Пригорща пороху роман-притча

Пригорща пороху роман-притча, у якому И. У затверджує неминучість загибелі в сучасному світі високих моральних і естетических ідеалів. Для письменника ці ідеали зв’язані насамперед зі стародавнім поміщицьким будинком, родовим гніздом, де в безтурботному світі й згоді жили добродії й слуги, – як це було, на думку В, в “добрій старій Англії”.

Але такий, існуючий лише в уяві головного героя роману Тоні Ласта, спосіб життя нині неможливий. І приреченість його підкреслюється навіть самим ім’ям героя (Ласт – “останній”). У

створює таку сюжетну ситуацію, у якій Тоні перестає існувати як соціальна одиниця того суспільства, повноправним членом якого він не був і бути не хотів

Полон героя напівбожевільним пустельником Тоддом у глухих джунглях Амазонки є для Тоні єдиний шанс вижити фізично під нескоримим напором безцеремонних торгашів, для яких немає нічого святого. З лінією Тоні і його улюбленого будинку, похмурого Хеттона, зв’язана лірична тема книги. Але в ній лірична інтонація органічно сполучається із сатиричної. Предмет злий і нещадної сатири письменника – буржуазія, її лад мислення й стиль життя.

Письменник аж ніяк не

ідеалізує й аристократію – дружина Тоні Бренда і її оточення цувствуют себе у світі наживи й зрадництва цілком вільно. Образ мамаши Бивер, маклерши звідниці, що персоніфікує торжество чистогану, знаходить у романі узагальнююче, символічне значення

Адже саме вона, завжди ненависна Тоні, пропонує поставити йому пам’ятник і, звичайно, не без вигоди для себе, допомагає його спадкоємцям укласти контракти з потрібними людьми. Сумний фінал книги: чеснота не вознаграждена, порок не покараний. Лиховісний образ миру “навпаки”, де потоптане все людське, перегукується з образом “Марної землі” Т. С. елиота, звідки В запозичив епіграф і назву: “Я покаджу тобі жах у пригорщі пороху”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Пригорща пороху роман-притча