Порівняльна характеристика Устини і Панночки (За повістю “Інститутка”)

“Інститутка” – це перша в українській літературі соціальна повість, глибоко реалістичний твір про відносини між панами та кріпаками. Письменниця з великою правдивістю змалювала тяжке становище кріпаків і викрила та засудила паразитичний спосіб життя тогочасного панства. Найкраще це показано на образах Устини і панночки.

Селянська дівчина Устина, від особи якої ведеться розповідь, не лише свідок подій, але й їх учасниця, головна героїня повісті. Ще з дитинства вона залишилася сиротою і виховувалась у чужих людей, які байдуже ставились

до неї. Коли Устина підросла, її забрали до панського двору.

Там Устина відчула весь тягар кріпацької неволі. А тому заповітною мрією була воля. “Коли б воля, заспівав би так, щоб і на селі лунало…” – говорила вона.

Вона така ж чиста, ніжна і чутлива душею, як і інші молоді героїні Марка Вовчка, але значно життєрадісніша, здатна до мужньої боротьби. Бадьорістю і силою дихає розповідь Усті. Жива спостережливість і гаряче співчуття до чужого горя поєднуються у з активним відгуком на події, з надією на краще майбутнє.

Усе життя Устина поривалась до волі, хоча ще не знала, як її здобути.

Панночка

також сирота, але життя в неї склалось зовсім інакше. Жила вона в розкошах, на утриманні своєї бабусі, багатої поміщиці, виховувалась в інституті. Лінива і тупа від природи, в інституті для “благородных девиц” вона лінувалась учитися. Вона тільки трохи бралась до французької мови, більше до музики і танців, щоб було чим “себе між людьми показати”. Це, миле з лиця, а насправді дегенеративне, себелюбне створіння, прибувши з інституту в маєток, за короткий час стало прокляттям не тільки для покоївки Устини, а й для всіх кріпаків.

Стара поміщиця задовольняла найменші примхи панночки і мріяла віддати її, свою онучку, за князя.

Та інститутка покохала небагатого полкового лікаря. Це кохання не робить її щасливою, бо вона вважає, що щастя людини – в багатстві. З великою радістю дізнається вона про те, що в її судженого є невеликий хутір і що стара поміщиця обіцяє віддати їй свій маєток Дубці. Після одруження панночка одразу ж взялася за здійснення своїх планів: збільшити багатство в кілька разів, стати заможною і незалежною ні від кого поміщицею.

З метою збільшення свого багатства вона посилює експлуатацію кріпаків.

Соціальне походження Устини і панночки зумовило їх ставлення до простих людей. Устина щира і привітна зі своїми подругами. Вона з великою повагою ставиться до бабусі-кріпачки, заступається за неї, коли панночка починає її бити.

У місті Устина співчутливо ставиться до старенької хазяйки, допомагає їй чим може. Інститутка ж із презирством і зневагою ставиться до селян-кріпаків і бідніших від себе, знущається з них. “Люди прокидались і лягали плачучи, проклинаючи,- каже письменниця.- Усе пригнула по-своєму молода пані”.

Устина неписьменна, але в неї багатий життєвий досвід, вона спостережлива, може робити правильні висновки з побаченого і пережитого, добре розбирається в людях. Панночка ж, навпаки, закінчила інститут, але ніяких знань не придбала.

Устина приваблює не лише життєвою мудрістю, але й глибиною та щирістю почуттів. Одружившись із Прокопом, вона стає ніжною і чуйною дружиною, залишається на все життя вірною своєму коханому, якого за непокірність віддали в солдати.

Зовсім інші поведінка і почуття інститутки. Випещена і розніжена, вона не здатна на глибокі і щирі почуття. Навіть свого чоловіка панночка “якось чудно, не по-людському любила”, крутила ним, як хотіла, насміхалася над його “добрістю”, аж доки не зробила його “квачем”, як влучно висловився про пана Назар.

Мова Устини проста, лагідна; панночка ж говорить грубо і лайливо. У звертанні до кріпаків у неї переважають грубі слова (гадина, дурна, ледащо), лайка (“Я тебе на шматки розірву! Задушу тебе, гадино!”). У цьому образі втілені типові риси поміщиків-кріпосників середини XIX століття.

В образі ж Устини втілено найкращі риси трудового народу: доброта, чесність, працьовитість, волелюбність. Устина схвалює вчинок Назара і свого чоловіка, разом з яким залишає панський двір.

У повісті “Інститутка” Марко Вовчок дає зрозуміти, що такі деспотичні панночки були не поодинокі, що такий тип нелюдів витворила кріпосницька система…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Порівняльна характеристика Устини і Панночки (За повістю “Інститутка”)