ПОТІЙ ІПАТІЙ
ПОТІЙ ІПАТІЙ (світське ім’я Адам Львович Потій; 1541, с. Рожанці, тепер у Польщі – 18.07.1613) – давньоукраїнський церковно-релігійний діяч.
Народився у православній шляхетській родині. Навчався в кальвінській школі, пізніше продовжив освіту в Краківській академії. Перебуваючи на службі у князя Радзивілла, перейшов у кальвінізм; потому знову повернувся до православної віри.
З 1580 р. обіймав посаду земського судці у Бресті, а через 9 років став брестським каштеляном і сенатором. 1594 р. прийняв чернецтво під іменем Іпатія; завдяки сприянню
Користувався підтримкою урядових кіл Речі Посполитої; 1599 р. польський король Сигізмунд III призначив його київським митрополитом.
Іпатій Потій – “безперечно талановитий письменник і проповідник” (І. Франко), автор численних полемічних трактатів, послань, які справили значний вплив на подальший
У своїх писаннях автор намагався довести неперервність зв’язків православної церкви в Україні з Римом, але його програма об’єднання католицької та православної церков посутньо відрізняється від унійних планів ідеологів католицизму своєю увагою до специфічних інтересів саме українсько-білоруського православ’я.
Сучасні дослідники звертають увагу і на гуманістичні елементи світогляду полеміста, які виразно простежуються в його писаннях. Він у жодному разі не намагається принизити українську культурну традицію. Брестська унія, на його думку, потрібна не для її заперечення, а для знищення єресей у середовищі самої православної церкви, вона здатна забезпечити їй перемогу в боротьбі з Реформацією.
Унія також дасть можливість подолати внутрішньо-церковну кризу православ’я, піднести освітній рівень священиків і ченців. Полеміст активно підгримував ідею про переклад Святого Письма та святоотецьких писань “руською” (тобто тогочасною книжною українською) мовою, аби “Русь” далі не звинувачували у глупоті (як відомо, такі звинувачення на адресу української культурної традиції висував польський полеміст П. Скарга). Виступав також за творче засвоєння кращих зразків західноєвропейської культури, з великою пошаною ставився до латинської мови, але не як мови богослужіння, що мала б витіснити “руську”, а як мови європейської освіченості, без оволодіння якою неможливо прилучитися до культурних здобутків Заходу.
Літ.: Махновець Л. Є. Давня українська література (XI – XVIII ст.) // Українські письменники: Біобібліогр. словник. К., 1960. Т. 1; Возняк М. С. Історія української літератури: У 2 кн.
Л., 1992. Кн. 1; Дмитрієв М. Про деякі шляхи проникнення гуманістичної ідеології в українську культуру кінця XVI – першої половини XVII ст. // Європейське Відродження та українська література XIV-XVIII ст.
К., 1993.
О. Хоменко
Related posts:
- Твір на тему: “Великдень” Пасха є найважливішим православним святом України. Це святкування Воскресіння Божого – святкується кожний перший тиждень після весняного рівнодення і повного місяця. Це свято, що несе основний сенс Православної віри -, тобто Бог став людиною, помер за нас і піднімається, врятували людей від влади смерті і гріха. Цей православний свято злилося з народними звичаями та сімейними […]...
- У яких суспільно-політичних умовах виникла полемічна література і якими найвідомішими постатями вона була представлена? Після розриву християнських церков почалася полеміка “греків з римлянами”, тобто православних з католиками. B Україні особливої гостроти вона набула в середині XVI ст. на тих землях, що перебували у складі Польсько-Литовської держави (передусім галицьких і волинських). Українська православна церква в той час переживала освітній і духовний занепад. Найголовнішою причиною цього було те, що вона, перебуваючи […]...
- Відповіді до теми: “Давня українська література” 1. Яка історична подія спровокувала виникнення полемічної літератури? Виникнення полемічної літератури спровокувала головним чином Брестська церковна унія 1596 року, за якою об’єднувались православна та греко-католицька церкви, а також єзуїтські трактати на захист цієї унії. 2. Визначіть тематику вертепної драми. Вистави вертепної драми поділялися за тематикою на світські та релігійні. Світські вистави зображували сцени з народного […]...
- ЛУКА ЖИДЯТА ЛУКА ЖИДЯТА (р. нар. невід. – 15.10.1059 або 1060) – один із перших відомих нам представників ораторсько – учительної прози періоду Київської Русі, церковний діяч XI ст. За походженням, імовірно, новгородець. Поставлений Новгородським єпископом за князювання Ярослава Мудрого. Відомо, що Лука Жидята ворогував із грецькими ієрархами руської православної церкви. 1055 р. на письменника звів наклеп […]...
- “Опис Андріївської церкви” Одними з найкрасивіших і найвизначніших об’єктів архітектури будь-якої країни є церкви. У всі часи церкви будували таким чином, щоб залучати прихожан і вселяти їм довіру і спокій. Церкви – це архітектурні об’єкти, у будівництво яких завжди вкладалася велику кількість грошей, щоб зробити їх якомога більш красивими, особливо це стосується православних церков. Саме ці об’єкти найчастіше […]...
- Твір на тему: “Опис Андріївської церкви” Одними з найкрасивіших і найвизначніших об’єктів архітектури будь-якої країни є церкви. У всі часи церкви будували таким чином, щоб залучати прихожан і вселяти їм довіру і спокій. Церкви – це архітектурні об’єкти, у будівництво яких завжди вкладалася велику кількість грошей, щоб зробити їх якомога більш красивими, особливо це стосується православних церков. Саме ці об’єкти найчастіше […]...
- КЛІРИК ОСТРОЗЬКИЙ КЛІРИК ОСТРОЗЬКИЙ (рр. нар. і см. невід.) – анонімний давньоукраїнський письменник – полеміст, один із діячів Острозького літературно-освітнього гуртка. Написав дві відповіді на послання уніатського церковного діяча й полеміста І. Потія до князя К. Острозького (опубліковані в Острозі, перша – 1598 р., друга – 1599 р ). У своїх писаннях вказував на те, що був […]...
- Викриття злодіянь проти народу в “Посланні до єпископів…” – ІІ варіант – ІВАН ВИШЕНСЬКИЙ 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ II варіант У 1596 році в Україні була створена унія, що мала би об’єднати православну та католицьку церкви. Уніати повинні були коритися Папі Римському, але це не подобалось як священикам, так і простому люду. Тим більше, що єпископи уніатської церкви, розбагатівши та здобувши високі посади, забули Христові заповіді. І. […]...
- МОГИЛА ПЕТРО МОГИЛА ПЕТРО (31.12.1596, Ясси – 11.01.1647, Київ) – визначний релігійний, культурно-освітній діяч. Походив із давнього шляхетського волоського роду православної віри; батько його Симеон був господарем (правителем) Волощини, а потім і Молдавії на початку XVII ст., на власний кошт збудував церкву Успенія у Львові, що досі зветься “Волоською”. П. Могила – вихованець Львівської братської школи, а […]...
- Скорочено ПОСЛАННЯ ДО ЄПИСКОПІВ – ІВАН ВИШЕНСЬКИЙ Послання пишеться у відповідь на “Оборону згоди з латинським костьолом та вірою, що Риму служить”, яке підписали архієпископ Михайло, єпископи Потій, Кирило, Діонісій і Григорко, представники вищого духовенства, що погодились на унію – об’єднання католицької та православної церков. Він називає їх унію – “гадючою унією”, дивується, чому вони вважають себе святими, хоча нічого для святості […]...
- Послання до єпископів (дуже стисло/скорочено) – Вишенський Іван Послання пишеться у відповідь на “Оборону згоди з латинським костьолом та вірою, що Риму служить”, яке підписали архієпископ Михайло, єпископи Потій, Кирило, діонісій і Григорко, представники вищого духовенства, що погодились на унію – об’єднання католицької та православної церков. Він називає їх унію – “гадючою унією”, дивується, чому вони вважають себе святими, хоча нічого для святості […]...
- УНІЯ УНІЯ – церковне об’єднанім української православної церкви з римо – католицькою при єдності віри в різнорідності обрядів. Відомо кілька спроб такого об’єднання; вперше за Данила Галицького 1253 р. з наданням Данилу корони, за що просилося від Заходу військової допомоги проти татар. Але, не одержавши її, Данило порвав із Римом. Удруге підписав унію в 1439 р. […]...
- ОСТРОЗЬКИЙ ВАСИЛЬ – КОСТЯНТИН ОСТРОЗЬКИЙ ВАСИЛЬ – КОСТЯНТИН (бл. 1526, Турів? – 23.02.1608, Острог?) – видатний політичний і культурний діяч, меценат. Належав до знатного аристократичного роду. Син князя Костянтина Івановича Острозького та Олександри Слуцької. Виховувався й здобував освіту у “домоначальному граді” Острозі. Володіння великими маєтностями на Правобережній Україні й Галичині та знатне походження дали йому змогу відігравати впродовж тривалого […]...
- ПОЛІКАРП ПОЛІКАРП (кінець XII – перша половина XIII ст.) – давньоукраїнський агіограф. Один із авторів Києво-Печерського патерика. Був ченцем Києво-Печерської лаври, протягом певного часу – ігуменом у київському монастирі св. Косми й Даміяна. Мріяв про єпископську кафедру, в чому його підгримувала княгиня Верхуслава, дружина князя Ростислава Рюриковича, та її брат – князь Юрій Всеволодович. З проханням […]...
- Атеїзм у літературі Атеїзм у літературі (грецьк. а – без, teas – Бог) – світогляд, який не визнає Бога і віри в Бога та релігії. Теоретичною основою А. є філософія матеріалізму. Оскільки вчення матеріалізму пройшло різні етапи розвитку (наївний матеріалізм, метафізичний матеріалізм, діалектичний Матеріалізм тощо), то й А. також еволюціонував. Виділяють А. Демокріта, Епікура, Лукреція (античність), європейських філософів-матеріалістів […]...
- ДЕНЬ ПРЕПОДОБНОГО САВИ День преподобного Сави відзначаємо 18 грудня. Цей святий мешкав у монастирі з восьми років. Коли подорослішав, то пішов у пустелю, що поблизу Йордану. У V столітті на тому місці, де була його келія, заснували монастир, який згодом став одним із великих центрів православної віри на Сході. Послушники цих монастирів прославилися тим, що надавали матеріальну допомогу […]...
- Література полемістів Боротьба за збереження культурної самобутності давно стала однією з провідних тем в історії України. Постійно перебуваючи під владою чужоземних держав, вони неодноразово зазнавали спроб асиміляції панівною культурою. У XVI столітті поляки, підтримувані більшістю українців, у союзі з угорцями билися з литовцями за Галичину й Волинь. На відміну від княжих чвар, що для населення Давньої Русі […]...
- Таблиця “Літературний процес XX століття” Початок XX ст. (до 1917 року) Ці хронологічні межі визначаються не тільки перебігом революції 1905-1917 рр., а й відходом із життя І. Франка (1916 р.) та М. Коцюбинського й Лесі Українки (обоє померли в 1913 р.). Формування після 1905 р. Києва як літературної столиці України, поширення загальноукраїнської літературної періодики Період революції й національного державотворення Література […]...
- КОПИСТЕНСЬКИЙ ЗАХАРІЯ КОПИСТЕНСЬКИЙ ЗАХАРІЯ (бл. 1585 (за Б. Струмінським), Перемишль, тепер Польща – 21.03.1627, Київ) – письменник – полеміст, громадсько-культурний і церковний діяч. Народився в сім’ї православного священика, навчався у Львівській братській школі. У 1612 – 1614 рр. – архімандрит Києво-Печерської лаври. На цій посаді виступав за зміцнення автономії Лаври, створив “шпиталь для малоімуших”, розвинув книго друкування. […]...
- Загарбання українських земель сусідніми державами Уже в XIII столітті виникає загроза Київській Русі з боку Литви, коли нею здійснюються перші напади на західноукраїнські землі. Остаточне загарбання Литвою західноукраїнських та південно-руських земель припадає на XIV століття (за князювання Вітовта). Водночас із литовськими князями на українські та білоруські землі зазіхали польські й угорські королі, кримські хани, турецькі султани, молдавські правителі. Коли ж […]...
- Що мені відомо про полемічну літературу Що мені відомо про полемічну літературу Література – це мистецтво слова. За специфікою використання ми розрізняємо наукову, художню, документально-публіцистичну літературу. Вивчаючи давню українську літературу, я дізнався ще і про полемічну літературу. Що ж таке полемічна література, коли вона виникла? Українська церковно-полемічна література XVI-XVII століть виникла й розвивалась як один із засобів захисту православ’я від католицизму, […]...
- КОСОВ СИЛЬВЕСТР КОСОВ СИЛЬВЕСТР (р. нар. невід., маєток Жировиці у Вітебському воєводстві, Білорусь – 13.04.1657, Київ) – український церковний діяч, філософ, педагог і письменник. Виходець із білоруської православної шляхта. Закінчив Віденську братську школу, навчався в Люблінській єзуїтській колегії й Замойській академії. Педагогічну діяльність розпочав у Віденській та Львівській православних школах. Влітку 1631 р. Сильвестра Косова разом з […]...
- УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА РЕНЕСАНСУ І БАРОКО. РОЛЬ ПРАВОСЛАВНИХ БРАТСТВ, ОСТРОЗЬКОЇ ТА КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЇ АКАДЕМІЙ У РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ. І. ВИШЕНСЬКИЙ – МИСЛИТЕЛЬ, БОГОСЛОВ, ПОЛЕМІСТ Тема. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА РЕНЕСАНСУ І БАРОКО. РОЛЬ ПРАВОСЛАВНИХ БРАТСТВ, ОСТРОЗЬКОЇ ТА КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЇ АКАДЕМІЙ У РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ. І. ВИШЕНСЬКИЙ – МИСЛИТЕЛЬ, БОГОСЛОВ, ПОЛЕМІСТ 1. За сприяння братств… А Поширювалося декоративно-ужиткове мистецтво. Б Інтенсивно розвивалася архітектура. В Засновувалися і функціонували школи. Г Будувалися бібліотеки і лікарні. 2. Хто із зазначених осіб був викладачем Острозької академії? А […]...
- АРХИВ ЮГО-ЗАПАДНОЙ РОССИИ “АРХИВ ЮГО-ЗАПАДНОЙ РОССИИ” – 35-томне видання історичних документів, матеріалів, літературних пам’яток ХІV – XVIII ст. Повна назва “Архив Юго-Загіадной России, издаваемый Комиссией для разбора древних актов, состоящєй при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе”. Виходив у Києві в 1859 – 1914 рр. Джерельною базою був Центральний архів давніх актів при Київському університеті. У кожному томі в […]...
- АНДРЕЛЛА МИХАЙЛО АНДРЕЛЛА МИХАЙЛО (псевд. – Оросвиговський; 1637, с. Росвигове, тепер передмістя Мукачева Закарпатської обл. – 1710, с. Іза, тепер Хустського р-ну Закарпатської обл.) – письменник, автор полемічних трактатів проти унії та католицизму. Освіту здобував у навчальних закладах Відня, Братислави, Тернави. Спочатку був уніатським священиком, одночасно знайомився з православними книжками, творами українських полемістів. 1699 р. прийняв православну […]...
- Трагікомедія Феофана Прокоповича “Володимир” як зразок шкільної драми Феофан Прокопович народився в Києві в сім’ї купця й при хрещенні одержав ім’я Елеазар. Рано залишився сиротою, виріс під впливом дядька – ректора Київського колегіуму. З 1688р. став учнем цього колегіуму. Мав більші здатності до навчання. Потім учився в католицькому училищі Владимир-Волинского монастиря (щоб більше довідатися про католицизм), незабаром його забирають у Римську католицьку академію. […]...
- Тема. І. Вишенський – мислитель, богослов, полеміст 1. За сприяння братств… А Поширювалося декоративно-ужиткове мистецтво . Б Інтенсивно розвивалася архітектура. В Засновувалися і функціонували школи. Г Будувалися бібліотеки і лікарні. Хто із зазначених осіб був викладачем Острозької академії? А Мелетій Смотрицький. Б Герасим Смотрицький. В Іов Борецький. Г Касіян Сакович. 3. В Острозькій друкарні було видано… А Псалтир. Б Біблію. В Апостол. […]...
- Релігія українців Науковці складають історію України, користуються інформацією з різних джерел: літописи, дослідження археологів, свідоцтва давніх мандрівників і торговців… І виходить, що з часів Володимира Великого ця Історія, наче коралі й дукати на нитку, нанизує події на проблему офіційної Релігії. Першим за ту нитку взявся князь Володимир: у пошуках ідеологічної основи майбутньої держави він встановив пріоритет загальнослов’янських […]...
- Вірування українців Науковці, відтворюючи історію України, користуються інформацією з різних джерел: літописи, дослідження археологів, свідоцтва давніх мандрівників і торговців… І виходить, що з часів Володимира Великого ця історія, наче коралі й дукати на нитку, нанизує події на проблему офіційної релігії. Першим за ту нитку взявся князь Володимир; у пошуках ідеологічної основи майбутньої держави ві” встановив пріоритет загальнослов’янських […]...
- Трагедокомедія Феофана Прокоповича “Володимир” як зразок шкільної драми (1681-1736) Народився в Києві в родині купця й при хрещенні дістав ім’я Єлеазар. Рано залишився сиротою, зростав під впливом дядька – ректора Київського колегіуму. З 1688 р. став учнем цього закладу. Мав великі здібності до навчання. Потім навчався в католицькому училищі Володимир-Волинського монастиря (щоб більше дізнатися про католицизм), невдовзі його забирають до Римської католицької академії. […]...
- Анфологіон Антологіон “Анфологіон”, або “Антологіон” (грецьк. anthologia – квітник) – збірники текстів релігійного та літературного змісту (молитви, уривки Святого письма, житія тощо), які виходили в Україні XVI-XIX ст. Перше таке видання здійснено у 1619 у Києво-Печерській лаврі (переклад текстів із давньогрецької мови Іова Борецького, передмова та післямова Єлисея Плете-нецького і Памви Беринди). З’явилися “А.” також у друкарні […]...
- СВЄНЦІЦЬКИЙ ПАВЛИН СВЄНЦІЦЬКИЙ ПАВЛИН (псевд. – Данило Лозовський, Сєльський, Павло Свій, Павлин Стахурський, Sorjan; 1841, с. Варшиця, тепер у складі Калинівки Вінницької обл. – 12.09.1876, Львів) – український і польський письменник, громадсько-освітній діяч, актор, видавець, редактор, мовознавець, педагог. Поляк за походженням, П. Свєнціцький пройнявся патріотичним почуттям до України і присвятив їй своє коротке життя. Навчався в Кам’янець-Подільській […]...
- Твір на тему: Вірування українців Вірування українців Науковці складають історію України, користуються інформацією з різних джерел: літописи, дослідження археологів, свідоцтва давніх мандрівників і торговців… І виходить, що з часів Володимира Великого ця історія, наче коралі й дукати на нитку, нанизує події на проблему офіційної релігії. Першим за ту нитку взявся князь Володимир: у пошуках ідеологічної основи майбутньої держави він встановив […]...
- ТРАНКВІЛІОН-СТАВРОВЕЦЬКИЙ КИРИЛО ТРАНКВІЛІОН-СТАВРОВЕЦЬКИЙ КИРИЛО (р. нар. невід. – 1646) – філософ, поет, богослов першої половини XVII ст. Навчався, очевидно, у Львівському кафедральному училищі. У 1589 – 1592 рр. викладав у Львівській братській школі. З 1592 р. вчителював у Вільні, на початку XVII ст. знову повернувся до Львова, де став одним із провідних діячів Львівського братства. У 1614 […]...
- ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА (від часів Київської Русі до XVIII ст.) ДАВНЯ українська література бере свій початок від часів давньоруської феодальної держави – Київської Русі. За вісім століть своєї історії пройшла кілька якісних етапів розвитку. Перший – становлення і розквіт літератури часів Київської Русі, або давньоруської літератури. Виникла вона на грунті усної народної словесності, слов’янської міфології, засвоєння (після запровадження 988 р. християнства) візантійсько-болгарського літературного досвіду. До […]...
- Історичні умови на Західній Україні – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС (кінця XVIII – перших десятиліть XIX ст. (1798-1840 pp.) Історичні умови на Західній Україні Виявом народного протесту проти гноблення на Західній Україні стала масова втеча селян у глухі землі на Буковині, на незайняті східноукраїнські землі, на Кубань і Дон. Іноді активний протест виливався у народні повстання: повстання селян Волі Якубової (1819 р.) та інших сіл Самбірщини (1823 p.), Сколівщини (1824 p.), Чортківщини (1838 р.), […]...
- ЯВОРСЬКИЙ СТЕФАН ЯВОРСЬКИЙ СТЕФАН (світське ім’я Семен, 1658, м. Яворів, тепер Львівської обл. – 24.11.1722, Москва) – філософ, поет, церковний і громадсько-політичний діяч. Походив із православної шляхетської родини з м. Яворова в Галичині, яка після Андрусівського миру 1667 р. переїхала в Красилівку поблизу Ніжина. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії та єзуїтських школах Любліна, Львова, Познані, Вільно. Для […]...
- Жанрове розмаїття прози Нечуя-Левицького Літературна спадщина Нечуя-Левицького досить велика і жанрово різноманітна: романи, повісті, оповідання, нариси, новели, гуморески, драми, казки тощо. Спадкоємець Т. Шевченка і Марка Вовчка, І. Нечуй-Левицький збагатив реалізм, який під його пером перетворився на універсальний напрямок національної літератури. Перемогою реалізму Левицького було зображення героя соціально диференційованим. Реаліст-психолог, Нечуй-Левицький використовує глибокий аналіз, зображує особистість у соціальному типі […]...
- Одинадцятискладник Одинадцятискладник – у силабічному віршуванні – віршовий рядок із одинадцяти складів. У європейській поезії розвинувся із античного ямбічного триметра. Італійський 0. мав обов’язкові наголоси на 10-му і 4-му (або 6-му) складах. Польський 0. з XVI ст. засвідчив обов’язкові наголоси на 10-му і 4-му складах і цезуру після 5-го, звідси поширився й на українську поезію: Йди […]...
- ВИШЕНСЬКИЙ ІПОЛИТ ВИШЕНСЬКИЙ ІПОЛИТ (рр. нар. і см. невід.) – ієромонах з Ніжина, письменник і мандрівник. Автор опису подорожі в Єрусалим, на Синай та Афон у 1707 – 1709 рр. Виконаний за визначеним планом твір охоплює не тільки розповідь про Святу землю, відому з Біблії, а й про життя та побут багатьох народів, зокрема балканських. В описах […]...
Веризм »