Проблема морального обов’язку в творі “І мертвим, і живим… ” Т. Шевченка
Є імена в нашій літературі, які ввібрали до себе живу душу народу, стали часткою його життя. Таким ім’ям для нас, українців, стало ім’я Тараса Григоровича Шевченка, чия поезія ось уже майже понад 150 років викликає у людей почуття захоплення своєю красою, своєю силою і народною мудрістю.
Шевченко Т. Г. прийшов у літературу тоді, коли чаша народного терпіння переповнилася вщерть. Неорганізований народний протест, не виявлений до кінця народний гнів збирався над російською імперією як грандіозна хмара, що насувалася, наливаючись свинцем.
Од молдаванина до фіна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує.
І раптом вибух…
Вибух Шевченкової поезії… Прямий, відвертий, нерідко сатиричний. Серед творів поета особливу увагу привертає ліричний твір “І мертвим,- і живим… “, написаний у грудні 1845 року.
Про ідейний зміст твору, ідейну спрямованість послання й досі є різні думки.
Основний пафос – моральний обов’язок людини перед своїм народом, викриття кріпосництва і лібералізму. На це вказував і епіграф, взятий із Біблії: “А ще кто речет, яко люблю бога, а брата свого ненавидить, ложь єсть”. Даний
Заступ до послання спрямований проти кріпосників: Оглухли, не чують; Кайданами міняються, Правдою торгують… Людей запрягають В тяжкі ярма.
Шевченко був реалістом і добрим знавцем народного життя. Він розумівся в тому, що в 40-х – 50-х роках демократи і ліберали у визвольному русі ще не розмежувалися. Тому цілком природним є звернення Тараса Григоровича до освіченої дворянської інтелігенції полюбити “велику руїну” – Україну. Чому Шевченко не звертався в своєму посланні до різночинної інтелігенції?
Та тому, Що вона ще тільки – тільки зароджувалась.
Звертаючись до представників дворянства і поміщиків, поет хоче збудити їх сумління: виражає надію, Що тільки вони, освічені люди свого часу, допоможуть Покріпаченому селянству, яке залишилося затурканим, Неписьменним, заляканим і здатним лише на стихійний протест.
Заклик “Розкуйтеся, братайтеся!” теж, на мою думку, звернений до прогресивної інтелігенції. “Розкуйтеся”, думаю, означає звільнення від монархічних поглядів, а в слові “братайтеся” був заклик наблизитися до широких народних мас, до селянства.
Дворянська освічена інтелігенція мала, як гадав Шевченко, відмовившись традиційних поглядів, виробити нове світобачення, свої філософські і соціально-політичні погляди. Це був її обов’язок перед народом. Широке вивчення в дворянських сім’ях іноземних мов, подорожі за кордон – все це сприяло поверховому засвоєнню модних філософських, політичних питань:
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
На думку поета, будь-які ідеї повинні випливати з конкретних соціально-політичних обставин. Тому і піддає критиці українських лібералів, які:
… шкуру драли
З братів незрячих.
Поет розкриває перед лібералами картину селянської революції, яка може стати реальністю, якщо пани – ліберали не переглянуть своїх позицій:
Схаменіться, будьте люди,
Бо лихо вам буде. ,
В посланні поет виступає також проти космополітизму. Розвінчуючи космополітизм, він викриває зверхнє, поверхове, модне “слов’янофільство”. Поет доводить, що справжня освіченість, повага й любов до культури інших народів можливі тільки тоді, коли людина залишається на рідному грунті, поважає, знає культуру, мову свого власного народу. Він викриває надмірне націоналістичне захоплення, ідеалізацію історії України і закладає основу нової концепції історії України,
Закінчується послання критикою українських поміщиків:
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої ж діти
Її розпинають.
Це викриття поєднується з закликом не цуратися рідного народу, його мови:
Учітеся, читайте,
І чужому научайтесь,
И свого не цурайтесь.
Ідеї послання були прогресивними, їх висували ріалі письменники та вчені. Цінність, виховне значення Його в тому, що письменник був схильний до думки: не все іноземне слід приймати, в кожному окремому випадку треба керуватися інтересами самобутнього національного розвитку.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)