Подвійність лірики Тютчева
У другій половині XIX століття в російську словесність початок входити нове філософське поняття космічна свідомість. До числа вибраних високоінтелектуальних людей, що нібито володіють такою свідомістю, зараховували Ф. И. Тютчева. Він умів, за свідченням А. Фета, умістити в невеликому обсязі книги стільки краси, глибини, сили, одним словом, поезії!..
Дійсно, у віршах Тютчева в поетичній формі знайшла відбиття глибока філософська думка про стан природи й Всесвіту, про зв’язок людського, земного життя з життям у Космосі. Звідси думка про поезію
Є якась година, у ночі, всесвітнього молчанья,
И в оний година явищ і чудес
Живаючи колісниця мирозданья
Відкрито котиться у святилище небес…
Зате наші сучасники по достоїнству оцінили поезію Тютчева. Томик його віршів побував у космосі. Вражає геніальне передбачення поета, що як би побачив Землю із глибин космосу:
Небесний звід, що горить славою зоряної
Таємниче дивиться із глибини,
И ми пливемо, пилающею безоднею
З усіх боків оточені
У сімдесяті роки поет надається філософським роздумам. Він пережив багатьох близьких,
Дні полічені, втрат не перечесть.
Живаючи життя давно вуж позаду.
Передового ні, і я, як є,
На фатальний коштую черги
Прийдешню смерть поет сприймає як неминучість, він підготувався до її приходу, але набагато важче йому від свідомості, що вмирає душу:
Як ні важкий остання година
Та незрозуміла для нас
Знемога смертного страданья,
Але для душі ще страшней
Стежити, як вимирають у ній
Всі кращі воспоминанья…
Поет говорив, що все наше життя це очікування й підготовка до смертної години, а коли він наступає, все-таки валить нас у здивування. Про одному мріяв Тютчев, щоб гідно зустріти своя смертна година
Не знаю я, торкнеться ль благодать
Моєї душі хворобливо-гріховної
Удасться ль їй воскреснути й повстати
ЧиПройде непритомність духовний
Але якби душу могла
Тут, на землі, знайти успокоенье.
Мені благодаттю ти б була
Ти, ти, моє земне провиденье!
Останній вірш Тютчева присвячено його дружині, що залишалася з ним до кінця, що розуміла, як ніхто інший, душу поета. Його любов до Денисьевой була для Эрнестини Федорівни священної. Вона добре розуміє серце й душу поета. Ця жінка змогла зберегти любов і відданість людині, якого боготворили все життя, незважаючи на його тимчасові охолодження:
Вона сиділа на підлозі
И купу листів розбирала,
И, як остиглу золу,
Брала їх у руки й кидала…
ПРО, скільки життів було отут,
Невозвратимо пережитої!
ПРО, скільк сумних хвилин
Любові й радості вбитої!..
Эрнестина Федорівна змогла освітити теплотою й любов’ю останні, самі важкі роки життя поета. Він відповідав їй вдячністю й увагою. Дружина буквально впивалася бесідами з ним, і Федір Іванович, відчувши в ній родинну душу, охоче ділився своїми життєвими враженнями, думками про політичні події й навіть релігійно-філософські ідеї, які виникали в нього у зв’язку із цими подіями
Один з останніх віршів, написане вже зовсім хворим поетом, також присвячене Эрнестине Федорівні. Воно коротке, незавершене, написане на випадок, але скільки вдячності й теплоти висловлює поет своїй вірній подрузі:
Усе відняв у мене Бог, що стратить:
Здоров’я, силу волі, повітря, сон
Одну тебе при мені залишив він,
Щоб я йому ще молитися міг…
Ця жінка взяла на себе добровільне зобов’язання зібрати воєдино й видати багато чого з написаного чоловіком. Вона піклувалася про кращу подачу матеріалу, внутрішнім оформленні видання. Її робота була високо оцінена В. Брюсовим
Психологія це наука про душ, наука про пізнання внутрішнього миру людини. Люди, що займаються психологією, можуть глибоко зрозуміти свого співрозмовника, а часом грати його почуттями, тим самим керуючи його свідомістю. Пригадується Порфирій Петрович із роману Достоєвського Злочин і покарання, що був митецьким психологом і зміг, спритно впливаючи на свідомість Раскольникова, викрити його.
Тютчева теж можна назвати своєрідним психологом, у своїх віршах він зображує душу як реально існуючу матерію, він живе думками оней.
ЧиЛедве не в кожному вірші Ф. И. Тютчева ми зустрічаємо тему душі, незважаючи на те що часто психологізм схований під завісою таємничості. Ця тема дуже хвилювала поета. А тепер розглянемо психологізм лірики Тютчева на конкретні прикладах
Найбільше часто мотив душі в Тютчева асоціюється зі станом природи. Недарма ми, вивчаючи поему Гоголя Мертві душі, говорили про те, що сад це метафора душі. У Тютчева природа бере на себе цю функцію.
Стан природи стан поета. Як приклад ми можемо взяти вірш Тіні сизі змішали…:
…Життя, движенье розв’язалися
У сутінок хиткий, у далекий гул…
Метелика поле незримий
Чутний у повітрі нічному…
У цьому уривку згадується мотив польоту, мотив метелика, а метелик це душу, тому ми можемо говорити про політ душі. У цьому уривку з погляду евфонії переважає звук в, що створює настрій туги
…Сутінок тихий, сутінок сонний,
Лийся в глиб моєї душі,
Тихий, темний, запашний,
Усе залий і утиши…
Ця строфа, у порівнянні з вищенаведеними рядками, більше спокійна, усе стає на свої місця, сутінок поглинається. Душу все втихомирює, рятує мир. Тут переважають такі звуки, як т, і, в, що створює відчуття гніву, заздрості й у той же час ніжність, пещення
Тютчев, як і будь-яка творча людина, був неврівноваженим. Це стан поета наклало свій відбиток на його творчість, особливо на психологічні вірші.’ Наприклад, вірш Ще землі сумний вид…:
Душу, душу, спала й ти…
Але що ж раптом тебе хвилює,
Твій сон пестить і цілує
И золотить твої мрії..
У цьому прикладі душу зображується дуже неспокійної, можна припустити, що в той момент, коли поет писав цей вірш, душу його не була на місці, щось неї хвилювало, тривожило. Людську душу завжди що-небудь тривожить, вона не може перебувати в спокої. Людина увесь час придумує собі які-небудь турботи, у його голові завжди формулюються які-небудь дивні думки. Душу людини завжди терзається й при житті її носія, і після смерті
Мотив душі, психологізм найбільше часто зустрічаються у віршах про пори року. Самим сумним часом є осінь. Осінь це не тільки пора року, але й етап у житті людини, це сама сумовита пора. От вірш Осінній вечір, де можна побачити мотив душі:
Збиток, изнеможенье й на всім
Та лагідна посмішка увяданья,
Що в істоті розумному ми кличемо
Божественною соромливістю страданья.
Тут немає конкретного згадування про душ і навіть немає слова душу, але її присутність ми бачимо в лагідній посмішці увяданья. У цьому уривку душу теж страждає. Страждання, біль, туга завжди є причиною, по якій люди душі роняють сльози. Самими гіркими й болісними слізьми є сльози горя:
…Сльози людські, про, сльози людські,
Ллєтеся ви ранньою й пізньою порою…
Ллєтеся безвісні, ллєтеся незримі,
Невичерпні, незлічимі,
Ллєтеся, як ллються струмені дощові
В осінь глуху порию нічний
У цьому вірші Ф. И. Тютчева сльози людські ллються через мучення, роздирань в осінь глуху пору тужливу, пору, коли терзаються душі. З погляду поетичної техніки в цьому вірші ми зустрічаємо такі прийоми, як анафора:
Ллєтеся…
Ллєтеся…
Ллєтеся…
Це нам указує на болісні страждання, тут сльози не просто краплі з очей, а сльози, як струменя дощові. Цей вірш оточений сумом, прикрістю, бути може, це і є типовий стан Ф. И. Тютчева. Хоча душу така ж нещасна, як і ми люди, але все-таки душа безжалісна стосовно нас. Наприклад, вірш Вона сиділа на підлозі…:
Брала знайомі аркуші
И чудно так на них дивилася,
Як душі дивляться з висоти
На ними кинуте тіло…
Людина не вмирає, це просто душу залишає його тіло. Життя людини приречене на смерть. Він не може жити вічно, а душу, що покинула тіло, продовжує існувати.
У цьому уривку можна припустити, що душу сміється над кинутим тілом. Ці рядки містять у собі великий простір, гнів, заздрість, сум, острах
Завершити наша подорож по ліриці Ф. И. Тютчева хотілося б віршем Бачення. У цьому вірші душу з’являється перед нами як частина хаосу. Виникає питання: Чому душу ставиться до хаосу. У хаосі все неопределенно, як писав Лаврецкий: Хаос, по Тютчеву, безформні й безособові, темні, сліпі, неорганізовані й хитка, як біблійні води, що кипить, бурхлива основа Миру. У душі теж все сумбурно, незрозуміло.
У душі людини завжди присутній сум’яття, непонятость. Тому душу, як хаос щось безформне й безладне
Тоді густіє ніч, як хаос на водах,
Безпам’ятство, як Атлас, давить сушу;
Лише Музи незайману душу
У пророчі тривожать боги снах!
У цьому вірші Бачення душа зображена як щось недоторкане, незаймане, як дитина, що робить перші кроки. Цей уривок наповнений ніжністю, пещенням і в той же час пишнотою, великим простором
Таким чином, розглянувши деякі приклади психологічної лірики Ф. И. Тютчева, ми можемо зробити висновок, що мотив душі виражається через природу, її стан, через мотив пір року й стан самої людини, через мотив подвійного буття, а також через політ, поле душі. Лаврецкий писав про Тютчева: Особисте, як тендітне, як зовсім нереальне, у порівнянні з вічною матерією, щось протилежне їй, неминущої й всемогутньої. Тобто протиставляється особисте, тендітне Ф. И. Тютчева хаосу, якого поет боїться
Related posts:
- Основні теми лірики Ф. И. Тютчева Видатний росіянин лірик Федір Вербанович Тютчев був у всіх відносинах протилежністю своєму современнику й майже ровесникові Пушкіну. Якщо Пушкіна справедливо називають “сонцем російської поезії”, то Тютчев – “нічний” поет. Хоча Пушкін і надрукував у своєму “Сучаснику” в останній рік життя більшу добірку віршів тоді нікому не відомого, що находились на дипломатической службі в Німеччині поета, […]...
- Ліричний герой лірики Ф. И. Тютчева Видатний росіянин лірик Федір Іванович Тютчев був у всіх відносинах протилежністю своєму сучасникові й майже ровесникові Пушкіну. Якщо Пушкін одержав дуже глибоке й справедливе визначення сонця російської поезії, то Тютчев нічний поет. Хоча Пушкін і надрукував у своєму Сучаснику в останній рік життя більшу добірку віршів тоді нікому не відомого, що находились на дипломатичній службі […]...
- Ідеї лірики Тютчева Видатний росіянин лірик Федір Іванович Тютчев був у всіх відносинах протилежністю своєму сучасникові й майже ровесникові Пушкіну. Якщо Пушкін одержав дуже глибоке й справедливе визначення “сонця російської поезії”, то Тютчев – “нічний поет”. Хоча Пушкін і надрукував у своєму “Сучаснику” в останній рік життя більшу добірку віршів тоді нікому не відомого, що находились на дипломатичній […]...
- Основні теми й ідеї лірики Ф. И. Тютчева Видатний росіянин лірик Федір Іванович Тютчев був у всіх відносинах протилежністю своєму сучасникові й майже ровесникові Пушкіну. Якщо Пушкін одержав дуже глибоке й справедливе визначення “сонця російської поезії”, то Тютчев – “нічний поет”. Хоча Пушкін і надрукував у своєму “Сучаснику” в останній рік життя більшу добірку віршів тоді нікому не відомого, що находились на дипломатичній […]...
- Твір на тему: Ідеї лірики Тютчева Видатний росіянин лірик Федір Іванович Тютчев був у всіх відносинах протилежністю своєму сучасникові й майже ровесникові Пушкіну. Якщо Пушкін одержав дуже глибоке й справедливе визначення “сонця російської поезії”, то Тютчев – “нічний поет”. Хоча Пушкін і надрукував у своєму “Сучаснику” в останній рік життя більшу добірку віршів тоді нікому не відомого, що находились на дипломатичній […]...
- Характеристика лірики Ф. І. Тютчева Художницька доля поета незвичайна: це доля останнього російського романтика, що творив в епоху торжества реалізму і все ж таки зберіг вірність завітам романтичного мистецтва. Романтизм Тютчева проявляється, насамперед, у зображенні природи. Перевага пейзажів – одна із прикмет його лірики. При цьому зображення природи й думка про природу з’єднані у Тютчева воєдино: його пейзажі одержують символічний […]...
- Мотиви лірики Ф. І. Тютчева “Тютчеву досить декількох рядків; сонячні системи, мрячні плями “Війни й миру” і “Братів Карамазових” стискає він в один кристал, в один алмаз. От чому критика так нещадно б’ється над ним. Його досконалість для неї майже непроникно. Цей орешек не так-те легко розкусити: око бачить, а зуб неймет. Тлумачити Тютчева – перетворювати алмаз у вугілля”, – […]...
- Лірика кохання у творчості Ф. І. Тютчева І. Закоханість Тютчева в життя (неможливість для поета жити без кохання; закоханість з ранньої молодості до глибокої старості у блискуче товариство молодих, прекрасних жінок). ІІ. Любовна лірика Ф. І. Тютчева. 1. Секрет чарівності Тютчева (велика популярність некрасивого зовні, маленького на зріст, лисуватого, сухорлявого Тютчева серед дам вищого світу Москви, Петербурга, Парижа, Мюнхена; підкорення жінок інтелектом […]...
- Основні мотиви поезії Федора Тютчева Основні мотиви поезії Федора Тютчева Тютчев – один із найвідоміших поетів XІX століття. Це століття дало світовій поезії чимало відомих російських поетів (досить згадати імена Пушкіна та Лермонтова, Некрасова і Фета). Поза те, поезія Тютчева вирізняється своєю особливою філософською спрямованістю і особливим переосмисленням тих символів і мотивів, котрі в цілому були властиві російській та й […]...
- Поезія Тютчева Поезія Тютчева – одне із драгоціних надбань російської класичної літератури. Поезія Тютчева повна думки, але він був насамперед художником. Він жагуче любив життя. Радісним прийняттям життя наповнені вірші “Я пам’ятаю час золоте”, “Ні, мого до тебе пристрасть я”, “Ще землі сумний вид…”, “Весна”, “Весняні води”, “Весняна гроза”. І в той же час саме природа, на […]...
- Душа поета і душа природи (за поезією Ф. Тютчева) 1. Ф. Тютчев – відомий російський поет. (У поезії Федора Тютчева яскраво виражена любов до Росії, до природи. Він вважав, що природа має душу, що вона жива. Тютчев мріяв, щоб і його Душа злилася воєдино з душею навколишнього світу.) 2. Осінні роздуми поета. (Ф. Тютчев любив осінь. Про це свідчать його поетичні твори. Для нього […]...
- Філософська лірика Федора Тютчева Філософська лірика Федора Тютчева Тютчев – один із кращих поетів у російській літературі XІX ст. – відомий нам насамперед своєю філософською лірикою. Саме ця спрямованість віршів поета істотно відрізняє його поезію від творчості сучасників, виділяє його твори з-поміж творінь інших відомих поетів того часу. Філософським підгрунтям для творчості Тютчева стали роботи Шеллінга. Дійсно, зв’язок образів […]...
- Із поезією Федора Івановича Тютчева Із поезією Федора Івановича Тютчева у кожного покоління читачів пов’язані свої згадки. Але я не знаю людини, якій була б не знайома ця лірика. У дитинстві ми читаємо вірш на дитячих святах: Зима недаром злится, Прошла ее пора – Весна в окно стучится И гонит со двора… А згодом нас починають вабити інші тютчевські рядки: […]...
- Поезія Ф. Тютчева як “двобій фатальний” Цей всемогутній важіль рухає й Ф. И. Тютчева. Тютчев поет любові! Але любов у нього не тиха, не спокійна, не блаженна, як у Гончарова в романі Обломів. Основною ідеєю творчості Тютчева є протиставлення хаосу й космосу: під цим кутом у Тютчева показана любов. Хочу привести слова В. Соловйова: Але й сам Гете не почував так […]...
- Основні мотиви вірша Тютчева “Silentium” Російську поезію неможливо собі уявити без творчості Ф. І. Тютчева, який щедро обдарував людство безцінними духовними скарбами, лірика якого і сьогодні хвилює й захоплює мільйони вдячних читачів. Написавши першу свою поезію в одинадцять років, пройшовши школу російського й західного романтизму, Тютчев перейняв чимало з його філософських ідей, ставши найбільш відомим представником російської філософської лірики. Все, […]...
- Концепція миру й людини в лірику Ф. Тютчева Про що б не говорила лірика, вона завжди буде говорить про людину. Поет-Лірик вкладає у своє творчеств особисті переживання й допомагає зрозуміти й полюбити прекрасне усередині кожного з нас. Пошук гармонічного співіснування людини й навколишньої действительности є однієї з найбільших тем у росіянці классической поезії й провідною темою у творчості такий яркого письменника як Федір […]...
- Основні мотиви вірша Тютчева “Sіlentіum” Російську поезію неможливо собі уявити без творчості Ф. І. Тютчева, який щедро обдарував людство безцінними духовними скарбами, лірика якого і сьогодні хвилює й захоплює мільйони вдячних читачів. Написавши першу свою поезію в одинадцять років, пройшовши школу російського й західного романтизму, Тютчев перейняв чимало з його філософських ідей, ставши найбільш відомим представником російської філософської лірики. Все, […]...
- Тема гармонії й стихії в лірику Ф. Тютчева Лірика російського поета Федора Івановича Тютчева відкривает для читача несподіваний погляд на оточующий мир. По-перше, він був поетом-філософом і вкладав у вірші свій світогляд, його осяяння щодо зв’язку людини з навколишнім світом вражають точностью й позачасовим звучанням. По-друге, крім поезии він займався дипломатичною роботою, служив за кордоном на благо батьківщини й досяг високого розуміння ролі […]...
- Аналіз вірша Тютчева “Не те, що мнете ви, природа…” Аналіз вірша Тютчева “Не те, що мнете ви, Природа…” Для Тютчева характерне подання про загальну натхненність природи, про тотожність явищ зовнішнього миру й станів людської душі. Це подання багато в чому визначило не тільки філософський зміст, але й художні особливості тютчевской лірики. “Не те, що мнете ви, природа…” написано не пізніше 1836 року в Мюнхені. […]...
- Яскравість і сила поетичних образів Ф. Тютчева Нам розповіли, що Федір Іванович Тютчев був професійним дипломатом. А в дипломатії кожне слово чи словосполучення дуже важливе. Через те він і навчився точно добирати слова до віршів. У всякому разі, я так гадаю. А влучно дібране слово завжди яскраве і сильне. І тому Пушкін надрукував вірші Тютчева у своєму журналі. Мені дуже подобається вірш […]...
- Аналіз вірша Ф. І. Тютчева “Море й стрімчак” У лірику Тютчева ми зустрічаємо безліч романтичних віршів, де він оспівує невтримну гру природних стихій – “гуркіт літніх бур”, бунт морських хвиль, виття нічного вітру. У стихіях цих поетові відкривався хаос мирозданья. Людина в Тютчева завжди була самотня й неспроможний у цьому хаосі природного миру. Здається, саме про це говорить поет у вірші “Море й […]...
- Людина і природа у поезії Ф. Тютчева Із поезією Федора Івановича Тютчева у кожного покоління читачів пов’язані свої згадки. Але я не знаю людини, якій була б не знайома ця лірика. У дитинстві ми читаємо вірш на дитячих святах: Зима недаром злится, Прошла ее пора – Весна в окно стучится И гонит со двора… А згодом нас починають вабити інші тютчевські рядки: […]...
- Природа в поезії Ф. Тютчева Федір Іванович Тютчев був великим поетом та писав дуже гарні вірші. Але особливо вражають нас твори, в яких описується краса природи. Я був здивований та зачарований картинами, які виникають у моїй уяві під впливом віршів. Поет, напевне, як ніхто розумів довершеність природи, яку зумів передати у своїх творах. Його пейзаж вражають різнобарв’ям, різноманітністю звуків та […]...
- Твір-аналіз творчості Ф. І. Тютчева Ф. І. Тютчев (1803-1873) належить до числа видатних російських поетів. Довгий час його вірші не користувалися широкою популярністю. Уперше значення поета Тютчева було розкрито в статті Некрасова “Російські другорядні поети” (1850). Незважаючи на назву статті, Некрасов сміло відніс Тютчева “до російських першорядних поетичних талантів”. Кілька років через Добролюбов у статті “Темне царство” відзначив, що Тютчеву […]...
- У чому схожість і відмінність поглядів Тютчева і Фета на поезію? У чому схожість і відмінність поглядів Тютчева і Фета на поезію? Імена Тютчева і Фета в історії літератури завжди стоять поруч. І не тільки тому, що вони сучасники, поети однієї епохи. Некрасов теж близький їм за часом, але це зовсім інша поезія, і його Муза зовсім іншого, земного походження. Вона, на думку поета, “рідна сестра” […]...
- Лірика Ф. І. Тютчева в моєму сприйнятті Які б вірші Тютчева я не читала, більше за все мене потрясла любовна лірика. Поет був щасливий у коханні, не міг жити без нього, був закоханий із ранньої молодості до глибокої старості. Для нього то був час золотий – час суцільної закоханості в життя, у блискуче товариство молодих, прекрасних жінок. Будучи некрасивим зовні, маленького зросту, […]...
- Думки й почуття ліричного героя в поезії Ф. И. Тютчева ДУМКИ Й ПОЧУТТЯ ЛІРИЧНОГО ГЕРОЯ В ПОЕЗІЇ Ф. И. ТЮТЧЕВА Федір Іванович Тютчев – разюче тонкий лірик і яскравий стиліст, йому даний дарунок хвилювати серця людей, змушувати їх битися в унісон із внутрішнім ритмом природи, так майстерно переданим поетом. Коли проб’є остання година природи, Склад частин порушиться земних: Все зриме знову покриють води, И Божий […]...
- Твір на тему: Лірика Ф. І. Тютчева в моєму сприйнятті Які б вірші Тютчева я не читала, більше за все мене потрясла любовна лірика. Поет був щасливий у коханні, не міг жити без нього, був закоханий із ранньої молодості до глибокої старості. Для нього то був час золотий – час суцільної закоханості в життя, у блискуче товариство молодих, прекрасних жінок. Будучи некрасивим зовні, маленького зросту, […]...
- Людина й природа в лірику Тютчева Тема природи – одна з головних і улюблених тем у творчості російського поета XIX століття Федора Тютчева. Ця людина була тонким ліриком, що вмів підглянути за лаштунками природи саме таємне дійство й описать його жваво й з почуттям. Коли Тютчев торкається теми природи, він ділиться з нами своїм переконанням, що природа одушевлена, вона живе так […]...
- Тема Батьківщини у творчості Ф. І. Тютчева Все своє життя Ф. І. Тютчев вірило в особливе призначення Росії, у велику долю її. Доля ж самого поета зложилася так, що свої кращі роки він провів за кордоном. Тютчев тривалий час служив у Мюнхені, у російській дипломатичній місії. Живучи в Німеччині, Федір Іванович побував у багатьох країнах Європи – у Греції, Італії, у Франції. […]...
- Людина і природа в поезії Федора Тютчева ТЮТЧЕВ ФЕДІР ВАНОВИЧ (1803 – 1873) Російський поет, політик, дипломат. Творчість Тютчева відносять до пізніх романтиків, його називають “поетом думки”, “поетом-філософом”. Поет заглиблюється у філософічне, космічне осмислення життя, він намагається знайти зразок гармонійності і відкриває його в самій природі. Природа в його віршах одухотворена, він бачить в “ясності осінніх вечорів” урочисту “красу і безгоміння” (“Осінній […]...
- Природа в ліриці Ф. І. Тютчева І солодкий трепет, як струмінь, По жилах пробіг природи, Як би гарячих ніг її Торкнулися ключові води. Можна провести цікаве порівняння двох віршів. Треба відзначити, що у вірші “Осінній вечір” майже не згадується небо. Навпроти, в ньому говориться про землю і про усе, що з нею зв’язане: про дерева, листя. Лише єдиний раз Тютчев говорить […]...
- Картины русской природы в стихотворениях А. С. Пушкина “Зимняя дорога” и Ф. И. Тютчева “Чародейкою Зимою…” Не слепок, не бездушный лик – В ней есть душа, в ней есть свобода, В ней есть любовь, в ней есть язык… Ф. И. Тютчев Мы все, конечно, знакомы со стихотворениями А. С. Пушкина “Зимняя дорога” и Ф. И. Тютчева “Чародейкою Зимою…”. Эти стихотворения никого не оставляют равнодушными. Каждый из нас по-своему представляет пушкинские “волнистые […]...
- Поезія Ф. Тютчева поезія думки, філософська поезія, поезія космічної свідомості Найважливіша тема для Тютчева хаос, укладений у світобудові, це незбагненна таємницяя, що природа приховує від людини. Тютчев сприймав мир як древній хаос, як первозданну стихію. А все видиме, суще лише тимчасове породження цього хаосу. Із цим зв’язане звертання поета до нічної тьми. Саме вночі, коли людина залишається один на один перед вічним миром, він гостро […]...
- Я читаю вірші Ф. Тютчева про весну (“Весняна гроза”, “Весняні води”) Ф. Тютчева називають співцем природи. її краса з дитинства ввійшла в серце поета з полів і лісів, що оточували його рідний Овстуг, із чудових придеснянських луків і березняків, неосяжного синього неба Брянщини. Один із найкращих віршів відомого поета “Весняна гроза” присвячений природі. Незважаючи на те що поет написав його в Німеччині, мені здається, думками і […]...
- Идейно-художественное своеобразие поэзии Ф. И. Тютчева Поэзия Ф. Тютчева – “поэзия мысли”, “философская поэзия”, “поэзия космического сознания”. Важнейшая тема для Тютчева – хаос, заключенный в мироздании, это непостижимая тайна, которую природа скрывает от человека. Тютчев воспринимал мир как древний хаос, как первозданную стихию. А все видимое, сущее – лишь временное порождение этого хаоса. С этим связано обращение поэта к “ночной тьме”. […]...
- Аналіз вірша Тютчева “Фонтан” До строфічні композиціям з “перводеленіем” належать досить репрезентативні вірші Тютчева: “Цицерон”, “Фонтан”, “Тіні сизі суміші…”, “День і ніч”, “Полум’я устає, полум’я пашить…” та багато інших. Ми спробуємо побіжно показати деякі з цих віршів, а також інші, окремо, з тим щоб вони представляли самих себе, виділений нами ліричний жанр, поетику Тютчева і деякі виходи з неї. […]...
- Життєвий і творчий шлях Ф. Тютчева Видатний російський поет, яскравий представник пізнього романтизму. Його творчість позначена глибиною філософської думки та здатністю проникати в таємниці природи і людської душі. У філософській ліриці поета – трагічна роздвоєність душі, приреченість на земне існування на тлі універсального природного життя. Проникливий лірик-мислитель, Тютчев був майстром російського вірша, який надав традиційним розмірам надзвичайного ритмічного розмаїття. Отже, розглянемо […]...
- Подвійність зображення світського суспільства в романі “Євгеній Онєгін” Особлива увага автор роману приділяє петербурзькому дворянству, типовим представником якого і є Євгеній Онєгін. Поет у всіх подробицях описує день свого героя, а день Онєгіна – типовий день столичного дворянина. Таким чином, Пушкін відтворить картину життя всього петербурзького світського суспільства. Модне денне гуляння по певному маршруті (“Надягши широкий болівар, Онєгін їде на бульвар…”), обід у […]...
- Философская лирика Тютчева Нам не дано предугадать, Как слово наше отзовется, – И нам сочувствие дается, Как нам дается благодать… Ф. И. Тютчев Лирика Тютчева – одна из вершин русской философской поэзии. В его творчестве высокая поэзия соединяется с философским мировоззрением. Глубина и сила его лучших произведений сравнима с поэзией Пушкина. “Герой” многих произведений Тютчева – человеческий разум, […]...