Семантика
Семантика (грецьк. semantikos – означальний) – розділ мовознавства, що вивчає проблеми смислу, значення та тлумачення знаків і знакових виразів, окреслених предметною (екзистенціальною) та понятійною (інтенціальною) сферами. У широкому розумінні С. – частина семіотики, тісно пов’язана із металогікою, котра висвітлює відношення висловів логічної мови до позначуваних нею об’єктів та змісту, що вони виражають, пояснюючи властивості понять “смисл”, “значення”” “ім’я”, “аналітична істинність”, “хибне судження”,
На підставі парадигматичних семантичних відношень слова охоплюються різними групами: синоніми, антоніми, пароніми, лексико-семантичні поля, гнізда й подібне. У художньому мовленні (тексті) С. зазнає глибоких естетичних перетворень задля виникнення “другої” образної реальності, мотивованої загальномовною
Метафоричні словосполучення “ріка часу”, “калиновий міст”, міцно закорінені в народній етимології, значно розширюють та увиразнюють ці поля своїм неповторно-індивідуальним колоритом, відкриттям нових смислових аспектів.
Related posts:
- Семантика образу Омелька Кайдаша Образ Омелька Кайдаша змальовано в побутовому реалістичному плані. Крок за кроком минає у повісті сумне життя затурканого селянина. Його недолі автор співчуває, хоча й насміхається із його нерозсудливих вчинків, з його сімейної війни. Але цей сміх гіркий, в якому бачимо сум. Кайдаш втратив авторитет голови родини, не може зрозуміти, чому це його не слухають діти, […]...
- Співвідношення “злочину” і “кари”, семантика й символіка назви роману “Злочин і кара” Ф. Достоєвського УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 10 КЛАС I семестр 1. ВСТУП. ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ УРОК № 28 Тема. Співвідношення “злочину” і “кари”, семантика й символіка назви роману “Злочин і кара” Ф. Достоєвського Мета: систематизувати й узагальнити вивчене; простежити пошуки ідеалу автором роману та його героями; показати значення роману як філософсько-психологічного, поліфонічного твору; розвивати […]...
- Семантика образу Омелька Кайдаша з повісті І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” Образ Омелька Кайдаша змальовано в побутовому реалістичному плані. Крок за кроком минає у повісті сумне життя затурканого селянина. Його недолі автор співчуває, хоча й насміхається із його нерозсудливих вчинків, з його сімейної війни. Але цей сміх гіркий, в якому бачимо сум. Кайдаш втратив авторитет голови родини, не може зрозуміти, чому це його не слухають діти, […]...
- Гнома Гнома (грецьк. gnomos – думка, судження, висновок) – в античній трагедії – вислів, яким закінчується монолог. Тоді ж існувала гномічна поезія (Гесіод, Солон, Архілох), що пізніше поширилася в індійській, перській та арабській ліриці. Нині Г. означає дуже стислий вірш, який містить певну, здебільшого афористичну, думку: Живу, терплю й умру, як всі звірята (Б.-І. Антонич). Г. […]...
- Аргументація Аргументація (лат. argumentum – логічне доведення, argumentatio – наведення аргументів) – обгрунтування будь-якого положення, судження. В літературознавстві, передусім у теорії літератури, в історико-літературних працях, вимоги, розроблені логікою щодо істинності суджень, діють тільки частково, оскільки мистецтво істотно відмінне від науки. Тим більше своєрідною є А. в літературній критиці. Якщо в науці головним аргументом є думка, істинність […]...
- Афоризм Афоризм (грецьк. aphoridzo – визначення) – короткий влучний оригінальний вислів, узагальнена, глибока думка, виражена в лаконічній формі, подеколи несподівано парадоксальній (“Поспішай повільно” – Октавіан Август). А. завжди містить у собі більше значення, ніж мовлено, він ніколи не аргументує, але впливає на свідомість виразною неординарністю судження. Тому часто А. називають “крилатими словами”. Літературний А. як самостійний […]...
- Ольга Кобилянська. Альманах у пам’ятку її сорокалітньої письменницької діяльності (1887-1927) “Ольга Кобилянська. Альманах у пам’ятку її сорокалітньої письменницької діяльності (1887-1927)” – літературно-художній альманах, вийшов 1928 в Чернівцях заходами “ювілейного комітету”. Упорядкував Л. Когут. Містить художні твори та автобіографічні матеріали Ольги Кобилянської (оповідання “Пресвятая, Богородице, помилуй нас”, “Про себе саму”, “Подяка”), вірші, оповідання Уляни Кравченко (“Жадоба за красою”), О. Олеся (“Ользі Кобилянській”), О. Стефановича (“О. Кобилянській”), […]...
- Ізоморфізм Ізоморфізм (грецьк. isos – рівний, morphe – форма, вигляд) – поняття, що характеризує відповідність між структурами подібних об’єктів. Ізоморфними є системи, в яких кожному елементові однієї системи відповідає лише один елемент другої системи і навпаки. Коли характеризують І. об’єктів пізнання, то абстрагуються від природи, сутності їх елементів, зосереджуються тільки на структурах. У цьому сенсі говорять […]...
- Конотація Конотація (лат. сum, соn – разом, notare – відмічати, позначати) – додаткове до основного, денотативного (денотат), значення знака, що містить інформацію про експресивну силу та оцінну вартість даного знака, а також емоції та волевиявлення, що супроводжують його використання. Термін “К.” виник ще у схоластичній логіці. З XVII ст. він став вживатись у мовознавстві, а з […]...
- Балада Балада (фр. ballade, від Прованс, ballar – танцювати) – жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового гатунку з драматичним сюжетом. Зазнала посутніх змін від початків свого існування (ХІІ-ХІІІ ст.), коли вживалася як любовна пісня до танцю, поширювалася у Провансі. Невдовзі в Італії, зокрема у доробку данте Аліг’єрі, під впливом канцони втратила свій танечний рефрен. У […]...
- Епіграф, або Мотто Епіграф, або Мотто (грецьк. epigraphe – заголовок, напис) – напис, що розташовується автором перед текстом твору або його частиною; як правило, Е. – це цитата з відомого тексту, вислів з афористичним змістом, приказка тощо. У емблематичній поезії функцію Е. виконували “девізи” (“мотто”) – один із трьох (поряд із зображенням і підписом – епіграматичним віршем) компонентів […]...
- Молода Україна “Молода Україна” – громадсько-політичний рух у Галичині 1870-90, ініційований І. Франком. Протистояв “москвофільству” та “народовству”. Представники “М. У.” репрезентували свої радикальні погляди на сторінках часописів “Друг”, “Громадський друг”, “Молот”, “Світ”, “Житє і слово”, “Народ”, прагнули європеїзації української культури, дотримувалися позитивістських поглядів на мистецтво, обстоювали міметичні принципи художньої творчості. Під такою назвою впродовж 1900-26 виходили періодичні […]...
- Архаїзми Архаїзми (грецьк. archaios – давній) – застарілі слова, словосполучення, граматичні чи синтаксичні форми, що вживаються в художній літературі як прийоми з різними стилістичними функціями: для якомога точнішого відтворення колориту зображуваної історичної доби, для підкреслення особливостей мови персонажів минувшини, з урочистою чи іронічною метою, для витворення семантичного синкретизму. До А. відносять історизми (частина слів, витіснена з […]...
- Девальвація слова Девальвація слова (від de і лат. valvo – маю вартість) – знецінювання слова через утрату ним природного, зумовленого мовною практикою зв’язку вираження (звукової та графічної форми) із змістом (лексичним значенням). Процес Д. с. властивий кожній мові і стосується передовсім експресивних, емоційно-оцінних часто вживаних слів та виразів: вони швидко “зношуються”, втрачаючи конотаційні нашарування, і перетворюються, за […]...
- З великого часу “З великого часу” – військовий ілюстрований літературно-науковий збірник. Вийшов 1916 у Львові коштом товариства “Просвіта” разом з календарем цього ж товариства, охоплював поетичні, прозові твори та літературно-критичні й публіцистичні статті, спогади. Тут вперше надруковано низку віршів І. Франка (“Царські слова”, “Три скирти”, “Будьмо”, “А ми з чим”), О. Маковея (“Стрілецький марш”, “Похід”, “Воля”, “Жовняр за […]...
- Скорочено – ПІСНЯ ПРО ХЛІБ І ШОВК – ДУ ФУ 8 КЛАС ДУ ФУ ПІСНЯ ПРО ХЛІБ І ШОВК У Піднебесній, по Китаю всьому, Є тисяч десять міст, мабуть; Але чи є хоча б одне, в якому Не славилася б воїнів могуть? А що, якби серпи, мотики й рала Повиливати нам з блискучих лат, Аби воли покірно оборали Цунь поля запустілого улад? Гіркі ридання вже […]...
- Акорди. Антологія української лірики від смерті Шевченка “Акорди. Антологія української лірики від смерті Шевченка” – антологічне видання поезії другої половини XIX ст., упорядковане І. Франком і видане 1903 у Львові Українсько-руською видавничою спілкою. Засвідчувало єдність українського літературного процесу, його художній прогрес, жанрове і стильове розмаїття. Містить вибрані твори провідних поетів того часу: П. Куліша, Ю. Федьковича, Л. Глібова, С. Руданського, М. Старицького, […]...
- Кларнетизм Кларнетизм – термін, запропонований Ю. Лавріненком та В. Баркою для позначення стильової якості синтетичної лірики раннього П. Тичини і, походить від назви його збірки “Сонячні кларнети” (1918). К. вказує на “активно ренесансну одушевленість життя” (Ю. Лавріненко), перейняту енергійними світлоритмами, сконцентровану у стрижневій філософській “ідеї всеєдності”, витворюючи поетичний всесвіт достеменної “гармонії сфер” на рівні космогонічних концепцій […]...
- Порівняння Порівняння – троп, який полягає у поясненні одного предмета через інший, подібний до нього, за допомогою компаративної зв’язки, тобто єднальних сполучників: як, мов, немов, наче, буцім, ніби та ін. (“Блукай та їж недолі хліб і вмри, / Як гордий флоренцієць, у вигнанні” – Ю. Клен) або предиката – подібний, схожий, нагадує, здається та ін. (“На […]...
- “МІСТ МІРАБО” – Гійом АПОЛЛІНЕР (1880-1918) З ЛІТЕРАТУРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ. Гійом АПОЛЛІНЕР (1880-1918) “МІСТ МІРАБО” Досить рідко трапляються одержимі винахідництвом реформатори (Аполлінер – один із найсміливіших з-поміж них), які б не тільки дорожили заповітами минулого, а й плекали традиції перед тим, як наважитися на значні перетворення. Тож аполлінерівське самовизначення: “Я завжди був не руйнатором, а будівничим” – має всі […]...
- Дністрянка “Дністрянка” – літературно-художній альманах з календарем на 1887, виданий накладом студентського товариства “Академический кружок” у Львові з ініціативи І. Белея, І. Франка, А. Дольницького та В. Левицького. Складається з двох частин – календарної та художньої. Під псевдонімом Джеджалик та під власним прізвищем тут вперше надруковані вірш І. Франка “Хрест Чигиринський” та оповідання з народного життя […]...
- Осінь над Дніпром Розглядаючи картину С. Шишка, мені здається, що я – птах… Високо над Дніпром відчуваю, як прохолодний вітерець дме в обличчя, шурхотить внизу листям на високих тополях. Ніби знялось полум’я на обох берегах Дніпра – то осінь запалила фарбами листя дерев. Широка ріка, мов жива істота, невпинно несе свої холодні води, зачаровує мене своєю темною блакиттю… […]...
- Ріка мого краю Борисфен. Так звалася ця ріка в давнину. Багато народів побувало на її берегах. Наш Дніпро бачив і каравани торгових човнів, і запеклі битви, і сльози, і кров. Усе змила дніпровська вода, усе знесла за собою. Дніпро – третя за довжиною ріка в Європі. Довші за неї лише Волга й Дунай. Дніпро впадає в Дніпровський лиман […]...
- Вільгельм Баскервильский – герой роману Умберто Еко “Ім’я троянди” Вільгельм Баскервильский Провідник вчення францисканця Роджера Бекона (1214-1292), що надавав величезне значення тлумачення зовнішніх явищ світу, і одночасно – англійського теолога Вільгельма Оккама (1285-1349), який розробив теорію знаків. На думку автора роману, “тільки від Бекона до Оккама, в цей єдиний період, знаки використовувалися для вивчення інді-відуалій”, на чому, власне, і будується метод розслідування В. Б. […]...
- Десять років української літератури “Десять років української літератури” (1917-1927) – енциклопедично-довідкове видання у двох томах (Харків, 1928), випу-щене за постановою Науково-дослідного інституту ім. Т. Шевченка за редакцією С. Пилипенка. Автори видання – А. Лейтес та М. Яшек. Перший том містить бібліографічний словник, грунтовну передмову В. Коряка. Репрезентовано тут 1486 письменників “незалежно від їх ідеологічного напряму чи участі у певному […]...
- Василь Стус – Тільки тобою білий святиться світ Тільки тобою білий святиться світ, тільки тобою повняться брості віт, запарувала духом твоїм рілля, тільки тобою тішиться немовля, спів калиновий піниться над водою – тільки тобою, тільки тобою! Тільки тобою серце кричить моє. Тільки тобою сили мені стає далі брести хугою світовою, тільки Тобою, тільки Тобою. Только тобой светится белый свет, только тобой полнится соком […]...
- Аксіома Аксіома (грецьк. ахіomа – загальноприйнятне, безперечне) – твердження, судження, істинність якого є самоочевидною. У процесі міркування, побудови теорії приймається без доведення, аргументування. Розмаїті види А. вживаються в математичній логіці. В літературознавстві А. не має власне термінологічного статусу, але використовується для виділення, загальноприйнятих або вживаних як самоочевидні в певній системі понять, положень, тверджень. (Стаття Р. Якобсона […]...
- Проблематика та конфлікт у художньому творі Проблематика – аспект змісту твору, на якому акцентує свою увагу автор. Коло проблем, охоплених авторським інтересом, питань, поставлених у творі, становить його проблематику. Дозвіл поставленої у творі художнього завдання – частина творчого процесу письменника, що знаходить своє втілення в проблематиці його твори. Проблематика художнього твору безпосередньо пов’язана з авторським задумом. Вона може бути відображена “напряму”, […]...
- Бриколаж Бриколаж (фр. bricolage) – майстрування міфологічної думки. Термін запроваджений французьким етнологом-структуралістом К. Леві-Строссом для того, аби провести відмінності між неолітичним та галілеєвським світобаченням; тобто Б. протистоїть “інженерії”, діючи за допомогою знаків, а не понять. Міфологічне мислення вподібнене до бриколера (майстра), схильного змінювати інструменти і матеріали відповідно до певної ситуації, аналогічно оперує образами, об’єднуючи їх у […]...
- РУСАЛКИ (МАВКИ, ЛОСКІТНИЦІ) РУСАЛКИ (МАВКИ, ЛОСКІТНИЦІ) – водяні божества. За народними уявленнями, Р. – жінки та діти, які померли неприродною смертю (серед них чимало самогубців). Живуть, згідно з повір’ям, здебільшого в річках, з весни виходять на берег, гойдаються на гіллях дерев, розчісують своє довге зелене волосся, співають, водять веселі танки, заманюють юнаків своєю вродою і чарами. Здатні творити […]...
- Художня природа, жанрові різновиди та класифікація народних паремій Пареміографія – це частина фольклору, яка об´єднує найкоротші жанри, що в образній формі відтворюють найістотніші явища і реалії дійсності: прислів´я, приказки (приповідки) та їх жанрові різновиди – вітання, побажання, прокльони, порівняння, прикмети, каламбури, тости. Це – словесні мініатюри, що в процесі формування закріпились як своєрідні усталені формули, образні кліше. Побутуючи, частина з них втратила своє […]...
- Літературне хуторянство Літературне хуторянство – примітивне, провінційне розуміння завдань та специфіки літератури, відсторонення її від магістральних ліній світового письменства, втілення хворобливої меншовартості українства. Для нього властиве зловживання літературними штампами, версифікаторство, епігонство, протистояння оновлювальним віянням у мистецтві. Небезпідставно Леся Українка назвала такі безпереспективні тенденції “дикою бурсаччиною”. Л. х. заперечували власною творчою практикою представники “Молодої музи” та “Української хати”, […]...
- Формалізм Формалізм (лат. Forma – вигляд, постава, форма) – один із напрямів авангардизму в мистецтві початку XX ст., збірне поняття для характеристики дадаїзму, конструктивізму, кубізму, футуризму, абстракціонізму та ін. течій, що об’єднували митців, котрі надавали особливої уваги формі художнього твору. Мав прихильників у більшості країн Європи і Америки в усіх видах мистецтва, заразом і в художній […]...
- Антропологізм Антропологізм (грецьк. anthropos – людина, logismos – судження) – філософське вчення, згідно з яким поняття “людина” є центральною світоглядною категорією, з допомогою якої можна пояснити сутність природи і суспільства. Розроблялося філософами на “матеріалістичній” основі (К.-А. Гельвецій, Л. Фейербах) або з “ідеалістичних” позицій (Ф. Ніцще, В. Дільтей, Г. Зіммель). А. відбився в естетичних системах класицизму і […]...
- Заангажована література Заангажована література (фр. litterature engagee, від engager – запрошувати, наймати) – література, перейнята пафосом суспільно-політичної, громадянської чи національної проблематики. З. л. – прояв соціальної відповідальності митця за результати своєї творчості. Ідею заангажованості особи в суспільстві висунули персоналісти ще в 20-30-х XX ст., щодо художньої літератури її застосували екзистенціалісти після 2-ої світової війни (зокрема Ж.-П. Сартр). […]...
- Скорочено ДОЗВІЛЛЯ МОЛОДІ – КОЛОМИЙКИ Коломийки – коротенькі жартівливі пісеньки, що використовуються як приспівки до танцю, або виконуються незалежно. Коломийки часто об’єднуються у в’язанки, які не мають сталого змісту, а залежать від вподобань виконавця та обставин виконання. Справжня коломийка має спеціальну будову – вона повинна складатись з 2-х рядків, у кожному з яких повинно бути 14 складів. Перший рядок практично […]...
- Ізоляціонізм Ізоляціонізм (англ. isolationism, від фр. isolation – роз’єднання, відокремлення) – широкий суспільний рух, що виник у США наприкінці XIX ст. на основі ідеї невтручання у суспільно-політичні процеси поза американським континентом; загальна назва естетичних концепцій, які на основі вчення І. Канта про незацікавленість естетичного судження обстоювали і розробляли вчення про автономність естетичних цінностей, самодостатність мистецтва, незалежність […]...
- Сентенція Сентенція (лат. sententia – думка, судження) – вислів афористичного змісту. Поширений у байках, де, набуваючи морально-повчальної тенденційності, називається мораллю (або “силою”). С спостерігається і в інших жанрах лірики, зокрема у медитативній, стаючи подеколи стильовим компонентом у творчості автора: О, не взискуй гіркого меду слави! Той мед недобрий, від кусючих бджіл. Взискуй сказать поблідлими вустами Хоч […]...
- Твір на тему: Україна-мати (Твір-роздум) Ми живемо на Україні. Багато міст і сіл є в нашій країні. В них є будинки і будиночки, в котрих живуть люди. Вони живуть родинами або самотньо, працюють і відпочивають, сваряться і кохають один одного. Все це – український народ. І якщо ми хочемо бути справжніми громадянами своєї Батьківщини, ми повинні розуміти і поважати один […]...
- Україна-мати (Твір-роздум) Ми живемо на Україні. Багато міст і сіл є в нашій країні. В них є будинки і будиночки, в котрих живуть люди. Вони живуть родинами або самотньо, працюють і відпочивають, сваряться і кохають один одного. Все це – український народ. І якщо ми хочемо бути справжніми громадянами своєї Батьківщини, ми повинні розуміти і поважати один […]...