“Сенс буття людини XVIII і XXI століть”

Людина – єдина на Землі жива істота, яка має розум і здатна не тільки розуміти, а й осмислювати, творити і передавати свій досвід новим поколінням. Маючи унікальну здатність до розумного мислення, кожна людина може виробити своє ставлення до життя. Розмірковуючи про те, що таке життя, ми мимоволі шукаємо відповідь на питання, яке виникає само собою: “У чому сенс життя?”.

Якщо в минулих століттях сенс життя більшості людей покладався у вирішенні звичайних повсякденних проблем – у здобутті житла, їжі, та й просто у виживанні, то сьогодні

спектр питань, які вимушена вирішувати сучасна людина, значно поширився. Як і будь-який інший час, зараз є люди, які взагалі не замислюються про сенс життя, вони живуть, не думаючи про своє призначення. Хоча правильніше було б сказати про таких людей словами кіногероя Ігоря Костолевського з фільму “Безіменна зірка”: “їм тільки здається, що вони живуть”. Філософи невипадково відносять сенс життя до основоположних категорій людського буття.

Роздуми про сенс життя дозволяють людині виробити головні поведінкові правила, які вона буде виконувати в повсякденних справах і вчинках на різних рівнях: у сім’ї,

в спілкуванні з друзями та колегами, в суспільстві в цілому. Багато в чому в пошуках істини і відповідей допомагає мистецтво. Наприклад, коли ми пишемо твори за картинами російських художників, починаєш замислюватися не тільки про себе, а й про почуття інших людей, переданих художниками у своїх картинах.

Кожному важливо подумати про те, для чого людині дано життя, що в ньому є пріоритетним, як ним розпоряджатися, щоб потім не було боляче, як писав класик радянської літератури “за безцільно прожиті роки”. На жаль, чимало людей вважає, що життя дане для того, щоб жити тільки для себе, заради досягнення якихось своїх цілей. Але хіба може людина відчувати себе справді щасливою, якщо свої сили і всю енергію вона витрачає виключно на себе, задовольняючи свої потреби?

Швидше за все, в старості вона виявиться самотньою, покинутою і усіма забутою. І як така людина буде відчувати себе тоді?

Якщо кожен з нас трохи ширше відкриє очі, то побачить навколо безліч людей зі своїми бажаннями, інтересами, судженнями. Ніколи не пізно почати жити так, щоб творити добро оточуючим: рідним, близьким, друзям, однокласникам, однокурсникам, колегам по роботі. Не вбивати і не красти відповідно до заповідей – цього явно мало.

Жити потрібно так, щоб залишити після себе добрі справи і вчинки, потрібні людям. Тільки тоді можна наприкінці життя усвідомити, що воно прожите не дарма, не безцільно.

Уявляєте, наскільки краще і гармонійніше стане світ, якщо кожна людина, відповідаючи на питання про сенс життя людини ХХІ століття, прийде до висновку про те, що жити потрібно не тільки для себе і не стільки заради себе, скільки для оточуючих людей.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Сенс буття людини XVIII і XXI століть”