“Провідні мотиви циклу віршів Т. Г. Шевченка “В казематі”

Доля Тараса Григоровича Шевченка є такою ж неласкавою, як і доля України. Та, попри це, з поетового серця виринають рядки “Караюсь, мучусь, але не каюсь”.

Цикл віршів “В казематі”, написаний в Орській фортеці 1847 року, складається з тринадцять віршів, пройнятих мінорним настроєм, він є відображенням духовного стану ув’язненого поета. Це своєрідний пролог до “невольничої лірики”. У віршах цього циклу присутній мотив суму й самотності, викликаної різними причинами, ліричного героя.

Поет переконує себе, що він уже звик

до вартових, гратів на вікнах, замкнених на ключ дверей. Від його поезій “Не кидай матері!”, “За байраком байрак”, “Чого ти ходиш на могилу?” віє смертельною тугою. Великий Кобзар навіть за гратами викриває зло і гніт, вболіває над горем знедолених, величає лагідну українську природу та нелегку працю селян.

Однією з найбільш сонячних струн кобзи Шевченка є поезія “Садок вишневий коло хати”, де описується просте сільське життя українського народу. Над цим віршем повисає атмосфера тиші, родинного затишку та спокою. Центральним твором даного циклу є лірична поезія “Мені однаково…”. В ньому

автор зображає тільки внутрішній світ героя, його думки, почуття, переживання, залишаючи осторонь все зовнішнє.

Про твори, які увійшли в цикл “В казематі” Лев Толстой говорив, що вони написані настільки майстерно, що майстерності зовсім не видно.

В усіх віршах цього циклу проглядається сутність митця. Він прагне волі, та не лише для себе, а й для цілої України, від якої його насильно відірвали, а він про неї все одно так окрилено писав.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

“Провідні мотиви циклу віршів Т. Г. Шевченка “В казематі”