Повість

Повість – епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття займає проміжне місце між романом та оповіданням. Крім обсягу, П. різниться від оповідання розгорнутішим сюжетом, більшою кількістю другорядних персонажів, повнішою та глибшою їх характеристикою, наявністю описів. Розмежування П. та роману менш виразне.

Схожі вони за предметом зображення (життєві будні чи вагомі історичні події), засобами зображення, розкриттям характерів. Але

П. охоплює менше коло проблем, коротший період із життя героя. Якщо в романі акцент робиться на розгортанні сюжету й розширенні кола проблем, то в П. сюжет більш статичний: акцентується на глибшому аналізі одного чи кількох конфліктів, на описах.

Як і в романі та оповіданні, велику роль у П. відіграє голос автора або розповідача. У самостійний вид епосу П. відмежувалася лише на початку XIX ст. У києво-руській літературі П. називали будь-яку об’єктивізовану розповідь про життєві та історичні події, вона була близькою до літопису (“Повість минулих літ”), апокрифів (“Повість про Варлаама і Йоасафа”).

Початки

української П. – у перекладах “Олександрії” і повістей про Трою, які через болгарський варіант грецької хроніки Малали перейшли до києво-руських “Хронографів”. У XV ст. з’являється велика кількість перекладених латинських духовних і світських П., які через Білорусь, найчастіше в польському або чеському варіанті, потрапляють в Україну (“Мука Христова”, нова редакція “Олександрії”, “Про Трістана”). Появі П. в українській літературі сприяло засвоєння нею у період бароко в першу чергу західноєвропейських духовних, рідше – авантюрних і демонологічних П. Перша українська П., писана українською мовою, – “Маруся” Г. Квітки-Основ’яненка(1833).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Повість