Проблема розуму в комедії А. С. Грибоєдова “Горі від розуму”

Проблема розуму й божевілля була актуальна за всіх часів. Розумні, передові люди свого часу часто залишалися незрозумілими сучасниками й оголошувалися божевільними. Так суспільство реагувало на ідеї, шедшие врозріз із загальноприйнятими, ідеї, які проповідували передові люди свого часу. Не випадково й Грибоєдов у своєму добутку торкається цієї проблеми.

Його комедія “Горі від розуму”, написана перед грудневим повстанням, оповідає про передовий розум і про реакцію суспільства на це. Первісна назва комедії бути “Горі розуму”,

потім автор замінила його на “Горі від розуму”. Головний герой Чацкий ще не з’явився в будинку Фамусова, але там уже витає ідея божевілля, пов’язана з негативним відношенням до утворення й освіти.

Так, Фамусов говорить: “И в чтенье пуття-від невеликий”.

Пізніше всі персонажі комедії висловляться із цього приводу, кожний висуне свою версію шаленості Чацкого, але все суспільство дружно прийде до однієї думки: “Ученье – от чуму, ученість от причина”. Фамусовское суспільство позбудеться від Чацкого, оголосивши його божевільним, не прийнявши викривальних мов, що таврують їхній спосіб життя,

а зброєю обере плітку. Фамусов, як типовий представник свого суспільства, має свою думку щодо розуму й розумної людини

Для нього розумна людина це практичний, житейски мудра людина. Хоча він і не відмовляє Чацкому в розумі, але проте більше підходящою партією для Софії вважає Скалозуба: “Солідна людина й знаків тьму отличья нахапав, не по літам і чин завидний, не нині завтра генерал”. У розмові зі Скалозубом московський пан говорить про ту небезпеку, що виходить від таких розумників, як Чацкий.

До того ж Чацкий неправильно використовує отримані знання. Все повинне бути спрямоване на досягнення чинів, на дотримання традицій, жити повинні так, “як робили батьки”. Фамусов висуває свій ідеал розумної людини.

На його думку, це Максим Петрович, що досяг більших чинів і високого положення в суспільстві завдяки своєму практичному розуму, умінню “згинатися вперегиб”, коли треба було “підслужитися”.

Сам Фамусов таких висот не досяг, тому й підлещується перед князями Тугоуховскими й Скалозубом. Молчалин, секретар Фамусова, втілює також практичний розум. Це було замічено Чацким: Молчалин! Хто інший так мирно все влагодить! Там моську вчасно погладить!

Отут у пору картку втре!

По своїй натурі Молчалин – дрібна людина, будь-якими шляхами прагнучий досягти заповітної мети в житті, зміст якої зводиться до тому, “щоб награжденья брати й весело пожити”. У своїй практиці він треба завітам батька “догоджати всім людям без изъятья”, але при цьому вважає, що “у його лета не повинне сміти своє судження мати”, тому що “у чинах він невеликих”. Софію він любить “за посадою”, заспокоює розгнівану Хлестову партією в карти.

На думку Чацкого, Молчалин “дійде до ступенів відомих, адже нині люблять безсловесних”. Чацкий є повною протилежністю Молчалину, незважаючи на те, що вони обоє молоді

Герой має палку, жагучу натуру. Він готовий пожертвувати всім заради своїх ідеалів, наповнених цивільним змістом. Він хоче служити “справі, а не особам”.

Для Чацкого розум і правда, істина й честь є головними життєвими цінностями. Герой виступає проти виховання, прийнятого у фамусовском суспільстві, коли прагнуть “набирати вчителів полиці, числом поболее, ценою подешевше”.

Йому не далекі патріотичні почуття, саме тому його дратує “сліпе подражанье” всьому іноземному. Свої думки Чацкий висловлює у викривальних мовах, спрямованих проти підвалин фамусовского суспільства. Його монологи, ораторські по стилі, свідчать про освіченість і освіченість головного героя, тому в них так багато афоризмів.

Розум Чацкого розум передової людини, саме це є причиною того, що відстале суспільство не приемлет його поглядів і ідей, тому що вони суперечать укладу старого московського дворянства. Любов Чацкого до Софії не випадкова, адже вона також має розум

Але розум Софії практичний. Софія, як типова дівчина свого часу й класу, свій розум черпає із французьких сентиментальних романів, тому вона й вибирає собі в улюблені Молчалина, щоб згодом зробити з нього ” чоловіка-хлопчика, чоловіка-слугу”. Вона керується при цьому життєвою мудрістю, адже вона дочка свого батька. У комедії є ще один тип розуму, що ми можемо бачити в покоївки в будинку Фамусова Лізи

Як другий резонер у комедії, вона виражає авторську позицію, тому саме з її вуст ми чуємо характеристики різних персонажів: “Хто так чутливий, і весел, і гострий, як Олександр Андреич Чацкий”, “Як всі московські, ваш панотець такий: бажав би зятя він із зірками так із чинами” і так далі. Безперечно, Ліза має природний розум і життєву мудрість простолюдинки, вона спритна, хитра, але при цьому віддана своїй пані. Таким чином, у комедії “Горі від розуму” представлені різні типи розуму, починаючи від житейски мудрого й кінчаючи передовим, прогресивним розумом

Але фамусовское суспільство не приемлет передовий розум, відкидає його, оголосивши Чацкого соціальним безумцем і змусивши його покинути Москву


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Проблема розуму в комедії А. С. Грибоєдова “Горі від розуму”