Російський ліс
Юна дівчина зі звучним ім’ям Аполлінарія Вихрова (власне, всі звуть її Поля) приїжджає після школи до Москви вчитися. Мама її залишилася там, на Енге, в Пашутінська лісництві, а от батько – столичний професор, фахівець по лісу. Тільки бачити його Поля не хоче: раз у раз хльостають Івана Віхрова в лісових журналах за те, що постійно твердить він про необхідність правильного лісокористування, про неприпустимість суцільних порубок. Відгороджує ліс від його законного господаря – російського народу.
Подібні теорійки суперечать інтересам
Його прізвище Граціанскій.
Колись Граціанскій і Віхров разом вчилися в Лісовому інституті і навіть були нерозлучними товаришами, незважаючи на різницю соціального статусу: Віхров – мужицький син, Граціанскій відбувався із забезпеченої сім’ї професора Санкт-Петербурзької духовної академії. Блискуча наукова кар’єра Грацианского гойдалася з растоптанія видного лісового
Отже, Поля приїжджає до Москви і зупиняється у подруги і землячки Вари Чернецової. Гуляє по Москві, заходить до батька – висловити йому чесне комсомольське судження про людей подібного гатунку, але застає тільки батькову сестру, свою тітку Таїсію Матвіївну.
… У ту ж ніч німецькі літаки скидають перші бомби на сплячі радянські міста.
У світлі несприятливих зведень з фронту звинувачення Грацианского здаються Поле особливо зловісними. Тим більше при особистому знайомстві в бомбосховищі (вони сусіди по будинку) Граціанскій додає до біографії її батька остаточно вбивчі подробиці: Віхров всі роки навчання отримував від невідомої особи допомогу в розмірі 25 рублів. У роки зубожіння пролетаріату цим благодійником був вже звичайно не робітник – висновок звідси ясний. Поля в жаху, рветься йти в райком, щоб все розповісти.
Варя пропонує їй замість цього сходити на вступну лекцію Віхрова.
Прослухавши натхненний розповідь про долю російського лісу (“Доля російського лісу” – так називається й одна з фундаментальних робіт професора), Поля відчуває втому перемоги і торжество чистоти. Тепер їй не соромно дивитися в обличчя воюючим солдатам, в числі яких б’ється і Родіон, її колишній однокласник, друг і коханий. Повернувшись додому, вона дізнається, що Варя відправляється в тил ворога. “У тебе комсомольський квиток під подушкою… думай про нього частіше – це навчить тебе здійснювати великі справи”, – на прощання наставляє Аполлінарію подруга.
Провівши Варю, Поля йде в райком проситися на фронт. Є у неї і ще одне заповітне бажання – побувати на Червоній площі в Жовтневий свято.
Час від часу в Полі відбуваються зустрічі з тіткою Таїсою, з яких поступово з’ясовується історія життя її батьків. Після закінчення Лісового інституту її батько працював на батьківщині, в Пашутінська лісництві. Господарство при ньому стало зразковим.
Там він почав і свою плідну наукову роботу. Там відновилося і його знайомство з Оленою Іванівною, з якою мигцем бачилися в дитинстві. Леночка жила на правах чи то нахлібниці, чи то вихованки в садибі Сапегіна, яким її підкинули в дитинстві.
Вихрова вона повірила свої страхи: боялася, що коли повсталий народ буде страчувати своїх гнобителів і піде палити Сапегіна, то вб’є і її. Відчувала себе чужий народові, далекій від нього і не могла знайти свого місця в житті. Від невизначеності погодилася вийти заміж за Івана Матвійовича, пристрасно її любив.
Молоді поїхали до Москви, оскільки Віхрова як перспективного вченого, що опублікував до того часу ряд помітних робіт, перевели в Лісогосподарський інститут. Народилася Аполлінарія. А коли доньці виповнилося три роки, Олена Іванівна, не в силах більше зносити подвійності свого життя, повернулася від нелюбого чоловіка в Пашутінська лісництво і стала там працювати в лікарні.
Незабаром після цього в Івана Матвійовича з’явився прийомний син Сергійко: підкинув розкуркулених друг дитинства Демид Золотухін. Цим була частково заповнена гнітюча порожнеча, що утворилася при розпаді сім’ї.
Для Полі, як і для її матері, немає ціни, якої б вона не сплатила право дивитися в обличчя своєму народові. І оскільки воєнний час вимагає від кожного найбільшою моральної чистоти, вона намагається добути остаточну правду про Вихрова і Грацианского. Випадок допомагає їй дізнатися про моральної нечистоплотності останнього: будучи холостяком, Граціанскій мав дочку, але батьківство не визнав і не допомагав матеріально.
Під час параду на Червоній площі Поля знайомиться з военврачом Струнниковим, який бере її на роботу у свій шпиталь санітаркою. Одночасно її зведений брат Сергій Віхров, якого вона ніколи не бачила, відправляється на фронт помічником машиніста бронепоїзда.
Комісара бронепоїзда Морщіхіна цікавить революційний рух серед петербурзької молоді перед лютневою революцією. Розмовляючи зі свідками тих років Вихрова і Грацианского, він дізнається про що існувала тоді провокаторську організації “Молода Росія”. Ніхто, крім Грацианского, не знає, що ця ниточка тягнеться ще далі: саме Граціанскій був пов’язаний з охороною і, зокрема, видав своїх товаришів Вихрова і Крайнова. Граціанскій не знає ступеня обізнаності Морщіхіна і в смертельному страху чекає викриття.
У Морщіхіна немає фактів. Тим не менш він починає підозрювати правду, але бронепоїзд відправляють на фронт. Поговорити про все дізнається він тепер може тільки з Сергієм.
Бої йдуть саме в околицях Поліною рідного Пашутінська лісництва, і її як місцеву уродженку посилають з розвідзавдань в тил ворога. Але вона потрапляє в лапи фашистів і, не витримавши брехні, виголошує промову, яка викриває їх як ворогів нового життя. Збіг неймовірних обставин дозволяє їй бігти, і в лісі вона натикається на Сергійка Віхрова, що брав участь тут на своєму бронепоїзді в однієї бойової операції. Їх знаходить радянська розвідка, лікуються вони в одному госпіталі – таке їхнє знайомство.
Після повернення до Москви Поля йде до Грацианского і на знак презирства вихлюпує йому в обличчя чорнило. Граціанскій сприймає це як викриття. Радянські війська переходять у наступ, і у Віхрова з’являється давно бажана можливість відправитися в Пашутін. Він відвідує колишню дружину і застає в неї Сергія, Полю і Родіона.
У розмові він повідомляє одну малозначним новина: Граціанскій наклав на себе руки, втопившись в ополонці.
Related posts:
- Скорочено “Російський ліс” Леонова Колись Грацианский і Вихрів разом училися в Лісовому інституті й навіть були нерозлучними товаришами, незважаючи на різницю соціального статусу: Вихрів – мужицький син, Грацианский походив із забезпеченої сім’ї професора Санкт-Петербурзької духовної академії. Блискуча наукова кар’єра Грацианского гойдалася з растоптания видного лісового теоретика Туликова, вихровского вчителі, і продовжилася звад із самим Вихровым. Після кожної великої роботи […]...
- Як зображується російський характер в оповіданні Російський характер? В оповіданні “Російський характер” А. Н. Толстой описало епізод Великої Вітчизняної війни, коли до перемоги залишався ще цілий рік, причому автор зобразив навіть не військовий подвиг танкіста Єгора Дремова (цього швидше за все можна було б очікувати), а сімейні обставини героя – взаємини його з родителями й нареченою. Російський характер в оповіданні складається з окремих […]...
- Перший російський соціально-психологічний роман І нудно і сумно, і нікому руку подати У хвилину душевної негоди… Желанья! Що користі даремно і вічно бажати? .. А роки проходять – всі кращі роки! М. Ю. Лермонтов У романі “Герой нашого часу” Лермонтов ставить перед читачем хвилює всіх: чому найдостойніші, розумні й енергійні люди його часу не знаходять застосування своїм незвичайним здібностям […]...
- Байки И. А. Крилова. Російський національний колорит байок 1. Майстерність байкаря Крилова. 2. Російський колорит байок. 3. Новаторство Крилова 4. Алюзія в байці. Справа в тому, що в кращих байках Крилова немає ні ведмедів, ні лисиць, хоча ці тварини, здається, і діють у них, але є люди, і притім росіяни люди. В. Г. Бєлінський Перша книга байок И. А. Крилова з’явилася в 1809 […]...
- Антон Павлович Чехов: найвеличніший російський письменник Одним з найбільших російських письменників останніх десятиліть XIX ст. вважають у всьому світі Антона Павловича Чехова (1860 – 1904). Як драматург й новеліст, він зробив особливо вагомий внесок у всесвітню художню літературу, його твори мали найбільший резонанс у різних країнах на всіх континентах. У XX ст. на сценах Англії та Японії, Німеччини та Сполучених Штатів, […]...
- Російський характер в оповіданнях М. С. Лєскова Якщо усі російські класики минулого століття вже при житті або незабаром після смерті були усвідомлені літературно-суспільною думкою у цій якості, то Лєсков був “прилічений” до класиків лише у другій половині XX століття, хоча особлива майстерність мови Лєскова була безперечно, про нього говорили не тільки шанувальники його таланта, але його відзначали навіть недоброзичливці. Лєскова відрізняло вміння […]...
- Російський роман XIX ст XIX СТОЛІТТЯ Російський роман XIX ст. Найбільшого розквіту жанр роману в Росії зазнає у XIX ст., коли досягли зрілості найрізноманітніші його різновиди: соціальний, політичний, історичний, філософський, психологічний, любовний, родинно-побутовий, пригодницький, фантастичний. Опановуючи досягнення інших жанрів, реалістичний роман XIX ст. широко охоплює різні сфери життя, критично розкриває соціальні проблеми, глибоко вникає у внутрішній світ персонажів. Успішно […]...
- Сергій Олександрович Єсенін – російський поет, співець російської природи Сергій Олександрович Єсенін – російський поет, співець російської природи, людина бурхливої і сумної долі, автор задушевних і музичних віршів, багато з яких і тепер звучать як романси – “Отговорила роща золотая”, “Не жалею, не зову, не плачу”, “Письмо к женщине”. Сергій Єсенін родом із селянської сім’ї, дитячі й юнацькі роки провів серед рідної рязанської природи. […]...
- Лев Миколайович Толстой, великий російський письменник Лев Миколайович Толстой, великий російський письменник, народився 28 серпня 1828 року. Йому було 9 років, коли загинув Пушкін. Тринадцятилітнім підлітком він дізнався про дуель і смерть Лєрмонтова. Коли помер Гоголь, він був уже автором повісті “Дитинство”. Толстой знав Некрасова, Чернишевського, Тургенєва, Островського, Герцена, Чехова, Горького. З усіх куточків Росії, з інших країн світу приїжджали в […]...
- “Злочин і кара’ – роман про російський капіталізм Роман “Злочин і кара” вийшов у 1866 році. Цей час був багато в чому переломним. Передова інтелігенція, що очікувала після реформи 1861 року відродження Росії, була глибоко вражена і розчарована. Ще більше загострилися соціальні протиріччя, наочніше стала несправедливість суспільного ладу. Достоєвський зумів укрупнити трагедію героя, і в ній, як у краплі води, відбити цілий світ […]...
- “Ломоносов – Російський геній” В XVIII в. Росія завдяки реформам Петра I відкрила нову й надзвичайно важливу сторінку своєї історії – Російська імперія стала світовою державою, Щоб зберегти й усталити це положення, Росії необхідно було наблизитися у своєму розвитку до рівня найбільш передових країн Європи. Виконати це гігантське завдання – розвивати вітчизняну промисловість, освіту, науку, культуру – міг тільки […]...
- “Онєгін” – найвищою мірою оригінальний і національний російський добуток Роман “Євгеній Онєгін” став “енциклопедією російського життя”, тому що в ньому всебічно зображені самі головні й самі характерні тенденції життя російського суспільства 20-х років XIX століття. Пушкіна повно й глибоко розкрив появу небезпечної й модної хвороби розчарування, пояснив її причини роз’єднаністю передового дворянського інтелігента й народу, намітив вихід із кризового стану, із соціального нездоров’я суспільства […]...
- Погляди М. С. Лєскова на російський характер Проблема Російського національного характеру стала однією з головних для літератури 60-80-х років XІX століття, тісно пов’язаної з діяльністю різночинських революціонерів, а пізніше народників. Приділяв їй увагу і письменник М. С. Лєсков. Тлумачення сутності характеру російської людини ми знаходимо у багатьох його творах. Лєсков вносив у рішення проблеми несподівані для багатьох критиків і читачів акценти. От […]...
- Російський мова гідна любові й пильного вивчення По природі людин недосконалий. Він схильний бачити в навколишніх скоріше негативні сторони, ніж позитивні. Більша частина суспільства так і робить і тому страждає від людської невдячності, нарікаючи на погане ставлення до себе. Але ж, якщо розібратися, то можна помітити, що за кожною похмурою особою криється своя доля, єдиний і неповторний життєвий шлях. І напевно будь-яка […]...
- Тема: Виражається сильно російський народ! До слова в Росії завжди ставилися із благоговінням, починаючи від урочистих царських указів і кінчаючи сучасними приказками й частівками. Якщо заглянути в історію, то побачимо, що Мова мала свою особинку не тільки залежно від краю Росії, але й від професії людини. Наприклад, у старій Москві існували мови цирюльников і візників, кравців і шевців, трактирних полових […]...
- Як І. А. Бунін зображує російський характер в оповіданні Чистий понеділок? Оповідання “Чистий понеділок” входить у збірник “Темні алеї”, але по глибині змісту відрізняється від інших оповідань, що зображують численні варіації на тему любові. “Чистий понеділок” – тільки зовні оповідання про конкретних молодих людей і їхню любов, а в дійсності це оповідання про долю Росії, як неї розумів Бунін, і про російський характер, яким його уявляв […]...
- Який чистий російський поет (Про Сергія Єсеніна) У статті “Інтелігенція і революція” О. Блок писав: “Великі художники російські занурювалися в морок, але вони ж мали сили перебувати і бути у цьому темряві, бо вони вірили у світ. Вони знали світло. Кожен з них, як весь народ, який виносив їх під серцем, скреготів зубами в темряві, відчай, часто злобі. Але вони знали, що […]...
- Роки південного заслання – ОЛЕКСАНДР ПУШКІН – ВЕЛИКИЙ РОСІЙСЬКИЙ ПОЕТ ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ § 1. ОЛЕКСАНДР ПУШКІН – ВЕЛИКИЙ РОСІЙСЬКИЙ ПОЕТ Роки південного заслання За чотири роки свого заслання Пушкін об’їздив південь України, Молдавію, Крим, Кавказ. Нові життєві враження, роздуми над своєю долею надихають поета на нові теми. У творчому розвитку Пушкіна починається новий етап. Головна увага поета зосереджується на зображенні особистості, її внутрішнього […]...
- Початок шляху – ОЛЕКСАНДР ПУШКІН – ВЕЛИКИЙ РОСІЙСЬКИЙ ПОЕТ ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ § 1. ОЛЕКСАНДР ПУШКІН – ВЕЛИКИЙ РОСІЙСЬКИЙ ПОЕТ Пушкін пішов із Життя у повному розвитку своїх сил і безперечно забрав із собою у домовину якусь велику таємницю. І ось тепер без нього ми цю таємницю розгадуємо. Ф. Достоєвський Олександр Сергійович Пушкін – перший російський письменник, який мав вплив на розвиток не […]...
- Пошук нових шляхів у мистецтві – ОЛЕКСАНДР ПУШКІН – ВЕЛИКИЙ РОСІЙСЬКИЙ ПОЕТ ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ § 1. ОЛЕКСАНДР ПУШКІН – ВЕЛИКИЙ РОСІЙСЬКИЙ ПОЕТ Пошук нових шляхів у мистецтві За роки південного заслання Пушкін здобув славу як романтичний співець. Проте сам поет уже відходив від романтичних ідеалів: шукаючи нових шляхів у мистецтві, ще у травні 1823 року він розпочав роботу над романом “Євгеній Онєгін”. Своєрідний підсумок романтичному […]...
- Соняшник Соняшник Серпень називають у народі вершиною літа. Зріють хліба. Під променем гарячого сонця посвітлішали поля. Король серпневого поля – соняшник. Це посланець сонця. Його знайдеш усюди: на полі, у городі, на подвір’ї. Соняшник, мабуть, єдина квітка, що поєднує в собі красу і користь. Рівна, висока, з сумно нахиленою набік яскраво-жовтою голівкою. А якщо зазирнути під […]...
- Глібов Леонід Іванович “Не все нам бігать по горішки…” Не все нам бігать по горішки, Жартуючи, у тихий гай, Не все нам вигадки і смішки,- Ще треба, діти, хліба край. Моторна воля десь ходила У долі ласки добула, Мене, старого, звеселила, Розумну загадку дала. Була весна у мене, діти, Мого життя далекий рай; Тоді втішали пташки, квіти, Мене манив зелений гай. Цвіла весна… прийшли […]...
- Поетичні картини рідної природи у творах (за віршами “Хор лісових дзвіночків”, “Дощ”, “Пробіг зайчик”, “Де тополя росте”) (3 варіант) Поезія Павла Тичини – образна, лірична. Здається, що розмовляєш з автором один на один, що він промовляє тільки до тебе. Коли читаєш його вірш “Хор лісових дзвіночків”, так і чуєш ті дзвіночки, бо в кінці кожної строфи є слова, співзвучні дзвону маленьких дзвіночків: “День, день! Тінь, тінь!” В цьому вірші, такому коротенькому, ми встигаємо побачити […]...
- Гарасевич Андрій Смерть Калнишевського І Нависло небо оливом похмурим… Земля затвердла на холодну крицю. І вихор виє – ранена вовчиця – І треться з зойком об холодні мури… Тут день мов ніч… Невиразні контури… Холодне сонце, мов стріла, промчиться І знову тоне світ в сніговій бурі, Щоб в чорній ночі заховати лиця… А в келії, карбованій літами, Лягає тінь… […]...
- РУСАЛКИ (МАВКИ, ЛОСКІТНИЦІ) РУСАЛКИ (МАВКИ, ЛОСКІТНИЦІ) – водяні божества. За народними уявленнями, Р. – жінки та діти, які померли неприродною смертю (серед них чимало самогубців). Живуть, згідно з повір’ям, здебільшого в річках, з весни виходять на берег, гойдаються на гіллях дерев, розчісують своє довге зелене волосся, співають, водять веселі танки, заманюють юнаків своєю вродою і чарами. Здатні творити […]...
- Загул Дмитро Юрійович На селі І Лежать покошені, порожні Поля безлюдні вдалині, – Ховаю погляди тривожні, Бо тут невесело мені. Бо думку давить і стискає Вороже небо в вишині, А в грудях тане щось і тає, Мов грудка воску на вогні. II Такі ж убогі ви і прості, Сумні, покошені поля! Чого ж до вас прибула в гості Душа зажурена […]...
- П’єса “Міщани” (Суперечка двох начал, двох ідеологій) П’єса починається багатозначним діалогом Тетяни і Полі про героя. Поля, слухаючи читання Тетяни, зауважує: “А я б такого не полюбила… ні! Нудний він… І все скаржиться Невпевнений тому що… Чоловік повинен знати, що йому потрібно робити в житті… ” Тетяна (неголосно). А? Ніл – знає? Поля (впевнено). Він знає! “ “Він знає!” – ось що […]...
- Іван Тарба Поезії Іван Тарба Поезії Перекладач: Анатолій Глущак Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр – Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3 Зернина Спокон віків – землі вона рідня, Немов земля – стосила і єдина. Підвалина життя, оздоба дня – Пшенична неприкметлива зернина, Коли і де […]...
- Боровиковський Левко Іванович Козак Не стаями ворон літає в полях, Не хліб сарана витинає, Не дикий татарин, не зрадливий лях, Не ворог москаль набігає; То турок, то нехрист з-за моря летить І коней в Дунаї купає: Йде в город – в чумі мов весь город лежить, Селом – і село западає. Він хоче весь світ під коліно зломить, Побить, […]...
- Медіана Медіана (лат. medianus – середній) – велика цезура з постійним місцем у багатоскладових строфах (гекзаметр, олександрійсь-кий вірш, силабічний тринадцятискладник), яка в межах віршового рядка витворює варіативний ряд на два рівних піввірші: Сніг передчасно розтав,// і поля зачорніли з під снігу (М. Рильський); Високий, рівний степ.// Зелений ряд могил (М. Зеров). Доборолась Україна // До самого […]...
- Юрій-Осип Федькович – Нічліг НІЧЛІГ Звізди по небеснім граді- І по одній, і в громаді- Як то любо заснияли, Де жовняри спочивали. Но як збліднуть тихл зорі, Світле сонце зійде горі, Хто тогді нам, бідним, скаже, Де котрий з нас нині ляже? Де хто ляже, Божа воля: Є де спати, много поля, Є де голов приклонити… А зірниці ймуть […]...
- Невмирущість кохання в баладі “Тополя” (3 варіант) Балада Т. Г. Шевченка “Тополя” виникла в результаті переосмислення письменником усної народної традиції. Мотив перетворення людини на рослину або тварину – найпоширеніший в народних баладах. Але Т. Шевченко по-новому розкриває внутрішній світ героїні балади. Якщо в народній баладі “Ой чиє ж жито, чиї ж то покоси” основним є моральний конфлікт між свекрухою і невісткою, яку […]...
- Фронтова сестра Юнак притулив розпашіле обличчя до холодної броні танка. Руки і ноги зсудомило чи то від напруги, чи то від пережитого за ці кілька хвилин. Він не має права розхолоджуватися, він командир, на нього дивляться бійці. Це трапилося так раптово, що він не міг отямитись. Його тільки вчора призначили взводним. Тиждень тому він повернувся у свій […]...
- Глібов Леонід Іванович Юлии Григорьевне Речицкой Как птичка, пробудясь весной, Покинули вы тишь родную И полетели в край иной Рассеять душу молодую. Как за любимою мечтой, Моя душа летит за вами И над долиною чужой Поет родную песнь стихами: В долине далекой Любимого края Цвела одиноко Душа молодая. Счастливая доля Цветы собирала, Веселая воля Венки ей сплетала, Дыханием розы Любимку лаская, […]...
- Жанрова і стильова неповторність новел Михайла Коцюбинського “Intеrmеzzо” I. Найсуттєвіші ознаки новели нового типу у творчості М. Коцюбинського (психологізм і ліризм). II. Твір “Intermezzo” – один із найяскравіших зразків новелістичного новаторства письменника (поліфонічний, багатоплановий твір: і лірична симфонія, і лірична драма в прозі, і пейзажна новела, і естетичний філософсько-політичний трактат). 1. Організуючий стрижень твору (манера викладання – “поток свідомості”: заглиблення у психологію героя, […]...
- Глібов Леонід Іванович “Раз уночі я в ліс ходив…” Раз уночі я в ліс ходив… Скажу по правді, гріх брехати: Я нищечком тоді хотів, Щоб папоротнику дістати. Не раз, не два я чув про те – Хто його знайде, кажуть люде, В ту саму ніч, як він цвіте, Тому усюди щастя буде, Поткнувсь я в ліс – і драла дав, Бо з переляку чуб […]...
- Хліб – батько, вода – мати Україна – благословенний край. Буяють тут зелені сади, наповнюють груди вільним повітрям безмежні степи, пливуть із минулого в майбутнє могутні ріки, зливаються з горизонтом золоті хлібні поля. Хліб… Здавна в Україні вирощували його, шанували, називали святим. Хліб на столі – символ добробуту й гостинності. У народі завжди казали: “Хліб – усьому голова”. Український народ споконвіку […]...
- Хліб – батько, вода – мати – ІІ варіант 8 клас II варіант Україна – благословенний край. Буяють тут зелені сади, наповнюють груди вільним повітрям безмежні степи, пливуть із минулого в майбутнє могутні ріки, зливаються з горизонтом золоті хлібні поля. Хліб… Здавна в Україні вирощували його, шанували, називали святим. Хліб на столі – символ добробуту й гостинності. У народі завжди казали: “Хліб – усьому […]...
- Буряківець Юрій Дмитрович Україні В лузі ридає під вербами осінь. З урвищ пливе, виповзаючи, дим: Йдеш, Україно, замислено в простір. Чути там що? – канонаду чи грім? Тілом здригнешся, побачивши вбитих. Сумом наповниш багряні поля; Ліс, у якого обсмалено віти, В чорній сутані сумує здаля. Весни дубам чи корону повернуть? Хто ж те верхів’я скалічив у них? Ти не […]...
- Літній ранок – І варіант 8 клас I варіант Які гарні, які неповторні літніми ранками наші краєвиди. Поля купаються в золоті яскравого проміння, гаряче повітря коливається хвилями. Зацвітають на городах соняшники, тягнуть голівки до неба. Таке враження, ніби впали на землю з неба тисячі сонць. Трава трохи жовтава, висушена сонцем, але легка, як подих, ніжна, як павутиння, між стеблинками яскраво […]...