Прагнення до волі в поезії А. С. Пушкіна”(1)

На початку XVIII століття освічені дворяни шукали шляхи звільнення російського народу від рабського, приниженого стану, від гніта самодержавства. Революційні ідеї декабристів знайшли своє відбиття й у Творчості геніального поета А. С. Пушкіна.

Особливо актуальної стала тема волі й волі після того, як Пушкін випробував переслідування царського двору на собі. Саме в посиланні поет зрозуміло, що навіть у власній незалежній державі можна бути невільним. Його душу сильно ранило приниження людського достоїнства, неможливість відстоювати свої

права. Вільнолюбні думки Пушкіна знайшли відбиття в його творчості.

Яскравим прикладом служить вірш “В’язень”, написане від першої особи. У ньому автор персоніфікує себе з в’язнем, що сидить у сирій темниці. “Ми вільні птахи пора, брат, пора!” – кличе в’язня орел. Обоє вони, і птах, і людина породжені для волі.

Розходження в тім, що орел може полетіти, а в’язень – ні, він позбавлений волі.

У вірші ” Кавказ” поет знову використовує знайомий поетичний образ. Людина й орел, як втілення волі, протиставляються могутній гірській ріці. “Орел, з віддаленої піднявшись вершини, ширяє

нерухомо із мною нарівні”, а ріка Терек, укладена меж нерухливими скелями, “грає й виє, як звір молодий, що вглядів їжу із клітки залізної”. Саме в образі ріки автор передає відчуття несвободи.

Тереку не вирватися з полону гірських масивів, не змінити шляхи, що йому визначений, “немає ні їжі йому, ні відради, тіснять його грізно німі громади”.

Так А. С. Пушкін оспівав у своїх добутках споконвічне прагнення людини до волі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Прагнення до волі в поезії А. С. Пушкіна”(1)