Початок творчості Жуковського – художній аналіз

При звістці про смерть Пушкіна аристократичне суспільство на чолі із царем майже не приховувало своєї радості, було на боці його вбивці.

У народі смерть Пушкіна переживалося як велике горе. Дочка Карамзина розповідає: “Протягом трьох днів, у які його тіло залишалося в будинку, велика кількість людей всіх віків і всякого звання безперервно тіснилися пестрою юрбою навколо його труни. Жінки, старі, діти, учні, простолюдини в кожухах, а інші навіть у лахміттях, приходили поклонитися пороху улюбленого народного поета.

Не можна було без

розчулення дивитися на ці плебейські почесті, тоді як у наших позолочених салонах і раздушенных будуарах навряд чи хто-небудь і шкодував про стислість його блискучого поприща”. Віршем “Смерть поета”, вражений загибеллю Пушкіна, Лермонтов виразив те горе й обурення, що охопило всіх передових людей тодішньої Росії.

За два дні біля труни Пушкіна побувало до 50 тисяч чоловік.

Убивство Пушкіна викликало в широких масах величезне збурювання. Уряд злякався й поспішив вжити заходів, щоб уникнути народної демонстрації під час похорону великого поета. Пушкіна навіть мертвий був страшний царському уряду. Писати

про Пушкіна в газетах і журналах було заборонено, а за ті короткі повідомлення про його смерть, які встигли все-таки-з’явитися, редактори одержали суворі догани.

Міністр народної освіти видав розпорядження, щоб студенти в день похорону Пушкіна всі були на лекціях. У театрі повинна була йти 1 лютого п’єса Пушкіна ” Скупий лицар “. П’єсу зняли з постановки.

Намагаючись уникнути скупчення народу, уряд зненацька змінив місце відспівування тіла Пушкіна. І все-таки народ заповнив всю площу перед невеликою церквою.

Після відспівування труна була знесена в підвал церкви, і доступ до нього був перепинений. Було наказано таємно поховати тіло Пушкіна у Святогорском монастирі, біля Михайлівського.

Уночі 3 лютого труна з порохом Пушкіна в супроводі жандармів відправили до місця поховання. Супроводжувати труну дозволено було тільки одному із друзів поета – А. И. Тургенєву. Проводжав Пушкіна в останню путь і його вірного дядька Микита Козлов.

6 лютого труна була опущена в могилу в присутності Михайловских і тригорських селян. У їхній особі російський народ зі слізьми на очах і болем у серце прощався з великим народним поетом, убитим царатом


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Початок творчості Жуковського – художній аналіз