ПРО ВЕРЛІБР – Ігор Калинець (1939)

Українська література 6 клас

ПРИКМЕТИ ВЕСНИ

Ігор Калинець (1939)

ПРО ВЕРЛІБР

Верлібр (у перекладі з французької “вільніш вірш”) – це вірш, у якому немає рими. Єдине, чим такий вірш відрізняється від прози, – це те, що він поділений на рядки. Ось, наприклад, вірш Ігоря Калинця “Блискавка” починається так:

Живе собі королева –

Королева темряви.

Кортить їй зазирнути

У дзеркало –

А темно.

Як бачимо, кожний рядок закінчується по-різному. Рядки можуть мати різну довжину, не поділяються на стопи

і не римуються. Не має вірш і ритму: наголошений і ненаголошений склади розміщуються довільно, не укладаючись у ритмічно повторювані стопи, як це буває у віршах, написаних ямбом чи хореєм.

Обираючи форму вільного вірша, автор ніби говорить: вірш – це особливий твір, і нехай читач сам визначає, що у ньому найголовніше.

ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ

Ігор Калинець

ОСТАННЯ ПІСЕНЬКА

– Веселко, Веселко,

Чи маєш свою Вкраїну?

– А моя Вкраїна –

То небо синє

Після чорного.

– Веселко, Веселко,

Чи маєш свого Києва?

– А мій Київ –

То хмара злоточола

І перлистий дощик.

Веселко, Веселко,

Чи маєш свого Дніпра?

– А мій Дніпро

На сивім коні

Під золоті мости

В’їжджає.

– Веселко, Веселко,

Чи маєш свого Шевченка?

– А мій Шевченко

Сім небесних книг пише

Незгасним пером.

ДОЩИК

Випив суховій

Увесь нектар із квітки.

Заглянула бджілка в гості – нічим почастуватися.

А в пана дощу ворота дощаті.

– Пане дощ, пане дощ, вийдіть-но з хати.

– Нема батька вдома, а я – дощик.

– Ну, то вийди ти – треба квітці помогти.

– А я ліпше капусті за комір – ото сміху буде!

КРИНИЧКА

Сплю глибоко-глибоко.

А ще глибше – мати моя підземна.

Я їй про зорю розповідаю,

А вона – про корінь дуба.

Я їй – про хмаринку,

А вона студеним молоком

Мене поїть.

Я їй – про метелика,

А вона

З водяного царства

Русалку приводить.

А оце весняна калина

Не хоче забрати з мене

Свою подобу.

Тільки сонце п’є та п’є

Калинову воду

Через золоті соломинки.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ПРО ВЕРЛІБР – Ігор Калинець (1939)