Розвиток зв’язного мовлення. Твір-розповідь з елементами роздуму за повістю М. Стельмаха “Гуси-лебеді летять…”
УРОКИ 29-30
Контроль навчальних досягнень
Тема. Розвиток зв’язного мовлення. Твір-розповідь з елементами роздуму за повістю М. Стельмаха “Гуси-лебеді летять…”
Мета. Вчити учнів добирати матеріал для розкриття теми твору, самостійно складати план; розвивати усне і писемне мовлення семикласників, творче мислення; виховувати любов до рідного слова, книги.
Обладнання: пам’ятка “Основні вимоги до учнівського твору”.
Хід уроку
І. Підготовка до написання твору.
На дошці перед роботою над твором вивішуємо
Основні вимоги до написання учнівського твору:
1) Обирайте тему не найлегшу, а таку, яка вас цікавить і хвилює, визначте обсяг матеріалу, який вона охоплює.
2) Продумайте головну думку вашого твору і намагайтесь усе підпорядкувати її розкриттю, за можливості доберіть влучний епіграф.
3) Складіть план і дотримуйтесь його, пишучи твір.
4) Намагайтесь оригінально почати роботу, щоб одразу зацікавити нею читача.
5) Стежте за логічною послідовністю у викладі матеріалу.
6) Правильно цитуйте, але не переобтяжуйте роботу великими цитатами.
7)
8) Пам’ятайте, що читач мусить відчувати ваше ставлення до того, про що ви пишете.
9) У висновках постарайтесь зробити самостійні узагальнення, пов’язані з сучасністю.
1. Систематизація матеріалу до твору.
Виписування цитат.
– “А в цей час наді мною твориться диво: хтось невидимим смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипка”.
– “Якось я швидко, самотужки, навчився читати і вже, на свої дев’ять років, немало проковтнув добра і мотлоху…”
– “Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися”.
– “І хороше, і дивно, і радісно мені3 малому, в цім світі…”
– “А лебеді летять, летять… над моїм дитинством… над моїм життям!..”
Добір лексичного матеріалу
“Слово-речення-запитання-відповідь”.
Учитель вказує на учня і говорить: “Слово”, далі вказує на наступного учня: “Речення”, потім – “Запитання” і, нарешті, – “Відповідь”.
Наприклад:
А) “Михайлик” – “Михайлик любить зорі у високому небі, запах жита в полі”. – “Як бачить світ Михайлик?” – “Крізь призму казок і розповідей”.
Б) “Лебеді” – “Лебеді – прекрасні птахи, що несуть нам радість, весну, життя, щастя”. – “Чому автор опоетизовує образ лебедів?” – “Хоче, можливо, зробити читачів добрішими, кращими”.
В) “Книжка” – “Михайлик швидко самотужки осягнув грамоту і
Прочитав багато різних книг” – “Чому мати відганяла сина від книг?” – “Боялася, щоб у нього не помутився розум від надмірного читання”.
Самостійне складання учнями плану до твору.
Підготовка усного твору.
Редагування усного твору.
Написання твору на чернетках.
Зразок учнівського твору:
Які думки і почуття викликала у мене повість
М. Стельмаха “Гуси-лебеді летять…”
Душа летить в дитинство,
Як у вирій,
Бо їй на світі тепло
Тільки там…
JI. Костенко
Скільки письменників намагалися відтворити цю неповторну мить свого життя! Досягти вершин досконалості вдалося небагатьом. До них належить і видатний художник слова Михайло Стельмах.
Автобіографічна повість “Гуси-лебеді летять…” оповита чарами дитячої романтики і ніжною піснею барвінкового світу подільської природи. Цей твір справив на мене незабутнє враження. Уже від самої назви віє давньою казкою про Івасика-Телесика, який звертається до гусей-лебедят, щоб вони взяли його на свої крилята і віднесли до рідних матінки та батенька.
Переді мною поступово розкривається світ казки і краси… Хочеться, як і Михайликові, стати чародієм, полетіти разом з лебедями “на тихі води, на ясні зорі”. Та чи зможу я так трепетно любити світ, дослухатися до неба і до землі, чути невловимий дзвін лебединих крил? Не знаю…
Як шкода, що в чарівну казку мрій хлопчика вривається сувора дійсність: він не має навіть чобіт, щоб відвідувати школу. Батькові доводиться носити сина, загорнутого в кирею, на руках.
Хлопець прагне до науки, до книги, читає усе, що може знайти: “Кобзаря” і “Ниву”, казки і “якісь без кінця і початку романи”. Його вразлива душа тягнеться до пісні та музики. З природою зріднила хлопця мати, яка була наче “скарбничим усієї землі”.
Михайлик вдячний неньці за те, що навчила любити роси, легенький ранковий туман, п’янкий любисток.
У хлопця – добра душа, тому він має багато друзів: це і крива качка, і пес Рябко, і стара конячка Обмінна, а особливо подружка Люба. З ними він ділиться своїми радощами і хвилюваннями. А як любить Михайлик працювати!
Святим ділом була для нього весняна оранка, великою радістю – шматочок черствого хліба від зайця. Він уміє за плугом ходити, боронувати, шарувати і підгортати на городі, дрова рубати…
Чи багато моїх ровесників можуть похвалитися такими або, можливо, іншими вміннями. Це, напевно, риторичне запитання.
У повісті так багато добра і краси, що читається вона на одному диханні. А ще зачаровує барвиста мова. Я ніколи не забуду афоризму з твору, який характеризує складність життя: “Сто друзів – це мало, а один ворог – це багато”.
Повість “Гуси-лебеді летять…” навчила мене бачити красу навколишнього світу, відчувати себе щасливим.