Рефрен, Приспів

Related posts:

1. Рефрен Рефрен (фр. refrain), або Приспів – повторення групи слів, рядка або кількох віршових рядків у строфах. Подеколи набуває жанрових ознак, як-от в “Елегії з рефреном” В. Підпалого: А втім, мені легко-легко, Бо знаю: вернулись птахи – Трава забуяє вгору; А втім, мені легко-легко, Бо знаю: вернулись птахи – Научать літати листя; А втім, мені легко-легко, […]...
2. Катрен Катрен (фр. quatrain) – чотиривірш, строфа з чотирьох рядків із суміжним, перехресним чи кільцевим римуванням при розмаїтому чергуванні будь-яких клаузул. Вживається і в неповному римованому вірші (рубаї), і в неримованому. Структура К. сприяє досягненню оптимального ритмоінтонаційного, синтаксичного та смислового значення: Сміються, плачуть солов’ї а І б’ють піснями в груди: б Цілуй, цілуй, цілуй її – […]...
3. Балада прикмет (скорочено) – Війон Француа Переклад Л. Первомайського Я знаю – мухи гинуть в молоці, Я знаю добру і лиху годину, Я знаю – є співці, сліпці й скопці, Я знаю по голках сосну й ялину, Я знаю, як кохають до загину, Я знаю чорне, біле і рябе, Я знаю, як господь створив людину, Я знаю все й не знаю […]...
4. Скорочено – БАЛАДА ПРИКМЕТ – ФРАНСУА ВІЙОН 7 КЛАС ФРАНСУА ВІЙОН БАЛАДА ПРИКМЕТ Я знаю – мухи гинуть в молоці, Я знаю добру і лиху годину, Я знаю – є співці, сліпці й скопці, Я знаю по голках сосну й ялину, Я знаю, як кохають до загину, Я знаю чорне, біле і рябе, Я знаю, як Господь створив людину, Я знаю все […]...
5. Анафора Анафора (грецьк. anaphero – піднесення) – єдинопочаток; одна з риторичних фігур;вживаний на початку віршових рядків звуковий, лексичний повтор чи повторення протягом цілого твору або його частини синтаксичних, строфічних структур. Як стилістичний прийом градації А. подеколи близька до анаколуфа. Почасти А. виконує важливу композиційну функцію у ліричному сюжеті: Ти мусиш танцювати аркан. Хоч раз. Хоч раз […]...
6. Яке значення рими у строфі? Строфа – це певна кількість віршових рядків, що становлять ритмічне й синтаксичне ціле, як правило, об’єднане римою. Для зручності рядки, що римуються, позначаються однаковими буквами, малими – чоловічі рими, великими – жіночі. У такому записі початок відомої поезії Т. Шевченка “Садок вишневий коло хати…” має такий вигляд: АббАб. Строфа є важливим композиційним елементом вірша, бо […]...
7. Дезакцентуація Дезакцентуація (фр. des – префікс у багатьох словах з початковим голосним звуком, що надає їм заперечного значення; та лат. accentuatio – наголос) – втрата у слові самостійного наголосу у слабкій синтаксичній позиції, перенесення його на сусіднє слово; найчастіше трапляється у віршах, написаних анапестичним розміром: Розірвала краля-мавка Льняно шитий гомін жгут: Плине згайпо, плине плавко Березневий […]...
8. БАЛАДА ПРИКМЕТ – ФРАНСУА ВІЙОН Я знаю – мухи гинуть в молоці, Я знаю добру і лиху годину, Я знаю – с співці, сліпці й скопці, Я знаю по голках сосну й ялину, Я знаю, як кохають до загину, Я знаю чорне, біле і рябе, Я знаю, як Господь створив людину, Я знаю все й не знаю лиш себе. Я […]...
9. Кільце Кільце – композиційна фігура у віршованому творі, що полягає у повторенні звуків, лексем, строф тощо, коли немовби змика-ються анафора та епіфора (див.: ). Надзвичайно багата на цей прийом лірика П. Тичини, в якій спостерігається звукове К. (“Здаля сміялась струнка тополя”), лексичне (“Ой не крийся, природо, не крийся”), строфічне (“Закучерявилися хмари”). Подеколи стилістичну фігуру, в якій […]...
10. Акафіст Акафіст (грецьк. а – префікс, що означає заперечення, і kaphiso – сідаю) – гімнографічний твір на честь Ісуса Христа, Богородиці чи іншого святого, який виконувався стоячи. Сформувався у Візантії в IV-VII ст. і поширювався в східнослов’янських землях після прийняття християнства. Складається із зачину (кукулія), 12-ти більших строф (ікосів) і 12-ти менших строф (кондаків), які чергуються […]...
11. АНЕПІФОРА Анепіфорою (грец. &;#940;&;#957;ε&;#960;Ι&;#966;&;#959;&;#961;&;#940; ), або Просаподосісом (грец. &;#960;&;#961;&;#959;&;#963;&;#945;&;#960;&;#959;&;#948;&;#959;-&;#963;Ι&;#950; – буквально надлишок), або Кільцем, називається стилістична фігура, яка зв’язує повтором окремих слів чи словосполучень початок і кінець суміжних мовних одиниць (абзац, строфа) або й однієї одиниці (речення чи віршовий рядок). Пояснюючи назву цієї фігури, В. Домбровський, зокрема, писав: “Повторення початкового слова або фрази на кінці того […]...
12. Тавтологія Тавтологія (грецьк. tаutos – те саме і logos – слово) – спеціальне або непередбачене повторення тих самих, спільнокореневих або близьких за значенням слів. Т. як стилістичний засіб увиразнення належить до стилістики, як спосіб організації віршованого мовлення – до віршування, як прояв мовленнєвої неохайності – до культури мовлення. Як риторична, стилістична фігура Т. спостерігається в художній […]...
13. Епіфора Епіфора (грецьк. epiphora – перенесення, повторення) – стилістична фігура, протилежна анафорі, повторення однакових слів, звукосполучень, словосполучень наприкінці віршових рядків, строф у великих поетичних творах (в романі у віршах), фраз – у прозі чи драмі. Вживається задля увиразнення художнього мовлення. Особливого смислового значення Е. набуває у поєднанні з анафорою (див.: Симплока): – У тебе задовгі руки, […]...
14. Адонічний вірш Адонічний вірш (лат. versus adonius ) – античний віршовий розмір, дактилічний усічений диметр, де поєднуються дактиль і хорей. Вживався як фінальний рядок, рефрен у сапфічній строфі: -&;#8746; &;#8746;/- &;#8746;. Названий на честь фінікійського божества Адоніса. В українській поезії не вживається, але відомий з грецької, зокрема, за перекладом І. Франка з Юліана Єгиптянина: Вмер-бо Архілох! Тож […]...
15. Моя улюблена книжка Мені дуже подобається читати, особливо в ті дні, коли через погану погоду не можна погуляти на вулиці з друзями. Книжка – ще один мій друг, хоч і не живий, але дуже цікавий. Від нього я дізнаюся багато корисного й захоплюючого, подорожую в просторі й часі. Найбільше мені подобаються пригодницькі книжки. Я люблю читати про американських […]...
16. ДУМКА Думка – досить поширений в українській і деяких інших слов’янських літературах жанр короткого ліричного вірша елегійного (іноді баладного) змісту. Термін “думка” (як зменшувальний від “дума”, про яку див. підрозділ “Ліро-епос та інші міжродові та суміжні утворення”) спершу з’явився у XVIII столітті в Польщі для позначення ліро-епічних творів баладного типу (перші автори “думок” – придворні польські […]...
17. “Я знаю все, та тільки не себе…” (“Балада прикмет”) Творчість Франсуа Війона належить до періоду французького Відродження, коли актуальними стали питання не лише пізнання Довколишнього світу, але, насамперед, пізнання людини, її сутності в мінливому суспільному житті. Війона вважають неперевершеним майстром балад. До цього жанру зверталися багато письменників багатьох літератур світу, проте саме Війон залишив у своїй творчій спадщині по-новаторському повнозвучні зразки балад. У французькій […]...
18. Що таке силабічний вірш? Повторення однакової кількості складів у віршовому рядку, тобто рівноскладовість,- головна ознака силабічного вірша. Наприклад: Что мні ділать, я не знаю, А безвістно погибаю: Забріол в ліси непроходні. В страни гладні і безводні; Атамани і гетьмани. Попал я в ваші обмани. Ф. Прокопович Наведений уривок з поезії “Запорожець кающийся” написаний 8-складовим віршем. Найбільш поширений в українській […]...
19. ВІРШОВІ РОЗМІРИ ЯМБ. ХОРЕЙ Українська література 6 клас ПРИКМЕТИ ВЕСНИ ВІРШОВІ РОЗМІРИ ЯМБ. ХОРЕЙ Основна ознака віршованої мови – це ритм. Він створюється завдяки чергуванням наголошених і ненаголошених складів. Розглянемо, як розміщені наголоси у поезії Максима Рильського “Пісні”. Для цього наголошений склад позначимо рискою зі знаком наголосу Коли пісні мойого краю пливуть у рідних голосах, мені здається, що збираю […]...
20. ДОБРИЙ ВЕЧЕР ТОБІ, ПАНЕ ГОСПОДАРЮ! – Колядки Українська література 6 клас – Л. Т. Коваленко ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА І СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІ ПІСНІ ПІСНІ ЗИМОВОГО ЦИКЛУ Колядки ДОБРИЙ ВЕЧЕР ТОБІ, ПАНЕ ГОСПОДАРЮ! Добрий вечір тобі, пане господарю! Приспів: Радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився! Застеляйте столи та все килимами. Приспів. Та кладіть калачі з ярої пшениці. Приспів. Бо прийдуть до тебе […]...
21. Лейтмотив Лейтмотив (нім. Leitmotiv – букв.: чільний, провідний мотив) – конкретний образ, головна тема чи ідея, визначальна інтонація, що пронизує твір або творчість митця, ненастанно згадувана художня деталь, ключова для розкриття задуму митця. Термін запозичений з музикознавства, де його запровадив німецький композитор Р. Вагнер (XIX ст.). Л. глибше розкриває концепцію певного твору, вказує на його підтекст. […]...
22. Балада Балада (фр. ballade, від Прованс, ballar – танцювати) – жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового гатунку з драматичним сюжетом. Зазнала посутніх змін від початків свого існування (ХІІ-ХІІІ ст.), коли вживалася як любовна пісня до танцю, поширювалася у Провансі. Невдовзі в Італії, зокрема у доробку данте Аліг’єрі, під впливом канцони втратила свій танечний рефрен. У […]...
23. Поетичний синтаксис в українській літературі Одиницею мови в синтаксисі є речення. Існують головні засоби синтаксичної організації мови, що надають їй емоційної виразності: граматичне оформлення речень; порядок слів у реченні; оформлення інтонації речень. Їх прийнято називати Фігурами: Інверсія (лат. “перестановка”) – це незвичайний порядок слів у реченні, необхідний для підкреслення слова або слів, на які падає логічний наголос; Анафора (тр. “віднесення […]...
24. КРИВИЙ ТАНЕЦЬ – Веснянки Українська література 6 клас – О. М. Авраменко ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА І СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІ ПІСНІ Пісні весняного циклу Веснянки КРИВИЙ ТАНЕЦЬ Ми кривого танцю не виведем кінця. Треба його вести, як віночок плести. Приспів: То на гору, то в долину. То в будяки, то в кропиву. Верба на вербу впала, парубків побила. Парубки сиділи […]...
25. “Творчість Тіртея і Архілоха” Лірична поезія Тіртея і Архілоха відноситься до періоду давньогрецького творчості VII-VI століть до нашої ери. У ті часи у жителів Стародавньої Греції вже почало вироблятися відчуття власної індивідуальності і цінності власної особистості. Лірична творчість, що містить переживання і почуття окремий людей, була характерною як для багатьох літературних діячів того часу в цілому, так і для […]...
26. Твір на тему: “Творчість Тіртея і Архілоха” Лірична поезія Тіртея і Архілоха відноситься до періоду давньогрецького творчості VII-VI століть до нашої ери. У ті часи у жителів Стародавньої Греції вже почало вироблятися відчуття власної індивідуальності і цінності власної особистості. Лірична творчість, що містить переживання і почуття окремий людей, була характерною як для багатьох літературних діячів того часу в цілому, так і для […]...
27. ЗНО – Народна лірика Образотворчі засоби ліричних пісень – Анафора – Однаковий початок рядків у вірші, пісні, що застосовується для підкреслення важливого за смислом слова. Антитеза – протиставлення з метою контрастного змалювання явищ (заперечення певного твердження, тези). – Епіфора – протилежна анафорі за своєю роллю в поетичному тексті. – Інверсія – порушення узвичаєного порядку слів у реченні з метою […]...
28. Твір на тему: Мій внесок в охорону і збереження природи (твір-оповідання на основі власного досвіду) Поля, ліси, луки, річки, озера, люди, тварини, квіти і птахи – все це природа, яка навколо нас. Вона дуже цікава і красива. Щоб не загубити цю красу, треба охороняти і зберігати природу. Щоб були ліси, не треба шкодити деревам. Щоб була риба, треба берегти ріки, моря та озера. Берегти природу – це означає берегти Батьківщину. […]...
29. Чому я люблю весну Якби мене спитали про те, яку пору року я люблю найбільше, відповіла б: “Звичайно, весну”. Весна, по-моєму, – найчудовіша нора року! Навесні все на землі пробуджується до нового життя. Тане сніг, з’являється молода травичка, на деревах розкриваються бруньки. Навесні прилітають до нас перелітні птахи, починають робити кубельця, готувати домівки для майбутніх пташенят. Я люблю спостерігати […]...
30. Еміль Верхарн Ранок Еміль Верхарн Ранок Перекладач: М. Терещенко Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ – ХХ сторіччя (укладач Д. С. Наливайко).- К.: “Навчальна книга”, 2002. Уранці давніми, знайомими шляхами, Через поля, через сади, Здоровий, мирний, молодий, Я легко так іду під сонцем і вітрами. Не знаю, де я йду. Аби кудись іти. У грудях […]...
31. Антипод Антипод (грецьк. antipodes – протилежний) – художній образ, який своїм змістом, поглядами, рисами характеру, моральними якостями тощо контрастний, протилежний іншому. Наприклад, у народних казках яскравими образами-антиподами є персонажі-добротворці і злотворці; в українській бароковій літературі XVII-XVIII ст. – Божа Любов і Вражда; Надія, Спокій, Покора і Ненависть, Лють, Злоба (своєрідні персонажі-символи). У новітній літературі, з поглибленням […]...
32. Ізоколон Ізоколон (від грецьк. isos – рівний та kolon – частина речення, складник періоду) – стилістична фігура, кількаразове повторення на невеликому відтинку віршової площі одних і тих самих слів чи словосполучень (колонів) задля витворення синтаксичного паралелізму з анафоричними та епіфоричними компонентами, задля інтонаційної та смислової увиразненості поетичного мовлення: На горі гора, А на тій горі Піч […]...
33. Твір-міркування “Чому птахів треба берегти” Птахи – це окраса природи. Кожен полюбляє милуватися ними та слухати їхні мелодійні співи. Інколи пташки шкодять тим, що поїдають вишні, виноград та інші ягоди. Проте, їх треба берегти, бо це також добрі помічники людини у збереженні врожаю. Птахи харчуються комахами та гусеницями, які шкодять посівам на полях та дошкуляють людям, як-от комарі. Дятла недарма […]...
34. “Григорій Многогрішний – уособлення сили української людини” Завжди цікаво поміркувати і подумати про те, які люди є істинно сильними. Роздумуючи про це, не можна обмежувати людську силу виключно фізичними або розумовими здібностями. По-справжньому сильна людина мусить мати і те, і інше. Втім, розуміння сили відрізняється ще і залежно від тієї конкретної ситуації, в якій перебуває людина. Іноді всі ми опиняємося у ситуаціях, […]...
35. Стихомітія Стихомітія (грецьк. stichomythia) – збереження симетрії у складних композиційних формах драматичних творів. С. виявляється у “Лісовій пісні” Лесі Українки, власне, у фрагменті діалогу між Перелесником та Мавкою: Мавка: В гаю я зривала кучерики з хмелю… Перелесник: Щоб мені послати пишную постелю? Форма С. зустрічається і в ліриці, приміром, у вірші Б. Рубчака “Майже колискова”, побудованому […]...
36. Ритміка Ритміка (грецьк. rhythmikos – мірний, рівномірний) – вчення про ритм. Цей термін у віршознавстві вживається у двох значеннях: лад ритму певного віршового твору чи сукупності творів; розділ віршознавства, спрямований на вивчення Р. у різних системах версифікації (розміри, рими, строфи тощо). Дослідження Р. розпочалися ще задовго до н. е., породивши чимало наукових напрямів, відмінних за філософськими […]...
37. Павло Тичина – Листи до поета (триптих) Павло Тичина Листи до поета. Триптих І. Елади карта. Коцюбинський, на етажерці лебідь: оце і вся моя кімната, – заходьте коли-небудь! Я привітаю наче друга. Ах я давно Вас ждала, ще як над книжкою поезій сміялася, ридала. Мені все сниться: сонце, співи, і Ви, і день весняний. – І от я з Вами вже знайома, […]...
38. Сочинение “Весеннее утро” Рано взошло ласковое весеннее солнце, разбудив природу и людей. Оно скользнуло по стволам и веткам деревьев, отбросив длинные черные тени на землю. Вокруг тишина и покой. Ни шума автомобилей, ни разговоров людей, только звонкие птичьи голоса наполняют свежий утренний воздух. Пернатые уже вернулись с теплых краев, принеся с собой тепло и много интересных новостей. Сначала […]...
39. Елегія Елегія (грецьк. elegeia – журлива пісня, скарга; хоч етимологічне значення може мати й інші джерела: фриг. elegn – очеретина, очеретяна сопілка) – один із жанрів лірики медитативного, меланхолійного, почасти журливого змісту. Е. визначилась у Стародавній Греції (VII ст. до н. е.) передовсім як вірш (двовірш), що складався із гекзаметра та пентаметра, розмежованого на дві рівні […]...
40. Екфразис Елегія (грецьк. elegeia – журлива пісня, скарга; хоч етимологічне значення може мати й інші джерела: фриг. elegn – очеретина, очеретяна сопілка) – один із жанрів лірики медитативного, меланхолійного, почасти журливого змісту. Е. визначилась у Стародавній Греції (VII ст. до н. е.) передовсім як вірш (двовірш), що складався із гекзаметра та пентаметра, розмежованого на дві рівні […]...