Серед поетичних озер Юрія Клена
З проголошенням України незалежною відкрилися широкі можливості познайомитися з творчим доробком представників української діаспори. Юрій Клен (справжнє ім’я та прізвище Освальд Бургардт) у 20-ті роки XX ст. належав до групи київських неокласиків.
У час національно-культурного відродження він поділяв настанови М. Зерова, що зумовило синтез у творчій практиці традицій неокласицизму й романтичного волюнтаризму “празької школи”. Відомі твори письменника: збірки “Каравели”, “Україна”, “Жанна д’Арк”, поеми “Прокляті
У ранніх творах поета переважають пейзажні замальовки. Наприклад, у розділі “Серед озер ясних” збірки “Каравели” образ озер є яскравою ілюстрацією світоглядних і мистецьких настанов поета. Це ідеал гармонії в природі, що переноситься на людське буття. Ліричний герой Юрія Клена зливається з водними просторами, метаморфізується в озеро, яке являє собою спокійну прозору воду, що віддзеркалює голубінь неба, ясність природного й духовного:
В мені спочила височінь, Я сонним озером синію.
Озеро
Від зображення природи Юрій Клен переходить до осмислення філософських понять найтонших проявів духовного початку кожної особистості.
Не випадково циклу “Осінні рядки” передує вірш “Сковорода” – перший сонет Клена-неокласика, який із захопленням сприйняв М. Зеров. Ця поезія є програмною в творчому доробку письменника. Ліричний герой, подорожуючи у просторі й часі, намагається досягти самоосягнення, самовдосконалення саме завдяки близькості з природою.
Автор знайшов цікавий підхід до розв’язання філософських проблем: символи природи – воду, землю, небо – він проектує на людське життя. Духовний світ героя формується через гармонійне поєднання з природними явищами:
… Вітер, і простори, і ліс, і лан, і небо неозоре.
Таким чином, автор підводить читача до висновку, що “із хаосу душі створити світ” можна тільки поєднанням космічної гармонії і власного земного призначення. Цикл “Осінні рядки” складається з п’яти поезій-медитацій. Слід відзначити новаторський підхід автора до зображення циклічності в природі та лінійності людського життя. Ліричний герой сприймає осінь як пору духовної зрілості:
Не знаю, як прослався й де Той шлях скорботний і веселий, Яким нас осінь поведе У затишну свою оселю.
Як бачимо, автор вживає антоніми “скорботний” і “веселий” з метою відтворення складних перипетій життя, через які мусить пройти кожна людина. Чому осінь має затишну оселю? Тому що накопичений життєвий досвід зумовлює подальшу спокійну чи бурхливу старість. Отже, поет говорить не про вік людини, а про стан душі, психологічну настроєність:
Природа тиха і смутна, Але в усьому обітниця: “О, буде ще така весна, яка тобі й не сниться!”
У цих оптимістичних рядках струменить надія на те, що у людському житті можливі зміни на краще, як і в природі, де щороку надходить весна, оновлюючи життєдайні сили. Цікавим, на мій погляд, є цикл “Крізь праосінь”. Тут відчувається мудра примиренність із незмінними законами життя: До дна допито радощі і горе.
Життя красу явило знов очам. І день спадає стиглим овочем В мої обійми, знесені в простори.
Критик В. Міяковський відзначав, що осінні цикли письменника 1929-1937 років “мають яскраву філософську спрямованість”.
Поезія Юрія Клена співзвучна з творами таких майстрів слова, як М. Рильського, О. Стефановича, М. Зерова, Є. Плужника. Можна знайти спільні мотиви поезій, але інтерпретація образів, підходів до зображуваного у Освальда Бургардта відзначені філософським осмисленням духовних орієнтирів ліричних героїв, незвичайністю форм поетичних творів. Це ще раз підтверджує те, що Юрій Клен – постать небуденного поетичного таланту.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)