Руський співаник

“Руський співаник” – збірка народних пісень, творів українських поетів, що стали народними піснями, упорядкована К. Паньківським і видана у Львові 1888 товариством “Просвіта”. Один із перших українських пісенників. Мав “Переднє слово” упорядника, вірш Б. Кирчіва “Руська пісня благовістна”, що став прологом до збірки. Вірші народного та літературного походження згруповані в кілька циклів: “Пісні патріотичні” (44 твори) – “Ой полети, галко”, “Ой не гаразд, запорожці, не гаразд вчинили”, “Ще не вмерла

Україна” (слова П. Чубинського), “Гетьмани, гетьмани”, “Ой чого ти почорніло”, “Б’ють пороги…”, “Учітеся, брати мої…” (слова Т. Шевченка), “Ой біда, біда”, “Верховино, світку ти наш” (переклад з польської М. Устиновича), “Мово рідна, слово рідне” (слова С. Воробкевича), “Чого, вітре, чого буйний…” (слова О. Кониського), “Та гей, воли!” (слова С. Руданського) та ін.

Розділ “Пісні козацькі, бурлацькі, рекрутські і чумацькі”, крім фольклорних текстів, включав вірші Ю. Федьковича (“Засвіти ми, ясна зоре”, “Пою коні при Дунаю”), П. Ніщинського (“Закувала

та сива зозуля”), К. Устияновича (“По морю…”) та ін. Окрему групу складали любовні пісні (переважно народна лірика), а також пісні на слова І. Котляревського, Ю. Федьковича, С Руданського, С. Воробкевича та ін. Четвертий розділ містив “Думки” – народні пісні та пісні літературного походження (на слова М. Шашкевича, Т. Шевченка, Ю. Федьковича, С Воробкевича та ін.), переважно лірико-медитаційного характеру.

Вміщено вірш-пісню М. Лєрмонтова “Сам самотній по дорозі йду я…” у перекладі І. Франка, який дав високу оцінку збірникові.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Руський співаник