму ліжку простягай ніжки

Related posts:

1. Я мав би за найбільшу нагороду потрібним бути своєму народу 11 клас Я мав би за найбільшу нагороду потрібним бути своєму народу Україна… Це слово кожен українець, кожен патріот вимовляє з неймовірною вдячністю, бо воно вміщує в собі усе, про що тільки може мріяти людина. Це – Батьківщина, яка стала колискою нашої величі, нашої талановитості, нашої неповторності. Це наша рідна земля, наша ненька. Її неможливо […]...
2. Твір: “Найбільше у своєму житті я ціную чесність” У кожної людини є певні життєві цінності. З одного боку, кожен з нас прагне дотримуватися цих цінностей у своєму власному житті. З іншого боку, зазвичай ми вимагаємо відповідності цим цінностям і зі сторони тих, хто нас в певні життєві моменти оточує. Цінності – це своєрідний базис характеру і сутності будь-якої людини. Спираючись на цінності, ми […]...
3. Що я найбільше ціную у своєму другові? Друг – це людина, яку ми знаємо, любимо та довіряємо. Ми можемо знати та нам може подобатись людина, що є розумною, яка володіє почуттям гумору, але ми не зможемо вважати його другом, якщо він не буде вірним та надійним. Мабуть, усім відомий знаменитий роман Віктора Гюго, Нотр-Дам де Парі (Собор Паризької Богоматері), і мабуть усі […]...
4. “Він слугував народові своєму, боліючи душею разом з ним”. Значення творчості Михайла Коцюбинського Михайло Коцюбинський – одна з найвидатніших постатей в історії української літератури. “М. Коцюбинському належить одне з найпочесніших місць: після Шевченка, поруч з Іваном Франком, Лесею Українкою, Стефаником – щодо краси й глибини своїх творів іншого письменника такого ми не знайдемо”, – писав Павло Тичина. Коцюбинський завжди брав гострі теми, сучасні, описував прекрасну природу, основну увагу […]...
5. Що я знаю про своєму родоводу Уперше я задумався над цим питанням в 6 класі, коли вчителька попросила нас намалювати генеалогічне древо. Вона все пояснила, як це робити. Пам’ятаю, я тоді сказав сусідці по парті: “Що може бути легше!”. Я с ентузіазмом “узявся за перо”, так ще й вирвав аркуш із альбому для малювання, показуючи всім своїм видом, що в мене […]...
6. Як у давньоіндійському епосі “Рамаяна’ розуміли справедливість та відданість своєму обов’язку За будь-яких часів людину поважали за справедливість, за відповідальне ставлення до своїх обов’язків, за уміння дотримувати слова. А людині, яка обіймає якусь посаду, треба бути справедливішим тричі, бо вона керує іншими, вона щось наказує іншим, тож повинна мати право на ці вимоги, сама бути зразком поведінки. Є найвища справедливість – коли ретельно виконуєш власні закони, […]...
7. Як у давньоіндійському епосі “Рамаяна” розуміли справедливість та відданість своєму обов’язку За будь-яких часів людину поважали за справедливість, за відповідальне ставлення до своїх обов’язків, за уміння дотримувати слова. А людині, яка обіймає якусь посаду, треба бути справедливішим тричі, бо вона керує іншими, вона щось наказує іншим, тож повинна мати право на ці вимоги, сама бути зразком поведінки. Є найвища справедливість – коли ретельно виконуєш власні закони, […]...
8. Скільки видів повтору має в своєму арсеналі письменник? Повторення слів або словосполучень у тексті з метою звернути на них увагу читача прийнято називати повтором. Його використання підсилює виразність твору, емоційність, підкреслює найважливіші думки. Умовно повтори поділяються на закріплені і не закріплені за певним місцем у тексті. Вони зустрічаються в епічних творах, але найчастіше – в ліричних. У Г. Чупринки читаємо: Блиском, блиском. Миготінням, […]...
9. “Я ліру присвятив народу своєму” (основні мотиви в лірику Некрасова) Некрасов – воістину народний поет. І немає такого поета або письменника, об який яскравіше й правдивіше зобразив би народ і життя народну у своїх добутках. Він не тільки співчував, але й ототожнював себе із селянами Росії. Його вірші потрясають правдивими картинами рабства й убогості, нотами гіркого покаяння: Народ! Народ! Люблю тебе, співаю твої страданья. Але […]...
10. “Він норма сам, він сам в своєму стилі” (Іван Драч) – Олесь Гончар (1918-1995) Підручник Українська література 11 клас Українська література другої половини XX століття Олесь Гончар (1918-1995) Він ніколи нічого не хотів для себе. Був красивий і гордий в юності і в високі свої літа. (Дмитро Білоус) Талант народжується з великої любові до рідного краю, палкого прагнення допомогти народові вистояти у найтяжчі часи, а у найщасливіші – розквітнути. […]...
11. Я ліру присвятив народу своєму Іди у вогонь за честь Вітчизни. Н. А. Некрасов Творчість Н. А. Некрасова становить цілу епоху в історії російської літератури. Його поезія була вираженням нового часу, коли на зміну класу, що йде, дворян у громадське життя країни прийшли різночинці. Для поета воєдино зливалися поняття Батьківщини й трудового народу – годувальника й захисника російської землі. Тому […]...
12. Роман Юрія Яновського “Вершники” – талановита данина своєму часу Роман Юрія Яновського “Вершники” – талановита данина своєму часу Кривавою хвилею прокотилася громадянська війна по Україні. Заради примарних ідеалів брат убивав брата, батько вбивав сина, а син підіймав руку на батька: смерть чаклувала на кожному кроці. Мабуть, тим, хто жив у цей страшний час, здавалось, що прийшли останні дні світу. Саме про це пише Юрій […]...
13. Допомога польського монарха Болеслава Хороброго зятеві своєму Святополку З германської хроніки Титмара Мерзебургського Повідомлення німецького хроніста багато в чому перегукується зі звістками російського літописця, а також додає багато коштовних деталей. При аналізі тексту треба пам’ятати, що в наслідку Ярослав до середини 1040-х років стане союзником Священної Римської імперії й германського імператора Генріха II (до його смерті). Головним ворогом імперії була Польща і її […]...
14. Творець завжди зображується у своєму утворі й часто – проти волі своєї Кожний персонаж А. С. Пушкіна – загадка для читача, тому ми не перестаємо захоплюватися цим чудовим романом. Головний герой Євгеній, як яскравий представник тої епохи, дотепер залишається до кінця не зрозумілим і загадковим. Він має всі якості світської людини: Мав він щасливий талант Без принужденья в розмові Торкнутися до всього злегка, З ученим видом знавця […]...
15. “Він слугував народові своєму, боліючи душею разом з ним” (значення творчості Михайла Коцюбинського) Любов і краса – це ті діаманти, які він відшліфовував із непоказних камінчиків та заховував у вічний скарб нашої національної культури. Володимир Гнатюк Михайло Михайлович Коцюбинський – великий український письменник і громадський діяч, один із найпрогресивніших людей свого часу. Письменник-гуманіст, він посідає одне з чільних, місць в історії української літератури. Його творчість, що припадає на […]...
16. “Я ліру присвятив народу своєму” Варіант I Іди у вогонь за честь Вітчизни. Н. А. Некрасов Творчість Н. А. Некрасова становить целую епоху в історії російської літератури. Його поезія була вираженням нового часу, коли на зміну класу, що йде, дворян у громадське життя країни прийшли різночинці. Для поета воєдино зливалися поняття Батьківщини й трудового народу – годувальника й захисника російської землі. Тому […]...
17. Що ж таке верлібр і який шлях він пройшов у своєму розвитку? На думку Н. Костенко, верлібр – це форма, утвердження якої є закономірним і водночас новим етапом у розвитку віршової культури XX ст. Дослідниця підкреслює, що в сучасному віршознавстві протиставлено концепції метричності (В. Брюсов, В. Баєвський, С. Кормилов, М. Гаспаров та ін.) та неметричності верлібру (В. Поліщук). Н. Костенко пропонує свою, авторську концепцію розуміння цього феномена, […]...
18. Що заповідав Тарас Шевченко своєму народові віршем “Заповіт”? Т. Шевченко – великий український поет, виразник найглибших заповітних прагнень народних мас. Він сміливо підніс прапор боротьби за волю й щастя народу. У 1845 році, будучи тяжко хворим, Шевченко написав свій знаменитий вірш “Заповіт”. Сталося це пізньої осені 1845 року. Т. Шевченко в цей час працював на Переяславщині за завданням археографічної комісії – змальовував пам’ятки […]...
19. Кого б ви у своєму класі, школі назвали інтелігентом? ЧиВважаєте ви інтелігентом себе? Самий невтішний висновок, що виникає після прочитаного, полягає в тім, що інтелігентність, на жаль, перестала бути модної в сучасному суспільстві, особливо в молодіжному середовищі. Життя й справді, здавалося б, учить нас зовсім іншим манерам самоствердження. Конкуренція, нагромадження прибутків, на перший погляд, взагалі далекі будь-якій честі й моралі. А з іншого боку, […]...
20. Геракл – уособлення сили, сміливості, вірності своєму призначенню на землі Красуня Алкмена – дочка царя Мікен і дружина героя Амфітріона – була такою прекрасною, що навіть Зевс був вражений її вродою і якось з’явився до, неї у подобі чоловіка. Коли Алкмена мала народити, Зевс радів з того, що один із близнят був його сином. Але царствена Гера, дружина громовержця, вирішила хитрощами позбавити сина Зевса влади […]...
21. Роман Юрія Яновського “Вершники” – талановита данина своєму часові I. Юрій Яновський – талановитий український письменник-романтик. II. Сторінки громадянської війни в романі Ю. Яновського. 1. Побудова роману (вісім новел, не пов’язаних єдиним сюжетом; кожна з них – сторінка громадянської війни, усі разом – розповідь про боротьбу добра і зла на землі, про людську витривалість, про красу української землі). 2. Символічність образів новел (постаті братів […]...
22. Як Слимак Повіль допоміг своєму війську (за твором “Роман про Ренара”) Слимак Повіль вже давно спостерігав за тим, що чинить Ренар. Повіль був на­вдивовижу обачним і мудрим. Він розумів: те, що сталося учора, Лиса не обмине, він неодмінно захоче помститися. Отже, Слимак чекав на Лиса Ренара, а перед його очима проходило те, що сталося. Ось Лев привів хоробре військо до родового замку Ренара, до Мопертюї. Але […]...
23. Як Остап Вишня розцінює роль гумору в житті суспільства у своєму щоденнику “Думи мої, думи…”? В усмішці Остапа Вишні “Письменники” читаємо: “Є ще особливий гатунок письменників. Це так звані гумористи. Вони пишуть для того, щоб читачі плакали, або самі плачуть, як пишуть, бо їм писати не хочеться. Нещасний народ усі гумористи, бо, навіть коли зуби болять, мусять писати щось “веселе”. Отже, творче кредо письменника-гумориста – “писати щось “веселе”. Проте у […]...
24. Українська народна казка – Котик Не знаю, в якомусь-то царстві жив собі чоловік, а в нього було три сини. От як умер батько, зостався їм спадок: млин, хлів і кіт. – Нум,- кажуть брати,- будемо ділитися. – Нум. От і поділилися. Старший собі узяв млин, середульший – хлів, а найменшому дали кота: – Ти,- кажуть,- малий, тобі небагато треба! Почув […]...
25. Твір на тему “Осінній ранок” Осінній ранок настає повільно. Лежачи в ліжку, я спостерігаю, як у вікні поступово розгоряється ранкове світло. Воно бліде та неяскраве, не те, що влітку. Влітку сонячні промені так і б’ють у вікно. А тут не зрозумієш, розвиднілось вже чи ні. Хмарно осіннім ранком. А ще холодно. Якщо опівдні може пригріти сонечко, то вранці точно не […]...
26. ХОРОБРИЙ КРАВЧИК – Грімм Якоб і Вільгельм ХОРОБРИЙ КРАВЧИК Німецька народна казка Якось уранці, саме серед літа, сидів молодий, веселий кравчик біля вікна і шив собі. Коли чує – йде вулицею жінка й вигукує: – Варення, смачне варення! Купуйте, грошей не шкодуйте! Кравчик полюбляв солодощі, тож він зрадів і гукнув у вікно до жінки: – Гей, голубко, заходь сюди, продай мені варення. […]...
27. Пісня про Байду – історичні пісні В Цариграді на риночку Та п’є Байда мед-горілочку; Ой п’є Байда та не день, не два, Не одну нічку та й не годиночку; Ой п’є Байда та й кивається, Та на свого цюру1 поглядається: “Ой цюро ж мій молодесенький, Та чи будеш мені вірнесенький?” Цар турецький к ньому присилає, Байду к собі підмовляє: “Ой ти, […]...
28. Пісня про Байду ПІСНЯ ПРО БАЙДУ В Цариграді на риночку Та п’є Байда мед-горілочку; Ой п’є Байда та не день, не два, Не одну нічку та й не годиночку; Ой п’є Байда та й кивається, Та на свого цюру поглядається: “Ой, цюро ж мій молодесенький, Та чи будеш мені вірнесенький?” Цар турецький к ньому присилає, Байду к собі […]...
29. Українська народна казка – Чабанець Казка про дужого хлопця-чабана, який переміг змія і провчив царя Був собі чабанець, та такий, що ще змалку все вівці пас, більш нічого й не знав. От раз і випав йому з неба камінь – у пудів вісім. Він було все грається тим каменем: причепить до батога та як кине угору, а сам спати ляже […]...
30. Iван Франко – Заєць і ведмідь Був собі в одному лісі дужий та лютий Ведмідь. Піде було по лісі й душить та роздирає все, що потрапить: одного зїсть, а десятеро й так покине, тільки дарма життя збавить. Ліс був великий, і звірини в нім було багато, та проте страх напав на всіх. Адже ж так і року не мине, а в […]...
31. Образ Назара в повісті “Інститутка” Марко Вовчок Ще одним яскравим антикріпосницьким образом є Назар. Він рішучий, вольовий, як і Прокіп, здатний на силовий протест проти кріпацтва. Назар – панський візник. В уста цього персонажа авторка вкладає найбільш влучні та дотепні характеристики панів: він дуже влучно порівняв пана-ліберала з квачем, а про інститутку він зневажливо говорить: “Якби таку жінку та мені – я […]...
32. Не впусти рака з рота – народні байки Летіла ворона понад морем, дивиться – лізе рак. Вона хап його та й понесла через лиман у ліс, щоб, сівши де-небудь на гіллі, гарненько поснідати. Бачить рак, що приходиться пропасти, та й каже вороні: – Ей, вороно, вороно, знав я твого батька і твою матір: славні люди були! – Угу! – каже ворона, не роззявляючи […]...
33. Не впусти рака з рота – Народні байки НЕ ВПУСТИ РАКА З РОТА Летіла ворона понад морем, дивиться – лізе рак. Вона хап його та й понесла через лиман у ліс, щоб, сівши де-небудь на гіллі, гарненько поснідати. Бачить рак, що приходиться пропадати, та й каже вороні: – Ей, вороно, вороно, знав я твого батька і твою матір: славні люди були! – Угу! […]...
34. Твір Добром зігріте серце (за оповіданням В. Земляка “Тихоня”) Добром зігріте серце (за оповіданням В. Земляка “Тихоня”) Добрі справи завжди породжують добро. А доброта у ставленні до тварин повертається вдячністю й зворушливою самовідданістю. В оповіданні “Тихоня” Василем Земляком, відомим українським письменником, змальована дружба між хлопчиком та кобилою Тихонею/ Толя приїхав до бабусі під час канікул і вже на другий чи третій день пішов шукати […]...
35. МІФ ПРО ДОЩ Бог має особливі склади дощу на краю світу… Коли з’являється потреба пускати дощ на землю, Бог посилає пророка Іллю і глухого янгола. Вони набирають дощ у хмару і розносять його по світу. При цьому буває нерідко так, що як почнуть вони пускати дощ, то пускають його безперервно декілька днів поспіль. Так стається тому, що глухий […]...
36. ВИТІВНИКИ – МИКОЛА НОСОВ Літературне читання 3 клас СВІТ ГУМОРИСТИЧНИХ ТВОРІВ ГУМОР У ДИТЯЧІЙ ЛІТЕРАТУРІ МИКОЛА НОСОВ Російський письменник Микола Носов народився в Києві, у сім’ї актора. Зберігши родинну традицію, він працював режисером, створив чимало мультиплікаційних, навчальних і наукових фільмів. Однак відомим його зробили збірки гумористичних оповідань “Пригоди Незнайка та його друзів” і “Фантазери”. Герої цих творів – дотепні, […]...
37. Як заєць ошукав ведмедя – Народні казки ЯК ЗАЄЦЬ ОШУКАВ ВЕДМЕДЯ Був собі в одному лісі ведмідь. Та такий дуж’ий та лютий!.. Піде було по лісі і душить та роздирає все, що здибає. Ліс був великий, і звірини в ньому багато, та проте страх пішов на всіх. Адже так і року не мине, а в цілому лісі душі живої не лишиться, коли […]...
38. Леонід Глібов – Муха й Бджола МУХА Й БДЖОЛА Весною Муха-ледащиця Майнула у садок На ряст, на квіти подивиться, Почуть Зозулин голосок. От примостилась на красолі Та й думає про те, Що як то гарно жить на волі, Коли усе цвіте. Сидить, спесиво поглядає, Що робиться в садку; Вітрець тихесенько гойдає, Мов панночку яку… Побачила Бджола близенько: – Добридень! – каже […]...
39. Скорочено МУХА І БДЖОЛА – ЛЕОНІД ГЛІБОВ Весною Муха-ледащиця Майнула у садок На ряст, на квіти подивиться, Почуть Зозулин голосок. От примостилась на красолі Та й думає про те, Що як то гарно жить на волі, Коли усе цвіте. Сидить, спесиво поглядає, Що робиться в садку; Вітрець тихесенько гойдає, Мов панночку яку… Побачила Бджола близенько: – Добридень! – каже їй. – Оддиш […]...
40. ЧЕРВОНА ШАПОЧКА – Шарль ПЕРРО ЧЕРВОНА ШАПОЧКА Жила колись в одному селі маленька дівчинка” та така красуня, що кращої за неї, мабуть, ніхто й ніде не бачив. Мати любила її до нестями, а бабуся ще більше. Добра бабуся пошила для внучки гарненьку червону шапочку, яка була їй так до лиця, що дівчинку всі почали звати – Червона Шапочка. Якось мати […]...