Роман “Людина і зброя” – гімн народові
Славному майстрові слова Олесеві Гончару судилося пройти важкими фронтовими дорогами, зазнати й гіркоти відступу та поразок, і болю втрат, і радості Перемоги.
Розповіді Олеся Гончара про фронтову юність ми зустрічаємо в багатьох творах, але роман “Людина і зброя”, написаний 1960-го року, посідає серед них особливе місце. Письменник розповідає про перті місяці війни – трагічні і найтяжчі. Роман автобіографічний.
Олесь Терентійович згадував: “Написати цю книгу підказав мені обов’язок перед товаришами, перед тими, хто на зорі
У книзі ожили незабутні друзі – студенти Харківського університету, які пішли на фронт і стали на захист рідної землі. Вони добре усвідомлювали, що обороняють від поневолення не лише свою державу, а все людство.
На початку книги герої сповнені щастя, радісних надій на майбутнє. Двоє закоханих Богдан Колосовськнй і Таня Криворучко забарикадувались у порожній аудиторії, щоб готуватися до іспитів. Вони кохають один одного, мають великі плани на майбутнє.
Але їх обриває війна.
Складна доля судилася Богданові Колосовському.
Богдан доводить, що на нього можна покластися, коли став бійцем студбату.
Олесь Гончар звергає увагу читача на те, що незважаючи на жорстокість і бруд війни, студбатівці не втрачали людяності. Так, показуючи червоноармійця Решетняка, автор розкриває його доброту. Хоча він пережив горе і злидні, але не зчерствів душею.
У романі є й образи бездарних і бездушних командирів. Цс полковник Дев’ятий, який через страх перед начальством погнав студентів у безглузду атаку, на повну загибель. А також старшина Гладун, шкурник і боягуз.
Закінчується роман сподіванням, що “це був останній кошмар на землі”. Проте скільки тривог людство пережило відтоді! В’єтнам, Афганістан, Югославія, Чечня…
Живучи на Землі, маємо не лише добре робити своє діло, а й дбати про те, щоб не падали в запашні жита серед літа юні студенти – студбатівці. І це буде гідною шаною нашим попередникам – звитяжцям трагічного 1941 року.
Related posts:
- Роман “Людина і Зброя” Олеся Гончара: автобіографічність твору Олесь Гончар… Як він оберігав і примножував у суспільстві “ту енергію гуманності, доброти, національної честі і гідності” (А. Погрібний). Він був опорою українського національного відродження. Саме тому в романі “Людина і зброя” автор передає свою тривогу за майбутнє не тільки українського народу, а й усього людства, отже, за долю планети Земля. Сам Гончар був прикладом […]...
- Роман Олеся Гончара “Людина й зброя” Роман Олеся Гончара “Людина й зброя” – добуток, в якому розповідається про Велику Вітчизняну війну, але спрямовано воно проти війн, проти безглуздої загибелі кращого, що є на світі, – людини. Ця ідея виражена в останніх рядках роману: “Навіть гинучи, будемо твердо вірити, що після нас стане інакше й все це більше не повториться, і щаслива […]...
- Роман Олеся Гончара “Людина і зброя” Визначним явищем прози про війну став роман О. Гончара “Людина і зброя” (1960 р.), в якому письменник воскрешає трагічні події 1941 р., правдиво відтворює складну, тривожну атмосферу перших місяців війни, : показує героїзм і мужність людей в обороні своєї Вітчизни. Головна із загальнолюдських проблем сучасності, винесена у заголовок твору. Людина і зброя. Ця проблема розв’язується […]...
- Звичайна людина у незвичайних обставинах (за романом О. Гончара “Людина і зброя”) (3 варіант) Читаючи роман Олеся Гончара “Людина і зброя”, я іноді з жахом думала, як би я та мої друзі й знайомі повели себе в ситуації, подібній до тої, що в ній опинилися герої цього твору. Але як важко уявити, що сьогодні ти, випускник школи, сповнений мрій, сподівань, планів на життя, завтра не вступиш до учбового закладу, […]...
- “Людина і зброя” Олеся Гончара: автобіографічність твору Гончар… Як він оберігав і примножував у суспільстві “ту енергію гуманності, доброти, національної честі і гідності” (А. Погрібний). Він був опорою українського національного відродження. Саме тому в романі “Людина і зброя” автор передає свої тривоги за майбутнє не тільки українського народу, а і всього людства, отже, за долю планети Земля. Сам Гончар був прикладом для […]...
- Звичайна людина у незвичайних обставинах (за романом О. Гончара “Людина і зброя”) (2 варіант) Скрегоче залізом округа, Смертю повітря фурчить. Я знаю той ступінь напруги, Коли вже ніщо не страшить. О. Гончар Роман Олеся Гончара “Людина і зброя” – це яскравий художній документ років війни, в якому письменникові вдалося відтворити злет патріотичного духу свого народу, загартування їхніх душ на війні як важкому випробуванні. Проблематика роману складна і багатоаспектна. Письменник […]...
- Красиве й потворне в романі “Людина і зброя” “Творчість Олеся Гончара відзначається різко індивідуальним колоритом, він цілком органічний, і його ніколи не плутаєш із іншим. М’яка задушевність, тонке ліричне почуття, ненав’язливий романтичний аромат, на яких лежить печать самобутньої письменницької особистості”, – так сказав Євген Гуцало. І дійсно, ці риси властиві чи не кожному рядку роману “Людина і зброя”. Це перший масштабний антикультівський твір […]...
- Війна як мірило людяності (за романом “Людина і зброя” О. Гончара) Роман О. Гончара “Людина і зброя належить до кращих творів української літератури про Велику Вітчизняну війну. Тему і героїв цієї книги письменникові підказало життя: він сам був учасником зображених подій і написав про людей, з якими пройшов бойовий шлях від берегів Волги до Праги. У романі “Людина і зброя” письменник розповідає про початок Вітчизняної війни, […]...
- Красиве й потворне в романі Олеся Гончара “Людина і зброя” “Творчість Олеся Гончара відзначається різко індивідуальним колоритом, він цілком органічний, і його ніколи не плутаєш із іншим. М’яка задушевність, тонке ліричне почуття, ненав’язливий романтичний аромат, на яких лежить печать самобутньої письменницької особистості”, – так сказав Євген Гуцало. І дійсно, ці риси властиві чи не кожному рядку роману “Людина і зброя”. Це перший масштабний антикультівський твір […]...
- Релігійність доби атеїзму: “Сентиментальна історія” Хвильового, “Людина і зброя” Гончара Одним із живучих марновірств сучасних людей є фанатична віра в “прогрес” – технологічний, соціальний, моральний. Багато освічених і мислячих людей уперто ігнорує докази деградації світового співтовариства. Те ж саме стосується й кожної людини. Як сказав Гейне, “людство йде вперед, людина лишається на місці”. Варто озирнутися трохи назад, аби переконатися в сталості людських потреб, у тому […]...
- Харків 1940 р. у романі Гончара “Людина і зброя” Роман Гончара “Людина і зброя” є романом пам’яті. Гончар напередодні війни навчався в Харківському університеті на філологічному факультеті. Розпочалась війна для Гончара, як і для його однокурсників, точно так, як і для героїв “Людини і зброї”: за підготовкою до семестрового екзамену. Для Богдана Колосовського та його коханої Тані звістка – “Війна!” – залетіла шквалистим вітром […]...
- Гончар Олесь Терентійович Людина і зброя 1 Ще безтривожно ходять по місту ті, які вмиратимуть на рубежах, ітимуть в оточеннях, горітимуть у кремаційних печах концтаборів, штурмуватимуть Будапешт і Берлін; ще стоїть на узвишші посеред міста сірий масивний БЧА – Будинок Червоної Армії, де згодом на місці, розчищеному від руїн, буде запалено вічний вогонь на могилі Невідомого солдата. Ще все як було. […]...
- У чому бачить освічена людина Євгеній Рафалович служіння народові? (За повістю І. Франка “Перехресні стежки”) Проблемі служіння демократичної інтелігенції своєму знедоленому народові присвячена повість Івана Франка “Перехресні стежки”. Перехресні стежки бувають реальними, а бувають і уявними, символічними. Існують перехрестя думок, людських доль, інтересів. Іноді людські стежки перехрещуються задля великих, корисних народові справ. Саме про це йдеться в повісті “Перехресні стежки”. У центрі повісті – представник інтелігенції, людина освічена, популярний адвокат […]...
- “Прапороносці” – роман про подвиг українського народу у Великій Вітчизняній війні Олесеві Гончару судилося на власні очі побачити одну із найжорстокіших воєн в історії людства. Доля поклала на його юнацькі плечі важкі мінометні Плити. А відразу по війні Олесь Гончар у романі “Прапороносці” силою художньої уяви “покладе” на плечі солдата-українця Хоми Хаєцького всю землю. У трагічні хвилини оборони дамби комісар Воронцов запитає у насупленого старшини: “Важко, […]...
- Переказ роману О. Гончара “Людин і зброя” Роман Олеся Гончара “Людина й зброя” – добуток, у якому розповідається про Велику Вітчизняну війну, але спрямовано воно проти воєн, проти безглуздої загибелі кращого, що є на світі, – людини. Ця ідея виражена в останніх рядках роману: “Навіть гинучи, будемо твердо вірити, що після нас стане інакше й все це більше не повториться, і щаслива […]...
- Роман Гюго “Людина, що сміється” Крім “Знедолених”, у період вигнання Гюго написав ще два романи: “Трудівники моря” (1866) і “Людину, що сміється” (1869). Дія першого з них відбувається на островах Ла-Маншського архіпелагу, де Гюго провів роки вигнання. Враження від життя рибалок цих островів, від картин моря, сповнених могутньої динаміки й мінливої краси, від боротьби людей із стихією лягли в основу […]...
- Короткий переказ роману Прощай, зброя Прощай, зброя! роман, у якому Хемингуей звертається до подій, що стали причиною життєвої трагедії героїв “Фиести”. У передмові, написаній в 1948 р. до нового видання “Прощай, зброя!”, Хемингуей сказав: “…письменник не може залишатися байдужим до такому що не припиняється, нахабному, смертовбивчому, брудному злочину, яке являє собою Війна “. Саме до такого визначення Першої світової війни […]...
- “Євгеній Онєгін” – роман, у якому “відбилося століття й сучасна людина” Роман “Євгеній Онєгін” – енциклопедія російського життя. В. Бєлінський У Творчості А. С. Пушкіна роман “Євгеній Онєгін” займає центральне місце. За короткий строк цей добуток, що став популярним і улюбленим серед читачів, дуже вплинуло на долю всієї російської літератури. Значення роману “Євгеній Онєгін” не тільки в докладному й детальному розкритті внутрішнього миру головних героїв – […]...
- Роман Олександра Бєляєва “Людина-амфібія” Роман Олександра Бєляєва “Людина-амфібія” з’явився в 1928 році. Однойменний фільм – через тридцять чотири роки. Книга написана в рік офіційного народження звукового кіно. Фільм знімався в ту пору, коли знімальна техніка вже освоїла морські глибини. Бєляєв склав сумну утопію, у якій мотиви відкриття нових життєвих просторів римувалися з животрепетною темою синтетичної людини. Ласі до наживи […]...
- Проблема служіння інтелігенції народові в романі Франка “Перехресні стежки” Здобувши освіту, Рафалович стає адвокатом у глухому провінційному місті, в якому “у однім кінці чхнеш, у другім чути”. Юнак вважав своїм обов’язком віддати всі сили боротьбі за кращу долю свого поневоленого народу. Як і Франко, “вихований, вигодуваний хлібом, працею і потом сього народу, він повинен своєю працею, своєю інтелігенцією відплатитися йому”. Віддаючись служінню своєму народові, […]...
- Роман – це літературний жанр Роман – великий за обсягом і складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені важливі й складні суспільні процеси, всебічно і в розвитку показані численні персонажі. У романі розвивається кілька сюжетних ліній, пов’язаних з долею головних героїв. Види роману За змістом: – роман автобіографічний; – роман біографічний; – роман історичний; – Роман пригодницький ; […]...
- Ідея служіння поета народові в поезії Франка та Лесі Українки Два прекрасних поетичних голоси злились в одну пісню великої любові до рідної землі, до свого народу. Це вірні своїй землі діти: ніжна донька Волині, Леся Українка, та мужній син Карпат, Іван Франко. Розмірковуючи над поетичним кредо Франка, оцінюючи його творчий доробок, бачимо великого трудівника, Каменяра, що своїм натхненним словом намагався зрушити скелю російського самодержавства та […]...
- Проблема загубленого покоління в романі “Прощай, зброя!” У романі “Прощай, зброя!” (1929) Хемингуэй знову вертається до проблеми “загубленого покоління”. Цього разу Мова йде про те, як Війна обесчеловечила людини, як сформувалися люди “загубленого покоління”. Доля людини й суспільство – ця проблема, що старанно уникав письменник в інших своїх добутках, поневоле встає перед ним Італійські соціалісти в романі “Прощай, зброя!” – епізодичні образи, […]...
- “Собор” О. Гончара – роман-застереження, роман-набат О. Гончар жив у епоху, коли нове чомусь будувалося обов’язково на уламках старого, хай навіть те старе було пам’яткою мистецтва. Руйнувалися церкви і монастирі, тому що релігія була оголошена поза державою, і радянське суспільство таким чином викидало за межі своєї свідомості велику частину історичного досвіду минулого. На жаль, у нашому суспільстві дуже багато людей, які […]...
- Iдея служіння митця народові у творчості Лесі Українки Леся Українка понад тридцять років віддала творчості. На ці ж роки припадає безупинне змагання з туберкульозом. Безперечно, і тяжка хвороба, і тривалі болі, і хвилинні радощі впливали на твори Лесі Українки, але ніколи вони не були виявом вузько особистого. Героїзм, з яким поетеса переборювала свої муки, непримиренність компромісів робили Лесю Українку наймужнішою серед численних тогочасних […]...
- Скорочено роману Прощай, зброя! Хемингуея е Дія відбувається в 1915-1918 гг. на італо-австрійському фронті. Американець Фредерик Генрі – лейтенант санітарних військ італійської армії (італійської – тому що США ще не вступили у війну, а Генрі пішов добровольцем). Перед настанням у містечку на Плавні, де коштують санітарні частини, – затишок, офіцери проводять час хто як уміє – п’ють, грають у биллиард, ходять […]...
- Гімн людині-трудівнику у романі “Життя й незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо” Волею долі герой роману Д. Дефо Робінзон Крузо потрапив на безлюдний острів в океані після аварії корабля. Спочатку він розгубився, впав у відчай, але потім обміркував своє становище і зрозумів, що сидіти без діла не можна. Мандрівник забрав із розбитого корабля все, що могло знадобиться, збудував собі житло, навчився ловити рибу та полювати на птахів. […]...
- Скиба Роман – Біографія Роман Степанович Скиба (26 жовтня 1970, Львів) – український поет. Народився 1970 р. у Львові. Закінчив філологічний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка (1992). За освітою філолог. Член Національної Спілки письменників України (з 1993 р.). Мешкає в Києві. З’ява друком першої книжки “Мене назвуть листопадом” датована 1992 роком (“Укр. письм.”, 1992). Її перевидання та […]...
- Роман А. Камю – художнє осягнення подій Другої світової війни у світлі екзистенційної літератури Роман А. Камю – художнє осягнення подій Другої світової війни у світлі екзистенційної літератури І. З історії створення роману “Чума”. (Перші нариси до роману “Чума” були зроблені Камю на початку 1941 року, коли він вчителював в Орані. І хоча роман було завершено 1943 року, робота над ним ще тривала, роман вийшов лише 1947 року. Вже […]...
- Що заповідав Тарас Шевченко своєму народові віршем “Заповіт”? Т. Шевченко – великий український поет, виразник найглибших заповітних прагнень народних мас. Він сміливо підніс прапор боротьби за волю й щастя народу. У 1845 році, будучи тяжко хворим, Шевченко написав свій знаменитий вірш “Заповіт”. Сталося це пізньої осені 1845 року. Т. Шевченко в цей час працював на Переяславщині за завданням археографічної комісії – змальовував пам’ятки […]...
- Людина майбутнього 9 клас Ми живемо на початку XXI сторіччя. Не дивно, що у людей виникають запитання: яким воно буде? Що чекає на людство попереду? А не завадило б задатися питанням, яким буде саме людство майбутнього, бо все, що відбувається навколо, це справа рук людей. Отже, наше майбутнє залежить від нас самих. Чесно кажучи, у мене не […]...
- “Заповіт” Т. Шевченка – патріотичний гімн “Заповіт” Тараса Шевченка є програмним твором автора, бойовою програмою для закріпаченого народу, неповторним поетичним заповітом у світовій літературі. Твір був написаний у грудні 1845 року, коли Шевченко лежав хворий у Переяславі у знайомого лікаря А. Козачковського. Літературознавець Г. Нудько писав, що хоч поштовхом до написання вірша була тяжка хвороба автора, проте “причини, що породили твір, […]...
- “Він слугував народові своєму, боліючи душею разом з ним” (значення творчості Михайла Коцюбинського) Любов і краса – це ті діаманти, які він відшліфовував із непоказних камінчиків та заховував у вічний скарб нашої національної культури. Володимир Гнатюк Михайло Михайлович Коцюбинський – великий український письменник і громадський діяч, один із найпрогресивніших людей свого часу. Письменник-гуманіст, він посідає одне з чільних, місць в історії української літератури. Його творчість, що припадає на […]...
- Ідея служіння митця народові у творчості Лесі Українки Для кожного справжнього письменника дуже важливим є чітке визначення свого ставлення до суспільного життя і свого місця у визвольній боротьбі. Пригадаймо Т. Шевченка, 1. Франка, П. Грабовського, їх твори і знайдемо чимало доказів цього. Так, 1. Франко у поезії “Декадент” писав: “Я син народа, що вгору йде, хоч був запертий в льох, мій поклик: праця, […]...
- Проблема служіння народові в історичній повісті О. Назарука “Роксолана” Все на світі можна вибирати, сину. Вибрати не можна лише Батьківщину. В. Симоненко Повість “Роксолана” писалася упродовж кількох років – з 1918 по 1926 pp. Головні герої повісті – Сулейман Величний і дівчина-русинка Настя Лісовські, дочка О Луки. Ці історичні постаті жили на переломі Середньовіччя й Нових часів. Український народ, на думку істориків, переживав у […]...
- “Про державні пісні. Гімн України” Патріотичний вірш “Ще не вмерла Україна” був написаний у 1862 році вченим-народознавцем, поетом і вірним сином України Павлом Чубинським. Не знав і не відав поет, що колись його поезія стане гімном вільної і незалежної держави. Спочатку твір поширювався серед української студентської молоді Києва як підпільна патріотична пісня. На той час інші слов’янські народи вже мали […]...
- Державний гімн України Ще не вмерла Україна Ні слава, ні воля, Ще нам, браття молодії. Усміхнеться доля. Так клятвенно й священно звучить гімн нашого народу, так просто й мудро виражають слова Чубинського віру в щасливе майбутнє України. Саме ця пісняр пройшовши через імперські тюрми й катівні, сибірські морози й соловецькі концтабори, вийшла напередній край визвольного руху, удостоїлась бути […]...
- Роман Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – перший в українській літературі соціально-психологічний роман Роман Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – Перший в українській літературі соціально-психологічний роман Українська література, зокрема проза, з часів Шевченка зазнала значного розвитку. Та особливе місце в багатому літературному доробку українських прозаїків посідає творчість Панаса Мирного та Івана Білика, зокрема їхній роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”. Це перший в український […]...
- Роман Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?’ перший в українській літературі соціально-психологічний роман Роман Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – перший в українській літературі соціально-психологічний роман Українська література, зокрема проза, з часів Шевченка зазнала значного розвитку. Та особливе місце в багатому літературному доробку українських прозаїків посідає творчість Панаса Мирного та Івана Білика, зокрема їхній роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”. Це перший в український […]...
- Роман “Диво” – перший історичний роман П. Загребельного I. Трагедійні ситуації в історичних романах. (Характерно, що кали П. Загребсльний тільки починав розробляти історичну тематику, це і для критиків, і дія шанувальників його таланту стало цілковитою несподіванкою, оскільки він – після спроб знайти себе в пригодницьких і навіть фантастичних творах. – нарешті остаточно сформувався в письменника гостро-сучасної теми. В усіх своїх історичних романах митець […]...