Поняття української національної і ЛМ

Літ. Мова – унормов. мова сусп. спілкування, форма нац. мови, зафіксована в письмовій та усній практиці, протиставлена діалектам, просторіччю, жаргонам. ГОзнаки: 1. наддіалект. х-р, об’єднує всіх носіїв мови, нац. спільноту; 2. стабільні літ. норми в граматиці, лек-ці, правописі.; 3. функт-но-стильова розгалуженість.

ЛМ обслуговує основні сфери діяльності, культурні потреби народу, художньої літератури, публіцистичних творів, періодичних видань, радіо, театру, науки, державних установ, школи тощо. Поряд з поняттям літературна мова існує поняття

національна мова. Це мова, що є засобом письмового й усного спілкування нації та засіб її самоідентифікації. Нац. Мова – закономірне сусп. утв-ня, природний результат розвитку нац-ї(від мови роду до мови нації.

Нац. мова успадковує стр-ру мови народності (тер. і соц. діалекти, просторіччя, літ. мова, мова фольклору). Як і мова народності, національна мова загальнонародна, охоплює всі мовні засоби спілкування людей. Поняття НМ значно ширше за поняття ЛМ. воно включає не тільки літературну мову, а й різні територіальні діалекти, яким властиві певні лексичні, граматичні, фонетичні особливості, що відрізняються від

загальнонаціональних літературних норм.

Національна мова включає також і різні мовні особливості, властиві представникам окремих професійних та соціальних груп, тобто так звані професійні діалекти й соціальні жаргони, що характеризуються наявністю в них специфічних слів і разів, яких немає у літературній мові.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Поняття української національної і ЛМ