Рідне слово (скорочено) – Куліш Пантелеймон

Я на сторожі коло їх Поставлю слово. Т. Шевченко

Мовчки предки наші в полі Мовчки спочивають, Тільки чорнії могили З вітром розмовляють. Спочивають, дожидають

Праведного суду, Що судити Україну Рідне слово буде. Вже судили княжі суди, та правда утікала з тих судів.

За маєтки продавалася з радістю воля, насипалися могили – пам’ять про “безголов’я”. А неправду саджали поруч себе до столу. Тепер же маємо чекати суду.

Рідне слово, божа правдо! Як мала дитина, Тебе стала промовляти Хирна Україна.

Промовляє – оживає, Згнічений морозом, Непозичений у німця Український розум.

Люди тепер схаменуться і повернуться до рідного слова, рідна тоді буде їм і правда, вона запанує скрізь. В дусі правім будем вічно Об тобі молитись,

Духом правди з ворогами, Поки духу, битись.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Рідне слово (скорочено) – Куліш Пантелеймон