Проблема бездуховності людини, засліпленої прагненням до наживи (комедія І. Карпенка-Карого “Сто тисяч”)
Проблема бездуховності людини, засліпленої прагненням до наживи
(комедія І. Карпенка-Карого “Сто тисяч”)
Жадоба до матеріального збагачення завжди призводила до духовного зубожіння. Цю аксіому доводили і Бальзак, і Мольер, і багато інших майстрів художнього слова. Не лишився осторонь і український драматург Іван Карпенко-Карий. У комедії “Сто тисяч” він зобразив характери, які у погоні за грошима забули про основи основ людського буття – моральні принципи. Таких героїв у п’єсі двоє: Герасим Калитка і кум його Савка.
Проте,
Він не знаходить собі місця, прагнучи розширити свої земельні володіння: “Тут недоїдаєш, день при дні працюєш, жінка з діжі рук не виймає – і тілько ж всього-на-всього двісті десятин, а то ж, мабуть, і в десять тисяч не вбереш. Не спиться мені, не їсться мені… ” Найперше його цікавить матеріальне, а духовне – повністю знецінюється. Так, релігійні традиції свого народу він використовує виключно
Коли жінка збирається їхати до церкви, не дає їй коней, навчає: “Люде в Київ ходять за чотириста верстов, а ти не хочеш потрудитися для Божого дому й шість верстов… Худобу ганять в празник гріх. Блажен чоловік, іже скоти милує”.
Невже Калитка насправді такий богомільний? Ні, факти з його життя свідчать, що це не так. І думає він у цей момент не про те, щоб вшанувати церковне свято, а про те, що “скотина гроші коштує”.
І, звичайно ж, центральна інтрига твору – купівля фальшивих грошей – явище протизаконне, але цього, справжнього гріха, Герасим не боїться. Коли Савка, якого Калитка взяв у компаньйони, повертається із міста, успішно розмінявши “фальшиві” купюри, коли сповіщає, що гроші “годяться”, Герасим розчулено каже: “Куме, вашими устами Бог говоре”.
Лицемірство є ще однією виразною рисою цього персонажа. Перед своїми друзями він прагне мати вигляд доброго та чесного чоловіка, який дуже любить свою жінку. Насправді він поводиться зі своєю дружиною жорстоко.
Ось що говорить сама Параска: “Бий, бодай тобі руки посохли! І замолоду з синяків не виходила, бий і на старість! У! Харциз – коняку жаліє, а жінку бить збирається… ” Втім, до бійки справа не доходить: як тільки на порозі з’являється Копач – Герасим цілує Параску.
Другим, хто прагне здобути гроші будь-якою ціною, є Савка – змучений бідністю селянин, який живе у боргах і не знає, як існувати далі. Доведений до відчаю, Савка згоден продати дияволу власну душу: “Пішов би до нього в гості у саме пекло: надокучило отак раз у раз позичати, нехай би дав, іродів син! Чи душу йому, луциперові, треба, то нехай би брав, бо без душі, мабуть, легше, як без грошей”.
Савка розмірковує про те, що, мабуть, сусідський поміщик Жолудь має “нечисті гроші”, тобто, він вже скористався цією можливістю. Але наприкінці цієї ж яви Савка робить ще один висновок: “Е, куме, мабуть, і в тебе нечисті гроші, і в тебе душа вже не своя”. І у цих словах – уся суть конфлікту, тут заховано корінь зла. Про людину, яка ставить на перше місце в житті багатство, можна впевнено сказати, що вона продала душу дияволу.
Під час поділу грошей і Калитка, і Савка готові вбити один одного. Втім, коли справу провалено, коли Герасиму не дали накласти на себе руки, Савка кається. І його покаяння – це справжнє покаяння людини-християнина: “Буде здоров’я – будуть і гроші, а я навіки від них одрікаюсь, ніколи в світі не буду хотіть більше, ніж Бог дає”. На жаль, з боку Калитки покаяння ми не бачимо…
Таким чином, у п’єсі “Сто тисяч” Іван Карпенко-Карий утверджує ідею духовності як основи людського життя. Насамкінець буде доречним навести слова Ісуса Христа: “Не збирайте скарбів на землі”. Адже душа – дорожче.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)