Притча про чудове слово “ти” (за твором Е. Андієвської “Казка про яян”)
I. Притча про моральні цінності людини. (Емма Андієвська написала “Казку про яян” у жанрі притчі. У ній неодноразово підкреслюється, що в місті, де кожен мешканець знає тільки своє “я”, ніколи не буде ладу і щасливого життя.)
II. Місто, де живуть яяни. (Пастушок на гірському пасовищі збирав до купи своє стадо кіз. На одному з виступів він не втримався і зірвався у глибоке провалля. Коли прийшов до тями, побачив себе у незнайомому місті.)
1. Клопоти мешканців загадкового міста. (Козопас обійшов мало не все місто, питаючи у його мешканців,
Кожен мешканець міста був зосереджений на спорудженні власної вежі. Вони не спілкувалися між собою і не звертали уваги один на одного.)
2. Старий дідусь розкрив таємницю міста. (Нарешті пастушок зустрів старого дідуся, у якого теж завалилася вежа, і який заговорив до незнайомця. Дідусь розповів пастушкові про звичаї загадкового міста: “Усі тут харчуються власним “я”. Коли воно вичерпується, яянин умирає, проте “я” кожного із яян таке невичерпне, що всі тутешні мешканці майже вічні. Мене опали немощі
3. У пошуках виходу. (Пастушок вирішив негайно тікати подалі від цього міста. Але місто було оточене високим муром і всі брами були зачинені. Дідусь бачив, що козопас не має наміру залишитися у місті.
Тож він і розповів гостеві, як це зробити. Треба попросити чемно браму відчинитися, сказавши їй “ти”. Яяни цього слова ніколи не вживають, тож брами ще жодного разу не відчинялися. Пастушок зрадів, що існує такий легкий для нього спосіб залишити непривітне місто.
Він запросив із собою дідуся, але той відмовився через свою немічність і близьку смерть. Пастушок сказав, що на собі винесе старого за місто, аби той подихав на волі свіжим повітрям. Він взяв собі на плечі дідуся і звернувся до брами, низько вклонившись: “Вельмишановна брамо, чи була б ти така ласкава й випустила нас на волю, бо тільки ти можеш нас випустити”.
Сталося диво: брама вперше відчинилася навстіж. А пастух раптом опинився на знайомому пасовищі. Зрадів козопас, обережно зняв свою ношу. Та перед ним виявився не дідусь, а мішок із самоцвітами.) III. Чого вчить притча? (У казці є повчальний зміст: справжня людина не може жити лише власним “я”, не помічаючи навколо інших людей, не дбаючи про них.
А добро, віддане іншим, завжди повертається. Винагорода чекає на щедрих душею людей.)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)