Шевченко Тарас – Причинна (дуже стисло/скорочено)

Реве та стогне дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма. І блідий місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав, Неначе човен в синім морі,

То виринав, то потопав.

У таку страшну погоду на берег дніпра виходить дівчина. Вона чекає свого коханого, що пішов у похід разом з іншими козаками. Вона збожеволіла від зілля, яке дала їй ворожка, щоб менше тужила за козаком.

Дівчина – сирота, у неї було тільки одне щастя в житті – її коханий, але, мабуть, і його вона втратила. Від горя дівчині починає ввижатися, що з води виходять маленькі діти, дівчата. Вони співають, кружать навколо неї, сміються. дівчина лізе на дерево, до самої верхівки. дивиться униз – там її чекають русалки. Коли дівчина спустилася, русалки залоскотали її. Дівчина лежить під старим дубом при битій дорозі.

В цей час повертається козак і бачить кохану. Він передчуває щось недобре. Побачивши, що кохана вмерла, “зареготавсь, розігнався – Та в дуб головою”. Над могилою козака посадили явір та ялину, а над дівочою могилою – червону калину.

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Мотив сирітства є одним з основних мотивів ранньої творчості Т. Шевченка. У творі присутні типові ознаки романтичного світосприйняття: загибель обох закоханих, божевілля, демонічні істоти, що мають владу над людиною вночі. Крім того, події відбуваються на тлі розбурханої природи.

Шевченко Тарас – Причинна (дуже стисло/скорочено)