Проблематика й жанрові особливості повести Э. Хемингуэя “Старий і море”

Эрнеста Хемингуэя (1899-1961) можна назвати одним з найбільш популярних і впливових американських письменників 20 в., що здобув популярність у першу чергу своїми романами й оповіданнями

Мир був схвильований чудовою повістю ” Старий і море “, задум якої виношувався письменником ще із тридцятих років

“Старий і море” – це останній творчий зліт письменника. Повести присуджена престижна премія. Повість “Старий і море”, виявилася великою подією літературного життя й за рівнем художньої майстерності, і по своїй проблематиці

Ця

невелика по обсязі, але надзвичайно ємна повість коштує особняком у Творчості Хемингуэя. Її можна визначити як філософську притчу, але при цьому образи її, що піднімаються до символічних узагальнень, мають, підкреслено конкретний, майже відчутний характер

Можна затверджувати, що тут уперше у творчості Хемингуэя героєм став людина-трудівник, що бачить у своїй праці життєве покликання

У старому Сантьяго є справжня велич – він відчуває себе рівним могутнім силам природи

Старий Сантьяго говорить про себе, що він породжений на світло для того, щоб ловити рибу. Таке відношення до своєї професії було

властиво й самому Хемингуэю, що не раз говорив, що він живе на землі для того, щоб писатися

Сантьяго все знає про рибний лов, як знав про неї всі Хемингуэй, багато років проживший на Кубі й ставший визнаному чемпіоні в полюванні на велику рибу. Вся Історія того, як старому вдається піймати величезну рибу, як він веде з пий довгу, виснажливу боротьбу, як він перемагає її, але, у свою чергу, зазнає поразки в боротьбі з акулами, які з’їдають його видобуток, написана з найбільшим, до тонкостей, знанням небезпечної й тяжкої професії рибалки

Море виступає в повісті майже як жива істота. “Інші рибалки, помоложе, говорили про море, як про простір, як про суперника, порию навіть як про ворога. Старий же постійно думав про море, як про жінку, що дарує великі милості або відмовляє в них, а якщо й дозволяє собі необдумані пли недобрі вчинки,- що поробиш, така вуж її Природа “.

Його боротьба з рибою набуває символічного сенсу, стає символом людської праці, людських зусиль взагалі. Старий розмовляє з нею, як з рівною істотою

Сюжетна ситуація в повісті “Старий і море” складається трагічно – Старий, по суті, зазнає поразки в нерівній сутичці з акулами й втрачає свій видобуток, що дістався йому настільки дорогою ціною

Повість “Старий і море” відзначена високою й людяною мудрістю письменника. У ній знайшов своє втілення той справжній гуманістичний ідеал, що Хемингуэй шукав протягом усього свого літературного шляху. Цей шлях був відзначений шуканнями, оманами, через які пройшли багато представників творчої інтелігенції Заходу

Вони, старий і хлопчик, – старий і малий. У старості люди наближаються до дитинства, вони так само безпомічні, як діти, вони упокорюються й стають дітьми Бога, тобто вони й раніше були ними, але забували щодня сподіватися тільки на Його милість. Хлопчик у тексті – учень старого.

Казки потрібні старим і дітям. Старі розповідають казки, діти довідаються закони миру в узагальненій казковій формі. Старі вже знають ці закони, вони їх прожили, тому розуміють казки. Їм уже не потрібно знати щось конкретне, а якась конкретна майстерність, – їм потрібно вже жити не для суспільства, а для Бога

Ім’я старих – Сантьяго. Його ім’я теж символічно, хоча, з іншого боку, воно й робить його реальним, менш узагальненим “старим”.

Він постійно думав про море як про жінку, що дарує великі милостині або відмовляє в них, а якщо й дозволяє собі необдумані або недобрі вчинки, – що поробиш, така вуж неї природа

Старий уже не може сам боротися з морем, як ті, які вважають море чоловіком і ворогом. У нього вже незмога. Тому він уважає море матір’ю (богиня-мати, що народжує й убиває), жінкою, і просить у неї. Гордість старого не дозволяє просити в хлопчика, а тільки в неї, у матері, у жінки. І той факт, що він просить, означає, що до нього вже початок приходити смиренність


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Проблематика й жанрові особливості повести Э. Хемингуэя “Старий і море”