ПОТЕБНЯ ОЛЕКСАНДР
ПОТЕБНЯ ОЛЕКСАНДР (22.09 1835, х. Манів поблизу с. Гаврилівка, тепер с. Гришине Роменського р-ну Сумської обл. – 11.12.1891, Харків) – мовознавець-філософ, етнограф, фольклорист, теоретик літератури, дослідник поетики, психології творчості, засновник Харківської лінгвістичної школи, основоположник психологічного методу в літературознавстві.
Член – кореспондент Петербурзької академії наук (з 1875), голова Харківського історико-філологічного товариства (з 1877), дійсний член Московського археологічного товариства (з 1865), дійсний член Товариства
Народився в сім’ї дрібних маєтних дворян, що походили з козацького роду. Закінчив Радомську класичну гімназію (1851), історико-філологічний факультет Харківського університету
Перша друкована праця О. Потебні “О некоторых символах в славянской народной поззии” (дисертація на ступінь магістра) побачила світ у 1860 р. Невдовзі в “Журнале Министерства народного просвещения” вийшло друком (паралельно – окремим відбитком у Санкт-Петербурзі) його наукове дослідження “Язык и мысль” (1862), яке принесло світове визнання молодому вченому. Проблема взаємовідношення і взаємозалежності мови й мислення стає наріжною у лінгвофілософському вченні О. Потебні.
Обстоюючи думку про особливу роль мови в мислитєльній діяльності людини, вчений зазначав, що “мова є засіб не виражати готову думку, а творити її”, що “слово необхідне для перетворення нижчих форм мислення в поняття”. Гумбольдгівське розуміння мови як діяльності, своєрідної роботи духу, позбавлене метафізичного ототожнення мови і духу, в концепції О. Потебні знаходить дальше осмислення на психолога – лінгвістичному грунті. Відштовхуючись від гумбольдтівського “всяке розуміння є разом з тим нерозуміння”, учений звертає увагу на складний механізм пізнавальної діяльності, де інформативно-понятійне перекодування слова має творчий характер.
Слово, за О. Потебнею, відображає два змісти: перший, об’єктивний, являє собою народне, або найближче етимологічне, значення, що вказує на основну його ознаку, другий, суб’єктивний, з віддаленим значенням, характеризується безліччю ознак. Зміст слова, об’єктивований за допомогою звука, О. Потебня називає зовнішньою формою, а спосіб вираження цього змісту – внутрішньою. Саме з внутрішньою формою як представленням (коли на основі найближчого етимологічного значення слова маємо спрямування думки в суб’єктивно-особистісне русло) пов’язує вчений головну сутність творчого процесу пізнання.
Екстраполюючи якісно-структурні характеристики слова, О. Потебня доходить висновку, що і в художньому творі наявні ті самі стихії, що криються в слові: зміст (ідея), зовнішня форма, внутрішня форма; що художній твір є синтезом цих трьох стихій, що, зрештою, мистецтво – це така творчість, як і слово. Ставлячи знак тотожності між словом і художнім твором, О. Потебня йде від образу, ідентифікованого в слові (внутрішня форма) й літературному феномені в процесі творення чи сприйняття їх. Художньому образу в концепції О. Потебні відведене особливе місце як такому, що здатен “згущувати думку”, слугувати динамізації, психологізації творчого (пізнавального) процесу.
Висловивши погляд, що за допомогою слова не передається, а лише пробуджується думка у реципієнта, аналогічно в художньому творі – думка митця видозмінюється й розвивається у свідомості читача, слухача, О. Потебня робить значний крок у напрямі з’ясування психології сприйняття, образного пізнання мистецької дійсності. Вчений аналізує такі явища, як аналогія, асоціація, апперцепція. Він грунтовно досліджує теоретичні проблеми поетики, естетики художнього твору, проблеми міфологічного і символічного мислення в народнопоетичній творчості.
Цим питанням присвячені праці “Из лекций по теории словесності!. Басня. Пословица.
Поговорка” (1894); “Из записок по теории словесности. Поззия и проза. Тропы и фигуры.
Мышление позтическое и мифическое” (1905), “О связи некоторых представлений в языке” (1864), “О мифическом значений некоторых образов и поверий” (1865), “О доле и сродных с нею существах” (1867), “О купальских огнях и сродных с ними представленнях” (1867) та ін.
Український фольклор, народна пісня були неодмінним об’єктом наукової уваги О. Потебні. В усіх основних теоретичних працях він звертається до прикладів з української народнопоетичної творчості, друкує розвідки “Малорусская народная песня по списку XVI в. Текст и примечания” (1877), “Обьяснение малорусских и сродных народных песен” (1882, 1883, 1887), “Обзор позтических мотивов колядок и щедровок” (1884, 1885, 1886, 1887), “Народные песни Галицкой Руси, собранные Я. Ф. Головацким” (1880) та ін. Фольклорні матеріали, записані О. Потебнею, увійшли до збірки “Українські пісні, видані коштом О. С. Балліної” (СПб., 1863) без посилання на авторство збирача; збірник “Українські народні пісні в записах Олександра Потебні” побачив світ 1988 р. в Києві (упорядник М. К. Дмитренко).
Неоціненний вклад О. Потебні у розвиток граматики слов’янських мов. Фундаментальне чотиритомне дослідження “Из записок по русской грамматике” (1873, 1874, 1899, 1941) охоплює широке коло питань морфології й синтаксису і, за оцінкою сучасників ученого, не знало собі рівних. Автор уперше суголосно традиціям XX ст. визначав поняття граматичної категорії і граматичної форми.
Вперше порушено питання про вираження граматичних категорій не лише за допомогою формальних ознак, а й па основі синтаксичних відношень, семантико-смислових зв’язків, про змінність синтаксичних категорій, про взаємозалежність морфологічних і синтаксичних одиниць у реченні тощо.
Значний інтерес становлять дослідження О. Потебні з діалектології, історичної фонетики, акцентології, текстології, етимології української, російської, білоруської та інших слов’янських мов “О полногласии” (1864), “О звуковнх особенностях русских наречий” (1865), “Заметки о малорусском наречии” (1870), “Разбор сочинения П. Житецкого “Очерк звуковой истории малорусского наречия” (1878), “Ударение” (надруковане 1973 р.), “Слово о полку Игореве. Текст и примечания” (1877, 1878), “К истории звуков русского языка, Зтимологические и другие заметки” (1879, 1880, 1883), “Этимологические заметки” (1879, 1880, 1882, 1891) та ін.
Залишився неопублікованим етимологічний словник, який протягом тривалого часу упорядковував О. Потебня і який на 527 аркушах містить значний лексичний матеріал з історії східнослов’янських мов. Не вдалося завершити вченому й переклад Гомерової “Одіссеї”, окремі фрагменти якої засвідчують глибоке знання української мови, неабияку художню майстерність перекладача. З ім’ям О. Потебні як редактора пов’язані видання творів П. Гулака-Артемовського, Г. Квітки-Основ’яненка, І. Манжури.
Літ.: Срезневский И. И. Записка о трудах профессора А. А. Потебни… // Зап. Императ. АН. 1876. Т. 27; Памяти Александра Афанасьевича Потебни.
X., 1892; Овсянико-Куликовский Д. Н. А. А. Потебня как языковедмыслитель // Киев. старина. 1893. Т. 42; Сумцов М. Ф. Велетень думки й слова.
X., 1922; Райнов Т. Александр Афанасьевич Потебня. Пг., 1924; Багалій Д. /. Погляди О. О. Потебні на роль нацмови в утворенні культури // Зап. Харк. ін-ту нар. освіти. 1928. Т. 3; Синявський О. II.
Потебня як дослідник української мови І І Зап. Харк. ін-ту нар. освіти. 1928. Т. 3; Булаховский Л. А. Александр Афанасьевич Потебня К., 1952; Чудаков А. П. А. А. Потебня // Академические школы в русском литературоведении. М., 1975; Білодід О. І. Граматична концепція О. О. Потебні.
К., 1977; Пресняков О. Позтика познания и творчества: Теория словесности А. А. Потебни. М., 1980; Франчук В. Ю. Олександр Опанасович Потебня. К., 1985; Шевельов Юрій. О. О. Потебня і стандарт української літературної мови // Мовознавство.
1992. № 2, 3; Фізер Іван. Психолінгвістична теорія літератури Олександра Потебні: Метакритичне дослідження. К., 1993.
А. Мойсеєнко
Related posts:
- Олександр Потебня Олександр Потебня Олександр Потебня народився 22 вересня 1835 року в селі Гаврилівці на Сумщині. Він закінчив гімназію у польському місті Радомі та історико-філологічний факультет Харківського університету. Після захисту магістерської дисертації 1860 року Потебня продовжив навчання у Берліні, а 1874 року захистив докторську дисертацію. Професор Харківського університету і лідер харківської школи мовознавства, Потебня був також редактором […]...
- Титульна сторінка НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ім. О. О. ПОТЕБНІ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Схвалений Національною академією наук України, Міністерством освіти і науки України, Міністерством культури і мистецтв України КИЇВ НАУКОВА ДУМКА 2007 Український правопис / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, Ін-т укр. мови НАН України. – К. : Наук. думка, 2007. – […]...
- КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР (1837, посад Крюково, передмістя Кременчука – 11.10.1881, Піза, Італія) – український і російський філолог – славіст, історик, археолог, етнограф. Народився в сім’ї чиновника дворянського походження. Закінчив Полтавську гімназію (1853), згодом – Московський університет (1857). У 1857-1862 рр. учителював у середніх навчальних закладах Москви. 1862 р. заарештований за антиурядову діяльність, але за браком доказів […]...
- ПИПІН ОЛЕКСАНДР ПИПІН ОЛЕКСАНДР (06.04.1833, Саратов – 09.12.1904, Петербург) – російський історик літератури і фольклорист. О. Пипін – представник культурно-історичної школи у літературознавстві. Академік Петербурзької АН з 1896 р. Професор Петербурзького університету (з 1860), активний співробітник журналів “Отечественнне записки”, “Современник”, “Вестник Европы”. Автор близько 1200 праць з історії давньої і пової російської літератури, історії суспільної думки, слов’янських […]...
- КОНИСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР КОНИСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР (псевд. – Олександр Переходовець, Верниволя, Галайда, Горовенко, Журавель та ін.; 18.08.1836, х. Переходівка, тепер с. Ніжинського р-ну Чернігівської обл. – 12.12.1900, Київ) – письменник, педагог, журналіст, громадський діяч. Навчався у Чернігівській гімназії, Ніжинському ліцеї. Брав участь у Кримській війні (1854). Член полтавської та київської громад, активний організатор недільних і вечірніх шкіл для народу, […]...
- Інтеграція наук при вивченні художньої літератури Інтеграція наук при вивченні художньої літератури (лат. integratio – поповнення, відновлення) – процес взаємодії різних галузей знань і відносно самостійних гуманітарних та природничих наук у вивченні сутності художньої літератури і функціонування завершених творів у житті суспільства. Значення І. н. при в. х. л. усвідомилося після виділення літературознавства в окрему наукову галузь, з поглибленням диференціації методологічного […]...
- Критика “О слово рідне! Орле скутий!..” Олександр Олесь Громадянська лірика Олександра Олеся – це відображення особистої позиції поета в суспільстві, його переконань, ідеалів, урешті-решт, це свідчення часу, доби, у яку він жив. Вірш ” О слово рідне! Орле скутий!.. ” (1907 р.) зображує тяжке становище української мови в перші десятиліття XX ст., а також розуміння автором ролі поетичного слова, справжньої поезії в житті […]...
- ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ (Олександр Кандиба) (1878-1944) УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 5 клас ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ НАШОГО НАРОДУ ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ (Олександр Кандиба) (1878-1944) МИТЕЦЬ ВИСОКОЇ ПОЕЗІЇ, КРАСИ Й ГАРМОНІЇ Зі спогадів про Олександра Олеся (Олександра Івановича Кандибу) Ганна Трекова, сестра Олександра Олеся: “І з боку матері, і з боку батька ми мали міцне коріння: з боку батька – чумаків, з боку матері – кріпаків. Народилися […]...
- Олександр Олесь – О слово рідне! Орле скутий!.. (Характеристика твору) Характеристика твору Олександр Олесь “О слово рідне! Орле скутий!..” “О слово рідне! Орле скутий!” – пристрасний гімн рідному слову. Поет прославляє народ, який зберіг рідну мову в страшну годину, “коли він сам стоять не міг”. Слово в поезії О. Олеся може бути мечем і сонцем. Слово – це душа народу і її, душу, можна зберегти, […]...
- БАРВІНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР БАРВІНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР (псевд. і крипт. – Подолянин; А..; Олег; Александер Б.; Австрієць; Олекс. Барв.; Ол. Барв.; Ол. Б.; Б-ський Олександр; Б-ський Ол.; Б-нський, Олександр Гр-ч; Барв. Ал.; О. Б.; 08.06.1847, с. Шляхтинці, тепер Гнізднчка на Тернопільщині – 25.12.1926, Львів) – громадсько-культурний діяч, педагог, історик літератури, редактор, публіцист. Народився в багатодітній родині священика. Початкову освіту здобув […]...
- МАНЖУРА ІВАН МАНЖУРА ІВАН (псевд. – М-ра; Мара І.; Калічка Ів. та ін.; 01.11.1851, Харків – 15.05.1893, Катеринослав, тепер Дніпропетровськ) – поет, фольклорист, етнограф. Народився в родині дрібного чиновника, з 13 років осиротів і виховувався тіткою (дружиною О. Потебні). На кошти родини О. Потебні навчався в повітовій школі, згодом як кращий учень – на казенний кошт у […]...
- ДОМАНИЦЬКИЙ ВАСИЛЬ ДОМАНИЦЬКИЙ ВАСИЛЬ (псевд. – Вітер, Василь Потребитель, Звенигородець, Колодянин, Колодянський; 19.03.1877, с. Колодисте, тепер Тальнівського р-ну Черкаської обл. – 11.09.1910, м. Аркашон у Франції, похований у с. Колодистому) – письменник, учений-філолог, історик, бібліограф, фольклорист, етнограф, археолог, перекладач, редактор, видавець. Народився в сім’ї священика. Навчався в київській гімназії, закінчив історико-філологічний факультет Київського університету (1900). Вчителював. Працював […]...
- ЖИТЕЦЬКИЙ ПАВЛО ЖИТЕЦЬКИЙ ПАВЛО (04.01.1837, м. Кременчук, тепер Полтавської обл. – 18.03.1911, Київ) – визначний філолог, педагог і громадський діяч. Навчався в Полтавському повітовому духовному училищі (1847-1851), Полтавській духовній семінарії в Переяславі (1851-1857), у 1857-1860 рр. – студент Київської духовної академії, з якої його виключено за неблагонадійність. У 1860- 1864 рр. навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету. […]...
- Олександр Олесь (Олександр Іванович Кандиба) (1878-1944) Ім’я Олександра Олеся, наділеного яскравим талантом поета-лірика, драматурга й перекладача, нерозривно пов’язане з українською літературою. Нині творчість А. Олеся вивчається в середній школі за всіма трьома варіантами програм. Олександр Олесь. Це благозвучне ім’я дали поетові на березі Чорного моря його наречена Віра Свадковская в далекому 1906 році… Те ім’я що мені дала Ти У дні, […]...
- Роль рідної мови в житті і діяльності народу (за поезією “Мова”) – ІІ варіант – ОЛЕКСАНДР ПІДСУХА (за поезією “Мова”) II варіант На долю нашої рідної мови випало багато страждань. Її споконвіку плюндрували, намагалися стерти з лиця землі. М. Рильський у вірші “Рідна мова” описав багатостраждальне становище української мови за часів царизму: Цареві блазні і кати, Раби на розум і на вдачу, В ярмо хотіли запрягти Її, як дух степів гарячу, І […]...
- Кандиба Олександр Іванович (Олександр Олесь) Олександр Іванович Кандиба (псевдонім Олесь) народився 5 грудня 1878 р. у м. Крига на Харківщині в родині хлібороба. Свої дитячі та юнацькі роки він провів на межі Гетьманщини і Слобожанщини, у панському маєтку в селі Верхосулі, який наймав його дід по матері. Він називав себе “дитиною степу”, і вся краса вільного простору втілилась у поезії […]...
- Етимологія Етимологія (грецьк. etymologia, від etymon – справжнє значення слова і logos – слово, вчення) – встановлення походження слова; науково-дослідна процедура розкриття походження й історії розвитку звукової форми та значення слова чи морфеми, а також результат цієї процедури; розділ історичного мовознавства, предметом вивчення якого є лексика з метою виявлення первісної будови та давніх значень слів однієї […]...
- Аналіз “О слово рідне! Орле скутий!..” Олександр Олесь ” О слово рідне! Орле скутий!.. ” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті. ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури: патріотична лірика. Жанр: вірш-медитація (історико-філософське осмислення ролі рідного слова, загалом митця в історичній долі народу). Мотиви: Щире захоплення рідним словом; гнівне картання тих, хто його нищить ізневажає; заклик любити […]...
- Підсуха Олександр Миколайович Олександр Миколайович Підсуха народився 16 жовтня 1918 р. на Київщині в с. Ніжиловичі Макарівського району в родині сільського коваля. Батько рано помер, тому дітей виховувала переважно мати. Не раз згадає про неї поет, виливши любов до найріднішої людини у віршованому романі “Поліська трилогія” (1962 р.) та в поемі “Материн заповіт” (1962 p.). У 1939 р. […]...
- МАЛИНКА ОЛЕКСАНДР МАЛИНКА ОЛЕКСАНДР (07.08.1865, м. Мрин, тепер Носівського р-ну Чернігівської обл. – 22.05.1941, Київ) – фольклорист, етнограф, учитель. Закінчив Ніжинський історико-філологічний інститут (1880). Був членом Етнографічної комісії при ВУАН. Вивчав репертуар кобзарів і лірників, зокрема думи, український народний театр. Окремою книжкою віщав “Сборник материалов по малорусскому фольклору” (1902), що набув широкого резонансу (докладна рецензія Б. Грінченка, […]...
- ОКСАНА ЗАБУЖКО Народилася 19 вересня 1960 р. в Луцьку в родині філологів. 1968 р. переїхала з батьками до Києва. Друкуватися в літературній періодиці почала з 1972 р. (вірші). Закінчила: Київську середню школу №82 (1977), філософський факультет Київського університету ім. Шевченка (1982) та аспірантуру при кафедрі етики і естетики цього ж університету (1986). 1987 р. захистила дисертацію “Естетична […]...
- Роль рідної мови в житті і діяльності народу (за поезією “Мова”) – ІІІ варіант – ОЛЕКСАНДР ПІДСУХА (за поезією “Мова”) III варіант “Мова – це душа народу, його культура, його характер, в мові здійснюється зв’язок часів, сучасне перегукується з минулим”. Ці слова Максима Рильського про мову можна було б використати як епіграф до багатьох поезій різних авторів. У тому числі й до вірша “Мова” Олександра Підсухи. Перший рядок вірша “Ой яка чудова […]...
- ВЕРХРАТСЬКИЙ ІВАН ВЕРХРАТСЬКИЙ ІВАН (псевд. – Любарт Горовський, Подоляк, Лосун, Щипавка; 24.04.1846, с. Більче-Золоте Борщівського р-ну Тернопільської обл. – 29.11.1919, Львів) – філолог, педагог, письменник, природознавець. Закінчив філософський факультет Львівського університету (1868), природничі курси в Кракові (1874). Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка у Львові, створив у ньому й очолив математично-природничо-медичну секцію. Учителював у гімназіях Дрогобича, Станіслава, […]...
- Щурат Василь Родом із села Вислобоків на Львівщині. Студії зі слов’янської філології завершив (1895) у Львівському і Віденському (докторат у В. Ягіча) університетах, пед. іспит склав у Чернівецькому університеті (1898). 1898 – 1934 учителював, спочатку в держ. гімназіях Перемишля, Бродів і (з 1907) Львова. 1921 не присягнув на вірність поль. державі й став дир. приватної жін. гімназії […]...
- Підсуха Олександр – Біографія Олександр Миколайович Підсу́ха – український поет, прозаїк, драматург, перекладач, громадський діяч. Народився 16 жовтня 1918 року в селі Ніжиловичах (тепер Макарівського району Київської області) в родині сільського коваля. Закінчивши семирічку в сусідньому селі, пішов на робітфак Київського лінгвістичного інституту, а за два роки був уже студентом Харківського педагогічного інституту іноземних мов. Після закінчення навчання у […]...
- О, слово рідне! Орле скутий! – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ 10 клас ЛІТЕРАТУРА НАПРИКІНЦІ XVIII – НА ПОЧАТКУ XIX ст. ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ О, слово рідне! Орле скутий! О, слово рідне! Орле скутий! Чужинцям кинуте на сміх! Співочий грім батьків моїх, Дітьми безпам’ятно забутий. О, слово рідне! Шум дерев! Музика зорь блакитнооких, Шовковий спів степів широких, Дніпра між ними левій рев… О, слово! Будь мечем моїм! […]...
- АФАНАСЬЄВ-ЧУЖБИНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР АФАНАСЬЄВ-ЧУЖБИНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР (спр. прізв. Афанасьєв, псевд. – Невідомий, Лубсиц, Пустинник, Недолин та ін.; 11.03.1816, с. Ісківці, тепер Лубенського р-ну Полтавської обл. – 18.09.1875, Петербург) – український і російський письменник, етнограф, історик, мовознавець. Народився в родині поміщика, батько – росіянин, мати – українка. У 1829 – рр. навчався в Ніжинському ліцеї, в 1836 – 1843 рр. […]...
- Олександр Кониський – Біографія Олександр Якович Кониський (*6 (18) серпня 1836, Переходівка – †29 листопада (12 грудня) 1900, Київ) – український перекладач, письменник, видавець, лексикограф, педагог, громадський діяч ліберального напряму. Літературні псевдоніми О. Верниволя, Ф. Горовенко, В. Буркун, Перебендя, О. Хуторянин та інші. (всього близько 150). Професійний адвокат, педагог, журналіст. Автор слів пісні “Молитва за Україну”, перекладу “Щоденника” Т. […]...
- Білецький Олександр Іванович О. І. Білецький народився 2 листопада 1884p. поблизу Казані в сім’ї агронома. Вчився спочатку в одній з казанських гімназій, а після переїзду батьків до Харкова – в харківській 3-й гімназії, яку закінчив у 1902p. Далі – навчання на історико-філологічному факультеті Харківського університету. В студентські роки Білецький уже заявляє про себе як про серйозного дослідника в […]...
- “І задзвеніли в серці звуки” (Олександр Олесь) – Олександр Олесь (1878 – 1944) Підручник Українська література 10 клас ХХ Століття Олександр Олесь (1878 – 1944) Живи, Україно, живи для краси, Для сили, для правди, для волі!.. Шуми, Україно, як рідні ліси, Як вітер в широкому полі. (Олександр Олесь) Олександр Олесь – талановитий поет, драматург, яскравий представник символізму в літературі, який збагатив її задушевністю, ніжними почуттями і багатою внутрішньою […]...
- КАТРЕНКО ОЛЕКСАНДР КАТРЕНКО ОЛЕКСАНДР (сир. – Катрухін Олександр, ін. псевд. – Кирпатий Олександр, Хомівченко Олександр; 14.10.1859 – р. см. невід.) – письменник. Належав до генерації українських літераторів, яка дебютувала в 90-х роках XIX ст. з новими темами й новою чи оновленою формою і названа І. Франком “молодою Україною”. Збереглися нечисленні відомості про життєвий шлях Олександра Катренка: жив […]...
- Маркуш Олександр – Біографія Олександр Іванович Маркуш народився 2 листопада 1891 в Хусті – український журналіст, етнограф, письменник. Після закінчення горожанської школи вчиться в Учительській семінарії в Мараморош-Сигеті, де навчання велося угорською мовою. Тут особливо виявилося його захоплення літературою, він багато читає класиків угорської, української, російської та західноєвропейської літератури в оригіналах і в перекладах. В останніх класах гімназії бере […]...
- Біографія Володимира Перетця Перетц Володимир Миколайович (1870-1935) Літературознавець Народився 1870 р. у Петербурзі. Після закінчення Петербурзького університету (1893 р.) був залишений на посаді приват-доцента на кафедрі російської мови і словесності. У 1900 р. захистив дисертацію на ступінь магістра, 1902 р. – доктора російської словесності. У 1903-1914 рр. – професор Київського університету, голова філологічної секції Українського наукового товариства, редактор […]...
- Життєпис Оксани Забужко Українська письменниця – прозаїк і поет. Народилася 19 вересня 1960 року в Луцьку в родині філологів. 1968 року переїхала з батьками до Києва. Друкуватися в літературній періодиці почала з 1972 року (писала вірші). Закінчила: київську середню школу №82 (1977), філософський факультет Київського університету імені Шевченка (1982) та аспірантуру при кафедрі етики і естетики цього ж […]...
- “Згоріть у житті – єдине щастя!” (Олександр Олесь) – Олександр Олесь (1878 – 1944) Підручник Українська література 10 клас ХХ Століття Олександр Олесь (1878 – 1944) “Згоріть у житті – єдине щастя!” (Олександр Олесь) У річищі розвитку західноєвропейської символістичної драматургії яскраво розвивався Олександр Олесь, виступаючи провідником символістських форм в українській драмі. У п’єсах він залишився неперевершеним ліриком, висвітливши духовне обличчя героїв, протиставивши антигуманиий світ їх світлим мріям і сподіванням. […]...
- Олександр Корнійчук “…Бути у творчості не тільки професіональним літератором, а й громадським, політичним діячем для мене це невіддільне” ‘,- так визначав своє творче кредо Олександр Євдокимович Корнійчук – визначний представник культури чи субкультури соціалістичного реалізму, “еталонний” діяч-письменник, сформований у роки радянської влади. Він зібрав щедрий урожай чинів і “громадсько-політичних” відзнак: упродовж багатьох років – член ЦК КПРС […]...
- Прихований богатир (Олександр Олесь “Микита Кожум’яка”) ЛІТОПИСНІ ОПОВІДІ. І. НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ, ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ, А. ЛОТОЦЬКИЙ, О. СЕНАТОВИЧ 5 КЛАС ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ НАШОГО НАРОДУ ЛІТОПИСНІ ОПОВІДІ. І. НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ, ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ, А. ЛОТОЦЬКИЙ, О. СЕНАТОВИЧ Прихований богатир (Олександр Олесь “Микита Кожум’яка”) Люди часто судять про інших, спираючись на своє перше враження. Але не завжди такі міркування виявляються правильними. Багато людей пізніше змінюють свою думку, бачачи чемність та хоробрість, яких не помічали раніше. Знаю одного […]...
- МИТУРА ОЛЕКСАНДР МИТУРА ОЛЕКСАНДР (кінець XVI – перша половина XVII ст.) – давньоукраїнський поет, видавець, культурний і освітній діяч. Належав до Києво-Печерського науково-літературного гуртка, який утворився на початку XVII ст. при Києво-Печерському монастирі. Тут довкола його архімандрита Єлисея Плетенецького об’єдналися поети, перекладачі, видавці, теологи (Іов Борецький, Захарія Копистенський, Гаврило Дорофейович та ін.), які прагнули піднести роль і […]...
- Олександр Михайлович Підсуха Олександр Михайлович Підсуха увійшов в українську літературу одночасно з такими письменниками-воїнами, як О. Гончар, Г. Тютюнник, П. Воронько та ін. Він народився 16 жовтня 1918р. в с. Ніжиловичах на Київщині в родині сільського коваля. Закінчивши семирічку в сусідньому селі, пішов на робітфак Київського лінгвістичного інституту, а за два роки був уже студентом Харківського педагогічного інституту […]...
- Маркуш Олександр О. Маркуш хотів, щоб його народ був письменним, культурним, залучав людей до громадської роботи. З його ініціативи пожвавилась діяльність хат – читалин товариства “Просвіта “, організовувались колективи художньої самодіяльності, які ставили в селах Тячівщини та Хустщини п’єси ” Наталка-Полтавка”, “Запорожець за Дунаєм”. Маркуш був істориком шкіл, дбав, щоб були створені драмгуртки для молоді, шкільні дитячі […]...