“Родинно-побутові пісні”
Ідейний та тематичний зміст українських народних родинно-побутових пісень досить різноманітний. Ці пісні охоплюють найважливіші події в родинному житті селян, з яскравою повнотою відображають їхні погляди, психологію і мораль. В них відсутні ярко виражені трудові сюжети, розповіді про важку долю українського народу, але, все одно, зображення більшості подій відбувається на фоні трудових буднів, що надає їм незвичайної правдивості.
Найбільша частина українських родинно-побутових пісень – це пісні про кохання, в яких розкривається
У піснях про кохання відбиваються високі моральні якості української молоді. Довіра, взаємоповага, щирість, радість кохання, гіркота розлуки, зрада, туга за коханою – це далеко не всі мотиви, що проймають ці пісні. Їх головними персонажами є дівчина і хлопець, а зміст цих пісень – їхні переживання і почуття. Саме від імені закоханих складалось більшість з них.
Найбільш повно і поетично в піснях про кохання зображено українську дівчину, її нещасливе чи щасливе кохання. Її образ завжди постає з ніжних поетичних характеристик. У неї “личко, як яблучко”,
Вірність у коханні завжди була ідеалом у стосунках людей, цінністю, яку народ ставив вище срібла і золота, вище будь-якого багатства:
“Не треба ж мені злота,
Я й сам придбаю,
А треба дівчину, що я кохаю”.
Однією з характерних рис пісень про кохання є їх драматичні сюжети, які найчастіше визначалися умовами суспільства – майновою нерівністю і неможливістю через це вступати у шлюб. Син багатіїв ніколи не міг одружитися з бідною дівчиною, а дочка заможних батьків ніколи не йшла за убогого:
“Коли б же ти, дівчинонько,
Трошки багатенька,
Я б узяв тебе за рученьку,
Повів до батенька”.
Причиною розлуки закоханих могла бути не тільки соціальна нерівність, а й наклепи поганих людей:
“Ой рада б же я до тебе вийти
Із тобою поговорити.
Та судять, гудять вражії люди,
Хочуть же нас розлучити”.
Часто розлучались пари і через підступність суперниць. Незважаючи на це, закохані прагнули наполегливо боротися за своє щастя и перебороти усі перешкоди на шляху один до одного.
“Тече річка невеличка,
Скочу-перескочу,
Таки візьму чорнявую,
Бо я її хочу”.
Охоронцем морально-етичних норм у піснях про кохання найчастіше всього виступали матері. Саме вони застерігали своїх дочок від помилок, не пускали до козаків-гультяїв, а синів до дівчат, які вміли чарувати.
Серед пісень про кохання досить часто трапляються такі, в яких йде мова про зачарування дівчиною хлопця, про привернення до себе уваги та надсилання на суперниць нещасть. Українські пісні про кохання відрізняються високим ступенем ліричності і поетичності, і значною мірою цьому сприяли різноманітні художні засоби, серед яких епітети і метафори, що надавали героям пісень емоційне підсилення і певний відтінок.
Українські родинно-побутові пісні досить різноманітні за тематикою. Найбільш усього в цих піснях приділялося уваги стосункам між чоловіком і жінкою та відношенням між іншими членами родини. Важкі умови життя українських жінок у заміжжі зумовлювалися том, що частіш усього їх видавали заміж силоміць, у чужу, часто недружню сім’ю.
Батьків цікавило не стільки щастя своєї доньки, скільки вигода. Невістці доводилося робити майже всю роботу по господарству: вона на всю родину готувала їжу, прала, доглядала за дітьми і робила ще багато чого.
Ще однією з найпоширеніших тем родинно-побутових пісень є доля матері, особливо доля вдови з маленькими дітками. В таких піснях с великим співчуттям замальовувалися усі життєві незгоди: нікому обробляти землю, нічим годувати дітей, нікому допомогти і дати пораду.
Отже в українських родинно-побутових піснях головним чином народ оспівує життя звичайної української сім’ї – її печалі і радості, її надії і розчарування, взаємовідносини чоловіка і жінки, парубка і дівчини тощо. Ці пісні протягом багатьох сторіч правдиво розповідають при долю українського народу, про його мрії і прагнення до кращого життя.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)