Поема Івана Котляревського “Енеїда” – справжня енциклопедія народного життя
У літературі кожної країни є твори, без яких важко уявити собі життя народу. Одним із таких творів, безумовно, є поема Івана Петровича Котляревського “Енеїда”. Узявши за основу класичну поему давньоримського поета Вергілія, Котляревський розповів про пригоди славного Енея зовсім по-новому, так, немов усі ці події відбувалися з українськими козаками.
Написана справді народною мовою, поема є енциклопедією народного життя, невичерпним джерелом мудрості та веселого сміху. Створена поема у травестійно-бурлескному жанрі, тобто такому,
Уже найперші рядки поеми розкривають уважному читачеві творчий задум автора: розповісти, спираючись на класичний твір, про життя українців.
“Еней був парубок моторний І хлопець хоч куди козак… ” Така характеристика вже з самого початку налаштовує читача на певний лад. Він ще не знає, наскільки точно автором буде переданий класичний сюжет, але розуміє одне: нудно не буде. Треба зазначити, що Котляревський – не перший, хто вдався до травестування римського оригіналу.
Але якщо його
Майже всі персонажі поеми, у тому числі й боги, вбрані в український одяг, їдять українські страви та віддають перевагу українським напоям. Приїхавши у Карфаген, у гостях у Дідони Еней вбирається в одяг покійного карфагенського царя: “Штани і пару чобіток, Сорочку і каптан з китайки, І шапку, пояс з каламайки, І чорний шовковий платок”. І страви на столі теж були знайомі українському читачеві: “Свинячу голову до хріну І локшину на переміну, Потім з підлевою індик; На закуску куліш і кашу, Лемішку, зубци, путрю, квашу І з маком медовий шулик”. Навіть сам верховний бог Зевес “кружав сивуху І оселедцем заїдав”.
А богині на Олімпі, буває, поводяться, наче базарні перекупки: “Венера лайки не стерпіла, Юнону стала кобенить; І перепалка закипіла, Одна другу хотіла бить. Богині в гніві также баби І также на утори слабі, 3 досади часом і брехнуть, І, як перекупки, горланять, Одна другу безчестять, ганять І рід ввесь з потрухом кленуть”.
Котляревський дуже достовірно наводить звичаї українського народу, зображує побут різних верств населення, а також повір’я, одяг, прикмети, народні гуляння і навіть українські страви. Наприклад, з опису пекла можна багато дізнатися про склад тогочасного українського суспільства: “Там всі невірні і христьяне, Були пани і мужики, Була тут шляхта і мішане, І молоді, і старики; Були багаті і убогі, Прямі були і кривоногі, Були видющі і сліпі, Були і штатські, і воєнні, Були і панські, і казенні, Були миряни і попи… ” А Кумська Сивілла, розповідаючи про себе, приводить своєрідне датування, пов’язане з тими чи іншими епізодами української історії: “при Шведчині я дівувала”, а “татарва як набігала, то я вже замужем була”.
У поемі широко представлений і народний фольклор. Троянці “Кугикали все пісеньок: Козацьких, гарних, запорозьких… “, “Про Сагайдачного співали, Либонь, співали і про Січ”. А під час гулянь грала музика. От і читаємо ми про бандуру, дудку, сопілку, інші народні музичні інструменти. Не обминув Котляревський і народні казки.
Так, уже згадувана Сивілла – типова Баба Яга зі слов’янського фольклору; прибувши на латинську землю, троянці дарують царю Латину і його рідним скатертину-самобранку, килим – самоліт і чоботи-скороходи.
Окремої уваги заслуговує мова поеми. У ній органічно поєднуються прислів’я та приказки (“і все на ус собі мотала”, “хто чим багат, то тим і рад”), влучні крилаті вислови (“бісиків пускать”, “кричав, як в марті кіт”). Та й самого Енея автор неодноразово називає суто по-українському – Анхізенко.
Багато в поемі чисто мовних засобів – порівнянь (боги “із неба виткнули носи, … як жаби літом, із роси”; “Зевес моргнув, як кріль усами, Олімп, мов листик, затрусивсь”), епітетів (“чортові сороки”, “прокляті вітри” і т. ін.) Комізм твору посилюється й таким засобом, як бурсацька “тарабарщина” чудернацька “вивернута” мова шляхом неприродного поєднання різних складових частин, окремих слів (“Борщів як три не поденькуєш, на моторошні засердчить”).
“Енеїда” – перший друкований твір нової української літератури. Самим своїм існуванням вона показала невичерпність створення літературних зразків рідною мовою. Котляревський майстерно змалював життя українського народу, що робить його поему справжньою енциклопедією українознавства.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)