Роль поета й поезії в суспільстві (за поемою “Давня казка”) – ІІ варіант ЛЕСЯ УКРАЇНКА

8 клас

ЛЕСЯ УКРАЇНКА

(за поемою “Давня казка”)

II варіант

Леся Українка – поетеса світового масштабу. Творча спадщина її глибока і багатогранна. У багатьох своїх творах письменниця прагне знайти відповідь на загальнолюдські питання.

У ліро-епічній поемі “Давня казка” Л. Українка роздумує над тим, яке значення має для суспільства поезія і поет.

Головний герой цього твору – поет, звичайна на вигляд людина, краса якої не в зовнішності, а в таланті. Його поезія була “і дзвінкою, і гучною”, “розходилась по світу стоголосою луною”. За цю незвичайну здібність – творити вірші, у яких можна знайти і розвагу, і пораду, співця дуже любили люди, особливо молодь.

В юності він славив красу чистих почуттів дружби і кохання, природи, вільної людської думки, на крилах якої поет часто линув у “таємні світи надхмарні”. З часом тематика пісень митця розширюється. Він стає ближчим до реального життя, створює сатиричні вірші, що висміюють вади людського характеру – боягузтво, пиху. А коли між графом і його народом розв’язується конфлікт, поет, не задумуючись, обирає бік простих людей. Тепер ідеал поета – служіння народу у боротьбі за волю.

У цей час митець постає як лицар духу, народний поет, творчість якого – потужна зброя у боротьбі суспільства з ворогами. Поет – людина безкомпромісна. На пропозицію графа продати свій хист за “гарну хату”, за золото він відповідає:

Не поет, хто забуває

Про страшні народні рани,

Щоб собі на вільні руки

Золоті надіть кайдани!

Отже, на думку Л. Українки, мета митця – служити народові. Поет завжди мусить прислухатися до потреб суспільства і писати такі пісні, яких вимагає час: мирний час – ліричні, воєнний – такі, що підіймають людський дух і стають гаслом у боротьбі з ворогом.

Роль поета й поезії в суспільстві (за поемою “Давня казка”) – ІІ варіант ЛЕСЯ УКРАЇНКА