Проблематика повісті “Тіні забутих предків” Михайла Коцюбинського
Проблемптика повісті “Тіні забутих предків” Михайла Коцюбинського.
Вершиною мистецької майстерності Михайла Коцюбинського, окрасою всієї української літератури стала повість “Тіні забутих предків” (1911). Твір написано під враженням краси Карпат, під впливом багатої поезії життя гуцулів, шо їх спостерігав письменник, перебуваючи у Криворівні. Про Гуцульщину він писав до Євгена Чикаленка: “Якби Ви знали, яка тут велична природа, який цікавий народ гуцули, з багатою, своєрідною психікою, з буйною фантазією, дивними звичаями
Отже, М. Коцюбинський. як і Ю. Федькович, О. Кобилянська, оспівав у повісті красу гірської природи і гуцульської душі. Однак зробив це по-своєму. Спираючись на народні вірування, гуцульський фольклор, він відтворив у “Тінях забутих предків” багатий фантастичний світ, у якому живуть люди поруч з добрими і злими, веселими і сумними силами природи.
Відомо, що до написання повісті письменник ретельно вивчав життя гуцулів, їх традиції, повір’я. Крім цього, працюючи над твором, М. Коцюбинський познайомився із фольклорно-етнографічними матеріалами В. Гнатюка (“Етнографічні збірники”), І. Франка
Серед розкішної гуцульської природи зростають головні персонажі повісті, Іванко та Марічка – діти ворогуючих родів. Навколишній світ їхнього дитинства – чарівний і загадковий. Він привабливий, але й небезпечний.
Тут живуть нявки (мавки), щезники, чугайстри, мольфари. Тому з раннього дитинства треба знати, як поводитися серед них. Одного разу ще дитиною Іванко хотів досягнути Чорногори. Легко піднімався догори, а “за ним підіймався з долини вічний шум річки, росли гори… “. Стомившись, хлопчик сів відпочити, і раптом він почув дивну мелодію.
Навкруги не було нікого, та коли він озирнувся назад, то “скаме-нів”. На камені сидів щезник, “скривив гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющив-ши очі, дув у флояру”. Страх скував хлопчика, і він “німо кричав од холодного жаху, а коли врешті видобув голос, щезник звинувся і пропав раптом у скелі… “.
Світ природи вабить героїв барвами і музикою. Іванко і Марічка тонко відчувають красу гір, з нею злилися, про неї співають у своїх коломийках. У пісні висловлюють вони і свої щирі почуття кохання, ніжного і пристрасного, як сама природа. Багато болю було у співанці Марічки, коли Іван змушений був її залишити, ідучи в найми на полонину.
Слова цієї коломийки, як і образ Марічки після її смерті, часто вривалися у зранену душу Івана і кликали-манили туди, де були вони разом, де цвіло їхнє щастя. І хоч було багато клопоту по господарству, він забував про все, “тоді він кидав роботу і десь пропадав”.
Через уяву героїв, особливо Іванка в дитячі та юнацькі роки, письменник розкриває міфологічне світосприймання і світовідчуття гуцулів: “Коли Іванові минуло сім літ, він уже дивився на світ інакше. Він знав вже багато. Умів знаходити помічне зілля…
Знав, що на світі панує нечиста сила, що арідник (злий дух) править усім; що в лісах повно лісовиків, які пасуть там свою маржинку… , що там блукає веселий чугайстир, який зараз просить стрічного в танець та роздирає нявки; що живе в лісі голос сокири… “. На все життя засвоїв Іван, що “всякі злі духи заповнюють скелі, ліси, провалля; хати й загороди та чигають на християнина або на маржину, щоб зробити їм шкоду”. Остерігався герой їх на полонині. Не раз мав з ними клопоти, коли одружився з Палатою і став заможним господарем. Щоб уникнути небезпеки для своєї худоби, “треба було багато знати, підкурювати, ворожити, збирати помічне зілля і замовляти”.
Відьмами у гуцулів могли бути і звичайні люди. На переконання Івана і Палагни, нею була їхня сусідка Хима: “Стара улеслива баба, завжди така привітна, вона вечорами переки-далась в білого пса та нипала по загородах сусідських. Не раз Іван метав сокирою в неї, жбурляв вилами та проганяв”.
Строго дотримувалися гуцули звичаїв своїх предків, коли приходив Святий вечір. Іван у цей день “був завжди в дивнім настрої”. Наче переповпеций чимсь таємничим і священним, він все робив поважно, неначе службу Божу правив”, У цей вечір він багато допомагав Палагні. Був луже лагідний із своєю худобою. Тричі закликав ворожі сили та бурю до себе на вечерю.
Але вони не з’являлися, “тоді він заклинав їх, щоб не з’являлися ніколи, і легко зітхав”. У цей вечір Іван дуже щиро молився за душі померлих і “був певний, то за плечима у нього плаче, схилившись, Марічка… “.
Після смерті Марічки Іван шість літ блукав по світу і “худий, зчорнілий, багато старший од своїх літ, але спокійний” повернувся додому. Не з кохання, а лише тому, що треба було жити і газдувати, одружився з Палагною. Була вона доброю господинею, але своїм духовним світом дорівнятися до Марічки не могла. Не зуміла вона відчути Іванову душу, а згодом зраджує його з Юрою-мольфаром.
Це було останнім поштовхом до передчасної смерті героя. Останні хвилини напів-свідомого існування, пов’язаного з уявною зустріччу з Марічкою, були для Івана щастям. Цікавим епізодом у повісті, який передає своєрідність світосприй-мання гуцулів, є забава біля мертвого Івана. Веселощі, сміх, розведене на подвір’ї багат-тя символізують спробу протистояти смерті, тьмі.
Життя продовжується, воно вічне. Ця традиція – як спадок предків, їх тінь – живе з гуцулами впродовж віків.
Проблему міфологічного світовідчуття та світосприймання гуцулів по-своєму інтерпретували С. Параджанов та І. Миколайчук, створивши за повістю М. Коцюбинського кінофільм.





Related posts:
- Проблематика повісті “Тіні забутих предків’ Михайла Коцюбинського Вершиною мистецької майстерності Михайла Коцюбинського, окрасою всієї української літератури стала повість “Тіні забутих предків” (1911). Твір написано під враженням краси Карпат, під впливом багатої поезії життя гуцулів, шо їх спостерігав письменник, перебуваючи у Криворівні. Про Гуцульщину він писав до Євгена Чикаленка: “Якби Ви знали, яка тут велична природа, який цікавий народ гуцули, з багатою, своєрідною […]...
- Проблематика повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” Повість “Тіні забутих предків” датована 1911 роком. В одному з останніх творів (новелі “Сон”) М. Коцюбинський урочисто проголосив: “Поезія жити не може на смітнику, а без неї життя – злочин”. Ці слова можна поставити епіграфом до всієї його творчості, особливо для таких мистецьких шедеврів, як “Intermezzo”, “Сон”, “Тіні забутих предків”. Жадання добра, краси, почуття людяності […]...
- Утвердження любові як джерела духовності в повісті Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків” Утвердження любові як джерела духовності в повісті Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків” Сюжет повісті “Тіні забутих предків” перегукується з трагедією Шекспіра. У них можна знайти чимало спільних рис. Як Монтеккі й Капулетті ворогують роди Палійчуків і Гутенюків. Як і в трагедії “Ромео і Джульєтта”, в обох ворогуючих родах є діти, які кохають одне одного, – […]...
- Фольклорні джерела повісті Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків” (2 варіант) Фольклорні джерела повісті Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків” (ІІ варіант) У тому чарівному краї, де смуток смерекових лісів спускається з високих гір до бурхливого Черемоша, творилися справжні дива. Там жили добрі лісовики, блукали веселі чугайстри, водили танок мавки, грілися біля води русалки, ховався по скелях щезник. “Ввесь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава […]...
- Щастя і трагедія Івана та Марічки – героїв повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” Щастя і трагедія Івана та Марічки – героїв повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” I. Повість “Тіні забутих предків” – гімн великому людському коханню. II. Кохання, радість, туга і нещастя у житті Івана та Марічки. 1. Перше знайомство. Іван та Марічка вперше зустрілися, коли два ворогуючі роди Палійчуків та Гутенюків зіткнулися на вузькій дорозі. Хлопець […]...
- Поетичні картини народного побуту і звичаїв у повісті Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків” Поетичні картини народного побуту і звичаїв у повісті Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків” Протягом 1910-1913 рр. Михайло Коцюбинський побував в “українських Афінах” – так жартома називав село Криворівню на Гуцульщині. Письменник захоплювався цим краєм: “Я з головою поринув у Гуцульщину… Який оригінальний край. Який незвичайний казковий народ!” Зачарувала його не лише дивна природа, але й […]...
- Фольклорні джерела повісті Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків” (1 варіант) Фольклорні джерела повісті Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків” (1 варіант) Піснею, думою, легендою, чарівною казкою називають цю повість, бо джерела її – із гуцульського життя, з глибин народної пісні, легенди, казки. Із перших сторінок ми поринаємо у світ народних переказів і вірувань. Малий Іванко живе серед таємничих розповідей про лісовиків і нявок. В скелях є […]...
- Твір на тему: “Фольклорні джерела повісті Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків” Михайло Коцюбинський уперше потрапив у Карпати 1911 р. І був вражений не знаним раніше світом – людиноприродою Гуцульщини. Уявімо собі того гуцула, який ніяк не зв’язаний з близькими й далекими краями, а всю інформацію отримує зі спілкування з природою, вірним сином якої він залишався з поганських часів. Звідси міфопоетичний світ його уявлень про розмаїття властивостей […]...
- “Тіні забутих предків” Михайла Коцюбинського – дума про добро і зло, любов і ненависть Людську любов, і радості, і жалі, І совість, що губилась на землі, – У серце взяв, у світ поніс з собою. А. Малишко. “Коцюбинський” Любов звеличує, надихає, примножує красу всього живого на землі. Від неї розквітає навесні природа, вона “водить сонце і світила”. Де любов, там добро. А разом вони несуть прекрасне, роблять світ казковим, […]...
- Мої враження від повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” (1 варіант) Мені дуже сподобалась повість Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків”. Я вважаю, що цей твір є перлиною не тільки української, а й світової літератури. З перших же рядків він повністю захоплює увагу читача. Починаючи читати, ти забуваєш, де знаходишся, вже не помічаєш нічого поряд, тебе повністю поглинає цей талановитий, майстерно написаний твір. Михайло Коцюбинський не був […]...
- “Поетичне змалювання кохання і невмирущості почуттів Івана та Марічки в повісті Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків” Любов займає одне з найважливіших місць у житті кожної людини. Українська та світова література містять велику кількість прикладів того, яка важлива любов для людей і того, що люди готові робити, щоб бути коханими і кохати. Крім того, література повниться розповідями про те, що відбувається з людьми, які назавжди позбавлені своєї любові і нічого не можуть […]...
- “Поетична самостійність Гуцульщини в повісті Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків” Щоб написати таку дивовижну повість, як “Тіні забутих предків”, її автору, Михайлу Коцюбинському, довелося досить серйозно попрацювати. Автор описував представників української народності, яка досить сильно відрізняється, він решти українських народностей. Гуцульщина – незвичайне місце, думається, що справедливим буде сказати, що гуцули, якщо порівняти їх з іншими українцями, будуть сильно відрізнятися. Але тим вони й цікаві, […]...
- “Сила почуттів у повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” Повість “Тіні забутих предків” є одним з найзворушливіших творів про щире почуття двох закоханих. Українські Ромео та Джульєтта, головні герої повісті Михайла Коцюбинського, пережили чимало випробувань, але пронести гідно своє віддане та щире кохання один до одного. Зобразивши історію кохання Марічки та Івана, яка врешті мала трагічний фінал, автор оспівує їх духовну красу, змальовує чисте […]...
- Проблемптика понісші “Тіні забутих предків” Михайла Коцюбинського Вершиною мистецької майстерності Михайла Коцюбинського, окрасою всієї української літератури стала повість “Тіні забутих предків” (1911). Твір написано під враженням краси Карпат, під впливом багатої поезії життя гуцулів, шо їх спостерігав письменник, перебуваючи у Криворівні. Про Гуцульщину він писав до Євгена Чикаленка: “Якби Ви знали, яка тут велична Природа, який цікавий народ гуцули, з багатою, своєрідною […]...
- Фольклорні джерела повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” (3 варіант) Серед творів українських письменників XIX століття повість М, Коцюбинського “Тіні забутих предків” посідає особливе місце. На відміну від багатьох інших, у яких на першому плані стосунки між поміщиками і кріпаками або селянами і куркулями, тут панує саме кохання, Зворушлива історія Марічки та Івана давно вийшла за межі тієї далекої від нас епохи і сприймається як […]...
- Фольклорні джерела повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” “Тіні забутих предків” є яскравим зразком майстерного використання М. Коцюбинським багатющої скарбниці народної творчості. У цій повісті письменник з надзвичайною проникливістю відтворив своєрідність народного світогляду саме так, як він виявився у фольклорі. М. Коцюбинського полонив чарівний куточок Карпат. Його захоплювала казковість краю, величність природи, життя гуцулів з їх багатою фантазією і незвичайною психікою, їх глибоко […]...
- “Тіні забутих предків’ Михайла Коцюбинського – дума про добро і зло, любов і ненависть Людську любов, і радості, і жалі, І совість, що губилась на землі, – У серце взяв, у світ поніс з собою. А. Малишко. “Коцюбинський” Любов звеличує, надихає, примножує красу всього живого на землі. Від неї розквітає навесні природа, вона “водить сонце і світила”. Де любов, там добро. А разом вони несуть прекрасне, роблять світ казковим, […]...
- Мій улюблений герой із повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” М. Коцюбинський у повісті “Тіні забутих предків” детально описує формування характеру головного героя Івана Палійчука, його світосприйняття. Мені цікаво читати про нього, дізнаючись про мрії і думки Івана, його погляди і переконання. З перших днів свого народження Іванко потрапляє в атмосферу фантастичних народних вірувань. Неспокійним він був, і забобонна мати вірила, що дитину їй підмінили, […]...
- Твір на тему – Утвердження любові як джерела людської духовності в повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” “Тіні забутих предків” – один із найвидатніших творів української літератури. Повість відображає побут, звичаї гуцулів і змальовує жахливу картину: серед прекрасної природи Карпат ворогують родини гуцулів, і ворогують по-справжньому: з двадцяти дітей Палійчуків вижило тільки п’ятеро. Це жорстоке життя серед прекрасних ланів і стає основним сюжетом твору. Головні герої повісті – Іван і Марічка, їхнє […]...
- Мої враження від повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” (3 варіант) “Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родині. Палійчуків”, – уже цей початок повісті “Тіні забутих предків” вражає незвичністю світу, куди запрошує нас письменник. Мабуть, перше почуття, яке викликає твір, – це подив – настільки все зображене є новим, не схожим на те, що знала раніше. Справді, хіба можна було уявити казковий карпатський ліс з голосом […]...