Сергій Жадан – З пафосом людинолюба

З ПАФОСОМ ЛЮДИНОЛЮБА

Ой розкажи-но, Яри, и, и, но (це ніби сповідь моя), – яка полюбе дівчи, и, и, на такого кретина, як я? І. Малкович З пафосом людинолюба, і з міною ідіота, Я віднесу тобі вірші, відстукані мною на друкні,

До тебе тектиме, люба, моїх почуттів блювота, До тебе летітимуть люто мої епітети-трутні. А на Різдво я буду в твоїй кімнаті ялинкою,

А тінь моя змерзла буде шататися попід вікнами, А ти далека й чарівна сміятися будеш лунко, Вливаючи в глечик шлунку дешеві совіцькі вина. А потім в сусідній кімнаті із кимсь невідомим і п’яним

Ти будеш ділити каву – це пішло, проте романтично.

Я вийду надвір, а за мною моя тінь буде бігти по п’ятах, Я буду всіх крити матом – невиховано й нестилістично. Бруківки холодна нитка вести МЕМЕ не крізь квартали, Я здалеку вчую гомін червоних блискучих вагонів.

Я ляжу на мокрі шпали, віддавши себе на поталу Залізному пресу трамвая, сказавши нарешті: “годі”. І прошу не забувати, що я – різдвяна ялинка, Тож мною розтоплять буржуйку після шаленої втечі. А під трамваї краще падати там, де зупинка,

Бо мертве кохання завжди – для когось зігрітий вечір.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Сергій Жадан – З пафосом людинолюба