Поезія Буніна
“Шукаю я в цьому світі сачетанъя Прекрасного й вічного. Удалині Я бачу ніч: піски серед молчанья И зоряне світло над сутінком землі.” И. Бунін Іван Олексійович Бунін – видатний російський письменник, що прославився як письменник-прозаїк. Але починав своє літературне життя Іван Олексійович із поезії й увійшов у прекрасну плеяду поетів “срібного століття”.
Не видно птахів. Покірно марніє Ліс, що спорожнів і хворий
Гриби зійшли, але міцно пахне В ярах вогкістю грибної… І, заколисаний кроком кінним, – Із втішним смутком
Де я щастя й радості замолоду чекав, Я тепер не
Його поезія традиційна, він послідовник російської класики. Бунін – тонкий лірик, прекрасний знавець російської мови
Його вірші своєрідні. Це скоріше римована, певним чином організована проза, чим вірші в їхньому класичному виді. Але саме своєю новизною й свіжістю залучають вони читачів
И квіти, і джмелі, і трави, і колосся, И лазур, і полуденна спека… Строк настане – Господь сина блудного запитає: ” чиБув щасливий ти в житті земний?” І забуду я все – згадаю тільки от ці Полеві шляху меж колось і трав – И від сладостных зліз не встигну відповісти, До милосердних колін припавши. Бунін різко негативно поставився до символізму, вся його поетика, по суті, була завзятою боротьбою ссимволизмом.
Причому поета не бентежило, що в цій боротьбі він виявився один. Він прагнув вирвати зі своєї Творчості все, що могло б бути загального із цим плином у мистецтві. Бунін особливо відкидав “неправду” символізму
Для символістів дійсність була покривалом, маскою, що приховує іншу, більше справжню реальність, викриття якої відбувається шляхом перетворення дійсності у творчому акті. Пейзаж – пробний камінь у зображенні дійсності. Саме отут Бунін особливо упорствует проти символістів.
Для них Природа – сирий матеріал, що вони піддають переробці. Бунін же хоче бути споглядальником доконаного утвору
Ніч сполотніла, і місяць сідає За ріку червоним серпом. Сонний туман на лугах сріблиться, Чорний очерет відволожився й димиться, Вітер шумить очеретом. Тиша на селі.
У каплиці лампада Мерхне, утомилося горя. У трепетний сутінок змерзлого саду Ллється
(1 votes, average: 5.00 out of 5)