Про дружбу
О, дружба! Кто тебя не знает,
Не знает тот и красных дней.
М. Карамзін
У дружби багато крил, але закон у неї один – вірність.
А. Макаренко Дружба, друзі – ці слова означають одне з найчудовіших явищ нашого життя. Відомий філософ Ф. Ларошфуко сказав, що дружба – “найпрекрасніший подарунок, зроблений людям після мудрості”. Уміння дружити свідчить про високі людські якості.
До таких якостей, як справедливо відзначив видатний педагог А. Макаренко, належить насамперед вірність. Справжній друг ніколи не кине в біді, не зрадить.
Справжній друг спробує відвести лихо, тому що “назавжди відповідальний за всіх, кого приручив”.
Вірних друзів дарують нам зазвичай дитинство і юність. І потім дружба з ними, як заповідник, усе життя зберігає мрії молодості, високі ідеали, безкорисливі почуття. А товариші юності стають старими вірними друзями, готовими поділитися останнім
Таке уявлення про дружбу виникло не саме по собі, не на порожньому місці. Воно формувалося в результаті спостережень за взаєминами моїх близьких з їхніми друзями. Бабуся говорить, що в першій половині життя великим подарунком для неї була самовіддана любов батьків і гордість за їхні високі моральні принципи. Опорою і багатством у другій половині життя стали друзі-однодумці.
Тих з них, хто живе в Харкові, я знаю. Це люди не тільки добрі і чуйні. У них широкі інтереси, вони багато мріють, люблять музику, живопис.
Спілкування з ними – та найбільша розкіш, про яку писав Екзюпері. А нещодавно була зустріч маминих однокурсників. Тоненькі дівчатка перетворилися на солідних дам, у волоссі хлопців, що змужніли, з’явилася сивина. У багатьох діти вже вчаться у вузах або збираються вступати. Не у всіх життя склалося гладко.
Були гіркі втрати. Але як вони всі раділи зустрічі, як тепло згадували студентські роки!
Напевно, це справжнє щастя – зустрітися в зрілі роки з друзями юності і повторити слова великого поета:
Друзья мои, прекрасен наш союз!
Он, как душа, неразделим и вечен…