“Поетизація краси і любові у ліриці Сапфо і Анакреонта”

У Стародавній Греції поряд з декламаційними поетичними творами не менш популярною була і пісенна лірика. У таких творах воєдино зливалися тексти і музика, тобто вірші не декламувалися, а співалися. Нажаль, мелодії пісенних творів стародавніх греків назавжди втрачені для сучасного людства, а ось тексти таких поезій до наших часів дійшли.

Прикладом пісенної лірики може бути творчість Сапфо і Анакреонта, до віршів яких можна добрати сучасні мелодії, що найкраще відповідають характеру творів античних поетів.

Очевидно, що у поезіях цих

авторів майже немає сумного настрою, а світлі почуття не захмарюються трагічними образами, переживаннями і стражданнями, як це буває у декламаційних поетичних творах. Але відомі й такі вірші Анакреонта, в яких той відображав кохання як грайливе і легке почуття, що не пов’язане з будь-якими потрясіннями.

Відомо, що Анакреонт прожив щасливе і довге життя, перебуваючи при дворах багатих можновладців у Фессалії, а Афінах і на острові Самос. Помер поет у віці вісімдесят п’ять років. Усе своє життя він захоплювався придворними бенкетами, веселими розвагами, коханням і вином. Він часто закохувався, причому розлучення

і суперечки з коханими жінками зовсім не наносили йому душевних ран. Анакреонт радів кожній хвилині життя, і тому у своїх віршах найчастіше оспівував трьох богів: Діоніса – бога родючості і рослинності, покровителя виноробства і виноградарства, Афродіту, богиню кохання, краси і вроди, та її сина Ерота, бога кохання, що мав владу над людськими серцями.

До нашого часу дійшло зовсім небагато поезій цього автора, але майже всі вони вражають оптимістичним і світлим сприйняттям оточуючого світу.

У своїх творах Анакреонт не пропагував пияцтво, а лише закликав радіти життю і веселитися. Він застерігав своїх слухачів: “пиймо не як скіфи, що без пісні сидять тихо”. Символ життєвих насолод для автора – це вино і квіти різних кольорів – зелені, голубі, жовті, червоні тощо.

Ніжна лірична мелодія, тонкий аромат вина, духмяні пахощі квітів, згадка про Ерота – все це свідчить про радісний настрій ліричних героїв Анакреонта, про їх кохання і піднесений душевний стан. Споглядання квітів і вживання вина народжують у душі автора милі серцю пісні.

Свою популярність серед людей сам Анакреонт пояснював так: “За слова свої, за пісні вам я буду вічно близьким: я вмію пити приємно, балакати вмію солодко”. Мабуть, саме зображення в його поезіях радісного і світлого кохання, без турботливого життя, сповненого приємних вражень і насолод, приваблювало і завжди буде приваблювати людей, у які б часи і де б вони не жили.

Щодо Сапфо – то це поетеса з острова Лесбос, яка й принесла цьому клаптику землі найбільшу славу. На острові вона була організатором своєрідної школи – літературного жіночого гуртка під назвою “Будинок муз”. За часів поетеси таке об’єднання було чимось незвичайним.

У гуртку жінки вчилися співати, танцювати і складати вірші. Незважаючи на те, що Сапфо жила на острові, який мав дурну славу, сама вона вела бездоганне життя.

Стародавніми греками дуже цінувалася поезія Сапфо, вони вважали її “рівною богам”. З неї створювали статуї, писали картини, її профіль карбували на монетах, а грецький філософ Платон називав поетесу десятою музою. За що ж так цінували сучасники Сапфо?

Більшість літературознавців сходяться в тому, що Сапфо можна вважати засновницею жіночої поезії, адже про почуття у своїх творах вона розповідала так, як це могла зробити лише жінка, причому жінка незвичайно талановита. Поетеса уважно вдивлялася у людські душі і бачила там муки нещасливого кохання, пристрасть і щастя, про які з великою щирістю і розповідала у своїх віршах.

“Жереб мені

Випав такий:

Серцем палким

Любити ласку весни,

Розкіш, красу,

Сонця ясне проміння”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Поетизація краси і любові у ліриці Сапфо і Анакреонта”